Рішення
від 09.12.2020 по справі 927/546/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/546/20

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Керівника Ніжинської місцевої прокуратури (вул.Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600, електронна пошта: nizhin.prok@gmail.com) в інтересах держави

в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, електронна пошта: info@mkms.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні , вул. Дніпровська набережна, 9А, кв. 68, м. Київ, 02098

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів , вул. Є. Коновальця, буд. 18, м. Київ, 01133

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України , код 00032945, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-17 , проспект 40-річчя Жовтня, 116а, м. Київ, 03127

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-Шоу , код 25410621, вул. Автозаводська, буд. 2, корпус 1, офіс 53, м. Київ, 04074

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна

Представники учасників справи:

прокурор - Косенко О.Д.,

від відповідача: Кутуков С.О.,

від позивача, третіх осіб: не з`явились.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 30.11.2020 оголошувалась перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Керівником Ніжинської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України права власності на нерухоме майно загальною площею 709 кв.м, яке складається з нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220, а саме:

- будівлі буфету, Б- площа забудови 113,4 кв.м, загальна площа 92,4 кв.м, основна площа 86,2 кв.м,

- склад, Г - площа забудови 67,6 кв.м, загальна площа 57,3 кв.м, основна площа 57,3 кв.м,

- прохідна, В - площа забудови 45,2 кв.м, загальна площа 34,1 кв.м, основна площа 29,1 кв.м,

- літній душ, Е - площа забудови 26,5 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній душ, Д - площа забудови 26,4 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній будинок, А1 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А2 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А3 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А4 - площа забудови 29,1 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А5 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А6 - площа забудови 30,4 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А7 - площа забудови 30,1 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А8 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А9 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А10 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А11 - площа забудови 30,2 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А12 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А13 - площа забудови 30,7 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А14 - площа забудови 28,7 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А15 - площа забудови 29,3 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А16 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А17 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А18 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,6 кв.м, основна площа 14,2 кв.м,

- літній будинок, А19 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А20 - площа забудови 28,8 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А21 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,8 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А22 - площа забудови 30,6 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А23 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А24 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А25 - площа забудови 29,9 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,2 кв.м;

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220.

Поданий позов обґрунтований тим, що в результаті протиправних дій, незаконно та без волі власника з державної бази вибула база відпочинку, розташована по вул. Щорса, 29, с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області, яка згідно інформації Міністерства культури, молоді та спору України від 13.03.2020 перебуває на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та є державною власністю, в зв`язку з чим підлягає поверненню у державну власність шляхом витребування її з незаконного володіння у судовому порядку. В позові прокурор посилається на ст. ст. 392, 387 ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 справа №927/546/20 передана на розгляд судді ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 (суддя ОСОБА_1) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/546/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів (вул. Коновальця (Щорса), 18, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 02404397). Залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-17" (проспект 40-річчя Жовтня, 116а, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 35911761). Підготовче засідання призначено на 09 липня 2020 року о 11:00.

В підготовчому засіданні 09.07.2020 (суддя ОСОБА_1) оголошено перерву до 19.08.2020 10:00год.

20.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні надійшов відзив на позов, у якому відповідач, вважає що прокурором було обрано невірний спосіб захисту, який невілює приписи ст. 388 Цивільного кодексу України, заявляє про сплив строку позовної давності. Придбаний комплексний об`єкт нерухомості ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за іншою адресою за оплатним правочином здійснено відповідачем правомірно, про вчинення будь-яких протиправних дій з боку ТОВ Будинок на Десні у позові не вказується.

Відповідач зауважує, що інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною, а тому прокурор та інші особи знали і повинні були дізнатися про реєстрацію права власності за відповідачем у 2016 році. Укладені правочини за якими перейшло таке майно ніким не оскаржуються. При зверненні до суду прокурором в якості позивача вказано міністерство, яке, на думку відповідача, не являється розпорядником державного майна, при тому, що доказів будівництва такого майна за державні кошти, асигнування будівництва, його відображення у бухгалтерському обліку суду також не надано.

Підсумовуючи відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.07.2020 від прокурора надійшла відповідь на відзив на позов ТОВ Будинок на Десні (№66-798/вих20 від 24.07.2020). У відповіді на відзив прокурор просить суд при вирішенні питання щодо застосування строку позовної давності врахувати, що про факт незаконного захоплення майна стало відомо лише у лютому 2018 року, а до часу проведення слідчих дій і реєстрації спірного майна за іншою адресою: АДРЕСА_1 замість вірної адреси АДРЕСА_2 позивачу не могло бути відомо про порушення його прав. Разом із тим в той же час перша вимога про звільнення майна позивачем було отримано також у лютому 2018 році через 2 роки після здійснення його оформлення.

На думку прокурора обрахування строку позовної давності мало б здійснюватись від дати отримання результатів судової земельно-технічної експертизи № 1742-1744/19-24 від 02.10.2019, якою було встановлено накладення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП Укркінохроніки та земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ Будинок на Десні .

Крім того, прокурор наполягає на правильному визначенні позивачем Міністерство культури та інформаційної політики України, як орган, до повноважень якого віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері кінематографії тощо, а з огляду на бездіяльність позивача у прокурора наявні достатні та законні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Також прокурор заперечив проти твердження відповідача щодо не доведення приналежності спірного майна до державної власності, з огляду на відсутність доказів здійснення будівництва такого майна за державні кошти посилаючись на ст.89 ЦК УРСР саме держава є єдиним власником державного майна і яке в силу положень ст.1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України майно підприємств, установ і організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування визнано державною власністю України.

Підсумовуючи прокурор вважає заперечення відповідача необґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

07.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення від 06.08.2020 проти відповіді на відзив. В поданих запереченнях відповідач стверджує, що охоронцям бази відпочинку про діяльність відповідача було відомо ще у 2016 році, а відтак позивач мав реальну можливість дізнатися про реєстрацію за відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомості. Будь-яких правочинів за якими право власності на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 перейшло до ТОВ Будинок на Десні прокуратурою не оскаржується.

Відповідач наполягає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а прокурором порушено положення ст.23 Закону України Про прокуратуру у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням Господарського суду Чернігівської області №02-01/55/20 від 14.08.2020 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 справа №927/546/20 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 14.08.2020 справу прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2020.

17.08.2020 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення у яких позивач підтримав позицію, викладену прокурором у позові, підтримує позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Відзив, відповідь на відзив, заперечення та пояснення долучено судом до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи в підготовчому засіданні від 11.09.2020, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять календарних днів; оголошено перерву до 02.10.2020

09.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про подання додаткових письмових доказів (б/н від 08.09.2020), в якому ТОВ Будинок на Десні просить суд визнати поважними причини пропуску строку подання доказів, а саме, примірників адвокатських запитів №776 від 15.07.2020, №778 від 20.07.2020, №779 від 23.07.2020, копій листа Мінкультури та інформаційної політики України від 23.07.2020 №9054/33, листа ДП Укркінохроніка від 30.07.2020 №89; примірники адвокатського запиту №782 від 03.08.2020, №784 від 11.08.2020, №785 від 12.08.2020, копій листа Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 19.08.2020 №80/124/02/09-2020; листа ДП Укркінохроніка від 25.08.2020 №119; адвокатського запиту №787 від 07.09.2020; докази направлення заявлених доказів іншим учасникам справи, а також приєднати останні до матеріалів справи та врахувати при постановленні судового рішення.

Судом задоволено клопотання відповідача, прийнято та долучено до матеріалів справи додаткові докази.

19.08.2020 від ТОВ Будинок на Десні надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб: ДП Остерське лісове господарство (код 00993544) та Фонд державного майна України (код 00032945); клопотання про залучення особи в якості співвідповідача до участі у розгляді справи (від 02.10.2020), а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-17 (код 35911761) та Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-Шоу (код 25410621).

25.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з мотивів, аналогічних викладеним у позові.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2020 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-Шоу , в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України та відклав підготовче засідання на 29.10.2020

09.10.2020 від прокуратури надійшли пояснення щодо того, що жоден слідчий або орган не являється учасником даної справи, а розслідування проводиться іншим органом поліції. Прокурор звертає увагу - досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018270130000093 від 15.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України розпочато СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області 15.02.2018.

15.06.2018 прокуратурою Чернігівської області здійснення досудового розслідування доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. До справи долучено копію витягу з ЄРДР, в якому міститься інформація про орган досудового розслідування - ГУНП в Чернігівській області та слідчих у даному провадженні, в тому числі і тих, які завіряли копії документів, долучених до матеріалів справи.

В подальшому 16.07.2020 проведення досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 1201827013 0000093 доручено сектору дізнання Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в області.

29.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та прийняття відмови ТОВ Будинок на Десні від визнання всіх обставин спірних правовідносин, заявлених у позові, в тому числі щодо підробки документів, створення або придбання спірного майна за рахунок та на користь держави, набуття державою прав на таке спірне майно.

В підготовчому засіданні 29.10.2020, постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку для витребування доказів та витребування доказів, якою зобов`язано Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів до початку розгляду справи по суті надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів: Инвентарная карточка №4100 (4124) учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Домики кирпичные); Инвентарная карточка №4111 учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Сарай кирпичный); Инвентарная карточка №5090 учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Здание буфета с горячими закусками); Инвентарная карточка №4112а учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Домик КПП);

Инвентарная карточка №4009 учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Подстанция КТП-160); Инвентарная карточка №3720 учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Забор металлический); Инвентарная карточка №4101а учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Туалет кирпичный); Инвентарная карточка №4100 (4124) учета основных средств для машин, оборудования, инструмента, производственного и хозяйственного инвентаря (Домики кирпичные)

Також, в підготовчому засіданні 29.10.2020, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 16.11.2020.

13.11.2020 від Фонду державного майна України надійшло пояснення №10-48-22980 від 11.11.2020 у якому повідомляється, що фонд веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління та підлягає внесенню до реєстру, підставою такого внесення є надходження від суб`єктів управління інформації про об`єкти державної власності. За даними наданими Міністерством культури та інформаційної політики України в Реєстрі обліковується ДП Українська студія хронікально- документальних фільмів та нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, яке перебуває на його балансі.

Відчуження такого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 мало б відбуватись за погодженням із ФДМ України із здійсненням оцінки такого майна та його реалізації, зокрема, на аукціоні.

Підсумовуючи третя особа підтримала позовні вимоги, просить суд поновити строк для подання пояснення на позовну заяву та здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника Фонду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 16.11.2020 розгляд справи по суті відкладено на 30.11.2020.

В судовому засіданні 30.11.2020 відповідачем подано заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності мотивовану обов`язком Фонду державного майна України проводити 1 раз на рік інвентаризацію такого майна, а отже повинні були дізнатись про набуття ТОВ Будинок на Десні спірного майна у січні 2017 року, а за попередніми власниками у січні 2016 року, тому відповідач вважає строк позовної давності пропущеним та просить суд застосувати наслідки пропуску строку та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представником Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів надано суду для огляду витребувані оригінали документів, які оглянуто судом та повернуто представнику третьої особи, в судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2020.

Позивача та ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів у судове засідання 09.12.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвала-повідомлення від 30.11.2020 направлена на адресу третіх осіб - ТОВ Тандем-17 та ТОВ Медіа-шоу , зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб- фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяги т.3 а.с.22; т.3. а.с.), повернуто без вручення адресатам з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи, оскільки такі обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

Відповідно до статті 1 статуту Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів (т.1. а.с. 32), органом управління майном Студії є Міністерство культури і мистецтв України, студія є державним підприємством, що діє у сфері культури на основі державної власності.

Основною метою діяльності Студії є створення фільмів, реалізація державного замовлення на створення і розповсюдження хронікально-документальних та освітніх аудіовізуальних творів і програм для різних категорій глядачів тощо.

Відповідно до статті 5 статуту, майно студії складається з основних фондів та обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно Студії, що є у державній власності і закріплене за нею, належить Студії на праві повного господарського відання. Студія володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та цілям її діяльності.

У відповідності до указу Президента України Про Міністерство культури і туризму України від 20.04.2005 № 680/2005 Міністерство культури і мистецтв України реорганізовано у Міністерство культури і туризму України, яке є правонаступником Міністерства культури і мистецтв України.

Згідно указу Президента України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 09.12.2010 № 1085/2010, утворено Міністерство культури України шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України. Установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Державну реєстрацію Міністерства культури і туризму України припинено 05.02.2013 за рішенням засновників.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади Міністерство культури ліквідовано та утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство інформаційної політики та покладено на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються. Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 231 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо діяльності Міністерства культури та інформаційної політики Міністерство культури, молоді та спорту перейменоване в Міністерство культури та інформаційної політики України.

Правовідносини, пов`язані з використанням державного майна та реалізації державного замовлення на створення і розповсюдження хронікально-документальних та освітніх аудіовізуальних творів і програм для різних категорій глядачів тощо відповідає суспільному інтересу та інтересам держави, в той час, як протиправне вибуття спірного майна із володіння державного підприємства - суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Положеннями частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Звертаючись до господарського суду із заявою про визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування такого майна, прокурор виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Враховуючи, що право власності на спірне майно оспорюється та не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні , в той час як повноваженнями власника такого майна наділене Міністерство культури та інформаційної політики України прокурором правильно визначено позивача та відповідача у справі.

На звернення прокуратури Міністерство культури та інформаційної політики України листами повідомило що майно Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів прийнято до сфери управління міністерства культури, проте, відомостей щодо заходів з повернення спірного майна, окрім, як звернення до правоохоронних органів та сприяння досудовому розслідуванню такі відповіді не містять.

Листом № 66-6307вих-20 від 18.06.2020 Ніжинською місцевою прокуратурою на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України направлено повідомлення в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру про вжиття в їх інтересах заходів представницького характеру (т. 3 а.с. 26).

Оскільки ст. 23 Закону України Про прокуратуру форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачу з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Враховуючи те, що позивач не повідомив прокурора про наявність плану заходів щодо отриманого повідомлення прокуратури, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність, а тому за наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 332 від 18.07.1977 Про відведення земельних ділянок підтримано пропозицію Козелецького райвиконкому про відведення земельної ділянки Українській студії хронікально-документальних фільмів в довгострокове користування під будівництво бази відпочинку 1,5 га з лісів 1 групи Остерського лісгоспзагу (кв. 91) в Козелецькому районі (т.1. а.с.52).

Відповідно до акту на право довгострокового тимчасового користування землею, виданого виконавчим комітетом Козелецької районної ради депутатів трудящих Чернігівської області 04.09.1977, Українській студії хронікально-документальних фільмів в довгострокове тимчасове користування надано 1,5 га лісів Остерського лісгоспу в лісах 1 групи 91 кварталу для будівництва бази відпочинку (т.1. а.с. 57).

Чернігівським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню Укрземпроект розроблено проект відведення земельної ділянки Українській студії хронікально-документальних фільмів під будівництво бази відпочинку (літнього містечка) на 100 місць із земель Остерського лісгоспзагу Козелецького району (т.1. а.с.63).

Київською КЕЧ району розроблено технічний проект літнього містечка відпочинку на 100 місць Української студії хронікально-документальних фільмів в районі села Рудня Чернігівської області. (т.1. а.с.70).

Відповідно до довідки Української студії хронікально-документальних фільмів №5-66 від 14.06.1977 будівництво бази відпочинку здійснюється за рахунок фондів студії (т.1. а.с. 68).

Відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів № 4100-4124, № 4111 а, № 5090, № 4112 а, № 4009, № 3720, № 4101а Укркінохроніки за вказаним державним підприємством станом на 01.01.1991 рахувалася база відпочинку, яка складалася з 25 цегляних будинків, які введено в експлуатацію протягом 1979-1981 років (т.1. а.с.93-99).

Рішенням Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 14 від 18.04.2006 Про оформлення права державної власності вирішено оформити право державної власності та видати свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку в АДРЕСА_2 в цілому за державним підприємством Українська студія хронікально-документальних фільмів , загальна площа нежитлових будівель та споруд складає 752,4 кв.м. (т.1. а.с.100)

За заявою ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів КП Ніжинське бюро технічної інвентаризації 02.02.2012 виготовлено технічні паспорти на нежитлові будівлі бази відпочинку, які розташовані по АДРЕСА_2, рік побудови яких 1977.

ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів є балансоутримувачем державного майна, а саме бази відпочинку, яка знаходиться по АДРЕСА_2 Чернігівської області. Згідно інформації Фонду Держмайна України від 10.06.2020 № 10-15- 11318 вказані об`єкти нерухомого майна також перебувають на обліку у Фонді Держмайна України, як таке, що перебуває на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів .

Рішенням 13 сесії 23 скликання Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 Про передачу у власність ОСОБА_2 бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з 30 будинків, які знаходяться на території Короп`ївської сільської ради (т.2 а.с. 98).Тим же рішенням надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на будинки бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із протоколом № 1 установчих загальних зборів учасників ТОВ Тандем-17 від 29.05.2008 статутний капітал ТОВ Тандем-17 у розмірі 60000,00 грн сформовано за рахунок майна учасника - ОСОБА_2 , куди ввійшло нерухоме майно бази відпочинку ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , рік побудови яких 1977.

Відповідно до додатку №1 до протоколу установчих Загальних зборів учасників ТОВ Тандем 17 (т.2. а.с. 114) ОСОБА_2 передав до статутного капіталу ТОВ Тандем 17 34 одиниці майна побудованого у 1977 році з яких 25 літніх будинків, будівля буфету, склад, прохідна тощо.

Згідно рішення засідання виконавчого комітету Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 49 від 20.06.2008 Про присвоєння адреси базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 присвоєно базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з 30 будинків та знаходиться на території Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та належить ТОВ Тандем-17 , наступну адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно первинне право власності на вищевказану базу відпочинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02.03.2016 за ТОВ Тандем-17 , підстава для державної реєстрації: довідка про баланс, № 4 видана ТОВ Тандем- 17 18.02.2016; акт прийому-передачі майна від 02.06.2008, протокол установчих зборів учасників ТОВ Тандем-17 від 29.05.2008 № 1; Технічний паспорт, виданий 02.02.2016 КП Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації ; рішення Короп`ївської сільської ради від 20.06.2008 № 49; рішення Козелецької районної ради Чернігівської області від 28.12.2002 № 30 (т.2 а.с. 143).

05.03.2016 між ТОВ Тандем-17 , як продавцем, та ТОВ Медіа-Шоу , як покупцем укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а саме: нежилих приміщень, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,61 га, що має кадастровий номер 7422083600:02:001:0002, складаються з 30 будинків, загальною площею 709,0 кв.м. (т.2. а.с. 125).

20.05.2016 між ТОВ Медіа-Шоу , як продавцем, та ТОВ Будинок на Десні , як покупцем укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташована за адресою АДРЕСА_1, а саме: нежилих приміщень, які знаходяться на земельній ділянці площею 20,9340 га, що має кадастровий номер 7422083600:02:001:0002, складаються з 30 будинків, загальною площею 709,0 кв.м. (т.2. а.с. 134)

Відповідно до п.2.1. договору звітом № 1610/7 з визначення ринкової вартості бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого фізичною особою - підприємцем Гармідаровою Ю.П. 12.04.2016, ринкова вартість відчужуваних нежилих приміщень становить 396 145 грн. 00 коп.

Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації № 584 від 14.11.2017 ТОВ Будинок на Десні виділено лісову ділянку площею 0,9 га (виділ 2 кв. 94 Морівське лісництво) у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей строком на 25 років, яка знаходиться у постійному користуванні ДП Остерське лісове господарство . Відповідно до вказаного розпорядження 22.11.2017 між ДП Остерське лісове господарство та ТОВ Будинок на Десні укладено договір № 3 довгострокового тимчасового користування лісами (т.2. а.с. 169-170).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

(Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17)

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Розглядаючи позови, заявлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, суди мають враховувати, що у випадку коли відповідач незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. (Такий висновок, зокрема викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №904/4573/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі 910/3496/17 та від 25.01.2017 № 916/2131/15) .

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Під час досудового розслідування встановлено, що рішення Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 та рішення Короп`ївської сільської ради № 49 від 20.06.2008, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно - базу відпочинку за ТОВ Тандем-17 є підробленими.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.03.2019 № 685/686/19-24 (т.2 а.с. 100), підпис від імені ОСОБА_3 в рішенні Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 Про передачу у власність ОСОБА_2 бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Також, згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.11.2018 № 4801/4802/18-24 (т.2. а.с. 107) підпис від імені ОСОБА_4 в рішенні Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 49 від 20.06.2008 Про присвоєння адреси базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 виконаний рукописним способом, письмовим приладом, а саме кульковою ручкою, спорядженою пастою. Будь-яких слідів попередньої підготовки виконання досліджуваного підпису (перетискання, підготовка олівцем, сліди копіювального паперу та ін.), а також слідів його виконання за допомогою технічних засобів не виявлено. Підпис від імені ОСОБА_4 у даному рішенні виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Водночас, висновком за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02.10.2019 № 1742-1744/19-24 (т.2. а.с. 181) встановлено порушення меж та накладання земельної ділянки, виділеної в довгострокове тимчасове користування ТОВ Будинок на Десні на земельну ділянку площею 1,5 га квартал 91 з лісів 1 групи (Морівське лісництво) наданої в довгострокове тимчасове користування ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , площа накладання становить 0,8050 га.

Положеннями статті 104 Господарського процесуального кодексу України унормовано - висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом враховано, що висновки експертів, підготовлені у рамках кримінального провадження особами, які є атестованими судовими експертами, містять в собі відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню в рамках заявлених прокурором позовних вимог, містять застереження про попередження експертів про кримінальні відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, відповідають положенням Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються судом як належні та допустимі докази.

За аналогічних обставин, колегія суддів Верховного суду у постанові від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 відзначила правильність прийняття судом в якості доказу висновку експерта зробленому в рамках кримінального провадження, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.

Наведені обставини свідчать про те, що спірні об`єкти нерухомого майна - бази відпочинку було побудовано у 1977 році, у період, коли земельна ділянка на якій вони розміщені, перебувала у довгостроковому користуванні Укркінохроніки на підставі акту від 04.09.1977, в той час, як реєстрацію права власності на спірні об`єкти за ТОВ Тандем-17 здійснено на підставі документів, які фактично не існували, ніколи уповноваженими на те органами не видавались що у сукупності свідчить про незаконну реєстрацію права власності на базу відпочинку здійснену ТОВ Тандем-17 .

В свою чергу відповідачем не надано суду доказів того, база відпочинку Укркінохроніки в АДРЕСА_2 та база ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 є різними об`єктами нерухомості, розташованими на різних земельних ділянках, доказів наявності в АДРЕСА_2 з літерною нумерацією а тощо.

Постановою Верховної Ради УРСР Про управління державним майном Української РСР від 15 жовтня 1990 року, до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності покладено на Раду Міністрів УРСР.

Указом Президії Верховної ради України Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави від 30 серпня 1991 року встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

На виконання Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 227 від 24 вересня 1991 року, відповідно до якої організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покладено на Урядову комісію, створену розпорядженням № 237 від 11 вересня 1991 року Кабінету Міністрів України, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до статті 4 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління СРСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 Про проголошення незалежності України без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

З аналізу вказаних законодавчих актів вбачається, що спірне майно з моменту його створення у 1977 році і до теперішнього часу залишається державною власністю і не могло бути відчужено без згоди держави в особі Фонду державного майна України.

Такого дозволу матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги Керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України права власності на нерухоме майно загальною площею 709 кв.м, яке складається з нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220 та його витребування на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV @Про міжнародні договори України застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02. 2006 N 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності , як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Як зазначалось вище Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

У даній справі суспільним , публічним інтересом є звернення з позовною вимогою про з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до протиправного порушення правового режиму власності щодо спірного нерухомого майна.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Крім того, одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Відповідачем під час підготовчого провадження не було подано суду відповідну заяву, не надано розрахунку суми, що підлягала б компенсації. Таким чином, задоволення позову у даній справі не свідчить про порушення принципу пропорційності.

За таких обставин господарський суд доходить висновку, що позов у даній справі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ). Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №910/31767/15).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з указаним позовом 20.06.20120 (відбиток штемпеля поштового зв`язку на конверті т.3.а.с. 46), тоді як зазначає відповідач у клопотанні про застосування строку позовної давності (т.4. а.с.177) одним із обов`язків Фонду державного майна України є проведення 1 раз на рік інвентаризації такого майна, для проведення якої суб`єкт управління повинен фізично перевірити наявність майна та права на нього у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а отже ФДМУ та позивач повинні були дізнатись про набуття ТОВ Будинок на Десні спірного майна у січні 2017 року, а за попередніми власниками у січні 2016 року, тому відповідач вважає строк позовної давності пропущеним та просить суд застосувати наслідки пропуску строку та відмовити у задоволенні позову.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи відомостей Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно адресою придбаної відповідачем бази відпочинку є АДРЕСА_1, в той час, як адресою бази Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів є АДРЕСА_2 (без літерної позначки а ), реєстрацію права власності на яке на час розгляду справи не здійснено.

Разом із тим, спір виник внаслідок встановлення результатами експертиз факту накладення земельних ділянок отриманих ТОВ Будинок на Десні та ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та підробки рішення про присвоєння адреси АДРЕСА_2-а, базі відпочинку в результаті чого було позивачем було отримано відомості про те, що база ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та база ІНФОРМАЦІЯ_1 є одним і тим же самим об`єктом.

Експертизи було проведено 29.11.2018 28.03.2019 02.10.2019, доказів здійснення відповідачем дій щодо розпорядження спірним майном і обізнаність про це позивача суду не надано, отже суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено і підстави для застосування наслідків пропущення такого строку відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах, поданих до матеріалів справи документах ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні на користь Чернігівської обласної прокуратури підлягає стягненню 11 884,35 грн судового збору.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 226, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна задовольнити.

2. Визнати за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220, а саме:

- будівля буфету, Б- площа забудови 113,4 кв.м, загальна площа 92,4 кв.м, основна площа 86,2 кв.м,

- склад, Г - площа забудови 67,6 кв.м, загальна площа 57,3 кв.м, основна площа 57,3 кв.м,

- прохідна, В - площа забудови 45,2 кв.м, загальна площа 34,1 кв.м, основна площа 29,1 кв.м,

- літній душ, Е - площа забудови 26,5 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній душ, Д - площа забудови 26,4 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній будинок, А1 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А2 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А3 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А4 - площа забудови 29,1 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А5 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А6 - площа забудови 30,4 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А7 - площа забудови 30,1 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А8 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А9 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А10 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А11 - площа забудови 30,2 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А12 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А13 - площа забудови 30,7 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А14 - площа забудови 28,7 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А15 - площа забудови 29,3 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А16 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А17 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А18 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,6 кв.м, основна площа 14,2 кв.м,

- літній будинок, А19 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А20 - площа забудови 28,8 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А21 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,8 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А22 - площа забудови 30,6 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А23 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А24 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А25 - площа забудови 29,9 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,2кв.м;

3. Витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220, а саме:

- будівля буфету, Б- площа забудови 113,4 кв.м, загальна площа 92,4 кв.м, основна площа 86,2 кв.м,

- склад, Г - площа забудови 67,6 кв.м, загальна площа 57,3 кв.м, основна площа 57,3 кв.м,

- прохідна, В - площа забудови 45,2 кв.м, загальна площа 34,1 кв.м, основна площа 29,1 кв.м,

- літній душ, Е - площа забудови 26,5 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній душ, Д - площа забудови 26,4 кв.м, загальна площа 20,3 кв.м, основна площа 15,4 кв.м,

- літній будинок, А1 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А2 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А3 - площа забудови 29,5 кв.м, загальна площа 19,3 кв.м, основна площа 13,9 кв.м,

- літній будинок, А4 - площа забудови 29,1 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А5 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А6 - площа забудови 30,4 кв.м, загальна площа 19,2 кв.м, основна площа 13,8 кв.м,

- літній будинок, А7 - площа забудови 30,1 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А8 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,1 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А9 - площа забудови 28,9 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А10 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А11 - площа забудови 30,2 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А12 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А13 - площа забудови 30,7 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А14 - площа забудови 28,7 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А15 - площа забудови 29,3 кв.м, загальна площа 19,0 кв.м, основна площа 13,7 кв.м,

- літній будинок, А16 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,4 кв.м, основна площа 14,0 кв.м,

- літній будинок, А17 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А18 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,6 кв.м, основна площа 14,2 кв.м,

- літній будинок, А19 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А20 - площа забудови 28,8 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А21 - площа забудови 30,3 кв.м, загальна площа 19,8 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А22 - площа забудови 30,6 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,3 кв.м,

- літній будинок, А23 - площа забудови 29,4 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А24 - площа забудови 30,0 кв.м, загальна площа 19,5 кв.м, основна площа 14,1 кв.м,

- літній будинок, А25 - площа забудови 29,9 кв.м, загальна площа 19,7 кв.м, основна площа 14,2кв.м;

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні (вул. Дніпровська набережна, 9А, кв. 68, м. Київ, 02098, код ЄДРПОУ 40346947) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 11 884,35 грн судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2020.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Дата ухвалення рішення09.12.2020
Оприлюднено18.12.2020

Судовий реєстр по справі —927/546/20

Ухвала від 07.02.2022

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Ухвала від 20.01.2022

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Ухвала від 24.06.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 24.06.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Постанова від 20.07.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 24.06.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 20.05.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 12.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 15.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні