Постанова

від 16.12.2020 по справі 420/5712/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5712/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №301/1532/50-07, винесене ГУ ДФС в Одеській області 16.01.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №302/1532/50-07, винесене ГУ ДФС в Одеській області 16.01.2019р.;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску у розмірі 29 293,44грн., з яких 8 448грн. за 2017р., 9 828,72грн. - за 2018р., 11 016,72грн. - за 2019р.;

- зобов`язати ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області вилучити з інформаційної системи органів ДФС інформацію про наявність у ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску у розмірі 29 293,44грн., з яких 8 448грн. за 2017р., 9 828,72грн. - за 2018р., 11 016,72грн. - за 2019р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.07.2001р. він отримав свідоцтво на зайняття адвокатської діяльністю за №1006 та з метою провадження адвокатської діяльності 31.03.2005р. він був зареєстрований як ФОП.

15.04.2005р. ФОП ОСОБА_1 знято з обліку платників податків у зв`язку з ліквідацією ФОП за власним рішенням.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся із запитом до податкової для з`ясування власного стану розрахунків з бюджетами.

Однак, 28.05.2020р., у відповідь на запит ГУ ДФС в Одеській області отримав акт за №68260-50, яким ОСОБА_1 визначено заборгованість позивач по сплаті єдиного внеску для ФОП у розмірі 29 293,44грн., та податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019р. за №301/1532/50-07, №302/1532/50-07.

Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства України.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №301/1532/50-07 від 16.01.2019р..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №302/1532/50-07 від 16.01.2019р.;

Визнано протиправними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску у розмірі 29 293,44грн., з яких 8 448грн. за 2017р., 9 828,72грн. - за 2018р., 11 016,72грн. - за 2019р.;

Зобов`язано ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області вилучити з інформаційної системи органів ДФС інформацію про наявність у ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску у розмірі 29 293,44грн., з яких 8 448грн. за 2017р., 9 828,72грн. - за 2018р., 11 016,72грн. - за 2019р..

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 261,2грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган протиправно нарахував позивачу борг з єдиного внеску, оскільки останній не є суб`єктом сплати єдиного внеску, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Також, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки при їх прийнятті контролюючий орган порушив приписи податкового законодавства.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у відповідності до рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за № 24/64 від 27.07.2001р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за №1006 (а.с.9).

31.03.2005р., з метою провадження адвокатської діяльності, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису № 25560000000010434, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.10).

15.04.2005р., згідно з довідкою СДПІ у Приморському районі м.Одеси за № 12610/9/28-0417 ОСОБА_1 знято з обліку платників податків у зв`язку з ліквідацією фізичної особи-підприємця за власним рішенням (а.с.11).

В подальшому, 14.02.2006р. Міністерством юстиції України зареєстровано адвокатське об`єднання Юридична компанія Лекс Ноледж (ЄДРПОУ 34319706), свідоцтво за №488 (а.с.12).

З березня 2006р. по теперішній час ОСОБА_1 є керівником адвокатського об`єднання Юридична компанія Лекс Ноледж , ЄДРПОУ 34319706, номер запису 15561200000018426 (а.с.13).

28.05.2020р. ГУ ДПС в Одеській області складено Акт за №68260-50, в якому визначено заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність у розмірі 29 293,44грн..

У травні 2020р. ОСОБА_1 звернувся із запитом до податкового органу, в якому просив надати довідку про стан його розрахунків з бюджетами та у разі наявності нарахованих та/або несплачених податків (зборів) - рішення про їх нарахування, підстави для такого нарахування та документи щодо листування.

Так, у червні 2020р. позивачем отримано лист від ДПС за №12023/С/15-32-50-06-12, згідно якого ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: за 2017р. - 8 448грн.; за 2018р. - 9 828,72грн.; за 2019р. - 11 016,72грн., та податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019р. за №301/1532/50-07, №302/1532/50-07.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується нарахування позивачу єдиного внеску, як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, судова колегія зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2.12.2010р. № 2755-VI та ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8.07.2010р. за №2464-VI (надалі - Закон №2464).

Положеннями п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За правилами ч.2,3 ст.9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, судова колегія зазначає, що особи, які провадять, в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 до платників єдиного внеску.

Положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5.07.2012р. за №5076-VI (надалі - Закон №5076-VI), згідно з п.2 ч.1 ст.1 якого передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У відповідності до ст.13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас, згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до ЗУ "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналізуючи вищевказані норми закону, судова колегія зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності та отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Законом №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

У той же час, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує як найманий працівник в адвокатському об`єднанні Юридична компанія Лекс Ноледж (ЄДРПОУ 34319706), яке зареєстроване у відповідному порядку у Державній податковій службі, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійному фонді України, Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонді загальнообов`язкового державного страхування на випадок безробіття (а.с.14-19) та є платником податків.

Таким чином, у розумінні приписів Закону №2464, ОСОБА_1 є застрахованою особою, та єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок сплати єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

При цьому, податковим органом не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивач у спірний період здійснював незалежну професійну діяльність як самозайнята особа та отримував дохід від такої діяльності.

Отже, судова колегія вважає, що оскільки позивач не є суб`єктом сплати єдиного внеску, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, а тому до нього не можуть застосуватися норми щодо порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування самозайнятими особами, відтак визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 28 березня 2019р. у справі за №820/6324/17.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується правомірності та законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2019р. за №301/1532/50-07, за №302/1532/50-07, то судова колегія виходить з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 3.11.2016р. на ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки AUDI , модель Q7 , 2016р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967куб.см., дизель (а.с.20).

16.01.2019р. ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення з транспортного податку за №301/1532/50-07 на суму 25 000грн. за 2017 рік та за №302/1532/50-07 на суму 25 000грн. за 2018р..

Приписами пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

У відповідності до п.267.4. ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

За правилами пп.267.6.1, 267.6.2, п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Положеннями пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з пп.267.6.3 п.267.6 ст.267 ПК України, з 1.04.2015р. органи внутрішніх справ зобов`язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об`єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Постановою КМУ за №403 від 10.04.2013р. затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який відповідно до п. 1 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (надалі - Порядок №403).

Відповідно до п.2 Порядку №403, середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

За правилами п.13,14 Порядку №403, середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення. Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Враховуючи зазначене, на виконання вимог ПК України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на своєму офіційному сайті розмістило перелік автомобілів, які є об`єктами оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018р..

Відповідно до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року , розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль марки AUDI, моделі Q 7 з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, до 2-3 років експлуатації (включно) є об`єктом оподаткування, та його було включено до Переліку.

Положеннями ст.8 ЗУ Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2017р., який складав 3 200грн..

Отже, враховуючи положення п.267.2.1. ПК України у 2017р. об`єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких була вище 375 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто понад 1 200 000грн..

Згідно зі ст.8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1.01. у 2018р. встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 723грн..

Таким чином, оподаткуванню підлягають автомобілі, середньоринкова вартість яких перевищує 1 396 125 (375 х 3723) гривень, та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Водночас, методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016р. за №66 (надалі - Методика), відповідно до положень п.2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г/100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013р. за №403.

Положеннями п.3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно з п. 4 Порядку №403, Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п.5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

При цьому, у відповідності до п.13 Методики, Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з п.14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатками 1 та 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Судова колегія зазначає, що приписи ст.4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4. п.4.1. ст..4 ПК України).

Апеляційний суд не погоджується щодо наявності законної можливості заокруглення податковим органом значення об`єму двигуна при визначенні транспортного засобу як об`єкта справляння податку та зазначає, що в межах досліджених судом спірних правовідносин судом не встановлено наявності норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі за №822/2687/17 від 5.11.2018р..

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Отже, податковий орган був зобов`язаний обрахувати на підставі законодавства, діючого станом на 1 січня звітного року, та до 1 липня 2017р. вручити позивачу податкове повідомлення - рішення зі сплати транспортного податку у 2017р. та до 1 липня 2018р. вручити позивачу податкове повідомлення - рішення зі сплати транспортного податку у 2018р., однак контролюючий орган так і не виконав свого обов`язку, та розрахував зобов`язання зі сплати транспортного податку лише в січні 2019р..

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2019р. за №301/1532/50-07, за №302/1532/50-07, оскільки податковий орган при їх прийнятті дія йно порушив норми податкового законодавства України.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2020р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв