Рішення

від 10.12.2020 по справі 340/3690/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року справа № 340/3690/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Знам`янської Другої селищної ради, вул. Перспективна,51, смт. Знам`янка Друга, м. Знам`янка, Кіровоградська область,27411

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

1)визнати протиправною бездіяльність Знам`янської Другої селищної ради м. Знам`янка Кіровоградської області щодо розгляду її клопотання, яка полягала у ненаданні позивачу ані дозволу на розробку проекту землеустрою, ані вмотивованої відмови;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Знам`янської Другої селищної ради м. Знам`янка Кіровоградської області від 23.09.2020 року №781 "Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ";

3) зобов`язати Знам`янську Другу селищну ради м. Знам`янка Кіровоградської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка знаходиться на території Знам`янської Другої селищної ради за межами населеного пункту, згідно поданого нею клопотання від 04.08.2020 року за №С-137/02-24.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 15.09.2020 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.08.2020 р. позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Знам`янської Другої селищної ради, за межами населеного пункту (а.с.8).

До вказаного клопотання позивачем додані документи згідно додатку (а.с.7,9).

Відповідач, на засіданні 62 сесії сьомого скликання від 23 вересня 2020 року прийняв рішення №781 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкм для особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ".

Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що підставою для відмови стало те, що запропонована земельна ділянка, орієнтовною площею 2,00 га є частиною земельної частки паю №004-008,017, тобто не відповідає бажаному місцю розташування.

Позивач не погодився із вказаним рішенням, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України /надалі - ЗК України/ визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003, № 742-IV, для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем прийнято рішення від 23.08.2020 року за №781 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ". Підставою для відмови слугував лист від відділу Держгеокадастру у Знам`янському районі, згідно з яким, запропонована земельна ділянка, орієнтовною площею 2,00 га є частиною земельної частки паю №004-008, 017 - тобто не відповідає бажаному місцю розташуванню земельної ділянки, що є підставою для відмови для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, відповідач прийняв одне з рішень, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому посилання позивача на порушення відповідачем положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, в частині відмови у наданні дозволу за відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу, є необґрунтованими.

Крім того, судом враховано, що відповідно до витягу з графічних матеріалів, долучених позивачем до клопотання, земельна ділянка з кадастровим номером 3510645300:02:000:0005 перебуває у приватній власності (а.с.9).

Відповідно до ч.ч. 1,10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Так, п. б, ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено лише максимальний розмір земельних ділянок для безоплатної передачі громадянам у власність.

Будь якого обмеження щодо мінімального розміру земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства при передачі у власність громадянам чинним законодавством України не встановлено, а тому посилання представника позивача на звужування відповідачем прав громадян є необґрунтованими.

Так, ч.7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003, № 742-IV, громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України, для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене суд зазначає, що рішення відповідача відповідає вимогам встановленим ч.2 ст.2 КАС України, є правомірним, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Знам`янської Другої селищної ради є похідними вимогами від первинної позовної вимоги, а тому також задоволенню не підлягають.

Висновки викладені в постановах Верховного Суді та рішеннях Європейського Суду, на які посилається представник позивача, не суперечать висновкам суду зробленим за результатами розгляду даної адміністративної справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати, які підлягають стягненню на користь відповідача - відсутні.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Знам`янської Другої селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко