Рішення

від 07.12.2020 по справі 280/3799/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 280/3799/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Чмута С.В., представника відповідача: Гришун О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю Т.М.К. (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова буд.6, кв.3; код ЄДРПОУ 31836712)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Т.М.К. (далі - позивач, ТОВ Т.М.К. ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові-повідомлення рішення від 18.12.2019 №0004740502 та №0004750502.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Т.М.К. , за результатами якої встановлено відсутність фактичної поставки товару у взаємовідносинах позивача з контрагентом-покупцем ТОВ КЕЙНЕС , що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2018 рік внаслідок не відображення у бухгалтерському обліку TOB T.M.K. операції з безоплатного отримання грошових коштів у сумі 482 622,00 грн. від ТОВ КЕЙНЕС . Позивач не погоджується з такими з висновками контролюючого органу оскільки вважає, що висновки перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та є недоведеними. Позивач зазначає, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів сформовано дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ КЕЙНЕС , про що свідчать наявні у позивача належним чином складені первинні документи, які були надані податковому органу під час перевірки. Крім того звертає увагу, що отримані внаслідок таких господарських операцій грошові кошти вже фактично були відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства за 2018 рік у складі доходів, а тому їх повторне відображення у складі доходів (як безоплатно отриманих) фактично призведе до подвійного оподаткування однієї господарської операції за різними підставами. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 10.06.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.08.2020.

Відповідач позов не визнав, 12.08.2020 подав відзив на позовну заяву (вх.№36756), у якому зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Т.М.К. встановлено відсутність фактичної реалізації металобрухту контрагенту ТОВ КЕЙНЕС , що призвело до заниження задекларованого зобов`язання та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік. Висновки контролюючого органу базуються на відсутності укладеного між сторонами договору, аналізі діяльності контрагента позивача, який свідчить про відсутність у останнього будь-якого нерухомого майна для здійснення операцій з металобрухтом. Також посилається на недоліки в оформлення первинних документів, а саме на відсутність реквізитів, які дають змогу ідентифікувати посадову особу TOB КЕЙНЕС , яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того зазначає, що відповідно до договору транспортування та товарно-транспортних накладних перевізником позивача був ФОП ОСОБА_1 , але у рамках кримінального провадження було проведено допит такої посадової особи, у ньому зазначено про те, що навантаження металобрухту за адресою, вказаною у товарно-транспортних накладних, не здійснювалось, а розвантаження різного роду продукції (не зазначено) якої здійснювалось за іншою адресою, ніж у товарно-транспортних накладних. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.08.2020 підготовче провадження у справі продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 провадження у справі зупинено до 28.10.2020.

Ухвалою суду від 28.10.2020 провадження справі поновлено.

Ухвалою суду від 28.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.11.2020.

Ухвалою суду від 19.11.2020 розгляд справи відкладено до 03.12.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2020 у судовому засідання оголошено перерву до 07.12.2020.

У судовому засіданні 07.12.2020 судом проголошено вступне та резолютивну частини рішення.

Під час судового розгляду по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Т.М.К. зареєстроване як юридична особа 24.12.2001, дата запису: 23.06.2005, номер запису: 11031200000006354, види діяльності за код КВЕД: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами. На час виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м.Запоріжжі) з 27.12.2001 за номером 5726.

На підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.07.2019 №2537, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), з 17.07.2019 розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB T.M.K. (код ЄДРПОУ 31836712) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) товарів (робіт/послуг), які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

18.07.2019 генеральний директор TOB T.M.K. повідомив контролюючий орган про втрату первинних документів, які стосуються господарської діяльності та зазначив, що зобов`язується відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження цього повідомлення до контролюючого органу.

У зв`язку з наведеним, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.07.2019 №2594 перенесено термін проведення перевірки до дати відновлення втрачених первинних документів.

На підставі направлення від 17.10.2019 року №341, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.07.2019 №2537, фахівцем відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) товарів (робіт/послуг), які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 29.10.2019 №76/08-01-05-02/31836712 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено до сплати податкові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 20 470,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди: за 2018 рік у сумі 20 470,00 грн.; та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 368 904,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди: за 2018 рік у сумі 368 904,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 18.12.2019 №0004740502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 30 705,00шог, у тому числі 20 470,00 грн за податковим зобов`язанням та 10 235,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми П від 18.12.2019 № 0004750502, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за декларацією №9310403628 від 12.02.2019 за 2018 рік у розмірі 368 904,00 грн.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, однак рішенням Державної податкової служби України від 30.03.2020 №11549/6/99-00-08-05-02-06скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 №0004740502 та №0004750502 залишено без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2019 №0004740502 та №0004750502 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 згаданої статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час судового розгляду судом з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки за результатами аналізу взаємовідносин позивача з контрагентом-покупцем ТОВ КЕЙНЕС , отже для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ КЕЙНЕС .

В Акті перевірки податковий орган обґрунтовує свою позицію наступним.

У ході проведення перевірки ТОВ Т.М.К. згідно наданих документів та регістрів бухгалтерського обліку, а саме видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та регістрів бухгалтерського обліку журналу-ордеру по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 2018 рік встановлено взаємовідносини з ТОВ КЕЙНЕС з реалізації металобрухту на загальну суму 482 621,63 грн., без ПДВ 482 621,63 грн., ПДВ 0,00 грн.

Видаткові накладні, які відображені у додатку 5 до акту перевірки оформлено з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), а саме відсутні посади осіб та П.І.Б., тобто у всіх складених видаткових накладних від імені покупця відображено підпис та печатка, що не дає змоги ідентифікувати уповноважену особу покупця.

До перевірки платником податків TOB Т.М.К. надано товарно-транспортні накладні, згідно яких брухт сталевий та сталева стружка у загальній кількості 126,868 т навантажувались за адресою м. Запоріжжя, вул. Лєрмонтова, 6/3, тобто за фактичною адресою TOB T.M.K. , а це трикімнатна квартира у центрі міста, що унеможливлює знаходження металобрухту у значній кількості у офісі платника податків або у цьому подвір`ї. Крім того, у реквізиті товарно-транспортної накладної від 28.09.2018 №47, а саме вантажоодержувач закреслено коректором та кульковою ручкою написано TOB "КЕЙНЕС" та у реквізиті пункт навантаження не відображено адресу.

Крім того, щодо ТОВ КЕЙНЕС контролюючим органом встановлено, що за даними державних реєстрів відсутнє будь-яке нерухоме майно для здійснення господарської діяльності. Згідно товарно-транспортних накладних придбаний TOB КЕЙНЕС брухт сталевий та сталева стружка у загальній кількості 126,868 т. розвантажувалися за адресою м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11, інформація щодо знаходження та володіння за цією адресою будь яких складів, ангарів тощо відсутня та не належить TOB КЕЙНЕС , оскільки, за цією адресою знаходиться елітний 12 поверховий офісний центр.

Також зазначено, що контролюючим органом у серпні 2018 проведено позапланову виїзну перевірку TOB КЕЙНЕС , за результатами якої встановлено факти порушення податкового законодавства щодо не реєстрації платником податку на додану вартість у зв`язку з перевищенням доходу, в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість та заниження належних до сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Крім того, в провадженні Генеральної прокуратури України знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 27.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, згідно якого встановлено, що в продовж 2015-2018 рр. невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, у т.ч. TOB КЕЙНЕС .

На підставі вищенаведеного контролюючий орган дійшов висновку, що складені між TOB T.M.K. та TOB КЕЙНЕС документи (видаткові накладні) не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становив їх предмет. TOB T.M.K. набуто актив (грошових коштів), дійсне джерело походження яких невідоме. Таким чином, TOB T.M.K. отриманий актив у вигляді грошових коштів від TOB КЕЙНЕС , що вважаються в розумінні вимог п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротною фінансовою допомогою. Оскільки відбулося формування активу за рахунок надходження грошових коштів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів TOB T.M.K. , контролюючий орган дійшов висновку, що ці операції в бухгалтерському обліку виходячи із фактичного змісту операції, норм абз.8 ст.4 Закону №996-XIV та П(С)БО необхідно відображати за Дт.рах. "33" - Кт. pax. "718".

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, адже порушення ними вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, а тому такий платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судом встановлено, що TOB T.M.K. у порядку, визначеному податковим законодавством, 12.02.2019 подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, в якій відобразило дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку (код рядка 01) в розмірі 19 868 845 грн та фінансовий результат до оподаткування (код рядка 02) - 368 904 грн. (а.с.57-60).

На показники податкової звітності мали вплив господарські операції позивача з контрагентом ТОВ КЕЙНЕС , що вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами.

До матеріалів справи надано копію договору поставки №22/12-17 від 22.12.2017, укладеного між позивачем (Постачальник) та ТОВ КЕЙНЕС (Покупець), за умовами якого постачальник зобов`язався продати, а покупець прийняти та оплатити лом металів чорних вторинних (а.с.68-69).

Позивачем складені рахунки-фактури щодо товару брухт сталевий вид №3, брухт сталевий вид №501 (12А), бухт і відходи змішані вид №509, стружка сталева вид №23, 503 №СФ-0000009 від 17.01.2018, №СФ-0000011 від 19.01.2018, №СФ-0000016 від 25.01.2018, №СФ-0000022 від 05.02.2018, №СФ-0000032 від 21.02.2018, №СФ-0000050 від 19.03.2018, №СФ-0000060 від 04.04.2018, №СФ-0000153 від 19.06.2018, №СФ-0000212 від 29.08.2018, №СФ-0000241 від 28.08.2018 (а.с.70-79).

Відповідно до видаткових накладних №РН-0000009 від 17.01.2018, №РН-0000011 від 19.01.2018, №РН-0000017 від 25.01.2018, №РН-0000023 від 05.02.2018, №РН-0000033 від 21.02.2018, №РН-0000050 від 19.03.2018, №РН-0000061 від 04.04.2018, №РН-0000153 від 19.06.2018, №РН-0000214 від 29.08.2018, №РН-0000244 від 28.08.2018 (а.с.80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98).

На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортні накладні №0000000018 від 17.01.2018, №0000000023 від 19.01.2018, №0000000034 від 25.01.2018, №0000000001 від 05.02.2018, №0000000015 від 21.02.2018, №0000000015 від 19.03.2018, №0000000001 від 04.04.2018, №0000000037 від 19.06.2018, №0000000157 від 29.08.2018, №0000000047 від 28.08.2018, відповідно до яких товар поставлено на ТОВ КЕЙНЕС із залученням автомобільного перевізника ФОПМ алкін Д.В.(а.с.81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99).

Оплата товару здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №22 від 17.01.2018 на суму 47 100,00 грн., №37 від 19.01.2018 на суму 23 400,00 грн., №67 від 25.01.2018 на суму 32 099,20 грн., №119 від 05.02.2018 на суму 23 000,25 грн., №213 від 21.02.2018 на суму 37 000,00 грн., №365 від 20.03.2018 на суму 48 195,00 грн., №446 від 04.04.2018 на суму 71 818,00 грн., №863 від 19.06.2018 на суму 40 002,00 грн., №1200 від 29.08.2018 на суму 100 002,50 грн, №1377 від 28.09.2018 на суму 60 004,18 грн (а.с.100-109).

До матеріалів справи надано копію договору №05/01/2015 від 05.01.2015, укладеного між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) щодо здійснення перевезення вантажів замовника, та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за даним договором (а.с.110-134).

Вказані операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується журналом-ордером і відомістю порахунку 361 за 2018 рік, а також вплинули на показник Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений з правилами бухгалтерського обліку , що встановлено під час перевірки, відображено в Акті перевірки та не заперечується сторонами (а.с.135).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з TOB КЕЙНЕС у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та даним контрагентом.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на те, що до перевірки не наданий договір між позивачем та ТОВ КЕЙНЕС , що свідчить про нереальність господарської операції, та зазначає, що відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Оскільки для договору поставки не встановлено обов`язкової письмової форми, саме по собі ненадання такого договору до перевірки не може бути беззаперечним свідченням нереальності господарської операції.

Досліджені судом копії видаткових накладних, які надані до матеріалів справи, не містять інформації про посаду та повне ім`я особи, яка їх підписала з боку ТОВ КЕЙНЕС , що знайшло відображення в Акті перевірки.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.9 Закону №996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з посиланням на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних з огляду на наявні виправлення, а також з урахуванням того, що адресами місця навантаження-розвантаження зазначені юридичні адреси суб`єктів господарювання, за якими неможливо здійснювати господарську діяльність у сфері обігу металобрухту, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей та належність їх оформлення за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Безпосереднього зв`язку між недоліками в оформленні товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту та об`єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем не доведено.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недоліки в оформленні такого документа, як товарно-транспортна накладна, не можуть беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

При цьому суд не приймає як належні та допустимі докази товарно-транспортні накладні, подані позивачем, з виправленими відомостями щодо місця навантаження-розвантаження товару, оскільки, як з`ясовано судом під час судового розгляду, зазначені товарно-транспортні накладні до перевірки не надавались, а тому не могли вплинути на її результати та наслідки.

Разом з тим, судом враховується, що під час перевірки контролюючий орган не досліджував безпосередньо господарські операції позивача з контрагентом-перевізником ФОП ОСОБА_1 , не оцінював їх форму, зміст та податкові наслідки, не встановлював будь-яких порушень та не робив висновків щодо правомірності формування показників бухгалтерської звітності та податкового обліку з огляду на отримані за такими взаємовідносинами доходи та понесені витрати.

Крім того, суд не приймає посилання контролюючого органу на допит ФОП ОСОБА_1 , проведений в рамках кримінального провадження, оскільки, такі посилання відсутні в Акті перевірки, а знайшли своє відображення лише у відзиві на позовну заяву, однак відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідач не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, до матеріалів справи надано пояснення ФОП ОСОБА_1 від 27.02.2020, надані на запит ГУ ДПС у Запорізькій області №11017/10/08-а-05-08-08 від 29.10.2019, згідно яких ФОП ОСОБА_1 підтверджує транспортування товару від TOB T.M.K. та адресу ТОВ КЕЙНЕС , однак зазначає, що фактичне розвантаження відбулось за іншою адресою, ніж зазначена в товарно-транспортних накладних (а.с.222).

Щодо наявності кримінального провадження №32018000000000039 від 27.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, згідно якого встановлено, що в продовж 2015-2018 рр. невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, у т.ч. TOB КЕЙНЕС , суд вказує, що в порушення статті 77 КАС України відповідач не виконав свого обов`язку з доведення обставин, на яких ґрунтується прийняте рішення, та не надав жодних доказів існування таких кримінальних проваджень, під час судового розгляду представник відповідача не зміг пояснити щодо яких осіб або фактів воно здійснюється, на якій стадії перебуває і яке значення має для вирішення спірних правовідносин. За відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень інформація про вироки в даних кримінальних провадженнях відсутня. Відповідачем не надано жодних доказів вчинення достатніх дій щодо доведення даних обставин, а сама по собі наявність кримінального провадження та посилання на певні матеріали досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як беззаперечні докази винності осіб у вчиненні злочину.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації - акті перевірки когтарегнта позивача ТОВ КЕЙНЕС .

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звітності в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого податкового обов`язку, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів неправомірної поведінки контрагента, обізнаності позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Суд звертає увагу, що господарські операції позивача з ТОВ КЕЙНЕС вплинули не на витрати позивача, а на його доходи за 2018 рік.

В Акті перевірки відображено, та під час судового розгляду відповідач наголошував на тому, що всупереч вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом №290 від 29.11.1999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153 (надалі - П(С)БО 15 Дохід ), позивач не відобразив дохід від таких операцій в складі інших доходів, як безповоротну фінансову допомогу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування.

Суд зазначає, що відповідно до п.5 П(С)БО 15 Дохід : дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій) .

Пунктом 7 П(С)БО 15 Дохід визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій: дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Суд наголошує, що відповідно до встановлених обставин справи позивач задекларував отримані грошові кошти від реалізації товару на ТОВ КЕЙНЕС в складі загального доходу від будь-якої діяльності, отже така господарська операція мала вплив на показники оподатковуваного доходу та фінансовий результат до оподаткування, задекларований позивачем за 2018 рік.

Таким чином, додаткове відображення даних господарський операцій в складі інших доходів та відповідне збільшення фінансового результату до оподаткування з урахуванням висновків Акту перевірки призведе до подвійного оподаткування податком на прибуток підприємств.

На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2018 рік з урахуванням отриманого доходу від господарських операцій з ТОВ КЕЙНЕС , у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги належить задовольнити.

При цьому судом враховується, що згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Частинами 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому наявна необхідна сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5 994,14 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в 5 994,14 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Крім цього, у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за складення позовної заяви у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір про надання правничої допомоги від 06.05.2020 б/н, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2020, рахунок-фактура №20/05 від 20.05.2020, платіжне доручення №119 від 22.05.2020.

Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що вони не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування. Зокрема, в цих документах не зазначено ані номер справи, ані номер оскаржуваних у цій справі рішень суб`єкта владних повноважень.

Тобто, надані до матеріалів справи докази не доводять факту понесення позивачем витрат у зв`язку з розглядом адміністративної справи №280/3799/20.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на професійну правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.01.2019 у справі №716/155/17.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18 грудня 2019 року №0004740502, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18 грудня 2019 року №0004750502, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т.М.К. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 994,14 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 14 коп.).

У стягненні з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т.М.К. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Т.М.К. , місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова буд.6, кв.3; код ЄДРПОУ 31836712.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко