Рішення

від 16.12.2020 по справі 225/3753/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 225/3753/20

Номер провадження 2/225/755/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді: Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Черникової Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Торецька Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новгородської селищної ради, третя особа: Товарна біржа Час про визнання біржового контракту з купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить визнати: - дійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) нерухомого майна житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Товарною біржою Час за номером № 0006/99 від 13.01.1999 року;- право власності на дана нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

13.01.1999 року чоловік позивачки - ОСОБА_2 , 1945 року народження та ОСОБА_3 уклали правочин з купівлі-продажу нерухомого майна, в результаті якого продавець - ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м., в тому числі 239 кв.м. з господарськими та побутовими будівлями. Договір купівлі-продажу будинку сторони оформили у письмовій формі та зареєстрували на Товарній біржі Час за номером № 0006/99 від 13.01.1999 року. Зазначений будинок належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.06.1997 року.

На підставі договору купівлі-продажу було проведено державну реєстрацію в Дзержинському бюро технічної інвентаризації, про що було зроблено запис у реєстрову книгу №8 за реєстровим № 1422 від 27.01.1999 року та видано відповідне реєстраційне посвідчення. Також на підставі біржового контракту № 0006/99 від 13.01.1999 р. був виданий технічний паспорт на зазначений будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.2007 року. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до державного нотаріуса Костянтинівської нотаріальної контори Донецької області, яка виконує обов`язки Торецької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . До заяви надала договір купівлі - продажу, який підтверджує право власності, а саме біржовий контракт № 0006/99 від 13.01.1999 року зареєстрований Товарною біржою Час у м. Донецьк та документи підтверджуючі родинні відносини. Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.02.1968 року та Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14.04.2020 року. 09.10.2019 року за вихідним номером 259/02-31 позивачка отримала від державного нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Дана Постанова мотивована тим, що будинок придбаний через товарну біржу і цей договір не був нотаріально посвідчений.

Нотаріально договір між сторонами посвідчений не був, тому як відповідно до ч.2 ст.15 Закону України Про товарну біржу угоди, зареєстровані на біржі не підлягали нотаріальному посвідченню.

Позивач не може реалізувати свої майнові права, оскільки у діючих на час укладання біржового контракту в 1999 році та чинних правових нормах на теперішній час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору. Вказані обставини зумовили судовий захист майнових прав ОСОБА_1 в спосіб визнання біржового контракту дійсним, за допомогою якого позивач досягне панування над належним їй нерухомим майном.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, суду адресовано заяву про розгляд справи в її відсутність, заявлені вимоги підтримано.

Відповідачем - представником Новгородської селищної ради в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України заявлено клопотання про проведення судового розгляду в відсутність представника органу місцевого самоврядування, заперечень по суті заявлених вимог не надано, позовну заяву визнано.

Представник третьої особи Товарної біржі Час до суду не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, яке відповідно до частини четвертої цієї статті проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

13.01.1999 року чоловік позивачки - ОСОБА_2 , 1945 року народження та ОСОБА_3 уклали правочин з купівлі-продажу нерухомого майна, в результаті якого продавець - ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м., в тому числі 239 кв.м. з господарськими та побутовими будівлями. Договір купівлі-продажу будинку сторони оформили у письмовій формі та зареєстрували на Товарній біржі Час за номером № 0006/99 від 13.01.1999 року. Зазначений будинок належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.06.1997 року.

На підставі договору купівлі-продажу було проведено державну реєстрацію в Дзержинському бюро технічної інвентаризації, про що було зроблено запис у реєстрову книгу №8 за реєстровим № 1422 від 27.01.1999 року та видано відповідне реєстраційне посвідчення. Також на підставі біржового контракту № 0006/99 від 13.01.1999 р. був виданий технічний паспорт на зазначений будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.2007 року. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до державного нотаріуса Костянтинівської нотаріальної контори Донецької області, яка виконує обов`язки Торецької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . До заяви надала договір купівлі - продажу, який підтверджує право власності, а саме біржовий контракт № 0006/99 від 13.01.1999 року зареєстрований Товарною біржою Час у м. Донецьк та документи підтверджуючі родинні відносини. Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.02.1968 року та Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14.04.2020 року. 09.10.2019 року за вихідним номером 259/02-31 позивачка отримала від державного нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Дана Постанова мотивована тим, що будинок придбаний через товарну біржу і цей договір не був нотаріально посвідчений.

Згідно копії реєстраційного посвідчення, виданого 27.01.1999 Бюро технічної інвентаризації право приватної власності зареєстровано за ОСОБА_2 , реєстраційний номер № 1422, записано в реєстрову книгу №8 (а.с. 11)

На ім`я ОСОБА_2 КП Бюро технічної інвентаризації складено 10.01.1999 року технічний паспорт на вказане домоволодіння (а.с. 13-14).

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.2007 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14.04.020 року у справі №225/1311/20 провадженні № 2-о/225/172/2020 встановлено факт родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) є дружиною ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14.02.1968 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 4 3акону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-IV (вступив в дію з 01.01.2013 року) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Позивач постійно і відкрито користується домоволодіння, однак наявні перешкоди у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки біржовий контракт (договір купівлі-продажу) нотаріально не посвідчено.

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Спірні правовідносини склалися на підставі укладеного 13.01.1999 року біржового контракту (договору купівлі-продажу).

Відповідно до пп. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року, таким чином при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання чоловіком позивача - ОСОБА_2 правочину в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України Про товарну біржу (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання біржового контракту (договору купівлі-продажу) є підтвердження факту проведення всіх розрахунків (сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору).

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України та ст. ст. 224, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним. Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України (у редакції від 16.08.2020 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 13.01.1999 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу у здійсненні права володіння та розпорядження належним домоволодінням, право власності не підлягає визнанню державним реєстратором.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 0006/99 від 13.01.1999 року було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, - приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.

Крім того, суд визнає вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (нерухоме майно є предметом біржового контракту №0006/99 від 13.01.1999), у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що 13.01.1999 року чоловік позивачки - ОСОБА_2 , 1945 року народження та ОСОБА_3 уклали правочин з купівлі-продажу нерухомого майна, в результаті якого ОСОБА_2 купив будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м., в тому числі 239 кв.м. з господарськими та побутовими будівлями, таким чином став власником даного будинку.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Виконкомом Новгородської селищної ради міста Дзержинська Донецької області від 21.06.2007 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 105.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого Ясинуватським міскбюро ЗАГС Донецької області від 14 лютого 1968 року, ОСОБА_2 , 1945 року народження та ОСОБА_4 , 1949 року народження одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3 , після реєстрації одруження ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_1 , актовий запис № 22.

Відповідно до рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року у справі №225/1311/20 провадженні №2-о/225/172/2020 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новгородська селищна рада м. Торецька Донецької області про встановлення факту родинних відносин, яку задоволено, встановлено факт родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) є дружиною ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14.02.1968 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 жовтня 2019 року державного нотаріуса Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Вікулкіної Г.В., після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 не надала необхідних документів для вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 1268 ЦК України є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки, відповідно до наданої Торецькою державною нотаріальною конторою відповіді, після смерті ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини, ніхто не звертався.

За наведених обставин, у інший спосіб, крім як за рішенням суду, ОСОБА_1 , яка є єдиною спадкоємицею за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 не може реалізувати своє право на прийняття спадщини та визнання за нею права власності, в порядку спадкування, на вищезазначений будинок.

Відповідності до ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами відповідно до ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що визнання права власності в порядку спадкування не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного,ст.ст.47ЦК України(у редакції 1963р.), ст.ст.16,220,319,328ЦК України,керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265,268,273,280,354ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Новгородської селищної ради (юридична адреса: вул. Зарічна, буд. 7-а, смт. Новгородське, м. Торецьк, Донецька область, код ЄДРПОУ 04342565), третя особа: Товарна біржа Час (юридична адреса: бульвар Шевченка, буд. 54, м. Донецьк, Донецька область, код ЄДРПОУ 25106283) про визнання біржового контракту з купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним біржовий контракт №0006/99 від 13 січня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Товарною біржею Час .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на будинок, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя: А.В.Соляник