Рішення

від 18.12.2020 по справі 909/522/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/522/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик"

до відповідача: Городенківське Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик"

про стягнення 105086,20 грн, з яких: 100000,00 грн. - борг, 2209,20 грн. - інфляційні втрати, 2877,00 грн. - 3% річних.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" про стягнення 105086,20 грн, з яких: 100000,00 грн. - борг, 2209,20 грн. - інфляційні втрати, 2877,00 грн. - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик" до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (ухвала від 23.06.2020).

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

08.07.2020, на адресу суду, надійшов відзив на позов (вх. № 8449/20); відповідач проти позову категорично заперечує з підстав відсутності будь-яких господарських відносин з позивачем.

08.07.2020, до суду надійшло клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх. № 9635/20) в якому позивач зазначає, що відповідачем у даній справі має бути інша юридична особа ніж зазначена у позовній заяві; суд дійшов висновку про заміну неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик" (код ЄДРПОУ 22185543) на належного - Городенківське Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик" (код ЄДРПОУ 03578136) про що, 31.07.2020, постановив ухвалу.

25.08.2020, на адресу суду, надійшов відзив на позов (вх. № 10836/20), який прийнято судом до розгляду (а.с.117-119).

22.09.2020, до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 12408/20) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; суд відмовив в задоволенні клопотання (ухвала від 24.09.2020).

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Обгрунтовуючи позов позивач стверджує, що відповідачем безпідставно набуто від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик" грошові кошти загальною сумою 100000,00 грн.

При цьому наголошує, що Городенківське Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик" користувалося грошовими котами збереженими за рахунок Позивача в згадуваній сумі починаючи з 04.07.2019 року (дата транзакції).

На думку позивача, окрім повернення основного "тіла" безпідставно набутого майна, відповідач згідно вимог ч.2 ст. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати, розраховані від простроченої суми за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми; нарахування позивачем здійснено з 04.07.2019.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 100000, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 2209, 20 грн. (станом на 18.06.2020), три проценти річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 87700 грн. (станом на 18.06.2020), судові витрати в розмірі 2102,00 грн. судового збору та 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Встановити нарахування інфляційних втрат та відсотків до моменту виконання судового рішення, що буде прийняте за результатами розгляду даної господарської справи на суму безпідставно набутного майна у вигляді грошових коштів загальною сумою 105 086,20 грн. Визначити правила розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, які підлягають стягненню до моменту виконання рішення по даній господарській справі, для розрахунку органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду (ч. 10 ст. 238 ГПК України).

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 174, 180, 181, 218, 230 Господарського кодексу України, статті 4, 11, 203, 509, 611, 614, 625, 638, 639, 1047, 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову категорично заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 10836/20; а.с.117-119).

Відповідач просить суд в позові відмовити, з огляду на безпідставність останнього.

При цьому зазначає, що грошові кошти в сумі 100000,00 грн отримані Городенківським ТОВ "Шляховик" від ТОВ "Прут-Генетик", як поворотна фінансова допомога на виконання укладеного між сторонами договору від 01.07.2019 №4 про надання поворотної фінансової допомоги.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач подав суду копію зазначеного вище договору та копію виписки по рахунку відповідача.

Обставини справи. Оцінка доказів та доводів сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик", як допомогодавцем та Городенківським Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик", як користувачем укладено договір №4 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.121-122).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що допомогодавець надає користувачу поворотну фінансову допомогу, а користувач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Умови надання та повернення допомоги визначені у розділі 2 договору.

Згідно п.2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 100000,00 гривень.

Допомогодавець зобов`язується надати користувачу поворотну фінансову допомогу, у визначеному в п.2.1. даного договору розмірі, протягом 7 банківських днів, з моменту підписання сторонами даного договору (п. 2.2. договору).

Поворотна фінансова допомога надається користувачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами на стягується. Поворотна фінансова допомога надається строком на 36 місяців з дня перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Користувач має право повернути Допомогодавцю отриману поворотну фінансову допомогу раніше строку повернення (пункти 2.4, 2.5, 2.6 договору).

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що допомогодавець не має права вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до п. 6.1, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повернення грошових коштів включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього; укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

04.07.2019, на виконання договірних умов, допомогодавцем (позивачем), у безготівковому порядку, перераховано на рахунок користувача (відповідача) поворотну фінансову допомогу у розмірі 100000,00 грн.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку відповідача (а.с. 120).

Таким чином, суд встановив, що грошові кошти в сумі 100000,00 грн. передано позивачем відповідачеві за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину від 01.07.2019 №4 про надання поворотної фінансової допомоги, тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище договір від 01.07.2019 №4 про надання поворотної фінансової допомоги укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього; укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору про надання поворотної фінансової допомоги.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст.631 Цивільного кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що грошові кошти в сумі 100000,00 грн. передано позивачем відповідачеві згідно правочину від 01.07.2019 №4 про надання поворотної фінансової допомоги, а саме на виконання п. 2.2. договору, яким допомогодавець зобов`язався надати користувачу поворотну фінансову допомогу, у визначеному в п.2.1. даного договору розмірі, протягом 7 банківських днів, з моменту підписання сторонами даного договору.

У відповідності до п. 2.5 договору, поворотна фінансова допомога надана відповідачу строком на 36 місяців з дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника - 04.07.2019 року, тобто строк повернення останньої ще не настав.

При цьому, позивач, згідно з п. 2.7 договору, не має права вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги.

Предметом спору в даній справі є стягнення безпідставно набутих коштів.

Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав регулює стаття 1212 ЦК України.

Згідно з приписами зазначеної вище статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

За наведених обставин та правових норм, грошові кошти в сумі 100000,00 грн. передано позивачем відповідачеві за існування достатніх правових підстав - на виконання договору від 01.07.2019 №4 про надання поворотної фінансової допомоги, тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин та правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача. Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

З огляду на відмову у задоволенні позову, згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик" до Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" про стягнення 105086,20 грн, з яких: 100000,00 грн. - борг, 2209,20 грн. - інфляційні втрати, 2877,00 грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 18.12.2020

Суддя Л.М. Неверовська