Рішення

від 14.12.2020 по справі 927/843/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/843/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу 927/843/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 11740 грн 93 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Тюткало М.В., довіреність №3394-К-О від 17.08.2020

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення 11740 грн 93 коп заборгованості за кредитом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 03.07.2018. Позивач стверджує, що 03.07.2018 фізична особа-підприємець Лисенко Ірина Степанівна підписала заяву про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві. Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що 28.01.2020 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також позивачем подано письмове клопотання від 10.08.2020, в якому просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 16.09.2020 судом на підставі ч. 6,7 ст. 176 ГПК України зобов`язано Центр надання адміністративних послуг Городнянської районної державної адміністрації та Деревинську сільську раду протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати Господарському суду Чернігівської області інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Листом №01-31/1323 від 23.09.2020 Городнянська районна державна адміністрація повідомила, що не володіє інформацією щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , оскільки згідно розпорядження Городнянської РДА від 16.01.2017 №15 до переліку послуг, які надаються через ЦНАП не включено послугу щодо реєстрації місяця проживання.

Листом №02-20/260 від 21.09.2020 Деревинська сільська рада Городнянського району повідомила, що ОСОБА_1 1979 р.н. зареєстрована, але фактично не проживає на території Деревинської сільської ради за адресою АДРЕСА_2 .

Суддею Книш Н.Ю. винесено ухвалу від 21.09.2020, якою вказану позовну заяву залишено без руху, позивача зобов`язано усунути недоліки позовної заяви у строк 10 днів з дня вручення ухвали суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/120/20 від 30.09.2020 рішенням Вищої ради правосуддя від 29.09.2020 звільнено у відставку суддю ОСОБА_2 , 30.09.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 справу № 927/843/20 передано на розгляд судді Федоренко Ю.В.

16.10.2020 до суду надійшла заява представника позивача від 02.10.2020 №20200921/3424, якою виправлені недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі від 21.09.2020.

Ухвалою від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23 листопада 2020 року о 10:00, за ініціативою суду викликано у судове засідання повноважних представників сторін.

Вказана ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення №1400049099918 та №1400049783444.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

22.10.2020 Господарським судом Чернігівської області опубліковано оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання 23.11.2020 о 10:00 по справі № 927/843/20 на виконання вимог ч. 4 ст. 122 ГПК України.

В судове засідання 23.11.2020 представники сторін не з`явилися.

В судовому засіданні 23.11.2020 постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 14.12.2020 на 10:00.

Ухвалою від 23.11.2020 викликано позивача в судове засідання з розгляду справи №927/843/20 по суті на 14 грудня 2020 р. о 10:00.

Вказана ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення №1400049925788 та №1400049925796.

23.11.2020 Господарським судом Чернігівської області опубліковано оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання 14.12.2020 о 10:00 по справі № 927/843/20 на виконання вимог ч. 4 ст. 122 ГПК України.

Отже позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В судове засідання 14.12.2020 з`явився представник позивача Тюткало М.В.

Станом на дату розгляду справи по суті відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.2 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.

25.06.2018 ФОП Лисенко І.С. підписала заяву на відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 .

03.07.2018 ФОП Лисенко І.С. (клієнт) підписала заявку на отримання послуг, в якій просила надати кредит за послугою Кредитнимй ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця Підприємницький шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на наступних умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення платежів клієнта, вид кредиту - овердрафтовий кредит, мінімальний розмір ліміту - 10000грн., максимальний розмір ліміту 75000грн., розмір відсоткової ставки 30%, розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період) - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць, пільговий період - 55 днів, термін користування кредитом - 12 місяців.

Зміст заявки на отримання послуг свідчить, що підписанням цій заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свого пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький". Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький". Розмір Ліміту може, бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.

АТ КБ Приватбанк з позовною заявою надало витяг з Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які містять наступні умови:

п. 3.2.6.1.1 банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені договором терміни.

п. 3.2.6.1.2 розмір кредиту, який може бути наданий клієнту складає від 10000 до 100000грн.

п. 3.2.6.1.3 банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку х урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

3.2.6.1.4 клієнт приєднується до договору шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця Підприємницький в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису, що разом з цими Умовами та правилами становлять Кредитний договір.

3.2.6.3.6 в разі непогашення клієнтом заборгованості за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, клієнт зобов`язаний погасити заборгованість по кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісію, але не менше в розмірі мінімального щомісячного платежу, який складає 10% від дебетового сальдо, що існувало на останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо та сплатити комісію згідно п.3.2.6.3.1. Клієнт здійснює погашення мінімального щомісячного платежу в період з першого по останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

3.2.6.5.1 строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.

Згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №80703CNKZS0GZ від 10.08.2020, АТ КБ Приватбанк встановило ФОП Лисенко І.С. кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: з 03.07.2018 - 15000,00 грн; з 10.07.2018 - 0грн., 11.07.2018 - 30000грн., 10.09.2018 - 0грн., 29.09.2018 - 30000грн., 27.10.2018 - 35000грн., 06.01.2019 - 35000грн., 06.06.2019 - 0грн., 08.06.2019 - 30000грн., 24.06.2019 - 10000грн.

АТ КБ Приватбанк у позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача за договором станом на 04.08.2020 становить 11740,93 грн, на підтвердження чого надає розрахунок заборгованості за договором №б/н від 03.07.2018 станом на 04.08.2020, виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 31.08.2018 по 04.08.2020, за 04.07.2018, за період з 05.07.2018 по 30.11.2019, за період з 01.12.2019 по 02.10.2020 та виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 31.08.2018 по 04.08.2020.

За твердженнями позивача, умови договору щодо повернення кредитних коштів відповідачем не виконані до теперішнього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.01.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Лисенко Ірини Степанівни.

За змістом статей 51, 52 ЦК України, статей 598-609 ЦК України та 202-208 ГК України, де викладено умови припинення господарських зобов`язань, та частини дев`ятої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі, а справа відноситься до юрисдикції господарського суду у відповідності до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України.

У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( частина 1 статті 181 ГК України).

За змістом частин першої - третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписі.

За визначенням ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (стаття 639 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, за вказаною нормою, у сторін кредитного договору виникають відповідні зобов`язання: у банку (кредитодавця) - надати кредит, у позичальника - повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610, частина 1 статті 612 ЦК України).

Позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №б/н від 03.07.2018, повинен подати докази на підтвердження надання відповідачеві кредиту, а також докази на підтвердження неповернення позивачем цього кредиту.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (Закон України Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88).

Згідно з пп. 14 п. 3 розділу І, п. 48 розділу ІІІ Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Надані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку № НОМЕР_1 , на який було встановлено кредитний ліміт згідно договору від 03.07.2018, за період з 31.08.2018 по 04.08.2020, за 04.07.2018, за період з 05.07.2018 по 30.11.2019, за період з 01.12.2019 по 02.10.2020 свідчать про відсутність заборгованості з боку відповідача станом на 02.10.2020 (а.с.24-27, 66-75).

Суд не приймає до уваги подану позивачем виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 31.08.2018 по 04.08.2020 (а.с.23), оскільки позивачем не надано доказів того, що вказаний у виписці рахунок стосується кредитних відносин, за якими заявлено позов у цій справі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором який підписано лише представником позивача без зазначення прізвища та посади не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, який підтверджує наявність заборгованості за кредитом у розмірі 11740,93 грн, оскільки не є первинним бухгалтерським документом за змістом Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

За таких підстав АТ КБ Приватбанк не було обмежене у можливості подати будь-які докази на підтвердження заявлених вимог до господарського суду Чернігівської області.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 11 740,93 грн заборгованості за кредитом за договором №б/н від 03.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне судове рішення складено 17.12.2020.

Суддя Ю.В.Федоренко