Ухвала

від 14.12.2020 по справі 915/1394/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

14 грудня 2020 року Справа № 915/1394/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» (код ЄДРПОУ 39674051, адреса: 49020, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Островського, буд. 26)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» (код ЄДРПОУ 30976452, адреса: 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113)

про : визнання договору купівлі-продажу №41/48 830 від 16.07.2020 недійсним та стягнення грошових коштів

представники сторін:

від позивача, Нестеченко Д.С.

від відповідача, Кравець В.О.,

в с т а н о в и в:

18.11.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 16.11.2020 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/48 830 від 16.07.2020, що укладений між ТОВ «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» та ТОВ «ТЕХНОТОРГ» та стягнення грошових коштів у розмірі 300000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1394/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 23.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2020 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 23.11.2020 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» від 16.11.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити участь представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» у підготовчому засіданні у справі №915/1394/20, яке відбудеться 14 грудня 2020 року о 10:30, в режимі відеоконференції.

07.12.2020 відповідачем подано до господарського суду заперечення від 07.12.2020 №1 проти вирішення спору в господарському суді.

Заперечення обгрунтовано тим, що відповідно до п.8.1 Договору оренди, всі спори, протиріччя чи вимоги, що виникають із цього Договору чи пов`язані з ним, в тому числі ті, що стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом. Склад Третейського суду -1 арбітр Андреєва Олена Анатоліївна. Місце проведення засідання Третейського суду - м. Миколаїв, приміщення Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області - м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, № 41. Третейська угода не визнана недійсною, такою, що втратила чинність або такою, що не може бути виконана

На думку відповідача, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу за №41/48 830 від 16.07.2020р., також підлягає розгляду у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом, тому просить суд, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, залишити позов без розгляду.

В підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримує з підстав, викладених у запереченнях від 07.12.2020 №1, просить позов залишити без розгляду.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача, вважає, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, справа підлягає розгляду у господарському суді з тих підстав, що в даному випадку предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу з тих підстав, що договір підписано директором на власний розсуд, без згоди учасників товариства, а не визнання недійсною третейської угоди.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані відповідачем заперечення, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

16 липня 2020 року між ТОВ «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» та ТОВ «ТЕХНОТОРГ» укладено договір купівлі-продажу№41/48 830 (далі - Договір).

Відповідно до п. 8.1. Договору, всі спори, протиріччя чи вимоги, що виникають із цього Договору чи пов`язані з ним, в тому числі ті, що стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом.

Склад Третейського суду - 1 арбітр Андреєва Олена Анатоліївна.

Місце проведення засідання Третейського суду м. Миколаїв, приміщення Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області - м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, № 41.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/48 830 від 16 липня 2020 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 300000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc ).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про третейські суди» порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України, будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.

Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі № 906/493/16, постанова КГС Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 910/4272/18).

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третього, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першою - третього, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимоги до третейської угоди містяться також у Законі України «Про третейські суди» , відповідно до ст. 12 якого, у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною, зокрема, недодержання письмової форми, відсутність відомостей про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Господарським судом не встановлено порушення сторонами в момент вчинення третейської угоди зазначених положень Закону.

Відповідно до п. 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Укладення сторонами третейської угоди є не "відмовою від можливого звернення до суду", а обрання сторонами третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту.

Як зазначено в ст. 3 Закону України "Про третейські суди" завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

У такому разі йдеться не про "делегування функцій судів" (яке забороняється ст. 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (ч. 1 ст. 1 названого Закону). Такий спосіб вирішення можливих спорів обирається сторонами третейської угоди свідомо і добровільно, та у відповідності до положень закону, й відтак підстав вважати його протиправним не вбачається.

Вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів КГС ВС від 11.10.2018 року по справі № 915/109/18.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, посилаючись на частину другу статті 124 Конституції України, статті 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , частину третю статті 1, частину другу статті 12 ГПК України в редакціях, чинних на час розгляду справи, частину першу статті 16 ЦК України, дійшов висновку про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У постанові Верховного Суду України зроблено такі висновки: третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається; відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, унеможливлює розгляд спору таким судом; у разі відсутності такого застереження господарський суд зобов`язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, що оформлюється відповідним зверненням до суду.

В постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, керуючись повноваженнями, наданими п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, не знайшов підстав вважати третейську угоду, викладену у в п. 8.1 договору купівлі-продажу, недійсною.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, третейська угода, викладена в п. 8.1 договору купівлі-продажу є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину.

Третейська угода, викладена у в п. 8.1 договору, не втратила чинність, оскільки сторонами за договором будь-яких змін до договору щодо третейської угоди не вносилось, отже, угода є чинною.

Третейська угода, викладена у в п. 8.1 договору може бути виконана, будь-яких доказів неможливості виконання третейської угоди суду не подано.

Спір у даній справі не входить до переліку (категорії) спорів, які не можуть бути розглянуті третейським судом (ч. 1 ст. 22 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди").

Заперечення позивача стосовно того, що даний спір має розглядатись у господарському суді оскільки стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу в цілому спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства, положеннями Договору та обставинами справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Враховуючи, що в договорі сторони передбачили, що всі спори, протиріччя чи вимоги, що виникають із цього Договору чи пов`язані з ним, в тому числі ті, що стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області, зважаючи на те, що така угода сторін є дійсною, чинною, та не встановлено неможливості виконання третейської угоди та з огляду на те, що заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді з проханням залишити позов без розгляду подані до початку розгляду справи по суті та до подання першої заяви по суті спору відповідно до ст. 161 ГПК України, позов у справі відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України слід залишити без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 911/1696/18, від 12.06.2018 року у справі № 908/2058/17, від 27.02.2018 року у справі № 910/13667/17.

Формулювання положення п. 8.1 договору, стосовно розповсюдження дії третейського застереження на всі спори, що виникають з укладеного між сторонами договору, на думку суду, очевидно має невиключний характер, про що додатково свідчить відсутність будь-яких застережень або уточнень з цього приводу в решті тексту договору.

Отже підстав вважати, що сторони не узгодили вирішення спору щодо недійсності договору в порядку, визначеному для всіх інших спорів, немає.

При цьому суд зазначає, що повноваження суду щодо тлумачення умов договору обмежені положеннями ст. 213 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 зазначеної норми, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Дослідивши при розгляді цієї справи умови договору на предмет особливостей тлумачення термінів, які використано сторонами при формулюванні тексту третейської угоди, в т.ч. в частині спорів про недійсність, за допомогою порівняння цієї частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін, взявши до уваги мету правочину, господарський суд не встановив наявності у сторін договору волі, висловленої при укладенні договору та арбітражного застереження в ньому, щодо встановлення будь-яких особливостей або відмінностей в тлумаченні тексту самого арбітражного застереження, в контексті спорів, які можуть виникнути з факту його укладення.

Відтак, у суду відсутні будь-які підстави вважати такі особливості наявними у правовідносинах сторін.

Отже, ані з Закону, ані з положень договору не витікає жодних відмінностей в правовому регулюванні спору між цими сторонами щодо недійсності третейського застереження договору, яке в ньому міститься, які б унеможливлювали його розгляд в порядку, визначеному п. 8.1. договору, не витікає.

Таким чином, суд вважає наявними обставини, з якими п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, пов`язує необхідність залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо Постійно діючий третейський суд при РТПП Миколаївської області дійде висновку про відсутність правових підстав пред`явлення позову до нього, позивач не позбавлений права повторно звернутись до господарського суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 177-185, 196, 226, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО ДАНІКА» до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (54025, м. Миколаїв, пр.-т Героїв Сталінграда, 113, код ЄДРПОУ 30976452) про визнання договору купівлі-продажу №41/48 830 від 16.07.2020 недійсним та стягнення грошових коштів - залишити без розгляду.

2.Ухвалу надіслати учасникам справи.

3.Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 18.12.2020.

Суддя В.О.Ржепецький