Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/15476/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/15476/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Кирпоти Вадима Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімакс Рітейл" (03040, м. Київ, вул. Кирилівська, 8/4, офіс 2)

про стягнення 44 916,00 грн

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кирпоти Вадима Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімакс Рітейл" про стягнення 44 916,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції №1 від 03.08.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44 916,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/115476/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив по позовну заяву, у якому відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 25 725,00 грн, в іншій частині просить відмовити. У відзиві відповідач також заперечував щодо посилання позивача на договір про надання послуг з монтажу та обслуговування систем кондиціювання та вентиляції від 03.08.2020, оскільки текст останнього не узгоджувався сторонами та не підписувався представником відповідача. Відповідач також заперечував щодо судових витрат у розмірі 5 000,00 грн.

08.12.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що всі акти виконаних робіт, які були сформовані і підписані сторонами в графі договір містили посилання саме на Договір про надання послуг №1 від 03.08.2020. Крім того позивач вважає, що визнана відповідачем заборгованість не відповідає заборгованості, яка виникла з підстав вже фактично наданих і прийнятих відповідачем послуг.

Цією ж датою від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків для подання відповіді на відзиву. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що не мав змоги підготувати та подати відповідь на відзив у встановлені судом строки, оскільки в період з 27.11.2020 по 05.12.2020 перебував за межами України.

За приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши наведені позивачем обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзиву, суд визнає їх поважними, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, а надана позивачем відповідь на відзиву прийняттю до розгляду.

Заперечень на відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімакс Рітейл" не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 серпня 2020 року між Фізичною особою - підприємцем Кирпотою Вадимом Вікторовичем (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмежено відповідальністю Вімакс Рітейл (надалі - Відповідач, Замовник) у спрощений спосіб було укладено договір про надання послуг з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції №1 від 03.08.2020 (надалі- договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції, чи їх складових частин, у тому числі з використанням матеріалів як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем, а замовник бере на себе зобов`язання приймати та оплачувати ці послуги, а також вартість використаних матеріалів виконавця у розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних матеріалів, що використовує виконавець, зазначаються в Актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору розрахунки здійснюються замовником на умовах відстрочення платежу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту Підписання Акту виконаних робіт.

За доводами позивача, в період з 03 по 22 серпня 2020 року ним було отримано від відповідача звернення щодо проведення (надання послуг) монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції шляхом обміну повідомленнями з використанням технологій SMS, Whats App,Viber.

Так, за вищевказаний період позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції на підставі нижчезазначених актів виконаних робіт, а саме:

- №1 від 03 серпня 2020 року на суму 5 700, 00 грн. з ПДВ;

- №2 від 03 серпня 2020 року на суму 800, 00 грн. з ПДВ;

- №3 від 04 серпня 2020 року на суму 2 825, 00 грн. з ПДВ;

- №4 від 04 серпня 2020 року на суму 3 400, 00 грн. з ПДВ;

- №5 від 05 серпня 2020 року на суму 5 975, 00 грн. з ПДВ;

- №6 від 05 серпня 2020 року на суму 2 400, 00 грн. з ПДВ;

- №8 від 06 серпня 2020 року на суму 2 500, 00 грн. з ПДВ;

- №9 від 06 серпня 2020 року на суму 8 100, 00 грн. з ПДВ;

- №10 від 06 серпня 2020 року на суму 700, 00 грн. з ПДВ;

- №13 від 10 серпня 2020 року на суму 3 850, 00 грн. з ПДВ;

- №14 від 10 серпня 2020 року на суму 4 750, 00 грн. з ПДВ;

- №16 від 17 серпня 2020 року на суму 2 250, 00 грн. з ПДВ;

- №17 від 17 серпня 2020 року на суму 2 700, 00 грн. з ПДВ.

Поряд з наведеним, за наслідками надання послуг позивачем був також сформований Акт виконаних робіт №18 від 22 серпня 2020 року на суму 19 191,00 грн, який уповноважена особа відповідача в установлений строк не підписала та не надала вмотивованої відмови від такого підписання.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання виконав частково, оплативши послуги з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції на загальну суму 20 225 гривень 00 копійок, з яких:

- послуги за актом виконаних робіт №2 від 03 серпня 2020 року на суму 800, 00 грн, що були оплачені 06.08.2020 року;

- послуги за актом виконаних робіт №1 від 03 серпня 2020 року на суму 5 700,00 грн, що були оплачені 14.08.2020 року, тобто, з простроченням строку виконання зобов`язання на 7 (сім) календарних днів.

- послуги за актом виконаних робіт №6 від 05 серпня 2020 року на суму 2 400,00 грн, що були оплачені 14.08.2020 року, тобто, з простроченням строку виконання зобов`язання на 7 (сім) календарних днів.

- послуги за актом виконаних робіт №3 від 04 серпня 2020 року на суму 2 825,00 грн, що були оплачені 11.09.2020 року, тобто, з простроченням строку виконання зобов`язання на 35 (тридцять п`ять) календарних днів.

Крім зазначених вище оплат, відповідачем було також перераховано на розрахунковий рахунок позивача 19.08.2020 року 6 000,00 грн та 20.08.2020 року 2 500,00 грн в якості авансового платежу по Акту виконаних робіт №18 від 22 серпня 2020 року.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що всупереч умовам договору та направленій претензії №14/09-01 від 14.09.2020 (опис вкладення у лист №0408031051966), відповідач не здійснив повної оплати послуг з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції, що стало наслідком виникнення у останнього боргу у розмірі 44 916,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції, шляхом укладення договору №1 від 03.08.2020 у спрощений спосіб, а дії сторін щодо складення та підписання Актів виконаних робіт, у яких міститься посилання на відповідний договір, виставлення рахунків на оплату та безпосередня часткова їх оплата засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, посилання відповідача на те, що сторони не керувались умовами вищевказаного договору та те, що останній не був погоджений та підписаний з боку відповідача не приймається судом до уваги.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №1 від 03.08.2020 між сторонами були підписані Акти виконаних робіт з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції: №1 від 03 серпня 2020 року на суму 5 700, 00 грн. з ПДВ; №2 від 03 серпня 2020 року на суму 800, 00 грн. з ПДВ; №3 від 04 серпня 2020 року на суму 2 825, 00 грн. з ПДВ; №4 від 04 серпня 2020 року на суму 3 400, 00 грн. з ПДВ; №5 від 05 серпня 2020 року на суму 5 975, 00 грн. з ПДВ; №6 від 05 серпня 2020 року на суму 2 400, 00 грн. з ПДВ; №8 від 06 серпня 2020 року на суму 2 500, 00 грн. з ПДВ; №9 від 06 серпня 2020 року на суму 8 100, 00 грн. з ПДВ; №10 від 06 серпня 2020 року на суму 700, 00 грн. з ПДВ; №13 від 10 серпня 2020 року на суму 3 850, 00 грн. з ПДВ; №14 від 10 серпня 2020 року на суму 4 750, 00 грн. з ПДВ; №16 від 17 серпня 2020 року на суму 2 250, 00 грн. з ПДВ; №17 від 17 серпня 2020 року на суму 2 700, 00 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані акти виконаних робіт з посиланням на договір №1 від 03.08.2020 були підписані уповноваженою особою відповідача - директором Кобиляцького Ю.Г. без жодних претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

Судом також встановлено, що за наслідками надання послуг позивачем був також сформований Акт виконаних робіт №18 від 22 серпня 2020 року на суму 19 191,00 грн, який уповноважена особа відповідача в установлений строк не підписала та не надала вмотивованої відмови від такого підписання.

Таким чином, позивач в період з 03 серпня по 22 серпня 2020 року на підставі договору про надання послуг №1 від 03.08.2020 виконав роботи (надав послуги) з монтажу та обслуговування систем кондиціонування та вентиляції на загальну суму 65 141,00 грн.

При цьому, з долучених до матеріалів справи виписок із банківського рахунку Фізичної особи-підприємця Кирпоти Вадима Вікторовича вбачається, що в період з 06.08.2020 по 11.09.2020 відповідачем було сплачено послуги за актами №1 від 03.08.2020, №2 від 03.08.2020, №3 від 04.08.2020, №6 від 05.08.2020 на загальну суму 11 725,00 грн, а також здійснено авансові платежі за монтаж кондиціонерів на загальну суму 8 500,00 грн згідно рахунку №18 від 19.08.2020 та №19 від 20.08.2020, посилання на які містяться в Акті виконаних робіт №18 від 20.08.2020.

Отже, часткова попередня оплата згідно рахунків №18 від 19.08.2020 та №19 від 20.08.2020 спростовує твердження відповідача щодо непогодження ним проведених позивачем робіт та їх вартості за Актом виконаних робіт №18 від 20.08.2020.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість у розмірі 25 725,00 грн, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи до уваги те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань щодо повної оплати наданих позивач послуг, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення 44 916,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кирпоти Вадима Вікторовича.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, становить 2 100,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в підтвердження понесених витрат на послуги професійної правничої допомоги надав договір про надання правової допомоги №04/09-02 від 04.09.2020, додаткову угоду №1 від 07.10.2020 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Шевченко Я.А. Серія ЧК №000834 від 04.12.2017, ордер Серія СА №1006042 від 07.10.2020 та платіжне доручення №25 від 03.11.2020 на суму 2 000,00 грн.

З пункту 3 Додаткової угоди №1 від 07.10.2020 до договору вбачається, що вартість послуг на суму 5 000,00 грн складається з наступного:

- правовий аналіз договору №1 від 03.08.2020, аналіз судової практики щодо вирішення подібних (аналогічних) спорів, вироблення правової позиції та підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва - 2 000,00 грн;

- подання позовної заяви та пакету документів до Господарського суду міста Києва та участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції - Господарському суді міста Києва - 3 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі подання в межах судового розгляду справи відповіді на відзив, суд дійшов висновку про покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімакс Рітейл" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімакс Рітейл" (03040, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 8/4, офіс 2, ідентифікаційний код 39787715) на користь Фізичної особи-підприємця Кирпоти Вадима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 44 916 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.12.2020

Суддя Л. Г. Пукшин