Рішення

від 07.12.2020 по справі 321/1055/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1055/20

Провадження № 2/321/426/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2020 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бородіної І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та про визнання права власності на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про тлумачення заповіту та про визнання права власності на спадщину за заповітом, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина дядьки позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, щодо частини якої ОСОБА_3 26 січня 2001 року склала заповіт на користь позивача, який посвідчений секретарем Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за № 12. До складу спадкового майна, щодо якого складено заповіт на користь позивача, входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2323382200:02:001:0003, площею 5,3357 га, розташована на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н.О. 19 березня 2019 року за заявою ОСОБА_2 , на користь якої спадкодавець склала також заповіт на іншу земельну ділянку - кадастровий номер 2323382200:02:001:0002, було відкрито спадкову справу № 13 за 2019 року, в якій знаходиться заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_3 , подана нотаріусу 15.07.2019 року. Постановою №502/02-31 від 31.10.2019 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу було відмовлено, в зв`язку з тим, що заповіт підлягає тлумаченню, так як заповіт містить вказівку на сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ЗП № 013044, виданий 08.07.1996 року, а тому неможливо встановити склад спадкового майна.

Зважаючи на те, що відповідач оформила спадщину на обидві земельні ділянки, що підтверджується витягами з реєстру речових прав, та уклала щодо обох земельних ділянок договори оренди, позивач просить суд постановити судове рішення про тлумачення заповіту ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області 26.01.2001 року та зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій за № 12, щодо справжньої волі особи, яка склала заповіт. Крім того, визнати за ним, ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2323382200:02:001:0003, площею 5,3357 га, розташовану на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовну заяву на підставах, викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Так, з відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що заповітом від 26.01.2001 року, посвідченим секретарем Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3 заповіла позивачу сертифікат на право на земельну частку пай серія ЗП 013044, виданий 08.07.1996 року, який станом на 21 серпня 2007 року припинив свою дію, оскільки згідно розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації від 14.12.2006 року № 541 ОСОБА_3 було виділено в натурі земельну частку (пай), право на яку посвідчувалося вищевказаним сертифікатом. Тобто право, яке цей сертифікат встановлював, припинив своє існування. Після отримання у власність земельної ділянки замість вищевказаного сертифікату ОСОБА_3 заповіт на користь позивача не змінювала, оскільки не мала на це волі і не бажала заповідати належну їй земельну ділянку будь-кому. Відповідач отримала спірну земельну ділянку у спадщину в порядку спадкування за законом.

Заслухавши сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Запоріжжя померла ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим повторно 17 серпня 2019 року (а.с.5).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №927583, виданого 21 серпня 2007 року головою Михайлівської райдержадміністрацією, ОСОБА_3 належить земельна ділянка, розташована на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області площею 5,3357 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка кадастровий номер: 2323382200:02:001:0003 (а.с.8).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №927582, виданого 21 серпня 2007 року головою Михайлівської райдержадміністрацією, ОСОБА_3 належить земельна ділянка, розташована на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області площею 5,3357 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка кадастровий номер: 2323382200:02:001:0002 (а.с.9).

У відповідності до інформації з держгеокадастру № 0-8-0.28-744/167-19 від 16.10.2019 року спадкодавець ОСОБА_4 при житті був членом КСП Мир Михайлівського району Запорізької області, мав право на земельну частку (пай) розміром 6,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у колективній власності на землю вищевказаного господарства. Це право підтверджується сертифікатом, на право на земельну частку (пай) серії ЗП №013044, виданим Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 25 квітня 1996 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №7. Право власності на землю перейшло до ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ААР №679365 від 28.05.1999 року, про що свідчить відповідний запис у книзі реєстрації. ОСОБА_3 мала право приватної власності і земельну ділянку площею 5,3357га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - кадастровий номер 2323382200:02:001:0003 на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Це право підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №927583 який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів 21 серпня 2007 року за номером 010727300115. Також ОСОБА_3 мала, право приватної власності на земельну ділянку площею 5,3357га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 2323382200:02:001:0002 на території Високівської сільської ради Михайлівсько району Запорізької області. Це право підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №927582 який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів 21 серпня 2007 року за номером 010727300114. Зміни до державних актів не вносились. (а.с.10).

Згідно довідки № 93/02-14 від 03.06.2020 року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н.О., встановлено, що 19.03.2019 року була відкрита спадкова справа № 13 за 2019 рік після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в матеріалах спадкової справи знаходиться заява про прийняття спадщини за заповітом, (заповіт посвідчений Високівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області 26.01.2001 року за реєстровим №12), яка подана 15.07.2019 року - ОСОБА_1 та зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 75. (а.с.11).

Відповідно до відомостей про земельні ділянки: кадастровий номер: 2323382200:02:001:0003, земельна ділянка площею 5,3357 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області належить ОСОБА_2 , передано в оренду ПП Зоряна (а.с.13); кадастровий номер: 2323382200:02:001:0002, земельна ділянка площею 5,3357 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області належить ОСОБА_2 , передано в оренду ПП Зоряна (а.с.14).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2323382200:02:001:0003, площею 5,3357 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, її вартість складає 164695, 92 грн. (а.с.15).

Згідно заповіту від 26 січня 2001 року, посвідченого секретарем Високівської сільської ради Запорізької області та зареєстрованого в книзі для запису за № 12, ОСОБА_3 заповіла належний їй сертифікат на право на земельну частку /пай/ серії ЗП № 013044 від 08.07.1996 року /за свідоцтвом про право на спадщину за записом від 28.05.1999 року НОМЕР_2 - ОСОБА_1 . (а.с.6).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н.О. від 31.10.2019 року за № 502/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки померла ОСОБА_3 , яка склала заповіт 26.01.2001 року, посвідчений Високівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області та зареєстрований за №12, в якому заповіла позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 013044, виданий 08.07.1996 року (за свідоцтвом про право на спадщину за записом від 28.05.1999 року НОМЕР_2 ), у зв`язку з не можливістю встановити склад спадкового майна та потребу у тлумаченні змісту заповіту. (а.с.12).

5 грудня 2019 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 на земельні ділянки, кадастрові номери 2323382200:02:001:0002 і 2323382200:02:001:0003, що підтверджується копіями відповідного свідоцтва.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної

особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При цьому, частина 2 статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Статтею 1218, ч.1 ст.ст.1225 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, що мають право на спадкування почергово.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.ст. 1233, 1235 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а тому заповідач, зокрема має право призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, в даному випадку, предметом заповіту ОСОБА_3 є сертифікат на земельну частку (пай), а після відкриття спадщини з`ясувалося, що після складання заповіту ОСОБА_3 отримала державний акт на земельну ділянку.

Правова природа права на земельну частку (пай) є складною і неоднозначною (це право можна розглядати як обмежене речове або зобов`язальне), проте в будь-якому разі це право не можна розглядати як право власності на нерухоме майно, належне фізичній особі.

Згідно з абзацом третім пункту 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 р. паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Отже, суб`єктом права власності на землю в цьому випадку є вищезазначені юридичні особи, а не фізичні особи, які мають право на пай.

Особи, які мають право на пай, наділені правом вимоги щодо виділення їм земельних часток (паїв) у натурі згідно з Законом "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу сертифікати на право володіння земельною часткою (паєм), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при пред`явленні ними вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право отримання земельної частки (паю) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, право на земельну частку (пай) саме по собі не є правом власності на конкретну земельну ділянку, а може лише бути передумовою для набуття права власності на земельну ділянку в майбутньому.

Розглянувши два поняття "земельна частка (пай)" та "земельна ділянка" можна зробити висновок, що різниця між правом власності на земельну ділянку та правом на земельну частку (пай) полягає в тому, що право на земельну частку (пай) є майновим правом лише на отримання земельної ділянки у приватну власність для її подальшого використання власником. Натомість, правом власності на земельну ділянку є право володіння, користування і розпорядження власником земельною ділянкою, як об`єктом нерухомого майна, що вже безпосередньо є у повній його власності.

Отже, якщо заповідач розпорядилася належним їй правом на земельну частку (пай), а після відкриття спадщини з`ясувалося, що вона набула право власності на земельну ділянку, заповіт в частині розпорядження правом на земельну частку (пай) за ч. 4 ст. 1236 ЦК є не чинним і нотаріус дійсно не мав права оформляти на користь спадкоємця свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

З роз`яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування вбачається, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Як встановлено в судовому засіданні, за життя спадкодавець реалізувала своє право на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

Зміни до заповіту спадкодавцем у встановленому законом порядку не були внесені.

Тобто, на день смерті спадкодавець вже не мала права на земельну частку (пай), згідно сертифікату про право власності на земельну частку (пай), як зазначено в заповіті від 26 січня 2001 року, оскільки було відсутнє майно і майнові права зазначені у заповіті.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що положеннями ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а в ході судового розгляду, встановлено, що після одержання державного акта на право власності на землю право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) припинено, а отже такого об`єкта спадкування на час відкриття спадщини не існувало, при цьому позивачем на підставі належних та допустимих наявних у матеріалах справи доказів не доведено протилежне, суд приходить до висновку про неможливість розтлумачити заповіт.

Крім того, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, набутого спадкодавцем у власність за життя, але вже після складення заповіту, є безпідставними, оскільки вказане конкретне нерухоме майно (земельна ділянка) позивачу не заповідалось.

Також суд звертає увагу, що на теперішній час право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 2323382200:02:001:0003 вже зареєстровано за іншою особою ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва по визнання правом власності на спадкове майно за законом, тому позовні вимоги про визнання власності на вказану земельну ділянку в будь якому разі не могли бути задоволенні до скасування права власності попереднього власника, а відповідних позовних вимог позивачем заявлено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви про тлумачення заповіту та про визнання права власності на спадщину за заповітомслід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про тлумачення заповіту та про визнання права власності на спадщину за заповітом - відмовити.

Дата складання повного судового рішення - 17.12.2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна