Рішення

від 14.12.2020 по справі 921/602/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/602/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» (вул. С.Крушельницької, 18, м. Тернопіль, 46400)

про стягнення 2171568 грн.

За участю від:

позивача - Волошенюк О.В.

відповідача - не з`явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» стягнення 2171568 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання №ДВЗ-5 від 17.12.2019, а саме щодо повернення товару, переданого на зберігання.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 164, 172 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч. 2 ст. 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» , заявою №596 від 28.09.2020 (вх. №6873 від 02.10.2020) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 14.09.2020.

Ухвалою суду від 12.10.2020: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/602/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 05.11.2020; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Супровідним листом №640 від 20.10.2020 (вх. № 7567 від 26.10.2020) позивачем долучено до матеріалів справи акт (звіт) приймання - передачі наданих послуг від 20.10.2020 до договору про надання правової допомоги №К-16 від 29.05.2020.

За клопотанням обох сторін, ухвалою суду від 05.11.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 26.11.2020.

ТОВ «Біо ферма «Органік плюс» 25.11.2020 подано клопотання б/н від 25.11.2020 (вх. №8637) про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження. Зазначене клопотання мотивоване зайнятістю директора відповідача - Боднарчука М.В. в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 26.11.2020 закрито підготовче провадження по справі №921/602/20 та призначено її до розгляду по суті на 14.12.2020.

Представником позивача в судовому засіданні 14.12.2020 підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 14.12.2020 не забезпечив, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, не надіславши на адресу суду заяв щодо своєї участі. Їх з`ясування не є обов`язком суду, згідно з положеннями ГПК України (постанова Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №910/15226/19).

У встановлений в ухвалі від 12.10.2020 (про відкриття провадження у справі) строк відповідач відзиву не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Про обізнаність відповідача про перебування в провадженні Господарського суду Тернопільської області справи №921/602/20 вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення, з якими на адресу відповідача надсилались копії ухвал суду (з відмітками про їх вручення адресату), а також клопотання про відкладення підготовчих судових засідань, поданих від імені керівника ТОВ «Біо ферма «Органік плюс» .

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

На виконання ухвали суду від 03.12.2020, судове засідання 14.12.2020 проводилось в режимі відеоконференції, забезпечення якої було доручено Господарському суду Вінницької області.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N108XE16D814055C2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» (поклажодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» (зберігачем) 17.12.2019 укладено договір відповідального зберігання №ДВЗ-5, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актом приймання - передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору соняшник органічний високо олеїновий врожаю 2019 року вирощений згідно Регулювань ЄС у кількості 129 тон 260 кг на суму 2 171 568,00 грн (надалі іменується майно ).

Згідно п. 1.3 договору право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача та/або передано третім особам.

Майно зберігається на складі зберігача, який знаходиться за aдpecoю: Житомирська область, смт. Романів, вул. Польова, 11 (п. 1.4 правочину).

У п. 2.1 договору зазначено, що зберігач зобов`язаний: прийняти на зберігання майно, передбачене даним договором; належним чином оформлювати усі документи, передбачені даним договором та законодавством України; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання, у відповідності із цим договором за чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцеві.

У п. 2.1.6 правочину сторонами обумовлено, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився.

Відповідно до п. 3.1 договору поклажодавець має право: вимагати від зберігача належного виконання даного договору; у будь-який час вимагати від зберігача повернення майна (всього або його частини); вимагати відшкодування збитків, завданих втратою та/або пошкодженням майна, за рахунок зберігача відповідно до законодавства.

Поклажодавепь зобов`язаний: передати зберігачеві майно на зберігання у строк, передбачений усною домовленістю сторін; разом із відповідною партією майна передати зберігачу належним чином оформлений акт приймання-передачі майна; передавати та приймати майно із складанням відповідного акту приймання - передачі майна (п. 3.2 правочину).

Згідно п. 4.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується порушення договору ), сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані (п. 4.3 правочину).

У п. 4.5 договору сторонами передбачено, що якщо зберігач не в змозі повернути поклажодавцеві майно, отримане ним на зберігання, то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати відповідної письмової вимоги, сплатити поклажодавцеві вартість майна, яке ним не було повернуто.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.2 договору від 17.12.2019, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та діє до 01 березня 2020 року.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.4 правочину).

Відповідно до п. 7.5 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

17.12.2019 по акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання (додатку №1 до договору відповідального збергінання №ДВЗ-5 від 17.12.2019) позивачем (поклажодавцем) передано, а відповідачем (зберігачем) прийнято на відповідальне зберігання соняшник органічний високо олеїновий врожаю 2019 року вирощений згідно Регулювань ЄС у кількості 129 тон 260 кг на суму 2171568 грн (надалі іменується майно ) (п. 1 акту приймання - передачі).

У п. 2 акту приймання-передачі сторонами підтверджено, що майно передане поклажодавцем та прийняте зберагічем, без будь-яких пошкоджень; ризик пошкодження, псування, втрати або загибелі майна з моменту підписання цього акту несе зберігач.

Цей акт є невід`ємною частиною договору відповідального зберігання №ДВЗ-5 від 17.12.2019 (п. 5 акту приймання - передачі від 17.12.2019).

До закінчення строку дії договору (що спливав 29.02.2020), позивач звертався до відповідача з вимогою №101 від 17.02.2020, в якій просив терміново повернути йому майно, передане на зберігання згідно з актом приймання - передачі від 17.12.2019.

Вказана вимога надіслана на адресу відповідача 17.02.2020 рекомендованим повідомленням №2103701906978 та листом з описом вкладення, яке містить відмітку про його вручення адресату 26.02.2020.

Вимога позивача про повернення майна залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

10.03.2020 ТОВ «Авіс» звернувся до ТОВ «Біо ферма «Органік плюс» з вимогою №165, в якій просило терміново перерахувати йому вартість неповернутого майна у розмірі 2171568 грн.

Дана вимога надіслана на адресу відповідача 10.03.2020 рекомендованим повідомленням №2105016204009 та листом з описом вкладення.

Дану вимогу ТОВ «Біо ферма «Органік плюс» також залишено без відповіді.

Доказів виконання вимог поклажодавця щодо повернення йому майна, переданого зберігачу по акту приймання-передачі від 17.12.2019, останнім не представлено.

Також ним не подано до матеріалів справи доказів виконання вимог поклажодавця щодо повернення останньому вартості переданого на зберігання товару.

Таким чином, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

17.12.2019 на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання на суму 2171568 грн.

Це вказує на належне виконання сторонами умов договору відповідального зберігання від 17.12.2019 в частині передачі визначеного у правочині майна зберігачу (відповідачу).

У п. 6.2 договору сторонами погоджено, що строк дії договору складає до 01.03.2020.

Викладена у ст. 953 ЦК України норма зазначає, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч.1 ст. 949 ЦК України).

Сторонами, у п. 2.1.6 договору також передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився.

Матеріали справи містять докази звернення ТОВ Авіс до закінчення строку дії договору з вимогою №101 від 17.02.2020 до ТОВ «Біо ферма «Органік плюс» про повернення переданого 17.12.2019 на зберігання майна, в порядку п. 2.1.6 договору. А також одержання відповідачем такої вимоги.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч.1 ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що він вживав всіх залежних від нього заходів, необхідних для належного виконання свого обов`язку, передбаченого ст. 953, ст. 949 ЦК України та 2.1.6 договору, щодо повернення майна поклажодавцю по акту приймання - передачі відповідно до п. 3.2 договору.

П.4 ч.1 ст.611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 4.5 договору сторонами передбачено, що якщо зберігач не в змозі повернути поклажодавцеві майно, отримане ним на зберігання, то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати відповідної письмової вимоги, сплатити поклажодавцеві вартість майна, яке ним не було повернуто.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Судом встановлено, що вартість переданого на зберігання майна зазначена сторонами як у п. 1 договору відповідального зберігання №ДВЗ-5 від 17.12.2019, так і у додатку № 1 до вказаного договору - п. 1 акту прийому - передачі майна на відповідальне зберігання від 17.12.2019. Відповідно до них позивач передав, а відповідач прийняв майно на зберігання, вартістю 2171568 грн.

Після отримання від позивача вимоги від 17.02.2020 про повернення переданого на зберігання товару, відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених п. 2.1.6 договору від 17.12.2019 та ст. ст. 526, 629, 936, 953 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо цього. А також не повідомив поклажодавця (позивача) та суд про причини не повернення товару, не подав доказів їх існування та наявності переданого йому майна станом на 14.12.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 42 ГПК України відповідач (як учасник справи) зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Протягом усього слухання справи від відповідача не надходило заперечень проти доводів позивача та не було подано доказів існування майна, отриманого ним на зберігання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» підлягають до задоволення, шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» 2171568 грн, як обґрунтовані.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України вказано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Такими заявами відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є, зокрема позовна заява.

Позивачем орієнтовний розрахунок суми судових витрат наведено в окремій заяві, доданій до позову. Окрім зазначення суми судового збору, він також стосується вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000116, виданого 18.01.2017 відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Волошенюк Оксані Валеріївні, на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 18.01.2017 №1.

Дана інформація підтверджується також відомостями, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, який створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України (затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (http://erau.unba.org.ua), який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом та містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи 29.05.2020 між Волошенюк Оксаною Валеріївною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №000116, виданого на підставі Рішення Ради адвокатів Вінницької області від 18.01.2017 № 1 (надалі - Адвокат ) та Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №К-16, за умовами п. 1.1 якого адвокат зобов`язується надавати клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом клієнта до ТОВ БІО ФЕРМА ОРГАНІК ПЛЮС код ЄДРПОУ 40196140 (надалі іменується справа ), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Номер справи визначається ухвалою господарського суду про відкриття провадження.

У п. 1.2 правочину зазначено, що правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справ; складанні необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справи; представництві інтересів клієнта в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та під порядкувань питань, що стосуються справи.

П. 2.1 договору передбачено, що адвокат зобов`язується, зокрема: своєчасно надавати правову допомогу в обсязі, необхідному для досягнення позитивного результату по справі та виконувати окремі доручення клієнта по справі; надати акт (звіт) про напрямки використання коштів, призначених для покриття фактичних витрат адвоката по завершенню справи, у випадку припинення договору, його одностороннього розірвання, а також у випадку використання попередньо наданих коштів; підписати акт прийому-передачі послуг з надання правової допомоги після закінчення строку дії договору.

Клієнт зобов`язаний: сплатити адвокату гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором; компенсувати фактичні витрати на надання правової договори в порядку, передбаченому договором; надати адвокату довіреність для представництва його інтересів в суді, органах державної влади, підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи; підписати акт прийому-передачі послуг з надання правової допомоги після закінчення строку дії договору (п. 2.4 правочину).

Відповідно до п. 3.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 10000 грн в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі. На підтвердження факту досягнення результату чи виконання адвокатом всіх необхідних дій ним направляється на адресу клієнта звіт про послуги з надання правової допомоги. Закінчення дії договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами та скріплений їх печатками (у разі наявності) не пізніш через три робочих дні після закінчення договору (п. 4.1 правочину).

Фіксований гонорар в сумі 10000 грн, вказаний у п. 3.1 договору, був сплачений позивачем адвокату у повному обсязі, підтвердженням чого являються видаткові касові ордери від 29.05.2020 на суму 9900 грн та від 01.06.2020 на суму 100 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підставі довіреності від 29.05.2020 адвокат Волошенюк О.В. приймала участь у підготовчому судовому засіданні 26.11.2020 та судовому засіданні 14.12.2020 під час розгляду справи №921/602/20 по суті.

По акту (звіту) приймання - передачі наданих послуг від 20.10.2020 адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу у справі №921/602/20, згідно переліку: збір та правовий аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи 16 год; надання усних консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи 2 год; складання позовної заяви та формування додатків 8 год; складання документів для забезпечення судового процесу.

Із змісту акту вбачається, що послуги, передбачені договором, надані адвокатом належним чином, у повному обсязі, у встановлені терміни та з дотриманням інших умов договору, а також те, що у клієнта відсутні претензії до якості наданих послуг.

У акті сторонами повторно зазначено, що вартість послуг склала 10000 грн без ПДВ.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» );

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту , і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Надання адвокатом Волошенюк О.В. позивачу адвокатських послуг при розгляді справи № 921/602/20 підтверджується договором про надання правової допомоги №К-16 від 29.05.2020, видатковими ордерами від 29.05.2020, від 01.06.2020, актом (звітом) приймання - передачі наданих послуг від 20.10.2020.

Сплачена позивачем сума 10000 грн відповідає обумовленій сторонами у п. 3.1 договору про надання правової допомоги №К-16 від 29.05.2020 фіксованій сумі гонорару адвоката за надання ним послуг.

Висновки такого ж змісту наведені Верховним Судом у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідного пункту в умови договору, яким є п. 3.1 договору про надання правової допомоги №К-16 від 29.05.2020, суд приходить до висновку що стягненню з відповідача підлягають сплачені позивачем кошти в сумі 10000 грн як витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Висновки такого ж змісту наведені Верховним Судом у постановах від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» відзиву на позов не подано, а також не висловлено жодних заперечень щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 16, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо ферма «Органік плюс» (вул. С.Крушельницької, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 40196140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Авіс» (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, ідентифікаційний код 13304871) 2171568 (два мільйони сто сімдесят одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім) грн - боргу, 10000 (десять тисяч) грн - витрат на правову допомогу, 32573 (тридцять дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 53 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 17 грудня 2020 року.

Суддя І.П. Шумський