Рішення

від 10.12.2020 по справі 914/2389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2020 м. Ужгород Справа № 914/2389/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Проектне бюро «Артік» , м. Львів до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житловий комплекс Скай Сіті» , м. Ужгород про стягнення суми 65 566,38 грн.

За участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 65 566,38 грн. за Договором №060218 про виконання проектних робіт, посилаючись на порушення, умов Договору №060218 від 06.02.2018 року вимог ст.ст. 526, 625, 854 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 16.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 було відкладено розгляд справи по суті на 22 квітня 2020 року.

Судове засідання по справі №914/2389/19 призначене на 22.04.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), судом було відкладено розгляд справи в межах розумного строку.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 10.12.2020 року.

На день судового засідання представником відповідача подано клопотання з долученим до нього адвокатським ордером про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю представника відповідача.

Позивачем до початку розгляду справи по суті подано письмове клопотання про розгляд справи за відсутності повноваженого представника позивача.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що позов зумовлений неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду в частині проведення повної та своєчасної оплати.

Звертає увагу на те, що станом на дату подання позову Відповідач не сплатив в повному обсязі за проведені роботи згідно умов договору, що і стало приводом звернення до суду з вимогою про стягнення суми боргу.

Зауважує, що у зв`язку з наведеними порушеннями, ним також заявлено про стягнення з відповідача суми 13 697, 64 грн. пені, інфляційних втрат в сумі 1 339, 74 грн., та три відсотка річних в сумі 1 184, 00 грн.

Разом з тим, щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Стаття 22 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зі змісту даної норми вбачається, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника з урахуванням обставин конкретної справи можуть бути відхилені виходячи з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому зайнятість представника позивача не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, відсутність обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2018 року між ПП Проектне бюро Артік (далі - Позивач) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив 5-те АВЕНЮ , змінено найменування на Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Житловий комплекс Скай Сіті» , м. Ужгород (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір №060218 на виконання проектних робіт (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Підрядник зобов`язується на завдання Замовника своїми силами і засобами розробити містобудівний розрахунок для забудови багатоквартирними житловими будинками земельної ділянки на вул. Університетській, 7 у м.Ужгород, (далі-Документація), передати мовнику, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Підрядником проектні роботи (далі - готову Документацію) та оплатити їх.

Вартість робіт за Договором була визначена Сторонами у п. 2.1. Договору у розмірі 98 690,00 грн. у т. ч. ПДВ 16 448,33 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено порядок проведення розрахунків за Договором, а саме: Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Договору Замовник здійснює на розрахунковий рахунок Підрядника першу передоплату у розмірі 50% суми договору, що становить 49 345,00 грн., у т.ч. (20%) 8224.17 грн.

Замовник не пізніше 3 (трьох) робочих днів після підписання Акту передачі-приймання робіт здійснює оплату згідно цього Акту (пункт 2.3).

30.03.2018 року Відповідачем було сплачено на поточний рахунок Позивача обумовлену договором передоплату у розмірі 49 345,00 грн.

Остаточний розрахунок за роботи, виконані Підрядником згідно умов Договору, здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі робіт (2.6 Договору).

Факт виконання робіт Позивачем за Договором, її отримання відповідачем та відсутність зауважень до виготовленої Документації підтверджується Актом приймання- здачі виконаних робіт, що був складений та підписаний сторонами 17.01.2019 року.

Однак, Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, згідно умов договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору за кожен день прострочення оплати виконаних згідно умов договору проектних робіт (п.п. 2.3, 2.6. Договору) Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період протермінування, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача Претензію від 04.04.2019 року з вимогою про виконання грошового зобов`язання. Однак дана вимога залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 49 345,00 грн.

Крім того у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач в силу пункту 5.3 Договору та вимог законодавства заявив позовну вимогу про стягнення суми 13 697, 64 грн. пені, інфляційних втрат в сумі 1 339, 74 грн., три відсотка річних в сумі 1 184, 00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Проаналізувавши укладений сторонами договір № 060218 від 06.02.2018, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.1.1. Договору Підрядник зобов`язується на завдання Замовника своїми силами і засобами розробити містобудівний розрахунок для забудови багатоквартирними житловими будинками земельної ділянки на вул. Університетській, 7 у м.Ужгород, (далі-Документація), передати замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Підрядником проектні роботи (далі - готову Документацію) та оплатити їх.

Вартість робіт за Договором була визначена Сторонами у п. 2.1. Договору у розмірі 98 690,00 грн. у т. ч. ПДВ 16 448,33 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання робіт Позивачем за Договором, її отримання відповідачем та відсутність зауважень до виготовленої Документації підтверджується Актом приймання- здачі виконаних робіт, що був складений та підписаний сторонами 17.01.2019 року.

Доказів оплати відповідачем прийнятих згідно з актом від 17.01.2019 року робіт матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення суми 49 345,00 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення суми 13 697, 64 грн. пені, інфляційних втрат в сумі 1 339, 74 грн., три відсотка річних в сумі 1 184, 00 грн. за період прострочки посилаючись на вимоги чинного законодавства та умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3. Договору за кожен день прострочення оплати виконаних згідно умов договору проектних робіт (п.п. 2.3, 2.6. Договору) Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної нової ставки НБУ, яка діяла на період протермінування, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Судом перевірено розрахунок пені за період з 23.01.2019 по 11.11.2019 та встановлено, що заявлена до стягнення сума помилково вирахувана з порушенням вимог частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд здійснивши власний розрахунок пені, прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково в сумі 7 669,10 грн., у задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 1 184,00 грн., суд дійшов висновку що такий розрахований вірно та підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 339,74 грн. за січень - жовтень 2019 року.

У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат є більшим ніж заявлено. Водночас, оскільки за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 1 339,74 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Проектне бюро «Артік» , м. Львів до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житловий комплекс Скай Сіті» , м. Ужгород про стягнення суми 65 566,38 грн. підлягають до задоволення частково в сумі 59 537,84 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 1 744,37 грн. витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СКАЙ СІТІ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Студентська Набережна будинок 10, приміщення 1, код ЄДРПОУ 39949626) на користь Приватного підприємства «Проектне бюро «Артік» (79039, Львівська обл., місто Львів, вулиця М.Юнаківа, будинок 9Ж, код ЄДРПОУ 35620592) суму 59 537,84 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 84 коп.) з яких: 49 345,00 грн. - основного боргу, 7 669,10 грн. пені, 1 184,00 грн. - 3 % річних, 1 339,74 інфляційних втрат, а також суму 1 744,37 грн. (тисячу сімсот сорок чотири гривні 37 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.12.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі