Постанова

від 01.12.2020 по справі 903/611/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (головуючий суддя Розізнана І.В., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.) у справі № 903/611/19 Господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів"

до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

про внесення змін до договору,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" (далі ТОВ "Ішів", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач) про внесення змін до Договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 (далі Договір від 12.04.2013).

2. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Ішів" не може фактично і юридично здійснювати користування 465 га мисливських угідь, які є частиною площі мисливських угідь за Договором від 12.04.2013, оскільки ці мисливські угіддя знаходяться у прикордонній смузі, тому не можуть бути предметом договірних відносин, у зв`язку з чим, на підставі положень частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідно виключити вказану частину земель з умов Договору від 12.04.2013, шляхом внесення змін до пункту 1.1 вказаного Договору, у якому встановити, що загальна площа наданих в оренду мисливських угідь становить 13 788 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.10.2019 позов задоволено. Суд вирішив виключити із Договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного між ТОВ "Ішів" та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 12.04.2013, мисливські угіддя площею 465 га, шляхом внесення змін до пункту 1.1 вищевказаного Договору, встановивши загальну площу наданих в оренду мисливських угідь у розмірі 13 788 га. Стягнуто з Волинського обласного управлінням лісового та мисливського господарства на користь ТОВ "Ішів" 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

4. Рішення суду мотивовано тим, що, укладаючи договір, сторони не могли передбачити зміну обставини щодо не можливості використання мисливських угідь площею 465 га, які знаходяться у прикордонній смузі та не могли бути предметом договірних відносин, що вказує на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для внесення змін до Договору від 12.04.2013.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Ішів" на користь Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства 2 881,50 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Постанову суду мотивовано тим, що умови Договору від 12.04.2013 в частині використання угідь площею 465 га визнано недійсними у іншій справі № 903/531/19, тому, на час перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі, не існує пункту договору про користування позивачем 465 га мисливських угідь, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення до такого пункту змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, і зокрема, положень статей 269, 277 ГПК України, якими передбачено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, має перевіряти його законність та обґрунтованість, з урахуванням усіх обставин справи, наявних на момент його ухвалення, у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що на момент ухвалення рішення суду у даній справі судове рішення у справі № 903/531/19, посиланням на яку (справу) обґрунтовано апеляційну скаргу, ще не існувало, тому були відсутні правові підстави для залишення у даній справі позову без розгляду, відмови у позові чи закриття провадження у справі, а отже, судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано законне та обґрунтоване судове рішення на момент його прийняття (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

10. 17.11.2020 відповідачем засобами зв`язку направлено до суду відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення ухвала від 29.10.2020 отримана зазначеною особою 05.11.2020, тобто, з урахуванням 10-денного строку подачі відзиву, останнім днем було 16.11.2020, що свідчить про подання відзиву поза межами встановленого судом строку, а тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування", між ТОВ "Ішів" та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено Договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, предметом якого стало надання у користування мисливських угідь загальною площею 14 253 га терміном на 25 років.

12. Між тим, Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до господарського суду з позовом до Волинської обласної ради та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання у користування ТОВ "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, загальною площею 465 га.

13. Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17, в частині визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га залишено без змін, а в частині визнання недійсним договору, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Підставою визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га стало перевищення Волинською обласною радою своїх повноважень, а саме, передання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, так як вона належить до земель оборони.

15. Враховуючи визнання недійсним рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 в частині надання у користування мисливських угідь загальною площею 465 га, ТОВ "Ішів" звернулось до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з пропозицією про внесення змін до Договору від 12.04.2013, шляхом укладення Додаткової угоди, у якій запропоновано погодити виключення спірних 465 га із загальної площі оренди земель мисливського господарства.

16. Волинське обласне управлінням лісового та мисливського господарства листом за вих. №09-05/1203-19 від 06.08.2019 повідомило про відмову в укладанні Додаткової угоди.

17. Вказана відмова стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про внесення змін до договору на підставі статей 652, 653 Цивільного кодексу України.

18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зміни до Договору від 12.04.2013 підлягають внесенню відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні та які сторони не могли передбачити на момент укладення цього договору, оскільки ці зміни є істотними та суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов`язань щодо належного утримання та догляду за спірною частиною земельної ділянки, а також, з огляду на те, що мисливські угіддя площею 465 га, які знаходяться у прикордонні смузі, не можуть бути предметом договірних відносин, тому мають бути виключені з Договору від 12.04.2013.

19. Суд апеляційної інстанції з висновком місцевого господарського суду не погодився і зазначив, що постановою Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №903/531/19 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2019 у справі №903/531/19 залишено без змін, якими визнано недійсним Договір від 12.04.2013 у частині стосовно мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, розташованої у межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га, застосовано наслідки недійсності правочину.

20. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для внесення змін до Договору від 12.04.2013 в частині використання угідь площею 465 га, оскільки даний договір в цій частині визнаний недійсним і такий пункт є недійсним з моменту вчинення правочину, а тому вимоги про внесення змін до договору в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

21. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

23. Перевіряючи наведені доводи касаційної скарги позивача, Касаційний господарський суд дійшов таких висновків.

24. Відповідно до частини 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Положеннями частин 4, 5 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно, в межах вимог та з підстав, що були предметом розгляду у суді першої інстанції.

25. У даній справі, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку законності рішення суду першої інстанції від 15.10.2019, дійшов висновку, що, з урахуванням фактичних обставин, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2019 у іншій справі № 903/531/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та постановою Верховного Суду від 30.06.2020, на час перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у цій справі, не існує пункту Договору про користування позивачем 465 га мисливських угідь, тому відсутні правові підстави для внесення змін у недійсний пункт договору, у зв`язку з чим судом зроблено висновок, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що стало підставою для його скасування та прийняття рішення про відмову у позові.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтував оскаржувану постанову посиланням на рішення суду в іншій справі, яких не було в матеріалах справи на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, при цьому, не дослідив та не встановив у постанові наявності обставин щодо винятковості випадку прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції, як того вимагають положення частини 3 статті 269 ГПК України, та в порушення вимог частини 1 статті 269 ГПК України свої висновки мотивував виключно на додатково поданих доказах.

26. Скасовуючи судове рішення першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права, судом апеляційної інстанції не враховано, що наявність порушеного права особи, яка звертається з позовом за захистом прав та законних інтересів, оцінюється судом на момент звернення до суду з позовом про захист такого права. Перевірка законності рішення суду першої інстанції має здійснюватися на момент прийняття такого рішення інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб, та лише за наслідками такого перегляду прийняти обґрунтоване та законне рішення.

27. Згідно з положеннями частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 2 вказаної статті, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

28. Враховуючи зазначене, з урахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції та визначених підстав для скасування судового рішення, апеляційний господарський суд не дослідив докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилався в апеляційній скарзі та не вказав у чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

29. Отже, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції порушено процесуальні норми статей 269, 277 ГПК України, оскільки належним чином не досліджено наведені позивачем правові підстави для внесення змін до Договору від 12.04.2013, та не перевірено законність і обґрунтованість застосування судом першої інстанції умов та підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України (з якими законодавець пов`язує можливість на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору), у зв`язку з чим висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними.

30. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

32. У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

33. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (частина 2 стаття 300 ГПК України).

Висновки Верховного Суду

34. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

35. За змістом приписів статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

36. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не здійснив перегляд рішення місцевого господарського суду по суті спору, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи повноваження касаційної інстанції, визначені статтею 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

37. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти законне рішення.

Щодо судових витрат

38. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 903/611/19 задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 903/611/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСуховий В.Г.

СуддіБерднік І.С.

Міщенко І.С.