Рішення

від 16.12.2020 по справі 918/622/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/622/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сідлецькій Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (вул. Хлібна , буд. 2, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 05511001) до Приватного підприємства "Наваро" (вул. Соборна, 38, с. Мала Любаша, Костопільський район, Рівненська область, 35009, код ЄДРПОУ 37302229) про стягнення 24 653 грн 60 коп.

за участю представників учасників справи:

- від позивача: адвокат Рустамова Н.Р. (в режимі ВКЗ).

- від відповідча: адвокат Семенюк З.М.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер МАP6B2WKO1142880.

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" надійшов позов до Приватного підприємства "Наваро", у якому позивач, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 162, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з відповідача 24 653 грн 60 коп. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № лДГ-023422 про відшкодування платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, укладеним між позивачем та відповідачем 01.11.2011 року, в частині відшкодування платежів за період з 30.09.2018 року по 31.12.2019 року.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 22.06.2020 року справу № 918/622/20 розподілено судді Заголдній Я.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/622/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.07.2020 року, визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропоновано сторонам:

- позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

- встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Крім того, роз`яснено позивачу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також судом звернено увагу сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

06.07.2020 року від директора Приватного підприємства "Наваро" Мандзюка Д.Ю. через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останній просить суд, у зв`язку з тим, що він знаходиться на самоізоляції по стану здоров`я (епідемія коронавірус), визнати причини неявки в судове засідання поважними та відкласти розгляд справи.

07.07.2020 року від директора Приватного підприємства "Наваро" Мандзюка Д.Ю. через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, відкладення розгляду справи та встановлення додаткового часу відповідачу для підготовки відзиву на позов і долучення необхідних доказів.

07.07.2020 року директор Приватного підприємства "Наваро" Мандзюк Д.Ю. ознайомився з матеріалами справи № 918/622/20, про що свідчить його особиста відмітка та підпис на клопотанні від 07.07.2020 року.

У судовому засіданні 07.07.2020 року з розгляду справи по суті судом встановлено, що позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Господарський суд, розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про поважність причин відсутності керівника Приватного підприємства "Наваро" Мандзюка Д.Ю.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 року розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 18.08.2020 року, задоволено клопотання Приватного підприємства "Наваро" від 07.07.2020 року в частині продовження строку для подання відзиву на позов, продовжено відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов до завершення строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме - до 31.07.2020 року.

10.08.2020 року від директора Приватного підприємства "Наваро" Мандзюка Д.Ю. через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою неможливості забезпечити особисту присутність адвоката відповідача Семенюк З.М. у судове засідання з розгляду справи по суті для представлення інтересів Приватного підприємства "Наваро".

17.08.2020 року через систему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" надійшла заява про внесення даних РНОКПП адвоката позивача Рустамової Н.Р. до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 918/622/20.

У судовому засіданні 18.08.2020 року з розгляду справи по суті судом встановлено, що позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Господарський суд, розглянувши подане директором відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2020 року розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 01.09.2020 року на 10:00 год.

27.08.2020 року від представника Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Пашук А.В. на поштову адресу господарського суду Рівненської області надійшло клопотання № б/н від 25.08.2020 року про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/622/20.

У вказаному клопотанні адвокат Пашук А.В. просить суд у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від місця свого проживання доручити Господарському суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у судових засіданнях по справі № 918/622/20) - проводити усі судові засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/622/20.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.08.2020 року задоволено клопотання представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Пашук А.В. № б/н від 25.08.2020 року про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/622/20 частково в частині доручення Господарському суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014) провести засідання з розгляду справи № 918/622/20 по суті в режимі відеоконференції; постановлено доручити забезпечення проведення судового засідання з розгляду справи № 918/622/20 по суті, яке призначене на 01.09.2020 року на 10:00 год. в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області ; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Пашук А.В. № б/н від 25.08.2020 року в частині про проведення усіх судових засідань у справі № 918/622/20 в режимі відеоконференції.

31.08.2020 року від Приватного підприємства "Наваро" через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог, у якому адвокат відповідача Семенюк З.М. просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву у зв`язку з його пропущенням із поважних причин, а саме - внаслідок встановлення карантинних заходів в Україні з метою запобігання поширенню хвороби коронавірусу та перебування представника відповідача у відпустці та самоізоляції.

01.09.2019 року від Приватного підприємства "Наваро" через електронну пошту господарського суду надійшло клопотання, у якому адвокат відповідача Семенюк З.М. повторно просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву та долучити відзив до матеріалів справи. Крім того, у даному клопотанні представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через різке підвищення температури тіла та погане самопочуття.

У судовому засіданні 01.09.2020 року з розгляду справи по суті судом встановлено, що представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду повідомив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року поновлено пропущений Приватним підприємством "Наваро" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, долучено відзив Приватного підприємства "Наваро" на позовну заяву до матеріалів справи № 918/622/20, за ініціативою суду здійснено перехід від розгляду справи № 918/622/20 за правилами спрощеного позовного провадження до її розгляду за правилами загального позовного провадження. Подальший розгляд справи № 918/622/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи № 918/622/20 розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі № 918/622/20 на "30" вересня 2020 р. на 11:00 год., запропоновано сторонам:

а) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 15-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

в) відповідачу: у строк протягом 15-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

У судовому засіданні 30.09.2020 року судом встановлено, що представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду повідомив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.09.2020 року відкладено підготовче засідання на "20" жовтня 2020 р. на 10:30 год.

15.10.2020 року через систему "Електронний суд" від представника Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" Рустамової Наталії Романівни надійшла заява про проведення судового засідання 20.10.2020 року у справі № 918/622/20. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.10.2020 року задоволено заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Рустамової Наталії Романівни № б/н від 14.10.2020 року про проведення судового засідання, призначеного на 20.10.2020 року у справі № 918/622/20 в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення підготовчого засідання у справі 918/622/20, яке призначене на 20.10.2020 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014).

19.10.2020 року через систему "Електронний суд" позивач направив Господарському суду Рівненської області відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.10.2020 року продовжено процесуальний строк підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів - до 02.12.2020 року включно, відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на "05" листопада 2020 р. на 17:00 год., задоволено усну заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Рустамової Наталії Романівни про проведення судового засідання, відкладеного на 05.11.2020 року на 17:00 год. у справі № 918/622/20 в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення підготовчого засідання у справі 918/622/20, яке відкладене на 05.11.2020 року о 17:00 год. в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вулиця Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014).

03.11.2020 року від представника Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" адвоката Рустамової Наталії Романівни через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, на подання відповіді на відзив.

05.11.2020 року від Приватного підприємства "Наваро" через електронну пошту господарського суду надійшло клопотання, у якому адвокат відповідача Семенюк З.М. просить суд проводити судове засідання 05.11.2020 року без її участі, а також закрити підготовче засідання по справі № 918/622/20 та призначити дану справу до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.11.2020 року визнано поважними причини пропущення Приватним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром" процесуального строку на подання відповіді на відзив, поновлено Приватному акціонерному товариству "Концерн Хлібпром" пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи № 918/622/20, запропоновано відповідачу: у строк протягом 3-х днів з дня отримання даної ухвали подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу, відкладено підготовче засідання на 12.11.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.11.2020 року відкладено підготовче засідання на "02" грудня 2020 р. на 13:45 год., задоволено усну заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" про проведення судового засідання, відкладеного на 02.12.2020 року на 13:45 год. у справі № 918/622/20 в режимі відеоконференції, доручено забезпечити проведення підготовчого засідання у справі 918/622/20 в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014).

02.12.2020 року від відповідача надійшла заява, у якій адвокат Семенюк З.М. просить суд проводити судове засідання 02.12.2020 року без участі представника Приватного підприємства "Наваро".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/622/20, призначено справу № 918/622/20 до судового розгляду по суті на "16" грудня 2020 р. на 11:30 год., задоволено усну заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення судового засідання з розгляду справи № 918/622/20 по суті, яке відбудеться 16.12.2020 року об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул.. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014).

У судове засідання 16.12.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмових заперечень на відповідь на відзив у строк, встановлений судом.

Усім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Присутній у судовому засіданні 16.12.2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутній у судовому засіданні 16.12.2020 року представник відповідача заперечував стосовно задоволення позовних вимог із підстав, вказаних у відзиві.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із рішення Господарського суду Рівненської області від 28.12.2012 року у справі № 5019/203/12, яке набрало законної сили, 01.11.2011 року між ПАТ "Концерн Хлібпром" та ПП "Наваро" укладено Договір купівлі-продажу №лДГ-022466, згідно з умовами якого продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору майно, а саме торговий павільйон, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Коперника, 6, загальною площею 30 кв.м.

Вказане майно належало позивачу на праві власності та входило до цілісного майнового комплексу (інв. 5001), що підтверджується свідоцтвом про право власності на цілісний майновий комплекс від 21.10.2005 року.

Даний об`єкт нерухомого майна знаходиться на орендованій земельній ділянці, яка передана позивачу Рівненською міською радою для обслуговування торгового павільйону з торгівлі хлібобулочними виробами за адресою: м. Рівне, вул. Коперника, 6.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.12.2012 року у справі № 5019/203/12 визнано дійсним договір купівлі-продажу № лДГ-022466 від 01.11.2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром" та Приватним підприємством "Наваро", визнано за Приватним підприємством "Наваро" (код ЄДРПОУ 37302229) право власності на торговий павільйон, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Коперника, 6 загальною площею 30 квадратних метрів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як з`ясовано з матеріалів справи № 918/622/20, 01.11.2020 року між Публічним акціонерним товариством Концерн Хлібпром (далі - сторона-1) , що відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, в особі Генерального директора Хруща Р.А., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Приватним підприємством Наваро (далі - сторона-2) в особі директора Куц Наталії Олександрівни, що діє на підставі Статуту підприємства, що є платником податку на прибуток укладено договір № лДГ-023422 про відшкодування платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору сторона-1 зобов`язується сплачувати до місцевого бюджету м. Рівне орендну плату за земельну ділянку в м. Рівне, по вул. Коперніка, 6, а сторона-2 зобов`язується відшкодовувати вартість проведених орендних платежів за земельну ділянку згідно виставлених рахунків.

Відшкодування орендних платежів за земельну ділянку сторонами проводиться в зв`язку з переходом права власності на будівлю магазину по вул. Коперніка, 6 від Сторони-1 до Сторони-2 відповідно до Договору купівлі-продажу №лДГ-022466 від « 01» «листопада» 2011 р. (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 1.3. Договору відшкодування орендних платежів за земельну ділянку Сторонами проводиться до моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про розірвання Договору оренди зі Стороною-1 та надання земельної ділянки в оренду Стороні-2.

Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування магазину хлібобулочних виробів. Земельна ділянка площею - 30 (тридцять) квадратних метри. (п. п. 1.4. -1.5. Договору).

Розділ 2 Договору регулює питання розміру відшкодування орендної плати, у відповідності до якого розмір орендної плати, яка підлягає відшкодуванню за земельну ділянку, складає в рік 7033,86 (сім тисяч тридцять три гривні 86 коп.) грн., в місяць - 586,16 (п`ятсот вісімдесят шість гривень 16 коп.) грн. Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.1. Договору сторона-2 зобов`язується:

- повністю відшкодовувати Стороні-1 до 25 числа місяця наступного за звітним, понесені ним витрати по оплаті орендних платежів за земельну ділянку, яка використовується Стороною-2;

- як найшвидше вчиняти всі дії щодо переоформлення права користування земельною ділянкою;

- використовувати земельну ділянку тільки за її цільовим призначенням.

Відповідно до п. 3.2. Договору сторона-1 зобов`язується:

- своєчасно сплачувати орендну плату за земельну ділянку до Місцевого бюджету м. Рівне;

- повідомляти про зміну розміру орендної плати за земельну ділянку та причини її зміни.

У розділі 4 сторони Договору узгодили між собою права сторін, згідно з яким сторона-1 має право вимагати від сторони-1 повного та своєчасного відшкодування вартості орендних платежів, а сторона-2 має право вимагати від сторони-2 підтвердження інформації щодо збільшення розміру орендної плати.

У розділі 5 Договору сторони узгодили про відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань і про вирішення спорів.

Згідно з п. п. 6.1.- 6.3. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань. Зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою Сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою Стороною. У випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Таким чином, із зазначеного вище Договору суд вбачає, що відповідач зобов`язався відшкодовувати сплачені позивачем орендні платежі.

Окрім іншого, вказаним договором не передбачено необхідності виставлення рахунків на оплату, строків та періодичності виставляння рахунків.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який формувався 23.06.2020 року відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на запит судді Господарського суду Рівненської області Заголдної Я.В. за № 1006811117 (відповідно до наступних критеріїв пошуку: код ЄДРОПОУ 05511001), - 25.04.2017 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, а саме - зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни.

Суд враховує, що зміна найменування юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. В результаті зміни найменування юридичної особи структура цивільних правовідносин не змінюється. Зміна найменування юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Таким чином, зміна найменування юридичної особи не тягне за собою процесуального правонаступництва в зв`язку з відсутністю сукцесора (правонаступника) - нового учасника цивільних відносин якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула) та юридичної незмінності ауктора (правопопередника) - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Концерн Хлібпром , яке є стороною-1 Договору 25.04.2017 року змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром", яке є позивачем у справі.

Як свідчать матеріали справи на виконання Договору ПАТ Концерн Хлібпром сплатило до місцевого бюджету м. Рівне орендних платежів за земельну ділянку (за яку зобов`язався відповідач відшкодовувати орендні платежі) за період з 30.09.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 24 653 грн 60 коп.

Даний факт, зокрема підтверджується податковими декларація з плати за землю за 2018 рік та за 2019 рік, квитанціями № 2, що підтверджує прийняття пакету звітності органами Державної податкової служби, платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи витягами із інтегрованої картки платника щодо розрахунків з плати за землю за 2018, 2019 та 2020 роки (том 1, а.с. 12-51),

Отже, суд вбачає, що Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" сплатило орендних платежів за вищевказану земельну ділянку за період з 30.09.2018 року по 31.12.2019 року у розмірі 24 653 грн 60 коп. (без ПДВ).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Однак, як вказує позивач з позовній заяві, відповідач своїх зобов`язань за Договором № лДГ-023422 від 01.11.2011 року про відшкодування платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 в частині відшкодування платежів за період з 30.09.2018 року по 31.12.2019 року не виконав, у зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" змушене було звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що 23.08.2018 року Приватне підприємство "Наваро" фактично припинило користуватися земельною ділянкою за адресою м. Рівне, вул. Коперніка, 6 у зв`язку із припиненням права власності на нерухоме майно, а саме - будівлю торгового павільйону у м. Рівне по вул. Коперніка, 6.

Так, у заперечення до позовних вимог відповідач вказує, що 23.08.2018 року Приватне підприємство "Наваро" продало будівлю торгового павільйону за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 - ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, який зареєстровано приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І.

Відповідач вважає, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить обов`язок відшкодування платежів за оренду земельної ділянки. Отже, на думку відповідача, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно автоматично набуває обов`язку відшкодування платежів за оренду земельної ділянки, на якій розміщене це майно.

Тобто, на думку відповідача, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому, як зазначає у відзиві відповідач, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2018 року у справі № 915/672/17 та постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 року у справі № 21-804а16, Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже Договір не підлягає розірванню.

Відтак відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на думку відповідача, позивач зобов`язаний звертатися із позовом про стягнення відшкодування вартості орендних платежів до нового власника будівлі торгового павільйону площею 30 кв. м., а саме - ОСОБА_1 , яка з 23.09.2018 року користується земельною ділянкою за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, а не до особи відповідача, який припинив користування вказаною земельною ділянкою.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З огляду на положення ст. 4 ГПК України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що правовідносини виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору про відшкодування платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6.

Відшкодування орендних платежів за земельну ділянку сторонами проводиться в зв`язку з переходом права власності на будівлю магазину по вул. Коперніка, 6 від позивача до відповідача відповідно до Договору купівлі-продажу №лДГ-022466 від 01.11.2011 р. (п. 1.2. Договору).

За умовами Договору відповідач тимчасово, а саме - до переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований належне йому нерухоме майно, - взяв на себе зобов`язання по відшкодуванню орендних платежів, фактично сплачених позивачем як особою, на яку документально оформлено правовстановлюючі документи на право користування відповідною земельною ділянкою за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як свідчать матеріали справи, починаючи з 01.11.2011 року за Договором у відповідача виник обов`язок з відшкодування орендних платежів за земельну ділянку площею 30 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, на якій знаходиться торговий павільйон.

Як вбачається із Договору, обов`язок з відшкодування орендних платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 діє до моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про розірвання Договору оренди зі Стороною-1 та надання земельної ділянки в оренду Стороні-2.

У матеріалах справи відсутні докази переоформлення відповідачем на себе речового права на земельну ділянку 30 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, на якій розташований торговий павільйон.

Таким чином, Договір про відшкодування орендних платежів від 01.11.2011 року є чинним та діючим стосовно позивача та відповідача, крім того на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Інших підстав припинення дії Договору сторони не узгодили.

Посилання сторони відповідача у відзиві на факт зміни власника будівлі торгового павільйону, яка знаходиться на земельній ділянці у м. Рівне на вул. Коперніка, 6 і за яку відповідач зобов`язаний відшкодовувати платежі за оренду, як на підставу відмови у позові, спростовується тим, що сторони не узгодили в Договорі ситуацію у випадку зміни власника будівлі, на якій знаходиться земельна ділянка.

У відповідності до п. 1.3. Договору відшкодування орендних платежів за земельну ділянку Сторонами проводиться до моменту прийняття РМР рішення про розірвання Договору оренди зі Стороною-1 та надання земельної ділянки в оренду Стороні-2.

Отже, Договір взагалі носить тимчасовий характер і діє до набуття речового права оренди на земельну ділянку відповідачем.

Однак судом встановлено, що користування земельною ділянкою Приватним підприємством "Наваро" за адресою м. Рівне на вул. Коперніка, 6 взагалі із 01.11.2011 року відбувалося без оформлення речових прав, зокрема договору оренди чи суборенди.

Відтак до вказаних правовідносин не можуть застосовуватися норми законодавства про оренду чи суборенду земельної ділянки, адже вказана земельна ділянка за адресою: м. Рівне на вул. Коперніка, 6 не знаходилася у оренді чи суборенді відповідача.

Договір, який сторони уклали між собою має іншу правову природу.

Відповідач зобов`язаний відшкодовувати позивачеві платежі за оренду земельної ділянки за Договором до моменту його розірвання або настання обставин, які сторони обумовили у Договорі, а саме - до моменту прийняття РМР рішення про розірвання Договору оренди зі Стороною-1 та надання земельної ділянки в оренду Стороні-2.

Відповідач не звертався до позивача із повідомленням про відчуження будівлі на земельній ділянці у м. Рівне на вул. Коперніка, 6, за яку Приватне підприємство "Наваро" зобов`язалося за Договором відшкодовувати платежі за оренду.

У матеріалах справи відсутні будь-які пропозиції відповідача для позивача стосовно розірвання Договору у зв`язку зі зміною власника об`єкту магазину.

Таким чином, Договір чинний та діє для відповідача незалежно від того, чи є останній власником майна, що знаходиться на земельній ділянці у м. Рівне на вул. Коперніка, 6, а позивач правомірно сподівається на виконання Договору відповідачем.

Окрім того, судом встановлено, що позивач добросовісно здійснював платежі за оренду земельної ділянки на вул. Коперніка, 6, а відповідач, який зобов`язався за Договором відшкодовувати вказані орендні платежі, - не виконував свого обов`язку за період з 30.09.2018 року по 31.12.2019 року, у зв`язку з чим за Приватним підприємством "Наваро" виникла заборгованість у розмірі 24 653 грн 60 коп. за вказаний період.

Посилання відповідача на те, що на його думку договір оренди земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, а отже договір не підлягає розірванню - суд вважає безпідставними, оскільки Договір, на підставі якого виник спір у даній справі і який сторони уклали між собою 01.11.2011 року, не є ані договором оренди, ані суборенди земельної ділянки.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази використання земельної ділянки площею 30 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, яка знаходиться під будівлею торгового павільйону відповідачем із наявністю будь-яких правовстановлюючих документів, зокрема наявністю договору оренди землі із позивачем чи РМР.

Таким чином, безпідставними є посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин законодавства про оренду землі.

Господарський суд відхиляє аргументи відповідача про те, що відбулась заміна сторони (сторони-2) в зобов`язанні (Договорі від 01.11.2011 року) у зв`язку із припиненням права власності на торговий павільйон у Приватного підприємства "Наваро".

У відповідності до ст. 125, ч. 5 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Суд вважає помилковим твердження відповідача щодо ототожнення Договору щодо відшкодування плати за землю від 01.11.2011 року із договором оренди землі, котрий є правовстановлюючим документом в розумінні ЦК України.

Судом встановлено, що 23.09.2018 року Приватне підприємство "Наваро" відчужило будівлю торгового павільйону за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 - ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, який зареєстровано приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І.

У подальшому відбулася зміна поштової адреси із м. Рівне, вул. Коперніка, 6 на м. Рівне, вул. Коперніка, 6-б.

Однак, після відчуження вказаного торгового павільйону 23.09.2018 року продовжують тривати відносини за Договором щодо відшкодування плати за землю між продавцем нерухомого майна (відповідачем) і орендарем земельної ділянки (позивачем), який сплачує за користування земельною ділянкою площею 30 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, орендну плату для РМР.

Окрім того, стосовно аргументів відповідача господарський суд зауважує, що у нового власника будівлі торгового павільйону за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6 у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно виникає право одержати земельну ділянку під павільйоном у користування, а не автоматичний обов`язок відшкодовувати платежі за Договором № лДГ-023422 про відшкодування платежів за оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Коперніка, 6, укладеним між позивачем та відповідачем 01.11.2011 року.

Господарський суд дійшов висновку, що у покупця нерухомого майна з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно не виникає автоматично право користування земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, позаяк право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Покупець нерухомого майна з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно має право лише вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача із даним позовом про стягнення заборгованості за Договором № лДГ-023422 від 01.11.2011 року, який є чинним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав доказів оплати суми боргу, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Концерн Хлібпром" до Приватного підприємства "Наваро" є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог та зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 24 653 грн 60 коп.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 24 653 грн 60 коп.

Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" сума судового збору пропорційно заявленій вимозі у розмірі 24 653 грн 60 коп. становить - 2102 грн 00 коп.

Приватне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" до позовної заяви долучило платіжне доручення № 01384155 від 12.06.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2102 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 24 653 грн 60 коп., то судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Наваро" (вул. Соборна, 38, с. Мала Любаша, Костопільський район, Рівненська область, 35009, код ЄДРПОУ 37302229) на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (вул. Хлібна, буд. 2, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 05511001) 24 653 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) грн 60 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Наваро" (вул. Соборна, 38, с. Мала Любаша, Костопільський район, Рівненська область, 35009, код ЄДРПОУ 37302229) на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (вул. Хлібна, буд. 2, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 05511001) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.