Рішення

від 07.12.2020 по справі 260/1853/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/1853/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

позивача - представник Роман М.С.,

відповідача 1 - представник Міщенко О.О.,

відповідач 2 - представник Ільницький М.П.,

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф-7", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф-7" та ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рельєф-7", зареєстроване за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 3а, код ЄДРПОУ - 13595383, та ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , знести за власний рахунок самочинно збудовану будівлю багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 (цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) перебуває в комунальній власності та передана в постійне користування під базою Спільному малому підприємству Рельєф , правонаступником якого є ТОВ Рельєф-7 . 28 лютого 2020 року громадянин ОСОБА_1 та ТОВ Рельєф-7 звернулися до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради із заявою про видачу дозволу на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення на вказаній земельній ділянці, за результатами розгляду якої у видачі такого було відмовлено у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства. Незважаючи на вказане згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю на зазначеній земельній ділянці без дозвільних документів збудовано 6 поверховий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення. Вважає, що вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, а тому підлягає знесенню.

06 серпня 2020 року відповідач 1 надіслав на електронну пошту суду відзив на позов, в якому зазначив, що рішенням Ужгородської міської ради №1768 від 14.11.2019 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_4 зі зміною цільового призначення. В подальшому рішенням №1991 від 04.06.2020 такий проект землеустрою було затверджено. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Вищенаведене спростовує твердження позивача про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Окрім того, вважає, що з огляду на погодження власником спірної земельної ділянки - територіальної громади міста Ужгорода будівництва багатоквартирного житлового будинку шляхом укладення договору оренди землі, в даній справі відсутня особа, чиї права та інтереси можуть бути порушені. Також зазначає, що листом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.06.2020 було підтверджено відсутність правових підстав для вжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з не встановленням факту самочинного будівництва. З огляду на наведене, враховуючи не визнання рішенням суду спірного будівництва самочинним та не встановлення уповноваженим органом факту порушення при здійсненні такого умов забудови, підстави для звернення до суду з даним позовом відсутні. Також вважає, що сам по собі факт наявності відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт не є беззаперечною підставою для визнання об`єкта самочинним будівництвом та відповідно знесення такого, оскільки недоліки, що зумовило прийняття такої відмови, повністю усунуті.

04 вересня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив №101-597-20, в якій доводи відповідача 1 вважає помилковими. Так, зазначає, що підставою для звернення до суду було встановлення факту здійснення будівництва без дозвільних документів, зокрема, без дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки у видачі такого 11 березня 2020 року уповноваженим органом було відмовлено з підстав невідповідності такого цільовому призначенню земельної ділянки. З огляду на зазначене таке будівництво, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, вважається самовільним. Вважає безпідставними посилання відповідача 1 на рішення Ужгородської міської ради №1991 від 04.06.2020 та експертний звіт і звіт по обстеженню технічного стану будівлі, оскільки такі не являються документами, що надають дозвіл на будівельні роботи.

08 жовтня 2020 року представник відповідача 1 подав до суду пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких повідомив, що 03 липня 2020 року Управлінням державної архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради було надано дозвіл на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці. Тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

09 жовтня 2020 року представник відповідача 2 надіслав на електронну пошту Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому також стверджує, що об`єкт будівництва споруджується на земельній ділянці, відведеній для цієї мети. Експертним звітом підтверджено наявність затвердженого проект на об`єкт будівництва, а також його відповідність будівельним нормам та правилам. 03 липня 2020 року уповноважений орган видав дозвіл на спорудження об`єкта будівництва, що свідчить про наявність всіх необхідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи. З огляду на вищенаведене вважає, що спірний об`єкт будівництва не відповідає ознакам самочинного будівництва, а тому підстав для задоволення позову нема.

Позивач в судовому засіданні 07 грудня 2020 року заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в засіданні суду проти задоволення позову заперечив, аргументуючи обставинами, зазначеними у поданому відзиві та поясненнях.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 07 грудня 2020 року проти позову заперечив з мотивів безпідставності такого та просив суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до акту постійного користування землею №002274 від 20 квітня 1999 року, у постійне користування під базою Спільному малому підприємству Рельєф , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Рельєф-7 (далі - ТОВ Рельєф-7 ), надано 0,288 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 (арк. спр. 16 - 19, 23 - 26 т. 1).

19 листопада 2015 року ТОВ Рельєф-7 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за адресою: м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 3а. П. 9 зазначених містобудівельних умови та обмежень забудови земельної ділянки обумовлено, що будівельні роботи повинні бути розпочаті після зміни цільового призначення земельної ділянки (арк. спр. 13 - 15, т. 1).

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ТОВ Рельєф-7 звернулися до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі - Управління ДАБК) із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт за об`єктом будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_3 .

За результатами розгляду поданої заяви 11 березня 2020 року Управління ДАБК відмовило заявникам у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: 1) не виконано вимоги п. 9 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки №174/20-06/2015 від 19.11.2015; 2) замовником не зазначено дату затвердження завдання на проектування, що суперечить Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (у чинній редакції) (арк. спр. 12, т. 1).

22 квітня 2020 року Виконувач обов`язків керівника місцевої прокуратури звернувся до начальника Управління ДАБК з листом №07.34-99-2878ВИХ-20, в якому просив надати інформацію щодо проведених управлінням заходів контролю за законністю будівельних робіт на перехресті вулиць Погорєлова та Заньковецької у м. Ужгороді та копії наявних в управлінні документів, що стосуються вказаного будівництва (арк. спр. 10, т. 1).

У відповідь на вказане звернення листом №296/15.01-12 від 23.04.2020 Управління ДАБК повідомило, що забудова земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:21:001:0481 по вул. Погорєлова, буд. 3а в м. Ужгород проводиться без дозволу на виконання будівельних робіт. Окрім того, зазначено, що на земельній ділянці без дозвільних документів збудовано 6 поверхів багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення. Однак провести перевірку Управління ДАБК не має можливості у зв`язку з введенням у дію постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №219 Про оптимізацію органів архітектурно-будівельного контролю , в якій п. 3 зупиняється дія постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (арк. спр. 11, т. 1).

У зв`язку з встановленням факту будівництва без дозвільних документів та відсутністю в уповноваженого органу на момент виникнення спірних правовідносин повноважень щодо належного реагування, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон).

Положеннями ст. 34 Закону встановлені умови, за яких замовник набуває право на виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, відноситься видача органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Судом встановлено, що спірний об`єкт будівництва відносить за класом наслідків до об`єктів СС2, а тому для початку здійснення такого будівництва замовнику необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

Вказана обставина сторонами не оспорюється, а тому не є предметом доказування.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

В свою чергу виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 7 ст. 34 Закону).

Визначення поняттю самочинне будівництво надано в ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, судом встановлено, що будівництво за адресою м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 3а станом на день звернення прокурора з даним позовом до суду здійснювалося без дозволу на виконання будівельних робіт, а тому є самочинним в розумінні норм ЦК України та Закону.

Порядок дій уповноваженого органу у разі виявлення факту самочинного будівництва врегульовано положеннями ст. 38 Закону.

Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Вказане узгоджується також з положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України, відповідно до яких у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, положення ч. 1 ст. 38 Закону визначають перелік юридичних фактів, які зумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Так, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Аналіз наведених вище положень ч. 1 ст. 38 Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. В свою чергу цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі ч. 1 ст. 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Вказане узгоджується також з позицією Верховного Суду в постановах від 28 листопада 2018 у справі №815/2311/15, від 22 серпня 2019 року у справі №2040/7234/18 та від 09 липня 2020 року у справі №463/4564/16-а, де Верховний Суд зауважив, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво передує наявність саме всіх вищезазначених обставин. Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, який звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та може застосовуватися за рішенням суду тільки у разі, якщо перебудова такого об`єкта є неможливою, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення.

Разом з тим, у спірних правовідносинах передбачений ст. 38 Закону порядок дотримано не було. Так, зверненню до суду з даним позовом не передувала перевірка об`єкта будівництва органом державного архітектурно-будівельного контролю, встановлення факту неможливості перебудови такого об`єкта, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання винесено не було.

В обґрунтування причин неможливості проведення перевірки в порядку, встановленому законодавством, та належного реагування на факт виявлених порушень прокурор посилається на відсутність в уповноваженого органу державного нагляду правових підстав для проведення відповідного заходу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №219 від 13.03.2020 було зупинено до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування дію постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", що визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Разом з тим, будь-яких змін до положень ст. 38 Закону, яким унормовано порядок знесення самочинно збудованих об`єктів у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №219 від 13.03.2020, внесено не було. Тому з огляду на те, що ст. 38 Закону в даному випадку є спеціальною нормою, що регулює порядок знесення самочинного будівництва, суд не вбачає підстав для не застосування такої процедури у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №219 від 13.03.2020.

Приймаючи рішення в даній справі суд враховую те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та тільки у випадку неможливості здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Одночасно, враховуючи положень ст. 77 КАС України та те, що позивачем в даній справі є прокурор в особі уповноваженого органу, суд вважає, що саме він повинен довести наявність достатніх підстав для застосування обраного ним заходу.

Разом з тим, прокурор не довів належними та допустимими доказами того, що перебудова об`єкта є неможливою, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, що є необхідними та обов`язковими умовами для прийняття рішення про знесення самочинного будівництва.

Натомість відповідачі на підтвердження відсутності підстав для знесення спірного об`єкта будівництва подали до суду копію рішення Ужгородської міської ради №1991 від 04 червня 2020 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ Рельєф-7 (кадастровий номер 2110100000:21:001:0481) площею 0,2873 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_4 зі зміною цільового призначення та передачі такої в оренду строком на 5 років до 04 червня 2025 року (арк. спр. 90, т. 1). Окрім того, долучили виданий Управлінням ДАБК Комарницькому О.М. та ТОВ Рельєф-7 дозвіл на виконання будівельних робіт №ЗК112201850568 від 03.07.2020 на об`єкті будівництва Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення в АДРЕСА_3 (арк. спр. 209 - 210, т. 1).

Тому суд вважає, що відповідачами доведено факт усунення обставин, що зумовили віднесення об`єкта будівництва до категорії самочинного.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, в контексті наявності підстав для знесення спірного об`єкта будівництва як самочинного, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рельєф-7" (місцезнаходження: вул. Погорєлова, буд. 3а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 13595383), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін