Рішення

від 07.12.2020 по справі 908/2546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 Справа № 908/2546/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом : Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №8» (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, буд. 2, код ЄДРПОУ 38783662)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Авто» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, кв. 27, код ЄДРПОУ 32040386)

про стягнення 81 883,82 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №8» від 01.10.2020 р. за вих. №01-11/292 (вх. №2754/08-07/20 від 02.10.2020 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Авто» про стягнення 81 883,82 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 р. справу №908/2546/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2546/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.11.2020 р. о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 04.11.2020 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

21.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 07.10.2020 р. по справі № 908/2546/20, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Авто» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, кв. 27) з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» . Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/15442/17).

Станом на 04.11.2020 р. документи запропоновані ухвалою від 07.10.2020 р. від відповідача до суду не надійшли. Ухвалою від 04.11.2020 р. судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.12.2020 р. об 11 год. 00 хв. У яке представники сторін з`явилися. У вказаному судовому засіданні судом оголошено перерву до 07.12.2020 р. на 16 год. 30 хв., в яке представники сторін до суду не з`явилися, надіславши клопотання від 07.12.2020 р. про розгляд справ без участі їх представників. В судовому засіданні 07.12.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і зазначив, що 30 грудня 2003 року між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), комунальною установою Міська лікарня №8 (далі -Балансоутримувач), та ТОВ Тріумф-Авто (далі -Орендар) було укладено договір оренди № 1123 окремо стоячої будівлі та нежитлового приміщення, загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 18 (літ. Б, А-2) (далі - Договір ) під розміщення медичного спортивно-оздоровчого комплексу, предметом якого Орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради за № 285 від 28.10.2003 р. передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окремо стоячу будівлю та нежитлове приміщення загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, (літ. б, літ А-2) по вул. Кузнєцова, 18. Проте, у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем умов договору оренди (з додатками) щодо сплати орендної плати утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 81883,82 грн. за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року (включно). Крім того, 03 травня 2005 року між комунальною установою Міська лікарня №8 , та ТОВ Тріумф-Авто було укладено додаткову угоду до Договору Про спільне відшкодування затрат на утримання приміщення та прибуткової території , предметом якого Балансоутримувач забезпечує технічне обслуговування та поточний ремонт житлового приміщення, утримання прибудинкової території, а Орендар приймає участь у витратах на виконання цих робіт (далі- Додаткова угода 1 ). У зв`язку з укладенням Договору оренди № 1123 окремо стоячої будівлі та нежитлового приміщення, загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 18 (літ. Б, А-2) КУ Міська лікарня № 8 втратив пільгу щодо сплати земельного податку та зобов`язаний сплачувати земельний податок пропорційно до орендних площ на загальних підставах. Обов`язок по сплаті земельного податку не є цивільним, не набувається/втрачається за господарськими зобов`язаннями, не пов`язаний зі зміною власника/балансоутримувача майна, а отже похідне від нього право на компенсацію земельного податку залишається за платником цього податку, яким є позивач. Посилаючись на умови вказаних договорів та ст. ст. 525, 526, 530, 625, 796, 797 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктами 3.3, 3.7 договору оренди, ст. ст. 282.1.4, 284.3 Податкового кодексу України просить стягнути з відповідача суму боргу 81883,82 грн. у тому числі: оренда 69151,43грн., земельний податок 3569,93 грн., експлуатаційні послуги 2249,16 грн., пеня 6913,10 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте надіслав на адресу суду заяву від 07.012.2020р. в якій вказав, що зі змісту позовної заяви Позивача та доданих до неї матеріалів вбачається, що заборгованість з орендної плати, з відшкодування земельного податку, з відшкодування експлуатаційних послуг та пені виникла у Відповідача в період часу з листопада 2013 року по грудень 2014 року. Посилаючись на ст. ст. 253, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України вказує, що строк позовної давності за зобов`язаннями Відповідача скінчився 01.01.2018 р. З позовом про стягнення заборгованості Позивач до суду звернувся лише 01.10.2020 р., тобто поза межами строку позовної давності. Вважає, що до позовних необхідно застосувати позовну давність, а в задоволенні позовних вимог відмовити в позові.

Представник Позивача заявою від 07.12.2020 р. посилаючись на вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 625, 796 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договору оренди з додатками, на підставі ст. ст. 46, 50, 162-165, 176, 248, 251 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що строк 07.12.2020 останній день розгляду по суті справи № 908/2546/20 в порядку спрощеного позовного провадження, тому строк для подання заяви представника відповідача щодо застосування до позовних вимог позовної давності скінчився. Про причину пропуску строків не надання в термін заперечення на позовну заяву на інші клопотання щодо поновлення строків суду надані не були. Просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справи по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2003 року між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), комунальною установою Міська лікарня №8 (далі -Балансоутримувач), та товариством з обмеженою відповідальністю Тріумф-Авто (далі -Орендар) було укладено договір оренди № 1123 окремо стоячої будівлі та нежитлового приміщення, загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 18 (літ. Б, А-2) (далі - Договір ) під розміщення медичного спортивно-оздоровчого комплексу, предметом якого Орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради за № 285 від 28.10.2003 р. передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окремо стоячу будівлю та нежитлове приміщення загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, (літ. б, літ А-2) по вул. Кузнєцова, 18.

Окремо стояча будівля та нежитлове приміщення використовувалася Орендарем на правах оренди під медичний спортивно-оздоровчий комплекс.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем згідно рахунків КУ Міська лікарня № 8 на його розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Відповідно до п.5.2 Договору орендна плата вноситься Орендодавцю своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до Розділу 3 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та рішення сесії Запорізької міської ради від 30.1.2002 р. № 13.

Відповідно до п. 3.2. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4. орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.6. розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

За актом прийому-передачі від 30.12.2003р. Відповідач прийняв в оренду вказане вище нерухоме майно.

Крім того, 03 травня 2005 року між комунальною установою Міська лікарня №8 , та товариством з обмеженою відповідальністю Тріумф-Авто було укладено додаткову угоду до Договору Про спільне відшкодування затрат на утримання приміщення та прибуткової території , предметом якого Балансоутримувач забезпечує технічне обслуговування та поточний ремонт житлового приміщення, утримання прибудинкової території, а Орендар приймає участь у витратах на виконання цих робіт( далі- Додаткова угода 1 ).

Відповідно до Розділу 2 пункту 2.2.5. Додаткова угода 1 Орендар зобов`язується здійснювати оплату експлуатаційних витрат Балансоутримувача по утриманню приміщення та прибудинкової території по тарифам, які затверджуються відповідним рішенням виконкому Запорізької міської ради.

Відповідно до Розділу 5 Додаткової угоди 1 за несвоєчасну оплату платежів Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до Розділу 4 Додаткової угоди 1 Орендар перераховує на рахунок Балансоутримувача щомісячно до 10 числа поточного місяця розмір експлуатаційних витрат згідно пред`явленого рахунку.

Крім того, Позивач є юридичною особою, яка законодавством звільнена від сплати податку на землю. Так, згідно статті 282.1.4. Податкового кодексу України, від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Але, відповідно до ст. 284.3 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, у зв`язку з укладенням Договору оренди № 1123 окремо стоячої будівлі та нежитлового приміщення, загальною площею 438,4 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 18 (літ. Б, А-2) КУ Міська лікарня № 8 втратив пільгу щодо сплати земельного податку та зобов`язаний сплачувати земельний податок пропорційно до орендних площ на загальних підставах.

Обов`язок по сплаті земельного податку не є цивільним, не набувається/втрачається за господарськими зобов`язаннями, не пов`язаний зі зміною власника/балансоутримувача майна, а отже похідне від нього право на компенсацію земельного податку залишається за платником цього податку, яким є позивач.

Частиною 1 ст. 796 ЦК України передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки (ч. З ст. 796 ЦК України).

Статтею 797 ЦК України встановлено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Тому Орендар повинен компенсувати Орендодавцю частину плати податку на землю пропорційно орендованої площі згідно з діючим законодавством України.

Отже, нарахування орендної плати за Договором здійснювалось не пізніше п`ятого числа місяця наступного за звітним. Відповідно до п 3.3 Договору та Розділу 4 Додаткової угоди 1 орендна плата та витрати на спільне відшкодування затрат на утримання приміщення та прибуткової території повинні були перераховуватися, згідно рахунків Балансоутримувача Орендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним . Індекс інфляції публікується після 10 числа місяця наступного за звітним, тому в розрахунках присутнє коригування рахунків орендної плати.

Нарахування експлуатаційних витрат здійснювалось відповідно до додатку 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.01.2006 № 23 Про затвердження розміру витрат на утримання будинків та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових приміщень (приміщення з окремим входом в будинках не обладнаних ліфтами), а саме розмір витрат на утримання будинків та прибудинкової території для орендарів та власників нежитлових приміщень за 1 кв.м. загальної площі складає 0,524 грн. з ПДВ. Сума нарахувань була зменшена на суму ПДВ та склала 0,437 грн.

Проте, у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем умов договору оренди (з додатками) щодо сплати орендної плати утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 81883,82 грн. за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року (включно).

Оскільки Відповідач у добровільному порядку не погашає суму заборгованості, Позивач розрахував суму заборгованості із застосуванням умов договору з додатками до нього та статті 625 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України. Загальна сума боргу за розрахунками Позивача становить 81883,82 грн. у тому числі: оренда 69151,43грн., земельний податок 3569,93 грн., експлуатаційні послуги 2249, 16 грн., пеня 6913,10 грн.

Відповідно до Розділу 10 п. 10.5. Договору при виникненні спорів, пов`язаних з неналежним виконанням Орендарем умов цього Договору по експлуатації і ремонту орендованої будівлі та нежитлового приміщення, строком і порядку перерахування орендної плати і т.п. управління комунальної власності міської ради комунальна установа Міська лікарня № 8 наділяються правом пред`являти претензійно-позовні вимоги в інтересах Запорізької міської ради.

З матеріалів справи вбачається (Довідка від 22.7.2020р. № 01-11/214 та відповідні розрахунки), що Позивачем нараховано заборгованості ТОВ "Тріумф-Авто" на загальну суму 81883,82 грн. за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року , в т.ч.:

- орендна плата - 69151,63 грн.;

- земельний податок - 3569,93 грн.;

- експлуатаційні послуги - 2249,16 грн.;

- пеня - 6913,10 грн.

На підтвердження вказаних сум Позивачем за вказаний період часу надано рахунки та акти виконаних робіт (надання послуг) з оренди, надання експлуатаційних послуг, рахунки на компенсацію податку на землю, а також платіжні доручення на сплату позивачем земельного податку до бюджету.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних доводів позивача Відповідачем суду не надано, контррозрахунку не представлено.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У статті 283 Господарського кодексу України зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст.526 ЦК України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також; з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Згідно до ч. 3 ст. 285 ГК України, ч. 3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар, окрім іншого, зобов`язаний своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому ГК України. іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідженням наданих Позивачем помісячного розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції (з коригуванням) встановлено, а також розрахунку заборгованості відповідача по експлуатаційним витратам, та по сплаті земельного податку що вони відповідають наданим позивачем доказам, є обґрунтованими і позовні вимоги в цій частині підлягали б задоволенню.

Проте, розрахунок пені здійснено позивачем за період з серпня 2012 р. по вересень 2013 р. , тобто поза межами заявленого до стягнення періоду заборгованості з орендної плати з листопада 2013 року по грудень 2014 року, та без надання належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості за вказані періоди. При цьому підставою для заявлення вказаних сум до стягнення стали одноособово підписані позивачем:

- акт № КЗ-0000132 від 13.12.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) - пеня в сумі 1762,79 грн., до якого включені усі нарахування пені за період з серпня 2012р. по вересень 2013р, станом на 31.10.2013р.

- акт № КЗ-0000143 від 02.12.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) - пеня в сумі 5150,31 грн., до якого включені усі нарахування пені за період з серпня 2012р. по вересень 2013р., станом на 18.12.2013 р.

Позивачем також жодним чином не обґрунтовано таке подвійне нарахування пені за одні й ті самі місяці оренди.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем до стягнення суми пені і в цій частині позов не підлягав би задоволенню.

Проте, Позивач посилаючись на ст. ст. 253, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України наполягає на тому, що строк позовної давності за зобов`язаннями Відповідача скінчився 01.01.2018р., оскільки з позовом про стягнення заборгованості Позивач до суду звернувся лише 01.10.2020 року, тобто поза межами строку позовної давності. Вважає, що до позовних необхідно застосувати позовну давність, а в задоволенні позовних вимог відмовити в позові.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Аналогічну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу у подібних правовідносинах за участю цих же сторін наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 р. у справі № 910/296918, від 15.01.2019 р. у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 р. у справі № 910/2966/18, від 11.11.2019 р. у справі № 904/1038/19, від 26.02.2019 р. у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 р. у справі № 910/15457/17.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору оренди встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника сплачувати орендну плату частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договору орендна плата повинна перераховуватися частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі №6-31 цс15.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Укладений мі сторонами договір оренди та додаткові угоди до нього не містять положень про погодження сторонами збільшеного строку позовної давності.

З позовною заявою у цій справі Позивач звернувся 02.10.2020р.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення з позивачем сума заборгованості виникла у періоди часу з листопада 2013 року по грудень 2014 року , і за умовами договору орендна плата мала сплачуватися Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (з урахуванням щомісячного індексу інфляції), то порушення права Позивача через несплату щомісячного платежу Відповідачем , а отже і права вимоги виникає з 11 числа наступного місяця.

Отже, загальний трирічний строк позовної давності закінчився в 11 день для відповідних місяців з грудня 2016р. по січень 2017р.

Вказане означає, що Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском позовної давності. Доказів зупинення, переривання цього строку позивачем суду не надано, як і клопотання про його поновлення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року, з орендної плати - 69151,63 грн.; земельного податку - 3569,93 грн.; експлуатаційних послуг - 2249,16 грн. у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає, що оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову в цій частині, то і відсутні підстави для застосування в цій частині строку позовної давності, хоча він також є пропущеним.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи Позивача щодо порушення відповідачем норм ГПК України та несвоєчасного подання заяви про застосування позовної давності судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки вказана заява подана Відповідачем до прийняття рішенням судом, то суд був зобов`язаний її розглянути поряд з іншими заявами по суті справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 14.12.2020 р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.