Постанова

від 25.11.2020 по справі 373/196/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/196/16 Головуючий 1 інстанція -Керекеза Я.І.

Провадження № 22-ц/824/10590/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сержанюка А.С., Березовенко Р.В.,

за участю секретаря: Шебуєва Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивував тим, що 23 грудня 2005 року Стовп`язька сільська рада передала йому безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,80 га, що розташована в с.Веселе , Переяслав-Хмельницького району , Київської області.

Даною земельною ділянкою він користується з 1966 року. Під час виготовлення технічної документації на дану земельну ділянку він з`ясував, що його сусіди незаконно заволоділи її частиною.

Зазначив, що неодноразово звертався до сільської ради із заявами про здійснення контрольно-вимірювальних робіт відносно своєї та суміжних земельних ділянок та про відновлення межових знаків згідно з адресами землекористування. Сільська рада на його звернення не відреагувала, а навпаки здійснює дії по узаконенню дій суміжних землекористувачів.

Просить відновити його право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,80 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради, в с.Веселе Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка була виділена йому рішенням Стовп`язької сільської ради № 369 від 26 грудня 2005 року; зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у користуванні вищезазначеною земельною ділянкою; зобов`язати ОСОБА_3 повернути йому 0,3 га землі, ОСОБА_4 - 0,1 га землі, якою відповідачі заволоділи незаконно. Крім того, просить визнати незаконними та скасувати рішення Стовп`язької сільської ради № 559-30-VI від 08 жовтня 2015 року Про розгляд заяви ОСОБА_3 та № 16 від 06 квітня 2006 року Про дозвіл землі ОСОБА_4 . Також просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати по оплаті судового збору та витрати на оплату судової експертизи.

25 квітня 2 016 року ОСОБА_1 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного Київської області із позовом до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона, як третя особа, заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Їй на праві приватної власності належить вищезазначена земельна ділянка. З часу виготовлення державного акту і по день звернення до суду із даним позовом залишається невирішеним питання щодо погодження меж її земельної ділянки із суміжними землевласниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Не зважаючи на це, рішенням Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 559-30- VI від 08 жовтня 2015 року було погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_3 .

Під час даного погодження не було взято до уваги, що земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зміщено в бік її земельної ділянки та вилучено із її землекористування близько 0,80 га землі. Поскільки позов ОСОБА_2 також пов`язаний з погодженням меж між сусідніми землевласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Просила відновити її право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0397 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947861 від 03 квітня 2009 року, зобов`язавши відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні вищезазначеною земельною ділянкою; зобов`язати ОСОБА_3 повернути їй 0,4 га землі, ОСОБА_4 - 0,4 га землі, якою відповідачі заволоділи незаконно. Крім того, просить визнати незаконними та скасувати рішення Стовп`язької сільської ради № 559-30-VI від 08 жовтня 2015 року „Про розгляд заяви ОСОБА_3 . Також просить стягнути з відповідачів на її користь судові витрати по оплаті судового збору та витрати на оплату судової експертизи.

УхвалоюПереяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року з метою забезпечення позову ОСОБА_2 заборонено Державному підприємству „Центр державного земельного кадастру" Київської обласної філії управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області проводити роботи по виготовленню технічної документації, видачу та передачу її у відповідні державні органи для реєстрації права власності на ім.'я ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3223387200:05:002:0023, що розташована на території Стовп"язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.30-31).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року позов ОСОБА_2 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , 06 липня 2020 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №6-17/12-18 від 16.05.2018 року не може бути прийнятий в якості допустимого доказу, оскільки при наявності таких розбіжностей в матеріалах справи, неточностей низку суперечностей, вважає, що суд першої інстанції повинен був сам ініціювати проведення повторної судової земельно-технічної експертизи з дорученням її більш добропорядному та доброчесному судовому експерту.

Натомість, суд першої інстанції на такі недобросовісні помилки уваги не звернув та прийняв висновок експерта, як належний доказ по справі та на підставі якого ухвалив необґрунтоване та незаконне рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 , 09 липня 2020 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилається на те, щосудом першої інстанції за основу оскаржуваного рішення було взято недобросовісний висновок проведеної судової земельно-технічної експертизи №6-17/12-18 від 16.05.2018 року, який має низку неточностей та розбіжностей.

Зауважив, що суд першої інстанції повинен був сам ініціювати проведення повторної судової земельно-технічної експертизи з дорученням її більш добропорядному та доброчесному судовому експерту.

Просили рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відновити їх порушено право власності на земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 24 сесії IV скликання № 309 від 23 грудня 2005 року було передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,80 га, що розташована в с.Веселе Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.5).

Рішенням Стовп`язької сільської Ради народних депутатів № 4/105 від 18 лютого 1994 року було передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, що розташована в с.Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.129). Передачу було вирішено здійснити шляхом продажу.

Встановлено, що 10 березня 1994 року між Стовп`язької сільською Радою народних депутатів в особі голови сільської Ради Девка Т.П. та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 50 га ( рілля - 36,5 га, пасовища - 13,5 га), що розташована в с.Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району Київської області та була виділена в 1992 році в постійне користування для ведення фермерського господарства ОСОБА_5 (т.1, а.с.128, 130).

Даний договір був посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. (реєстровий номер 725).

Так, 20 серпня 1995 року на ім`я ОСОБА_5 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 745102, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки для ведення селянського (фермерського господарства), площею 3,7379 га, що розташована в с.Стовп`яги, на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.131). Державний акт виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 463230 від 11 березня 1994 року.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 007647 від 25 травня 1999 року ОСОБА_6 надано у постійне користування для селянського (фермерського) господарства, площею 9,3 га, що розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.136). Підстава - рішення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 68-Х-ХІІ від 19 березня 1997 року.

Рішенням Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 10 сесії 24 скликання № 119 від 28 листопада 2003 року було передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,39 га. Крім того, в рішенні зазначено, що остаточне уточнення площі земельної ділянки буде здійснюватися після видачі державного акту (т.1, а.с.4).

Рішенням Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 1 сесії 5 скликання № 15 від 06 квітня 2006 року ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,04 га, що розташована в с.Веселе Переяслав-Хмельницького району Київської області (т.1, а.с.21).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 719332 від 30 листопада 2007 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3923 га, що розташована в с.Веселе Переяслав-Хмельницького району Київської області. Підставою для видачі даного державного акту було рішення Стовп"язької сільської ради 1 сесії 5 скликання № 16 від 06 квітня 2006 року (т.1, а.с.22).

Відповідно до копії рішення Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 559-30-VI від 08 жовтня 2015 року було погоджено зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_3 , що розташована в с.Веселе Переяслав-Хмельницького району Київської області та межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 , без погодження з останньою (т .1, а.с.6).

Також встановлено, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів державних актів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , на момент виготовлення документації серед суміжних землекористувачів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 немає.(т.2, а.с.27-46, 71-107).

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами порушено будь-які права позивачів як власників земельних ділянок.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом г) частини 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.ч.1,2 ст.103 Земельного кодексу України).

Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України визнаються повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Як вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року по справі було призначено судову земельно- технічну експертизу, за результатами якої було зроблено наступні висновки, що землекористування ОСОБА_4 повністю відповідає кадастровим межам, зазначеним в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 919332 від 30 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер 3223387200:05:002:0012 , однак частково не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку відводу земельних ділянок, так як при складанні акту встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, межі не погоджені з усіма суміжними землекористувачами.

Відносно землекористування ОСОБА_1 частково не відповідає кадастровим межам, зазначеним в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947861 від 03 квітня 2009 року.

Накладення меж земельних ділянок ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,0397 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947861 , що належить ОСОБА_1 , не встановлено.

Встановлено накладання меж земельної ділянки, площею 3,7379 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 745162 належить ОСОБА_5 , на земельну ділянку, площею 2,0397, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947861 належить ОСОБА_1 . Площа накладання становить 0,1239 га.

Встановлено , що накладання меж земельної ділянки площею 0,5893 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 441305 від 23 лютого 2011 року належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 3223387200:05:002:0023 на земельну ділянку, площею 3,7379 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 745162 належить ОСОБА_5 . Площа накладання становить 0,0363 га.

Встановлено накладання меж земельної ділянки по фактичному користуванню, площею 0,5893 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 441305 від 23 лютого 2011 року належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 3223387200:05:002:0023 на земельну ділянку, площею 2,0397 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 745162 належить ОСОБА_1 . Площа накладення становить 0,0091 га.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційній інстанції, ставиться критично до твердження позивачів - апелянтів, щодо тверджень, що висновок проведеної судової земельно-технічної експертизи №6-17/12-18 від 16.05.2018 року, є недобросовісний, який має низку неточностей та розбіжностей, оскільки при проведенні експертизи експерт дослідив всі подані йому об`єкти, надав вичерпну відповідь на поставлені перед ним питання.

Отже, на підставі досліджених і оцінених доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами не порушено будь-які права позивачів як власників земельних ділянок, а тому суд першої інстанції дійшов до обгруноватного висновку про відмову в задоволеннні позову у зв`язку з його недоведеністю.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Тому, доводи апеляційної скарги, апелянта не наводять жодних аргументів та не дають жодного доказу на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції .

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: А.С. Сержанюк

Р.В. Березовенко