Рішення

від 17.12.2020 по справі 905/1754/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2020 Справа № 905/1754/20

Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Металістів, 2, кв. 14, код ЄДРПОУ 40119328)

до Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, просп. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 37339882)

про стягнення коштів у розмірі 267433,45 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» до Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» про стягнення коштів у розмірі 267433,45 грн, а саме: 214554,00 грн - основної заборгованості; 34199,91 грн - інфляційних втрат; 18679, 54 грн - 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки №10.2016 від 04.10.2016 з повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Заперечення учасників процесу.

05.11.2020, на електронну пошту Господарського суду Донецької області, від Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» , надійшла заява № 278 від 05.11.2020 (вх. №04-18/5578/20 від 05.11.2020).

Відповідач підтверджує наявність основної заборгованості перед позивачем по договору поставки №10.2016 від 04.10.2016 у розмірі 214554,00 грн та просить розглядати справу № 905/1754/20 без участі представника підприємства.

09.11.2020, через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» , надійшла заява в оригіналі № 278 від 05.11.2020 (вх.№21218/20 від 09.11.2020) аналогічна за змістом заяві, яка надійшла 05.11.2020.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 позовну заяву б/н від 28.09.2020 (вх. №18664/20 від 01.10.2020) прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

04 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» (позивач, продавець) та Комунальним підприємством «Великоновосілківський комунхоз» (відповідач, покупець) підписаний договір поставки №10.2016 (далі - договір).

За цим договором продавець передає, а покупець приймає товари перелічені в специфікації, що додається до цього договору і є невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Продавець має поставити товари протягом опалювальних періодів 2016-2017 років (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору загальна сума договору - 684000,00 грн, відповідно до специфікації, що додається до цього договору. Вартість 1800,00 грн (з ПДВ) за 1 тону вугілля.

Оплата здійснюється покупцем на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару (п.3.2. договору).

За приписами п.3.3. договору ціни, що застосовуються до товару зазначаються продавцем у гривнях а накладній.

Оплата вартості товару здійснюється в українських гривнях банківським перерахуванням коштів на рахунок, зазначений продавцем (п.3.5. договору).

Пунктом 5.1. договору, передбачено, що протягом п`яти календарних днів з моменту поставки товару покупцю, останній повинен завершити перевірку товару по якості. У випадку, якщо результати подібної перевірки показують, що товари не відповідають прийнятим стандартам якості, покупець негайно повідомляє продавця про подібну невідповідність у письмовій формі і надає продавцю документи аналітичної лабораторії та акт про невідповідність, завірений експертом торгово-промислової палати України.

Будь-яка інформація щодо дефектів буде прийнята тільки у випадку, якщо вона буде подана продавцю у письмовій формі не пізніше 5 днів після постачання товару (п.5.2. договору).

Цей договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (п.6.1. договору).

Згідно з п.6.2. договору у випадку порушення будь-якої із сторін умов цього договору, кожна сторона вправі розірвати його після закінчення 60 днів із моменту повідомлення про це сторони, яка порушує умови договору. Усі права і обов`язки сторін, що випливають із цього договору до моменту його розірвання, включаючи зобов`язання поставити товари і оплатити їхню вартість, зберігають свою силу.

Договір підписаний директором з боку позивача та в.о. директора з боку відповідача та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до специфікації від 04.10.2016 до договору поставки №10.2016 від 04.10.2016, сторонами погоджено поставку товару, а саме: вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 380 тн; за ціною 1800,00 грн/тн з податком на додану вартість; загальною вартість 684000,00 грн з податком на додану вартість.

На підтвердження поставки товару відповідачу, позивач надав накладні на загальну суму 695034,00 грн:

- №10.02 від 20.10.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №11.01 від 04.11.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 35 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 63000,00 грн з податком на додану вартість;

- №11.02 від 07.11.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 35 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 63000,00 грн з податком на додану вартість;

- №11.03 від 30.11.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 17 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 30600,00 грн з податком на додану вартість;

- №12.01 від 07.12.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №12.02 від 15.12.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 17,16 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 30888,00 грн з податком на додану вартість;

- №12.03 від 21.12.2016, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 45,8 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 82440,00 грн з податком на додану вартість;

- №02.01 від 02.02.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 23,2 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 41760,00 грн з податком на додану вартість;

- №02.02 від 08.02.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 23,2 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 41760,00 грн з податком на додану вартість;

- №03.01 від 10.03.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №03.02 від 14.03.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №04.01 від 05.04.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №04.02 від 07.04.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 25 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 45000,00 грн з податком на додану вартість;

- №10.01 від 24.10.2017, поставлено вугілля марки Дгр 0-200 у кількості 39,77 тн, за ціною 1500,00 грн/тн без податку на додану вартість, загальною вартість 71586,00 грн з податком на додану вартість.

Суд встановив, що означені накладні підписано уповноваженими особами підприємства без зауважень та скріплено печатками юридичних осіб.

В матеріалах справи наявний акт про виявлення недостачі товару при зважуванні автомашини від 24.10.2017, з якого вбачається, що при зважуванні вугілля Дгр 0-200 в автомашині за №ФОДИ 80-82, поставленного за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016, за накладною № 10.01 від 24.10.2017, виявлено 34,87 тони, що менше, а ніж зазначено в накладній №10.1 від 24.10.2017 (а.с. 23).

Як зазначає позивач, відповідачем здійснена часткова оплата вартості товару на загальну суму 471660,00 грн, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (а.с. 25-30).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Між сторонами договору також підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 29.05.2018, станом на 30.05.2018 та акт звірки взаємних розрахунків від 15.09.2020, станом на 16.09.2020, відповідно до відомостей яких, заборгованість Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» складала 214554,00 грн.

Акти звірки підписані уповноваженими особами підприємств та скріплені печатками юридичних осіб.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих.№11 від 12.10.2018, у якій вимагав здійснити оплату за поставлений товар за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016 у розмірі 214554,00 грн.

Відповідач на претензію позивача, надав лист №446 від 08.11.2018, у якому підтвердив заборгованість у розмірі 214554,00 грн, проте зазначив, що у зв`язку із важким фінансовим становищем (заборгованістю по заробітній платі, внескам до бюджету) не має можливості її сплатити. Крім цього, вказано, що при надходженні коштів, підприємство буде сплачувати борг частинами.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по сплати грошових зобов`язань у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» заявлено вимогу про стягнення боргу у розмірі 214554,00 грн, а також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 18679, 54 грн та інфляційні втрати в розмірі 34199,91 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки №10.2016 від 04.10.2016, позивач поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 686214,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Враховуючи відсутність претензій відповідача стосовно поставки вугільної продукції чи іншого невиконання умов договору, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання.

Відповідачем частково сплачено вартість товару на загальну суму 471660,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.

Окрім того, як вже зазначалось, відповідачем до суду подано заяву, в якій ним підтверджено заборгованість за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016 у розмірі 214554,00 грн перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідачем доказів, що свідчать про сплату суми заборгованості в розмірі 214554,00 грн в повному обсязі чи частково до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується сума заборгованості відповідача перед позивачем, за договором поставки поставки №10.2016 від 04.10.2016 становить 214554,00 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» до Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 214554,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 18679, 54 грн та інфляційні втрати в розмірі 34199,91 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його невірним у звязку з арифметичними помилками.

Судом зроблено перерахунок інфляційних втрат позивача, база для нарахування 214554,00 грн за період з 01.11.2017 по 30.09.2020, який склав 39457,94 грн.

Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, адже за перерахунком суду розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про задоволення суми інфляційних втрат у розмірі визначеному позивачем, а саме - 34199,91 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 18679,54 грн (база для нарахування 214554,00 грн за період з 04.11.2017 по 28.09.2020).

Суд перевірив розрахунок 3% річних позивача, за вказаний ним період, та визнає його арифметично вірним.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині стягнення 3 % річних у розмірі 18679,54 грн підлягають задоволеню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Розподіл судових витрат.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн, попередній (орієнтовний) розрахунок яких він вказав також у позовній заяві.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача по цій справі, про розмір таких витрат відповідач обізнаний зі змісту позовної заяви, яку він отримав.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, ще до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн позивач до позовної заяви подав у копіях: договір №414 про надання правничої допомоги від 11.09.2020 разом із актом прийому-передачі виконаних робіт від 28.09.2020 до нього; квитанцію №414/1 від 28.09.2020 про сплату витрат на правову допомогу.

Як вбачається з поданих копій, 11.09.2020 між адвокатом Степановою Наталією Гарриєвною та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» (довіритель) підписаний договір №414 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого довірітель доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки на підставі наданих довірителем документів, скласти позовну заяву до Господарського суду Донецької області до Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» про стягнення заборгованості за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016.

Крім того, сторони погодили порядок оплати послуг адвоката, за роботу, виконану адвокатом за даним договором: довіритель зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі 2000,00 грн, отримання яких підтверджується виданою адвокатом квитанцією. Також після надання обумовленої в договорі правової допомоги сторони зобов`язані підписати акт прийому-передачі послуг.

Адвокатом Степановою Наталією Гаррїївною та довірителем Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» підписано акт прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №414 від 11.09.2020, відповідно до якого, адвокат на виконання обов`язків за договором:

-14.09.2020 - ознайомилася з документами, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016 - 2 години, вартістю 500,00 грн;

-24.09.2020 - склала позовну заяву до Господарського суду Донецької області до Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» про стягнення заборгованості за договором поставки №10.2016 від 04.10.2016 - 3 години, вартістю 1300,00 грн;

-28.09.2020 - передача позовної заяви та надання консультації про підготовку документів і порядок подання їх до суду - 1 час, вартістю 200,00 грн, загальна сума виконаних робіт адвоката складає 2000,00 грн (п. 1 акту).

Відповідно до п. 2 акту замовник прийняв виконані виконавцем роботи.

Адвокатом Степановою Наталією Гаррїївною видано квитанцію №414/1 від 28.09.2020, що підтверджує сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» гонорару адвокату за виконання обов`язків за договором про надання правничої допомоги №414 від 11.09.2020 в розмірі 2000,00 грн.

Дослідивши подані позивачем докази, суд встановив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи, які понесені позивачем становить 2000,00 гривень.

Відтак, враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому суд вбачає підставним необхідність покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд повернути кошті, які ним помилково сплачено на рахунки суду, а саме судовий збір за розгляд позову у розмірі 3727,89 грн та за забезпечення позову у розмірі 881,00 грн.

На підтвердження сплати надає у копіях: квитанцію №129 від 24.09.2018 на суму 3727,89 грн та квитанцію №130 від 24.09.2020 на суму 881,00 грн.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Перелік зазначених підстав є вичерпним.

Відповідно до п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі наявності підстав для повернення судового збору, відмінних від тих, які передбачені статтею 7 Закону, це питання вирішується у позасудовому порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (п. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787).

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, яким у відносинах щодо сплати судового збору є відповідне територіальне управління Державної судової адміністрації України. Подання контролюючих органів подається до відповідного органу казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Отже, для повернення суми помилково сплаченого судового збору за квитанціями №129 від 24.09.2018 на суму 3727,89 грн та №130 від 24.09.2020 на суму 881,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» має звернутися до територіального управління Державної судової адміністрації України із відповідною заявою, а потім до органу казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Враховуючи викладене, підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» судового збору за квитанціями №129 від 24.09.2018 та №130 від 24.09.2020 у Господарського суду Донецької області відсутні.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р ІШ И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Великоновосілківський комунхоз» (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, просп. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 37339882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМИДАЛ В» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Металістів, 2, кв. 14, код ЄДРПОУ 40119328) заборгованість у розмірі 267433 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста тридцять три) грн 45 коп, з яких: основний борг у розмір 214554 (двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп; 3% річних у розмірі 18679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 54 коп; інфляційні втрати у розмірі 34199 (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 91коп, а також судовий збір у розмірі 4011 (чотири тисячі одинадцять) грн. 50 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів, з дня визначеного ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу.

5.Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області, в порядку, визначеному Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Діна Миколаївна Огороднік (Д.М. Огороднік)