Рішення

від 17.12.2020 по справі 374/308/20

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/308/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді- Козіної С.М.,

за участі:

секретаря- Проценко Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивачка подала до суду вказану позовну заяву, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є колишньою невісткою позивачки, яка була зареєстрована та проживала у даному будинку. У липні 2020 року рішенням Ржищівського міського суду шлюб між сином позивачки та відповідачкою було розірвано. Проте, ще задовго до розірвання шлюбу , а саме: з 2007 року відповідачка зібрала свої речі та залишила будинок та з того часу проживає по АДРЕСА_2 . Спільного господарства сторони не вели з моменту від`їзду відповідачки з будинку, її особистих речей в будинку, господарських будівлях і спорудах та на території домоволодіння немає, за комунальні послуги вона також не платить. На неодноразові прохання позивачки добровільно знятися з реєстрації в будинку позивача, в якому вона не проживає понад тринадцять років, відповідачка необґрунтовано відмовляє. Отже, позивачка ОСОБА_1 вважає, що відповідачка втратила право на користування житловим приміщенням. ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 внаслідок відсутності в ньому понад шість місяців без поважних причин.

У підготовче засідання позивачка не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримувала.

Відповідачка у підготовчому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі та підтвердила те, що вона дійсно не проживає у даному будинку з 2007 року. Щодо визнання позову, відповідачка подала до суду письмову заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову вимогам закону не суперечить, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд приймає визнання ОСОБА_2 позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи, та ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право свободи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частинами третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістом ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки /реєстрації/ самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Факт сплати позивачкою судового збору в сумі 840 грн 80 коп підтверджується квитанцією № 133 від 25 вересня 2020 року.

Отже, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подані позову, що складає 420 грн 40 коп. підлягають поверненню останній з державного бюджету, а решта 50 відсотків судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 71, 72, 150, 163 ЖК Української РСР, ст. 29, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий), такою, що втратила право користуванням житловим будинком АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, сплаченого згідно квитанції № 133 від 25 вересня 2020 року на рахунок № UA148999980313161206000010758, банк отримувача 899998 Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача 37851186, отримувач: Ржищівська міська ОТГ, призначення платежу: ОСОБА_1 , судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Ржищівський міський суд Київської області.

Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на Управління Державної казначейської служби України у м. Ржищів Київської області, код ЄДРПОУ 37851186, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 48.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), кошти на відшкодування 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя