Рішення

від 02.12.2020 по справі 905/1662/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2020 Справа № 905/1662/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.

у справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Ближенського Євгена Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60, офіс 110, код ЄДРПОУ 39354373)

до відповідача-2: Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (85201, Донецька область, м. Торецьк, вул.Фестивальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36182252)

про стягнення 402 918,65 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

Фізична особа-підприємець Ближенський Євген Віталійович звернувся Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Добре Тепло до відповідача-2: Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені святої Матрони Московської про солідарне стягнення основної заборгованості в сумі 384798,75 грн; 3% річних в сумі 9529,89 грн; інфляційних втрат в сумі 5553,79 грн та стягнення з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Добре Тепло пені в сумі 3036,22 грн;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 умов договору №69 від 25.10.2017 про надання послуг з перевезення вантажів, в частині своєчасної оплати вартості перевезень.

За умовами договору поруки №2011 від 20.11.2017, відповідач-1 виступає поручителем за зобов`язаннями відповідача-2, за договором №69 від 25.10.2017 про надання послуг по перевезенню вантажів. У зв`язку з невиконанням відповідачем 2 зобов`язань, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги, на яку нараховує штрафні санкції. Окремо, позивач, на підставі п. 5.3. договору поруки, нараховує до стягнення з відповідача-1 пеню, в сумі 3036,22 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1662/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.11.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначений розгляд справи по суті.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду справи в судове засідання явку свого представника не забезпечив, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідачі у судові засідання не з`являлися, про причини неявки суд не повідомляли, відзив на позов не надали.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.

25.10.2017 між фізичною особою-підприємцем Ближенським Євгеном Віталійовичем (перевізник, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені святої Матрони Московської (замовник, відповідач-2), був укладений договір №69 про надання послуг з перевезення вантажів, відповідно до п. 1.1. якого, перевізник зобов`язується надати послуги з перевезення вантажів, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах та в порядку, що визначений даним договором.

За п. 2.1. договору перевезення вантажу відбувається перевізником на тільки підставі наданих від замовника заявок ( за формою-зразком, що вказаний в додатку №1 до договору), які є невід`ємною його частиною даного договору.

Згідно з п. 2.13. договору надання послуг з перевезення вантажу підтверджуються актом про надання послуг, що підписується сторонами з зазначенням загальної вартості послуг перевізника.

Відповідно до п. 4.3. договору вартість послуг з перевезення формується відповідно до погоджених додатком №3 до договору тарифів.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставленого рахунку, в наступному порядку: попередня оплата в розмірі вартості перевезення (а також вартості навантажуально-розвантажувальних робіт, у разі їх здійснення перевізником), вказаної у заявці замовника і додатку до цього договору; остаточний розрахунок - протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надані послуги (п.4.5 договору).

Пунктом 4.7 договору передбачено, що сторони зобов`язуються проводити звіряння взаєморозрахунків у разі припинення (розірвання) договору, а також на вимогу будь-якої з сторін, за результатами якої підписуються акти звіряння.

Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2018. ( п.8 договору).

Додатковою угодою до договору від 12.12.2018 строк дії договору було подовжено до 31.12.2019.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем протягом вересня - грудня 2019 року, були надані автотранспортні послуги з перевезення вантажів, що підтверджується підписаними без зауважень, актами про надані послуги: б/н від 10.09.2019 на суму 81033,95 грн; б/н від 20.09.2019 на суму 46672,44 грн; б/н від 30.09.2019 на суму 45592,09 грн; б/н від 10.10.2019 на суму 74140,92 грн; б/н від 20.10.2019 на суму 26585,26 грн; б/н від 31.10.2019 на суму 72101,34 грн; б/н від 10.11.2019 на суму 32080,88 грн; б/н від 20.11.2019 на суму 28189,57 грн; б/н від 10.12.2019 на суму 3707,05 грн; б/н від 20.12.2019 на суму 1585,10 грн; б/н від 31.12.2019 на суму 1441,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 413129,60 грн.

Позивач вказує, що відповідачем 2, за надані 10.09.2019 послуги було сплачено 23330,85 грн, отже за актом від 10.09.2019 несплаченими залишилися послуги на суму 52703,10 грн.

31.03.2020 між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за договором №69 від 25.10.2017, відповідно до якого заборгованість відповідача 2, перед позивачем становить 384798,75 грн.

Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав обумовлені договором зобов`язання та надав відповідачу-2 послуги з перевезення вантажу, на загальну суму 384798,75 грн, однак останній кошти за надані послуги не сплатив, що й зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 909 ЦК України, якою регулюються спірні відносини між позивачем та відповідачем-2, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач 2 належних та допустимих доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення вантажів №69 від 25.10.2017 не надав, заборгованість у розмірі 384798,75 грн за договором не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 384798,75 грн. є доведеним позивачем та таким, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого позовні вимоги позивача до відповідача -2, в цієї частині є обґрунтованими.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем - 2 зобов`язання за договором перевезення, позивач, скористався свої правом на стягнення 3% річних в сумі 9529,89 грн; інфляційних втрат в сумі 5553,79 грн, на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, позивач нараховує 3 річних, у загальному розмірі 9529,89 грн, які були розраховані:

- за період з 09.10.2019 по 08.09.2020 у сумі 1451,14 грн,

- за період з 19.10.2019 по 08.09.2020 у сумі 1246,73 грн;

- за період з 29.10.2019 по 08.09.2020 у сумі 1180,40 грн;

- за період з 08.11.2019 по 08.09.2020 у сумі 1858,60 грн.;

- за період з 18.11.2019 по 08.09.2020 у сумі 644,60 грн;

- за період з 29.11.2019 по 08.09.2020 у сумі 1683,02 грн;

- за період з 09.12.2019 по 08.09.2020 у сумі 722,48 грн;

- за період з 19.12.2019 по 08.09.2020 у сумі 611,68 грн;

- за період з 08.01.2020 по 08.09.2020 у сумі 74,34 грн;

- за період з 18.01.2020 по 08.09.2020 у сумі 30,49 грн;

- за період з 29.01.2020 по 08.09.2020 у сумі 26,41 грн.

Проаналізувавши наведений розрахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що позивачем допущено помилки при обрахуванні 20 денного банківського терміну, для визначення граничного терміну сплати, за кожним актом.

Позивач не врахував святкові дні, що припадали на робочі (понеділок 14.10.2019, 25.12.2019 середа), та дні, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2019 році №7-р від 10.01.2019 та розпорядження Про перенесення робочих днів у 2020 році № 995-р від 23.10.2019, були перенесені (понеділок 30 грудня 2019 року на суботу 21 грудня 2019; вівторок 31 грудня 2019 року на суботу 28 грудня 2019; понеділок 6 січня 2020 року на суботу 11 січня 2020 року).

Таким чином, позивачем не вірно був визначений строк виконання зобов`язань за актами від 20.09.2019, 30.09.2019, 10.10.2019, 20.10.2019, 10.11.2019, 10.12.2019, 20.12.2019, 31.12.2019.

Отже, з урахування наведеного, 3% річних слід розраховувати наступним чином:

- за актом про надані послуги від 10.09.2019, граничний термін сплати - 08.10.2019, період для нарахування з 09.10.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 52703,10 грн, розмір 3% річних становить - 1452,49 грн ;

- за актом про надані послуги від 20.09.2019, граничний термін сплати - 21.10.2019, період для нарахування з 22.10.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 46672,44 грн, розмір 3% річних становить - 1236,42 грн;

- за актом про надані послуги від 30.09.2019, граничний термін сплати - 29.10.2019, період для нарахування з 30.10.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 45592,09 грн, розмір 3% річних становить - 1177,82 грн;

- за актом про надані послуги від 10.10.2019, граничний термін сплати - 08.11.2019, період для нарахування з 11.11.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 74140,92 грн, розмір 3% річних становить - 1842,22 грн;

- за актом про надані послуги від 20.10.2019, граничний термін сплати - 18.11.2019, період для нарахування з 19.11.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 26585,26 грн, розмір 3% річних становить - 643,10 грн;

- за актом про надані послуги від 31.10.2019, граничний термін сплати - 28.11.2019, період для нарахування з 29.11.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 72101,34 грн, розмір 3% річних становить - 1684,87 грн;

- за актом про надані послуги від 10.11.2019, граничний термін сплати - 06.12.2019, період для нарахування з 09.12.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 32080,88 грн, розмір 3% річних становить - 723,30 грн;

- за актом про надані послуги від 20.11.2019, граничний термін сплати - 18.12.2019, період для нарахування з 19.12.2019 по 08.09.2020, база для нарахування 28189,57 грн, розмір 3% річних становить - 612,40 грн;

- за актом про надані послуги від 10.12.2019, граничний термін сплати - 11.01.2020, період для нарахування з 13.01.2020 по 08.09.2020, база для нарахування 3707,05 грн, розмір 3% річних становить - 72,93 грн;

- за актом про надані послуги від 20.12.2019, граничний термін сплати - 22.01.2020, період для нарахування з 23.01.2020 по 08.09.2020, база для нарахування 1585,10 грн, розмір 3% річних становить - 29,88 грн;

- за актом про надані послуги від 31.12.2019, граничний термін сплати - 30.01.2020, період для нарахування з 31.01.2020 по 08.09.2020, база для нарахування 1441,00 грн, розмір 3% річних становить - 26,22 грн.

Загальний розмір трьох відсотків річних, за розрахунок суду становить 9501,65 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем наведений розрахунок інфляційних втрат, за період з жовтня 2019 -липень 2020 року, у розмірі 5553,79 грн: за жовтень 2019 року, база для нарахування 28330,85 грн, інфляційні втрати - 198,32 грн; за листопад 2019 року, база для нарахування 55468,48 грн, інфляційні втрати - 55,47 грн; за грудень 2019 року, база для нарахування 43589,16 грн, інфляційні втрати (дефляція) - 87,18 грн; з січня 2020 року по липня 2020 року, база для нарахування 384798,75 грн, інфляційні втрати - 5387,18 грн.

Однак, як вже було зазначено судом вище, прострочення зі сплати, за першим актом про надані послуги від 10.09.2019, виникає з 09.10.2019, отже позивач, мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат лише з листопада 2019 року; натомість, останній наводить розрахунок починаючи з жовтня 2019 року.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню становить 5356,41 грн: за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, база для нарахування 55468,48 грн, розмір інфляційних втрат 55,47 грн; з 01.12.2019 по 31.12.2019, база для нарахування 43589,16 грн, мала місце дефляція, - (мінус) 87,17 грн; з 01.01.2020 по 31.07.2020, база для нарахування 384798,75 грн, розмір інфляційних втрат 5388,11 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 5356,41 грн .

Проте, зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, з цього приводу судом встановлено наступне.

20.11.2017 між фізичною особою-підприємцем Ближенським Євгеном Віталійовичем (кредитор,позивач), товариством з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені святої Матрони Московської (боржник, відповідач-2), та товариством з обмеженою відповідальністю Добре Тепло (поручитель, відповідач -1), було укладено договір поруки №2011, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за Основним договором, зазначеним у розділі 2 даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором сторони в даному договорі розуміють договір №69 від 25.10.2017 і додаткові угоди до нього. Термін дії основного договору з 25.10.2017 по 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань боржника - до фактичного виконання таких зобов`язань у повному розмірі.

За п. 3.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання в строки й на умовах, передбачених основним договором, кредитор направляє за адресою поручителя, зазначеної в розділі 10 даного договору, письмову вимогу із зазначенням невиконаних/ не належним чином виконаних зобов`язань.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом 10 банківських днів з моменту одержання вимоги (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.2.2 договору поруки визначено, що кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди поручителя.

Відповідно до п. 4.3.2. поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, якщо до основного договору були внесені зміни, без письмової згоди поручителя.

За пунктом 4.3.6 договору поруки, поручитель має право розірвати в односторонньому порядку даний договір у випадку порушень кредитором п. 4.2.2. даного договору.

Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання умов основного договору (п. 5.1. договору поруки).

Згідно з п. 5.3 договору поруки, у випадку невиконання поручителем умов п. 3.2 даного договору, він сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Даний договір поруки вступає в силу з 20.11.2017 і діє до повного виконання боржником і/або поручителем усіх зобов`язань за основним договором.

Позивач, 30.07.2020 направив на адресу відповідача-1, вимогу від 25.07.2020, в якій просив, згідно з п 3.2 договору поруки, сплатити протягом 10 банківських днів, зобов`язання боржника (відповідача-2) за договором №69 від 25.10.2017, в сумі 384798,75 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем-2 без відповіді та виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України (в редакції від 19.07.2017) встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Як свідчить укладений між сторонами договір поруки, відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання за виконання основного договору, з терміном дії до 31.12.2018.

Суд звертає увагу, що при визначенні строку дії поруки (до повного виконання боржником зобов`язань за основним договором (п.6.1 договору поруки)), сторони також узгодили, що поручитель не відповідає перед кредитором, за виконання боржником своїх зобов`язань, у разі змін умов договору без згоди поручителя (п.4.2.2. договору поруки).

На момент підписання договору поруки, термін дії основного договору, становив з 25.10.2017 по 31.12.2018, про що зазначено у п. 2.1 договору поруки.

Однак в подальшому, 12.12.2018 між позивачем та відповідачем-2 була підписана додаткова угода до основного договору, якою сторони продовжили термін дії договору №69 від 25.10.2017 до 31.12.2019.

Як встановлено судом вище, позивач, в даному позові просить стягнути заборгованість за надані ним, у вересні 2019 року - грудні 2019 року, послуги відповідачу-2, тобто за послуги, які були надані в новому періоді, що не охоплений договором поруки.

Домовившись про можливі додаткові угоди, які будуть укладені в майбутньому до основного договору (п.2.1 договору поруки), сторони чітко встановили, що такі зміни не повинні збільшувати обсяг відповідальності поручителя, крім випадків погодження з поручителем таких змін (п. 4.2.2 договору поруки).

Збільшення сторонами основного договору строку його дії, породжує збільшення обсягу зобов`язань за основним договором за рахунок вартості послуг, отриманих в новому періоді, що в свою чергу, породжує збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Матеріали справи не містять письмової згоди поручителя (відповідача-1) на внесення змін до договору №69 від 25.10.2017, зокрема, продовження строку його дії.

Внесення змін у основний договір, без письмової згоди поручителя, є наслідком відсутності у останнього обов`язку відповідати перед кредитором, за виконання боржником своїх зобов`язань за договором №69 від 25.10.2017 (п. 4.3.2 договору поруки).

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, який діє до 31.12.2018 (п. 2.1. договору поруки), свідчать про те, що останній поручився перед кредитором щодо виконання тих зобов`язань, які виникли в період дії основного договору, тобто з 27.10.2017 по 31.12.2018.

Таким чином, відповідач-1 розраховував на те, що він, як поручитель, буде відповідати за зобов`язаннями відповідача-2, як боржника, саме в період з 27.10.2017 по 31.12.2018.

Приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, що була чинною в період дії договору поруки (з 20.11.2017 по 31.12.2018), та яка діяла до 04.02.2019), визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що порука відповідача -1 припинилась, із збільшенням строку основного договору, за яким, в межах нових строків, позивачем виконувалися послуги перевезення, а у відповідача - 2 виникли нові зобов`язання, згоду на які поручитель не надавав.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені позову до поручителя (відповідача-1), в повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 пені у сумі 3036,22 грн, передбаченої п. 5.3 договору поруки, також не підлягають задоволенню, оскільки пеня нарахована на невиконане відповідачем-2 грошове зобов`язання, яке виникло в період, не охоплений договором поруки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178, 232, 233, 236-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ближенського Євгена Віталійовича про солідарне стягнення основної заборгованості в сумі 384798,75 грн; 3% річних в сумі 9529,89 грн; інфляційних втрат в сумі 5553,79 грн; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло", до Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені святої Матрони Московської та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Тепло" пені у розмірі 3036,22 грн - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені святої Матрони Московської на користь Фізичної особи-підприємця Ближенського Євгена Віталійовича основну заборгованість в сумі 384798,75 грн ; 3% річних в сумі 9501,65 грн ; інфляційні втрати в сумі 5356,41 грн . та витрати на оплату судового збору в розмірі 5994,85 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 02.12.2020.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Фізична особа-підприємець Ближенський Євген Віталійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добре Тепло» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60, офіс 110, код ЄДРПОУ 39354373).

Відповідач-2: Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (85201, Донецька область, м. Торецьк, вул. Фестивальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36182252).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна