Постанова

від 09.12.2020 по справі 2-428/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2-428/10

провадження № 61-17500св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2019 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2009 року Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк (далі - ПАТ Брокбізнесбанк ) звернулося до суду з позовом ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення боргу.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2010 року позов ПАТ Брокбізнесбанк задоволено. Розірвано кредитний договір від 26 вересня 2007 року № 221п-2007, укладений між ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Брокбізнесбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 848,69 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчі листи, які надалі пред`явлено до виконання.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторін у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: ПАТ Брокбізнесбанк , ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що 26 вересня 2007 року між ПАТ Брокбізнесбанк і ОСОБА_3 було укладено договір № 221п-2007, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 143 600 грн для придбання автомобіля, а відповідач зобов`язувався сплатити кредит у термін до 25 вересня 2012 року.

07 лютого 2018 року ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_1 уклали договір № 227 про відступлення прав вимог, згідно з яким банк відступає шляхом продажу новому кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на конкретних умовах - права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатках, у тому числі і до ОСОБА_3

22 вересня 2015 року Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника.

Після смерті ОСОБА_3 до Другої нотаріальної контори Черкаської області звернувся син померлого - ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Заявник посилався на те, що він набув прав стягувача за договором про відступлення права вимоги, а ОСОБА_2 - прав боржника в порядку правонаступництва у правовідносинах, які таке правонаступництво допускають.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив замінити стягувача ПАТ Брокбізнесбанк на ОСОБА_1 , боржника ОСОБА_3 - на ОСОБА_2 у виконавчому провадженні із стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ Брокбізнесбанк .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів суду, що він має право вимагати заміну боржника у виконавчому провадженні, оскільки укладення договору про відступлення прав вимог від 07 лютого 2018 року № 227 спрямоване на заміну кредитодавця (ПАТ Брокбізнесбанк , який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ( ОСОБА_1 ), яка не може надавати фінансові послуги).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1054 ЦК України та пункту 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ПАТ Брокбізнесбанк знаходиться на стадії ліквідації, а отже, реалізація активів банку відбувається відповідно до розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_1 придбав право вимоги за кредитними договорами на відкритих торгах, оформлених протоколом від 10 січня 2018 року на підставі статей 6, 512-519, 627, 632, 656 ЦПК України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Позиція судів не узгоджується із Положенням про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2. Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Таким чином, договір про відступлення прав вимог від 07 лютого 2018 року передбачає заміну кредитора, який згідно із законом може бути фізичною особою.

Відзив на касаційну скаргу сторони до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 27 травня 2010 року позовні вимоги ПАТ Брокбізнесбанк до ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення суми боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Брокбізнесбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 848 грн 69 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14 травня 2015 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Омельченком О. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2010 року № 2-428/10.

Під час вчинення виконавчих дій державному виконавцю стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого 22 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиціїРозкошною Я. І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47539732 на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із смертю боржника.

Із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся його син - ОСОБА_2 .

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 07 лютого 2018 року № 227, який укладено між ПАТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_1 , банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатках № 1, 2, 3 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторін у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 надав копію реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, серед яких за порядковим № 281 значиться й кредитний договір від 26 вересня 2007 року № 221п-2007, укладений між АТ Брокбізнесбанк та ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною третьою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими особами є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Зміст наведених норм права засвідчує, що фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право (дозвіл) на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 мотивував її тим, що має право на таку заміну як стягувач за умовами договору № 227 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 07 лютого 2018 року, а ОСОБА_2 , прийнявши спадщину, зобов`язаний прийняти всі зобов`язання, що належали померлому спадкодавцю ОСОБА_3 , зокрема і за борговими зобов`язаннями щодо ПАТ Брокбізнесбанк .

Відповідно до вимог статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від прав попередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

За змістом пункту 2.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 07 лютого 2018 року (а.с. 148, т. 1) новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває такі права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатках № 1, 2, 3 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплату нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатках № 1, 2, 3 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договорами страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатках № 1, 2, 3 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору в обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування боржниками кредитним коштами та на здійснення договірного списання коштів із рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Пунктом 4.1 договору (а.с. 150 т. 1) визначено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в розмірі 2 150 000,01 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Таким чином, положення пунктів 2.2, 4.1 договору свідчать про те, що новий кредитор набуває права вимоги до боржників за основними договорами з часу повного здійснення сплати ціни договору.

Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, заміна кредитора з фінансової установи на фізичну особу неможлива.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій врахували правову позицію, висловлену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи касаційної скарги про те, що договір про відступлення прав вимог від 07 лютого 2018 року передбачає заміну кредитора, який згідно із законом може бути фізичною особою є необґрунтованими.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк