Рішення

від 17.12.2020 по справі 906/547/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/547/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

за участю прокурора Шпірука М.В.,службове посвідчення №056909 від 25.08.2020;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Словечанського закладу дошкільної освіти Словечанської сільської ради (с.Словечне Овруцького району Житомирської області)

до Приватного підприємства "Продцентр-плюс" (м.Коростень Житомирської області)

про визнання недійсним договору

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Словечанського закладу дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки №12 від 18.02.20, укладеного між Словечанським закладом дошкільної освіти Словечанської сільської ради та Приватним підприємством "Продцентр-плюс", про закупівлю продуктів харчування на суму 60000,00грн та про припинення зобов`язання за договором на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний договір не містить конкретного найменування, кількості та ціни продукції, його укладено з порушенням процедури публічних закупівель, що суперечить вимогам ст.ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п.1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.16 №454.

Ухвалою господарського суду від 17.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.20.

Справа у підготовчому засіданні неодноразово відкладалась.

Ухвалою суду від 01.12.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.20.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. В частині розгляду вимоги щодо припинення зобов`язання за договором поставки №12 від 18.02.20 на майбутнє просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що у разі визнання недійсним договору, зобов`язання сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Позивач повноважного представника в судове засідання 17.12.20 не направив, в адресованому господарському суду клопотанні від 16.12.20 №34 просив суд розглядати справу за відсутності представника Словечанського закладу дошкільної освіти; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити (а.с.96).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №1000232124400. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 між Приватним підприємством "Продцентр-плюс" (постачальник/відповідач) та Словечанським закладом дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області (замовник/позивач) укладено договір поставки №12 (а.с.11-12), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2020 році поставити замовнику (Код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 15110000-2-м`ясо (м`ясо свинини без кістки, четвертина куряча), далі-товар, а замовник - прийняти та оплатити товар, який постачається згідно умов договору (п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі - передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що якість поставленого за договором товару повинна відповідати вимогам Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.97 №771/97-ВР (зі змінами), а також підтверджуватися документами про якість товару, передбаченими законодавством України.

Згідно п.3.1 договору, ціна договору становить 60000,00грн.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату митних тарифів, усіх інших витрат (п.3.2 договору).

За умовами пункту 4.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з дня поставки товару за цінами вказаними у видаткових накладних.

В пункті 12.1 договору сторони погодили, що договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.20.

На виконання умов договору поставки №12 від 18.02.2020, відповідачем поставлено позивачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №1195 від 18.02.20, №966 від 18.02.20, №1456 від 25.02.20, №1863 від 03.03.20, №2224 від 11.03.20 (а.с.13-17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що стороною оспорюваного договору є Словечанський заклад дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області - бюджетна установа, яка є розпорядником бюджетних коштів, закупівля продукції здійснювалась за кошти бюджету, тому необхідно враховувати вимоги законодавства, що регулює порядок проведення бюджетних закупівель. Прокурор також посилається на те, що при укладенні оспорюваного договору, сторонами не визначено найменування та кількість продукції, що є предметом цього договору; не вказана ціна за одиницю продукції, а лише зазначено загальну суму договору, тобто сторони не домовились щодо істотних його умов у розумінні ст.189 ГК України. Відсутність домовленості щодо ціни за одиницю товару, порушує принцип прозорості використання Словечанським закладом дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області бюджетних коштів. Окрім того, оспорюваний договір №12 від 18.02.20 укладено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки предмет закупівлі не визначено у відповідності до п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.16 №454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п.17 і 32 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України" від 23.12.2015 №1749 за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги. У зв`язку з цим, прокурор просить визнати недійсним укладений між сторонами договір №12 від 18.02.20 через недотримання вимог чинного законодавства при його укладенні.

Господарським судом враховано, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у господарському суді стала, зокрема, і бездіяльність позивача, оскільки останній належним чином не здійснює захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсним спірного договору.

В матеріалах справи наявне повідомлення Коростенської місцевої прокуратури №33-87-2773вих-20 від 23.04.20, адресоване позивачу, яким останнього поінформовано про намір прокурора звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.27).

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду у цій справі є вимога прокурора про визнання недійсним договору №12 від 18.02.20, який за правовою природою є договором поставки товару.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст.ст.179, 180 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, відповідно до п.п. 9, 18 та 32 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Товари - продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до абзацу 7 п.1, п.3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до одного із основних завдань Мінекономрозвитку віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з п.4 Положення Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань останнє формує та реалізовує державну політику у сфері державних закупівель, зокрема, розробляє та затверджує відповідні нормативно-правові акти та інше.

Отже, органом, уповноваженим державою розробляти та затверджувати відповідні нормативно-правові акти у сфері державних закупівель, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Саме цим уповноваженим органом розроблений "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015, затверджений наказом №1749 від 23.12.2015, як національний класифікатор, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створювання ефективного конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб`єктів господарювання у торгах за межами України.

Саме Закупівельний словник установлює коди та назви продукції та послуг, що можуть бути предметом закупівель.

Як передбачено ч.5 ст.259 ГК України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Відповідно до п.1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з п. 17 і 32 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей закон застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

- до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Отже, під час здійснення закупівлі товарів, вартість яких є меншою за 200 тисяч гривень, а робіт - менше ніж 1,5 мільйона гривень, замовники все одно повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.

Статтею 4 Закону передбачено обов`язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

При цьому, указана норма не встановлює обмежень щодо закупівель до 200 тисяч грн. або вище, а тому поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити у поточному році замовником.

У пунктах 3,4,6,7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.16 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Однак Словечанським закладом дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області при здійсненні закупівлі не визначена кількість предмета закупівлі та ціна за одиницю товару, а зазначено лише загальну суму договору.

У договорі сторони погодили, що ціна за одиницю товару зазначена у накладній узгоджується між сторонами в момент його поставких, тобто у первинних документах.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладні містять інформацію про отримання/передачу товарів і по суті підтверджують саме передачу товару у конкретній кількості та на визначену ціну.

Накладні, як первинні документи, підтверджують саме належне виконання договірних зобов`язань та не можуть доводити погодження сторонами господарського договору таких істотних умов договору як предмет та ціна на момент його укладення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, укладення сторонами спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеної кількості та ціни предмета закупівлі є порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що не відповідає ч.1 ст.203 ЦК України та має правовим наслідком застосування ч.1 ст. 215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину.

З огляду на наведене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про недійсність договору №12 від 18.02.2020.

Разом з тим, за позовною вимогою "припинити зобов`язання за договором на майбутнє" суд закриває провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України з огляду на таке.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц).

Частина 2 статті 236 ЦК України є нормою матеріального права, яка врегульовує правові наслідки для сторін недійсного договору у майбутньому, тому їх встановлення додатково судовим рішенням не вимагається.

При цьому слід враховувати, що зобов`язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов`язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Якщо господарське зобов`язання припиняється лише на майбутнє, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов`язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини 2 статті 208 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З врахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимоги щодо припинення зобов`язання за договором №12 від 18.02.20 на майбутнє підлягає закриттю.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору №12 від 18.02.20 про закупівлю на суму 60000,00грн є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню. В частині розгляду вимог щодо припинення зобов`язання за договором №12 від 18.02.20 на майбутнє провадження підлягає закриттю.

Відповідно до приписів ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За вказаного, відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Словечанського закладу дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області до Приватного підприємства "Продцентр-плюс" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір №12 від 18.02.20, укладений між Словечанським закладом дошкільної освіти Словечанської сільської ради Житомирської області (11100, Житомирська область, Овруцький район, с.Словечне, вул.Поліська, буд.35, ідентифікаційний номер 25311600) та Приватним підприємством "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Коротуна, буд.1, ідентифікаційний номер 37677991) про закупівлю продуктів харчування на суму 60000,00грн.

3. Закрити провадження у справі в частині розгляду вимоги щодо припинення зобов`язання за договором поставки №12 від 18.02.20 на майбутнє.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Коротуна, буд.1, ідентифікаційний номер 37677991) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950): 2102,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2,3 - Коростенській місцевій прокуратурі та Житомирській обласній прокуратурі;

4- Словечанському закладу дошкільної освіти

5- відповідачу