Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/24315/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/24315/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Департаменту комунальної власності м. Києва

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Зденика Т.В.,

Друцької О.Г.

Орендного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне

управління № 7 - Єленіна С.М.

Організації орендарів Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне

управління № 7 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Орендного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 (суддя Морозов С.М.)

у справі № 910/24315/16

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Орендного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , Організації орендарів Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності) звернувся до суду з позовом до Орендного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 (далі - ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 ), у якому просив виселити відповідача із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м, та за адресою: м. Київ, вул. Якіра (нині - Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.1993 між позивачем і Організацією орендарів Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 (далі - ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 ) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7 розташованого за наведеною адресою. Строк дії зазначеного договору неодноразово продовжувався. Оскільки строк дії цього договору закінчився 13.10.2014 і відповідача у встановленому порядку було повідомлено про необхідність повернути об`єкт оренди, то невиконання відповідачем обов`язку з повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду з позов про виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 до участі у справі як іншого відповідача залучено ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позов задоволено. Постановлено виселити ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7, розташованих за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м та м. Київ, вул. Якіра (нині Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв. м.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на порушення судами норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/24315/16 за касаційною скаргою ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК), та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.10.2020.

Судове засідання у цій справі, призначене на 28.10.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Берднік І.С. на лікарняному.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2020.

У судове засідання 02.12.2020 ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки її представника в судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталася.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 Про формування комунального майна міста та районів , вирішено, зокрема, затвердити перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1) (пункт 1); ГоловПЕУ разом з управлінням, об`єднаннями міськвиконкому здійснити до 25.02.1992 приймання державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, органів уповноважених управляти державним майном, до комунальної власності міста згідно із переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (пункт 2); Головним управлінням, управлінням, об`єднанням, фірмам міськвиконкому здійснити до 15.02.1992 передачу комунального майна станом на 01.01.1992, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності районів згідно із затвердженим цим рішенням переліком (пункт 4).

У переліку нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста, що є додатком № 1 до цього рішення, зазначено двоповерховий госпблок, 940 кв. м, СРНУ-7 ВЖРО міськвиконкому по вул. Палладіна, 9.

20.10.1993 між Управлінням комунального майна у м. Києві Київської міської державної адміністрації (орендодавець; правонаступником якого є Департамент комунальної власності) та ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 (орендар) укладено договір оренди державного майна, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7 у складі: основних засобів виробництва по відновній вартості на суму 3 718 700 крб, у т.ч. будівлі та споруди на суму 2 808 000 крб, згідно додатку № 2, 3. Обігові кошти на суму 5 195 500 крб., у т.ч. запаси та витрати на суму 5 165 400 крб.

За господарське використання майна та обігових коштів, наданих в оренду, орендар сплачує орендодавцю орендну плату згідно з розрахунком орендної плати. Орендна плата є фіксованою платою і сплачується щомісячно в розмірі 1/12 частини річної суми не пізніше 20 числа наступного місяця (згідно з розрахунком орендної плати) (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пунктів 6.2, 6.5 договору він припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору; викупу об`єкта оренди; загибелі об`єкта оренди. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни договору до закінчення строку він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах.

Згідно з пунктом 7.1 договору він вступає в дію з часу його підписання і діє протягом 3-х років.

У додатку № 2 до договору сторонами погоджено об`єкти, які передаються в оренду, а саме: будови по вул. Якіра, 16/18 і по вул. Палладіна, 9.

Також судами встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком № 1, до якого включено, зокрема нежилий будинок по просп. Академіка Палладіна, 9, літ. А, площею 1 790,50 кв. м.

Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532 Про затвердження переліку об`єктів реконструкції, реставрації, незавершеного будівництва, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва затверджено перелік відповідних об`єктів згідно з додатком, до якого включено, зокрема об`єкт по вул. Якіра, 16/18, площею 240,00 кв. м, балансоутримувачем об`єкта є ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 .

Рішенням Київської міської ради від 08.12.2005 № 565/3026 Про продовження орендному підприємству Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 дії договору оренди цілісного майнового комплексу Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 на вул. Палладіна, 9 , продовжено ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 дію договору оренди на 3 роки та встановлено річну плату за користування у розмірі 3 % від ринкової вартості цілісного майнового комплексу, визначеної згідно з актом оцінки майна, проведеної у встановленому законодавством порядку (пункт 1). Вирішено укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 з ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 відповідно до умов, викладених у пункті 1 цього рішення (пункт 2.2) (а.с. 45).

Рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 № 860/860 Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва вирішено: дозволити або відмовити укласти (переукласти) договори оренди (суборенди) встановити пільгові орендні ставки згідно з переліками, визначеними у додатках 1, 2, 3, 4, 5, 6 до цього рішення (пункт 1); доручити підприємствам (установам), за якими закріплене майно на праві господарського відання (оперативного управління), в термін до двох місяців укласти (переукласти) договори оренди (суборенди) з фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 1 цього рішення, яким надано дозвіл, в установленому порядку (пункт 2); договори оренди будинків або приміщень об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, крім істотних умов, визначених у додатках до цього рішення, мають містити додаткові умови, визначені Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 3) (а.с. 46).

У додатку до цього рішення зазначено, що ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 погоджено оренду цілісного майнового комплексу площею 1 790,50 кв. м у м. Києві по вул. Академіка Палладіна, 9, строком на 2 роки 364 дні з орендною ставкою в 5 %.

У листі від 18.01.2012 № 042/11/13-614 позивач звернувся до ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 з вимогою про приведення договірних відносин цілісного майнового комплексу СРНУ-7 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та орендним підприємством у відповідність до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250, і про те, що орендному підприємству відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 629 від 10.05.1995 необхідно надати кандидатуру до складу комісії з оцінки майна, скласти звіт про оцінку цілісного майнового комплексу СРНУ-7, уклавши договір на проведення незалежної оцінки майна з суб`єктом оціночної діяльності.

У листі від 20.06.2014 № 062/7/17-4998 Департамент комунальної власності послався на рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 565/3026 і повідомив ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , що ним не виконано вимоги щодо укладення договору оренди відповідно до вимог законодавства, тому після закінчення терміну дії договору оренди цілісного майнового комплексу, а саме 13.10.2014, його термін продовжуватися не буде і орендарю необхідно повернути об`єкт оренди за актом приймання-передавання.

Цей лист отримано ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 26.06.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

01.07.2014 ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 у листі № 125/01 повідомило Департамент комунальної власності, що відповідно до умов договору від 20.10.1993 орендарем цілісного майнового комплексу є саме організація орендарів як юридична особа, утворена членами трудового, а не орендне підприємство. ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 послалася на положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні від 15.12.2009 і зауважила, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Організація орендарів, як орендар, не пропонувала зменшення терміну договору оренди. Оскільки до 21.11.2008, часу коли сторони мали можливість заявити про зміну чи розірвання договору, жодна зі сторін не висунула відповідні умови, то договір від 20.10.1993 було пролонговано до 20.10.2013 і з тих же підстав та умови його пролонговано до 20.10.2018.

24.07.2014 Департамент комунальної власності направив ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 лист № 062/7/17-5976, у якому повідомив, що договір оренди від 20.10.1993 діє до 13.10.2014. Оскільки орендарем не виконано вимоги про приведення договірних відносин у відповідність до чинного законодавства, тому після закінчення терміну дії договору його термін продовжуватися не буде, а орендар має повернути об`єкт оренди за актом приймання-передавання.

Цей лист отримано ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 28.07.2014, про що свідчить рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

17.10.2014 Департамент комунальної власності направив ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 лист № 062/7/17-8804, у якому орендаря повідомлено про те, що договір оренди продовжуватися не буде з огляду на невиконання вимог приведення договірних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, тому орендарю необхідно повернути об`єкт оренди за актом приймання-передавання.

Цей лист отримано ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 23.10.2014, про що свідчить рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Департамент комунальної власності, звертаючись до суду з відповідним позовом до ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , послався на те, що закінчення строку дії договору оренди та невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення об`єкта оренди є підставою для виселення відповідача із займаних приміщень цілісного майнового комплексу.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про виселення ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , виходив із того що закінчення строку дії договору оренди та відмова від його продовження покладає на орендаря обов`язок повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Отже, невиконання орендарем такого обов`язку є достатньою правовою підставою для виселення його із займаного приміщення.

У поданій касаційній скарзі ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 послалося на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, якими, на думку скаржника, є рішення Київської міської ради від 13.01.1992 № 26, від 27.12.2001 № 208/1642, від 08.12.2005 № 565/3026, від 24.06.2004 № 322/1532; при цьому судами не з`ясовано наявності у позивача матеріально-правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом про виселення до ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 .

За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК).

За змістом статті 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 ГПК).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Департаменту комунальної власності про виселення ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 із займаних приміщень цілісного майнового комплексу Спеціалізованого ремонтно-налагоджувального управління № 7, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Палладіна, 9, загальною площею 1 578,00 кв. м, та м. Київ, вул. Якіра (нині - Деревлянська), 16/18, загальною площею 290,10 кв. м, обґрунтована обставинами невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення об`єкта оренди відповідно до умов договору оренди у зв`язку із закінченням його дії та положеннями статей 629, 764 ЦК, статей 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, яка відповідно до умов договору оренди не виконує своїх зобов`язань щодо звільнення об`єкта оренди у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Статтею 11 ЦК передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 зазначеної норми).

За змістом статей 626, 629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частин 1, 2 статті 26 цього Закону одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 (код 19477727) є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку; відомості щодо її припинення відсутні.

Відповідно до статуту ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 (код 33306062) це підприємство створено організацією орендарів на основі оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 для викупу майна орендованого підприємства. Це підприємство є юридичною особою, яка має самостійний баланс та інш., і метою діяльності якого є здійснення підприємницької діяльності.

Договір оренди державного майна від 20.10.1993 укладено між Управлінням комунального майна у м. Києві Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент комунальної власності) та ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 і саме останньому спірні приміщення передано в оренду. Будь-яких обставин внесення змін до цього договору, утому числі стосовно його сторін, судами попередніх інстанцій установлено не було.

З огляду на матеріали справи Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.04.2017 з власної ініціативи залучив до участі у справі як іншого відповідача ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , оскільки договір оренди від 20.10.1993 щодо цілісного майнового комплексу було укладено саме з організацією орендарів.

При вирішенні спору суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 759, 763-765, 785, 795 ЦК, статті 283 Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , якими урегульовано відносини оренди, вважаючи доведеними належними і допустимими доказами позовні вимоги про виселення саме ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 із займаних приміщень, переданих за договором оренди ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , належним чином не встановив характер спірних правовідносин сторін, фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: на якій правовій підставі ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 займає спірні приміщення, чи є ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 тією особою, яка відповідно до наведених положень законодавства, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, має відповідати за вимогами, заявленими позивачем у цій справі. При цьому, залучивши з власної ініціативи до участі в справі як іншого відповідача ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , суд першої інстанції взагалі не мотивував своє рішення стосовно зазначеного відповідача.

Разом із тим, пославшись у судовому рішенні на рішення Київської міської ради 13.01.1992 № 26, від 27.12.2001 № 208/1642, від 08.12.2005 № 565/3026, від 24.06.2004 № 322/1532 як на докази, які підтверджують фактичні обставини справи, суд першої інстанції при вирішенні спору з відповідним предметом та підставами позову не з`ясував, виникненню яких саме права та/або обов`язків для ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 слугували зазначені рішення органу місцевого самоврядування та чи є вони тією правовою підставою, яка відповідно до наведених норм законодавства зобов`язує цю юридичну особу повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, який укладено з ОО Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 .

Крім того, зазначивши у судовому рішенні, що договір оренди є розірваним, внаслідок чого відповідач втратив статус орендаря, суд першої інстанції не встановив та в рішення не зазначив, з яких саме правових підстав та з якого часу договір оренди припинив свою дію: чи у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, чи у зв`язку із розірванням, та якими доказами підтверджуються відповідні обставини, оскільки встановлення зазначених обставин також має суттєве значення для вирішення спору, застосування тих норм права, які регулюють певні правовідносини, а також відповідних наслідків, передбачених як умовами договору оренди, так і нормами законодавства.

Апеляційний господарський суд, під час здійснення апеляційного розгляду справи, зазначивши, що договір оренди припинив свою дію з 14.10.2014, тому наслідки припинення договору (звільнення займаних нежитлових приміщень) є обов`язковими для ОП Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 , в порушення вимог статей 267, 269, 275, 276 ГПК також не встановив наведених вище інших фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, і дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову зроблено з порушенням норм процесуального права і є передчасним.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини згідно з частиною 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Орендного підприємства Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/24315/16 скасувати.

3. Справу № 910/24315/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий