Постанова

від 17.12.2020 по справі 540/1761/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1761/20 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В. судді -Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання дій протиправними та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, АРК та м. Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року за №Ф-7236-17 відносно ОСОБА_1 ,

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року за №Ф-7236-17, яка видана Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що підприємницьку діяльність не здійснювала, знята з податкового обліку з 26.02.2019 року, доходу від підприємницької діяльності не мала, з лютого 2006 року по 15 серпня 2019 року була найманим працівником у Херсонському центрі освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради і роботодавець сплачував з її заробітної плати єдиний соціальний внесок. Вказане виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем у період, коли вона була найманим працівником.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року позов задоволено частково. Скасовано вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року за №Ф-7236-17. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 04.06.2008 року зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності.

19.02.2020 року у зв`язку з наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 року та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Податковий блок ГУ ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7236-17 на суму 10918,31 грн..

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач перебувала у трудових відносинах з Херсонським центром освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради, який сплачував внесок з її заробітної плати, тому податкова вимога про сплату боргу від 19.02.2020 року №Ф-7236-17 підлягає скасуванню.

При вирішенні даного спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволеної позовної вимоги щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року №Ф-7236-17, колегія суддів, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до вимог частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, у ст.14 Закону №2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Таким чином, нормами Закону №2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов`язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

З аналізу вказаних норм вбачається, що фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

У відповідності до вимог п.п.6, 7 ст.13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами ст.25 Закону №2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п.3 Розділу VI Інструкції).

При цьому, положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.

Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, про що оформлено вимогу від 19 лютого 2020 року №Ф-7236-17 на суму 10918,31 грн. (за періоди з 2017-2019 рік, за який винесено оскаржувану вимогу).

У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірний період, за який податковим органом було нараховано штрафні санкції, позивач був найманим працівником і за нього сплачували податки та інші платежі (ЄСВ, ПДФО та військовий збір) його роботодавець.

Так, у період з 08.02.2006 року до 15.08.2019 року ОСОБА_1 включно працювала в Херсонському центрі освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради, що підтверджується довідкою Херсонського закладу загальної середньої освіти Центр освіти молоді Херсонської міської ради №46/04-12 від 25.02.2020 року (а.с.8). У вказаний період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок у розмірах, визначених законодавством.

Крім того, судова колегія зазначає, що доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем суду не надано.

При цьому, колегія суддів враховує, що Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні на обліку у якості фізичної особи - підприємця та здійснення ним трудових обов`язків, як найманим працівником, а із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Відтак, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Вказане спростовує доводи апелянта щодо необхідності сплати єдиного соціального внеску незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена відповідачем вимога від 19.02.2020 року №Ф-7236-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АРК та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.