Постанова

від 07.04.2021 по справі 280/3799/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3799/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. (суддя Семененко М.О.) в адміністративній справі № 280/3799/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.М.К." до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Т.М.К. звернулось суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті 18.12.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові-повідомлення рішення № 0004740502 та №0004750502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої встановлено відсутність фактичної поставки товару у взаємовідносинах позивача з контрагентом-покупцем ТОВ КЕЙНЕС , що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2018 рік внаслідок не відображення у бухгалтерському обліку TOB T.M.K. операції з безоплатного отримання грошових коштів у сумі 482 622,00 грн. від ТОВ КЕЙНЕС . Позивач не погоджується з такими з висновками контролюючого органу, вважає, що висновки перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та є недоведеними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції обставини відсутності у ТОВ КЕЙНЕС ліцензії на право здійснення господарської діяльності із переробки металобрухту. Зазначене Товариство не має спеціалізованих переробних пунктів, місць зберігання металобрухту, а також будь-яке нерухоме майно для здійснення господарської діяльності. Щодо господарських операцій між позивачем та ФОП Малкін Д.В. , суд першої інстанції не врахував долучені до матеріалів справи письмові пояснення ФОП Малкіна Д.В. , отримані в рамках кримінального провадження.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Позивач, повідомлений про день, місце і час розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Т.М.К. зареєстроване як юридична особа 24.12.2001, дата запису: 23.06.2005, номер запису: 11031200000006354, види діяльності за код КВЕД: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами. На час виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м.Запоріжжі) з 27.12.2001 за номером 5726.

На підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.07.2019 №2537, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), з 17.07.2019 розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB T.M.K. (код ЄДРПОУ 31836712) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) товарів (робіт/послуг), які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

18.07.2019 генеральний директор TOB T.M.K. повідомив контролюючий орган про втрату первинних документів, які стосуються господарської діяльності та зазначив, що зобов`язується відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження цього повідомлення до контролюючого органу. У зв`язку з наведеним, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.07.2019 №2594 перенесено термін проведення перевірки до дати відновлення втрачених первинних документів.

На підставі направлення від 17.10.2019 року №341, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.07.2019 №2537, фахівцем відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) товарів (робіт/послуг), які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 29.10.2019 №76/08-01-05-02/31836712.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: - форми Р від 18.12.2019 №0004740502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 30 705,00 грн, у тому числі 20 470,00 грн за податковим зобов`язанням та 10 235,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми П від 18.12.2019 № 0004750502, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за декларацією №9310403628 від 12.02.2019 за 2018 рік у розмірі 368 904,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2019 №0004740502 та №0004750502 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень- рішень.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено до сплати податкові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 20 470,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди: за 2018 рік у сумі 20 470,00 грн.; та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 368 904,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди: за 2018 рік у сумі 368 904,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139 статті 139 передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Позивачем на підтвердження реального виконання умов господарських договорів до суду першої інстанції надані первинні документи, які досліджені у судовому засіданні.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справах № 804/4940/14, 816/166/15-а вказував на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагента позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.

При перевірці доводів скаржника колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), яка полягає у наступному:

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У постанові від 06.11.2018 у справі № №822/551/18 Верховний Суд дійшов висновку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Колегія суддів, у свою чергу, зазначає, що на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ КЕЙНЕС та ФОП Малкін Д.В. , відсутня.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. в адміністративній справі № 280/3799/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 квітня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук