Рішення

від 17.12.2020 по справі 922/3271/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3271/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТО ТРАНС" (14026, м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" (61153, м. Харків, пр-т Ювілейний, буд. 54-А, оф. 232) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТО ТРАНС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕРІ 2016", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45152,00 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за Заявкою - Договором № 30Т від 15.01.2020 щодо оплати за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3271/20; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.11.2020 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 25913 із запереченнями проти позову.

Відзив долучено судом до матеріалів справи.

13.11.2020 позивачем до канцелярії суду електронною поштою із супровідним листом за вх. № 4551 надіслано відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2020 в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 922/3271/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 14.12.2020. Однак зважаючи на те, що в період з 10.12.2020 по 16.12.2020 суддя перебувала у відпустці, рішення у даній справі постановлено у перший робочий день судді, тобто 17.12.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач стверджує, що 15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс "(позивачем, перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" (відповідачем, замовником) була укладена заявка-договір №30Т, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Україна-Литва, а відповідач зобов`язався здійснити оплату наданих послуг.

Зазначеною заявкою на перевезення вантажу передбачено, що вартість перевезення становить 1100 євро все включено (за курсом купівлі Ощадбанку на сайті мінфін, на дату розвантаження) + вартість забезпечення по транзиту вантажу через РБ та Литву - 15500 грн.

Оплата транспортних послуг здійснюється відповідачем протягом 12 робочих днів після отримання оригіналів документів. Відправка оригіналів документів Новою Поштою відділення №25 м. Харків.

За твердженням позивача, на виконання умов вказаної заявки ним надані послуги на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, д.н.з. Рено Магнум НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за маршрутом м. Харків (Україна) - м. Клайпеда (Литва), що підтверджується підписом та відбитком печатки вантажоодержувача UAB "PHILIP MORRIS LIETUVA" на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №1113800.

Як вказує позивач, 02.09.2020 на адресу відповідача були направлені оригінали документів (Заявка-Договір №30Т від 15.01.2020 (по 2 прим.), рахунок-фактура №СФ-0000066 від 21.01.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000064 від 21.01.2020 (по 2 прим.), міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №1113800 для проведення розрахунку за надані послуги.

У відповідності до умов Заявки-Договору № 30Т, оригінали вищевказаних документів були направлені за допомогою доставки "Нова Пошта" відділення № 25 м.

Окрім того, додатково відповідачу були направлені документи Укрпоштою з описом вкладень до рекомендованого листа.

Також, позивач вказує, що 25.09.2020 він звернувся до відповідача з досудовою претензією за вих. № 144 , яка була залишена без відповіді.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наполягає на тому, що строк виконання зобов`язань щодо оплати вартості перевезення настав, але відповідач не виконав грошові зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг у розмірі 45152,00 грн., що підтверджується випискою з банку по рахунку ТОВ "Віп Авто Транс" НОМЕР_3 , у зв`язку з чим перевізник просить стягнути вказані кошти в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що ТОВ "Валері 2016" не укладало та не підписувало будь-які договори, у тому числі Заявку - Договір № 30Т від 15.01.2020 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а також відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, які б підтверджували договірні відносини між сторонами.

Судом встановлено, що наявна в матеріалах справи Заявка-Договір № 30Т дійсно не має підпису відповідача.

Проте, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності господарських правовідносин між сторонами, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З поданих до суду позивачем доказів, а саме зі скрін-шоту електронної пошти позивача вбачається, що 15.01.2020 Заявка - Договір № 30Т на електронну адресу (е-mail) позивача (vipautotrans@ukr.net) надійшла саме з електронної адреси valeri_2016 @ ukr.net. , тобто з електронної адреси відповідача, яка зазначена у відзиві на позов.

Судом також встановлено, що на виконання надісланої відповідачем заявки на перевезення вантажу № 30Т від 15.01.2020 позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №1113800.

А отже, не зважаючи на те, що Заявка -Договір № 30Т від 15.01.2020 зі сторони відповідача не була підписана, суд вважає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р., Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956р. в м. Женева.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як встановлено судом та зазначено вище, на виконання умов Заявки на перевезення вантажу №30Т від 15.01.2020, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №1113800, а отже, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено правочин у спрощений спосіб на умовах Заявки на перевезення вантажу № 30Т від 15.01.2020, яка за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

В той же час, згідно з умовами Заявки на перевезення вантажу №30Т від 15.01.2020 оплата транспортних послуг здійснюється протягом 12 робочих днів після отримання оригіналів документів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником зобов`язання не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В підтвердження виконання позивачем умов Заявки щодо передачі оригіналів документів відповідачу, позивачем до суду було надано копію експрес-накладної №59000552108160 від 03.09.2020. Також, додатково документи були направлені на адресу відповідача Укрпоштой, про що свідчить опис вкладення до рекомендованого листа.

Дослідивши копію експрес-накладної №59000552108160 від 03.09.2020, судом встановлено, що направлення позивачем документів було здійснено за адресою м. Харків відділення №25 на ім`я Жолоба В.Н., який є керівником ТОВ "Валері 2016". Разом з цим, суд звертає увагу, що з вказаного доказу неможливо встановити, які саме документи були направлені позивачем.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не було надано жодного доказу отримання відповідачем оригіналів документів.

З метою перевірки поштових відправлень, судом здійснено роздруківку трекінга поштових відправлень Укрпошти № 1402601754732 та роздруківку трекінга поштових відправлень "Нова пошта", з яких вбачається, що поштові відправлення не були вручені адресату та повернуті за зворотньою адресою.

Водночас, суд вважає необгрунтованим посилання позивача на досудову претензію за вих. № 144 від 25.09.2020, оскільки до матеріалів справи не було надано доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача.

Отже, відсутність належних доказів вручення чи отримання відповідачем оригіналів документів відповідно до умов заявки №30Т від 15.01.2020, а також відсутність доказів направлення на адресу відповідача претензії щодо виконання грошового зобов`язання позбавляє суд можливості встановити, що строк виконання зобов`язань з оплати послуг перевезення є таким, що настав.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, не надано доказів того, що строк виконання зобов`язань щодо оплати вартості перевезення настав, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2102,00 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТО ТРАНС" (14023, м. Чернігів, вул. Квітнева, 1-В, код ЄДРПОУ 37558048).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕРІ 2016" (61153, м. Харків, пр-т Ювілейний, буд. 54-А, оф. 232, код ЄДРПОУ 43296559).

Повне рішення складено "17" грудня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3271/20