Рішення

від 17.12.2020 по справі 640/18811/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Київ № 640/18811/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Оденсе до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство Оденсе (далі також - позивач, ПП Оденсе , Підприємство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №00000840502 і №00000850502.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та безпідставністю висновків акта від 28.08.2019 №569/26-15-14-02-02/34646253 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує, що здійснені між ПП Оденсе та його контрагентом - ТОВ Тера Гарант господарські операції є реальними та оформлені всіма необхідними первинними і розрахунковими документами. Зі змісту таких документів прослідковується рух активів та зміна зобов?язань за наслідками взаємовідносин названих осіб. На переконання позивача контролюючий орган не обгрунтував свої висновки про неможливість ТОВ Тера Гарант вчиняти ті чи інші операції належними та допустимими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/18811/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з проведенням судового засідання.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковим матеріалом (а саме: ксерокопією протоколу допиту свідка від 14.06.2017, незадовільна якість якої не дає змогу встановити дійсний зміст документу).

Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Оденсе , результати якої оформлено актом від 28.08.2019 №569/26-15-14-02-02/34646253, виявлено заниження позивачем задекларованих до сплати до державного бюджету сум податку на прибуток і податку на додану вартість за звітні періоди 2016 і 2017 років. А саме контролюючим органом встановлено відображення ПП Оденсе у бухгалтерському та податковому обліку результатів по фінансово-господарських операціях з постачальником товарів і робіт - ТОВ Тера Гарант . Поряд з цим, за результатами опрацювання наявної у ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації (зокрема, інформації про складання протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ Тера Гарант ) перевіряючий дійшов висновків про не встановлення походження реалізованого ТОВ Тера Гарант на адресу ПП Оденсе товару, та про відсутність у першого реальної можливості здійснювати розглядувані господарські операції. Такі висновки акта перевірки, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вважає законними та обгрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 вирішено з метою проведення допиту директора ТОВ Тера Гарант ОСОБА_1 в якості свідка здійснювати розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, для чого у справі було призначене судове засідання.

Проте, у призначені судові засідання фізична особа ( ОСОБА_1 ) не з?явився. Надіслані на відомі суду адреси названої особи (інформація про адресу останнього та ТОВ Тера Гарант отримана судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) копія ухвали суду від 26.12.2019 та повістки про виклик повернулися до суду неврученими з причин незалежних від суду (що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками поштового відділення).

Присутні у судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача - заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В серпні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Оденсе , за результатом якої був складений акт 28.08.2019 №569/26-15-14-02-02/34646253 (далі - акт перевірки).

Згідно розд. ІV Висновок цього акта перевірки перевіряючим встановлені порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи та п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , - що призвело до заниження Підприємством податку на прибуток за 2016 рік на суму 43 198 грн. та за 2017 рік на суму 6 221 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - що призвело до завищення Підприємством показника від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на загальну суму 53 758 грн. (в т.ч. за грудень 2016 року на суму 47 998 грн., за лютий 2017 року - 3 380 грн., за березень 2017 року - 2 380 грн.).

За змістом розд. ІІІ Описова частина акта перевірки такі висновки контролюючого органу були мотивовані наступним. В ході перевірки перевіряючим встановлено наявність фінансово-господарських взаємовідносин між ПП Оденсе та ТОВ Тера Гарант , а саме:

1) 09.02.2017 між ПП Оденсе (як покупцем) і ТОВ Інпром Плюс (як продавцем) укладений договір купівлі-продажу за №2/17-9, предметом якого була поставка товарів - обладнання, запасних частин, витратних матеріалів.

В подальшому згідно трьохстороннього договору за №2/17-10 про переведення боргу первісний боржник (ТОВ Інпром Плюс ) за відсутності заперечень зі сторони кредитора (ПП Оденсе ) перевів на нового боржника (ТОВ Тера Гарант ) борг (грошове зобов`язання) у розмірі 20 279,77 грн. (у т.ч. ПДВ 3 379,96 грн.), що виник на підставі основного договору (договору купівлі-продажу від 09.02.2017 №2/17-9), а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання.

ТОВ Тера Гарант виписало на адресу ПП Оденсе рахунок на оплату та видаткові накладні на загальну суму 34 559,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 759,96 грн.), перелік таких наведений на стор. 4 акта перевірки. Водночас з цих видаткових накладних до перевірки була надана лише видаткова накладна за №13 від 09.02.2017 та рахунок №17 від 09.02.2017.

В бухгалтерському обліку ПП Оденсе описані взаємовідносини з ТОВ Тера Гарант відобразило наступними проводками: Дт 23 Кт 63; Дт 64 Кт 63; Дт 23 Кт 79.

До перевірки ПП Оденсе надало банківські виписки по взаєморозрахунках з ТОВ Інпром Плюс у загальній сумі 20 279,77 грн. (з ПДВ) та з ТОВ Бамфілд у загальній сумі 14 280 грн. (з ПДВ).

Згідно бухгалтерського обліку ПП Оденсе в 2017 році оприбутковано товар від ТОВ Тера Гарант на загальну суму 34 559,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 759,96 грн.)

При цьому, до перевірки ПП Оденсе надало лист від 10.07.2019 №3, адресований ТОВ Інпром Плюс і ТОВ Бамфілд , з проханням оформити первинні документи: рахунок на оплату від 01.03.2017 №1 на суму 14 280 грн., видаткову накладну від 01.03.2017 №1 на суму 14 280 грн., договір від 01.03.2017 №3/17, договір про переведення боргу від 01.03.2017 №3/17-1, лист від 20.03.2017 №320.

Водночас документи на відображений у бухгалтерському обліку придбаний товар на суму 14 280 грн., як то: видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікати відповідності гарантійні листи Підприємство до перевірки не надало. У зв?язку цим працівниками ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 28.08.2019 №1518/26-15-14-02-02 про відсутність первинних документів;

2) між ПП Оденсе (як замовником) і ТОВ Тера Гарант (як виконавцем) був укладений договір від 26.12.2016 №16/15-26, за умовами якого ТОВ Тера Гарант мало виконати за дорученням замовника роботи з капітального ремонту двигуна трактора, а замовник прийняти результати робіт та оплатити їх.

На підставі такого договору ТОВ Тера Гарант виписало на адресу ПП Оденсе акт надання послуг від 26.12.2016 №12 на суму 239 989 грн. (без ПДВ).

Відповідно до банківської виписки від 27.12.2016 №87 ПП Оденсе перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Тера Гаратн суму коштів у розмірі 287 986,98 грн. з ПДВ.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.2.2016 заборгованість між ПП Оденсе та ТОВ Тера Гарант відсутня.

Поряд з цим, в тексті акта перевірки зазначено про отримання перевірючими податкової інформації щодо названого контрагента позивача та конктрагента ТОВ Тера Гарант - ТОВ Імпорт Бест по ланцюгу постачання, що свідчить про неможливість вчинення ними господарських операцій з останнім, а саме:

- директором, засновником та бухгалтером ТОВ Тера Гарант за період з 12.12.2016 по дату акта перевірки значиться - ОСОБА_1 . За вказаний період звітність за формою №1ДФ, декларації з податку на прибуток приватних підприємств та фінансова звітність не подавалася, з огляду на що відсутня інформація про наявні на товаристві трудові ресурси та основні засоби;

- остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за звітний період травень 2017 року, а свідоцтво цього платника податку (ТОВ Тера Гарант ) було анульоване 26.06.2018 (з підстави не надання декларацій протягом року);

- за даними з ІС Податковий блок ТОВ Тера Гарант не декларувало імпорті операції по ввезенню товарів з кодами УКТЗЕД, що були по реалізовані на адресу ПП Оденсе ;

- за даними з ІС Податковий блок встановлено заведення по ТОВ Тера Гарант облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, з посиланням у тексті такої на протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1 від 14.06.2017. За змістом цього протоколу допиту свідок повідомив про реєстрацію підприємства за грошову винагороду та без мета ведення фінансово-господарської діяльності;

- ТОВ Тера Гарант у попередніх періодах, а також в періоді взаємовідносин з ІІП Оденсе не придбавало аналогічних товарів, що були предметами поставок на адресу ПП Оденсе ;

- за результатами аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних за період взаємовідносин ТОВ Тера Гарант з ПП Оденсе перевіряючий встановив, що ТОВ Імпорт Бест виписало на адресу ТОВ Тера Гарант податкову накладну від 26.12.2016 №122601 з номенклатурою капітальний ремонт двигуна трактора Buhler Versatile 2375 на загальну суму 287 976 грн. (з ПДВ). При цьому, ТОВ Імпорт Бест за періоди 2016 - 2019 років не звітувала про наявні у нього трудові ресурси, основні засоби. Остання податкова звітність з податку на додану вартість подана ТОВ Імпорт Бест а грудень 2016 року. Крім того, за даними Єдиного реєстру податкових накладних за період взаємовідносин ТОВ Тера Гарант з ПП Оденсе , на адресу ТОВ Імпорт Бест третіми особами виписувалися податкові накладні, що містили інші номенклатури товарів і послуг.

За наслідками проведення перевірки перевіряючий дійшов висновків про неможливість підтвердження оприбуткованих ПП Оденсе у 2017 році в бухгалтерському обліку товарів на загальну суму 34 560 грн. як таких, що мають походження від ТОВ Тера Гарант . Як наслідок контролюючий орган визнав такі товари безоплатно отриманими позивачем.

Окрім того, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність можливості підтвердити факт надання ТОВ Тера Гарант послуг на адресу ПП Оденсе , та про оформлення сторонами господарської операції лише документально без реального виконання такої.

19.09.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення::

- №00000840502 форми Р , яким збільшило позивачу до сплати суму грошового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств на 74 129 грн. (з них за податковим зобов?язанням - 49 419 грн., за штрафними санкціями - 24 710 грн.);

- за №00000850502 форми В4 , яким зменшило позивачу задекларовані ним за звітні періоди від?ємні значення податку на додану вартість що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 53 758 грн. (в т.ч за грудень 2016 року на 47 998 грн., за лютий 2017 року на 3 380 грн., за березень 2017 року на 2 380 грн.).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 Дохід та 16 Витрати , що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5 і 7 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Згідно з п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зокрема, п. 11, 12 і 15 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).

До складу загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. інші витрати.

Поряд з цим, за змістом норм п.п. 200.1, 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг (тобто, в розумінні пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, будь-яка операція, що не є постачанням товарів), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 і 5 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Поряд з цим, ч. 3 ст. 8 Закону №996-ХIV встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Також необхідність зберігати такі документи передбачено п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські та інші звітності до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат і податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такі висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 Верховний Суд також відзначає, що: недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди ;

…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій. .

Дослідивши надані позивачем разом з цим позовом копії первинних та інших документів суд встановив наступне.

26.12.2016 між ПП Оденсе (як замовником), в особі директора Чмира В.В., та ТОВ Тера Гарант (як виконавцем), в особі директора ОСОБА_1 , укладено догові за№16/15-26. Згідно умов цього договору виконавець зобов?язується виконати за дорученням замовника роботи по капітальному ремонту двигуна трактора, а замовник зобов?язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умова цього договору.

Строк виконання робіт не повинен перевищувати 15 робочих днів після надходження авансового платежу.

Вартість усіх робіт за цим договором складає 287 986,98 грн. Розрахунки здійснюються наступним чином: аванс у розмірі не менше 100% від вартості замовлення.

Виконавець зобов?язаний повідомити замовника про виконання робіт та підписати акти на їх виконання. У свою чергу замовник зобов?язаний здійснити розрахунок за виконані роботи у повному обсязі.

В тексті позовної заяви представник позивача пояснив, що ремонтні роботи були проведені ТОВ Тера Гарант щодо трактору модель, марка: Buhler Versatile 2375. Зазначений трактор є власністю ПП Оденсе , що підтверджується наявним у позивача свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 , виданим 27.11.2017. Свого часу такий трактор 2008 року випуску був придбаний ПП Оденсе на підставі договору від 29.04.2016 №2904 та є не новим, а тому потребував відповідно капітального ремонту.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором від 26.12.2016 позивач надав суду копії наступних документів: рахунку на оплату №12 від 26.12.2016 на суму 287 986,98 грн. (з ПДВ), акта надання послуг №12 від 26.12.2016 на суму 287 986,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 997,83 грн.), виписки з розрахункового рахунку ПП Оденсе за відомостями про проведення 27.12.2016 платежу на суму 287 986,98 грн. на користь ТОВ Тера Гарант в якості оплати за капітальний ремонт двигуна трактора згідно відповідних договору та рахунку; податкової накладної ТОВ Тера Гарант від 26.12.2016 №122606, виписаної на адресу ПП Оденсе , разом з роздруківкою електронної квитанції про прийняття такої податкової накладної до реєстрації.

Крім того, суд встановив, що 09.02.2017 між ПП Оленсе (як покупцем), в особі директора Чмира В.В., та ТОВ Інпром Плюс (як продавцем), в особі директора Стасюка О.В. , був укладений договір купівлі-продажу №2/17-9. За змістом умов цього договору купівлі-продажу продавець зобов?язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання, запасні частини, витратні матеріали (далі - товар) в асортименті та кількості, зазначених в рахунках-фактурах на оплату товару та у видаткових накладних, які є невід?ємною частиною цього договору.

Якість товару повинна відповідати діючим державним стандартам та технічним умовами ДСТУ для даного виду товару. На вимогу покупця продавець зобов?язаний надати документ, що засвідчує якість товару.

Ціна товару, що передається покупцю за цим договором, вказується у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, які є невід?ємною частиною цього договору. Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. При цьому, за згодою сторін можлива післяплата за товар (протягом 15-ти календарних днів з моменту дати поставки партії товару. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.

Поставка товару проводиться в погодженому сторонами місці та упродовж 18-ти днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. За домовленістю сторін можлива поставка у інші усно погоджені або письмово задекларовані строки. Поставка товару здійснюється за видатковими накладними. Датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.

При цьому, в п. 5.2 ст. 5 цього договору сторони узгодили, що сторона, яка через обставини, зазначені в п. 5.1 не має змоги виконати свої зобов?язання, повинна повідомити про це іншу сторону в письмові формі протягом 5-ти днів з моменту настання відповідних обставин.

З тексту наданої позивачем копії листа ТОВ Інпром Плюс вих. №256 від 24.02.2017, що адресований директору ПП Оденсе , продавець повідомив покупця (позивача) про відсутність можливості самостійно виконати поставку товару за договором від 09.02.2017 №2/17-9. Водночас ТОВ Інпром Плюс запропонувало ПП Оденсе розглянути питання про переведення обов?язку поставки товару у визначені договором строки на ТОВ Тера Гарант .

Надалі, ТОВ Інпром Плюс , ТОВ Тера Гарант (в особі ОСОБА_1 ) і ПП Оленсе уклали договір №2/17-10 про переведення боргу.

Згідно тексту цього договору №2/17-10 без дати сторони домовились, що цим договором регулюються відносини, пов?язані із заміною зобов?язаної сторони Первісного боржника (ТОВ Інпром Плюс ) у зобов?язанні, що виникає з договору №2/17-9 від 09.02.2017. А саме первісний боржник переводить на нового боржника (ТОВ Тера Гарант ) борг (грошове зобов?язання) у розмірі 20 279,77 грн., в т.ч. ПДВ - 3 379,96 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов?язання.

У свою чергу кредитор (ПП Оденсе ) не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі, і підписуючи цей договір дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В тексті позовної заяви представник позивача пояснив, що на виконання зобов?язань продавця за договором №2/17-9 ТОВ Тера Гарант поставило на адресу ПП Оденсе товари (кранштейн H18141 та зажим FH0-019) на загальну суму 20 279,77 грн. (з ПДВ). Після отримання такого товару ПП Оденсе здійснило повний розрахунок з постачальником товару.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду копії наступних документів: листа ТОВ Інпром Плюс вих. №256 від 24.02.2017; трьох стороннього договору №2/17-10 про переведення боргу, підписаного представниками (директорами) підприємств; рахунку на оплату №17 від 09.02.2017, сформованого ТОВ Тера Гарант в рамках договору №2/17-9 від 09.02.2017; видаткової накладної ТОВ Тера Гарант №13 від 09.02.207 на суму 20 279,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 379,96 грн.); виписки з розрахункового рахунку ПП Оденсе за відомостями про проведення 24.02.2017 платежу на суму 20 279,77 грн. на користь ТОВ Інпром Плюс в якості оплати за запчастини згідно рахунку №15 від 09.02.2017; податкової накладної ТОВ Тера Гарант від 09.02.2017 №20903, виписаної на адресу ПП Оденсе , разом з роздруківкою електронної квитанції про прийняття такої податкової накладної до реєстрації.

Стосовно інших взаємовідносин з ТОВ Тера Гарант , що як встановлено в ході проведення документальної перевірки були оприбутковані в бухгалтерському обліку ПП Оденсе та водночас не підтверджені первинними документами, представник позивача повідомив суд наступне.

01.03.2017 між ПП Оденсе та ТОВ Тера Гарант було укладено договір №3 купівлі-продажу запчастин. На виконання зобов`язань за цим договором ТОВ Тера Гарант здійснило поставку запчастин відповідно до видаткової накладної №1 від 01.03.2017.

Листом №320 від 20.03.2017 ТОВ Тера Гарант повідомило ПП Оденсе про переведення права на отримання оплати за договором на ТОВ Бамфілд , та між названими сторонами було укладено договір №3/17-1 про переведення боргу.

20.03.2017 року ПГІ Оденсе здійснило оплату за поставлений товар на рахунок ТС Бамфілд .

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду лише такі документи: копію виписки з розрахункового рахунку ПП Оденсе за відомостями про проведення 20.03.2017 платежу на суму 14 280 грн. на користь ТОВ Бамфілд в якості оплати за запчастини згідно рахунку №1 від 01.03.2017; податкової накладної ТОВ Тера Гарант від 01.03.2017 №30102, виписаної на адресу ПП Оденсе на суму 14 280 грн. (з ПДВ) за номенклатурою товару FH-125, з?єднання , разом з роздруківкою електронної квитанції про прийняття такої податкової накладної до реєстрації.

При цьому, як інших первинних документів, що мали бути підставою для ініціювання переказу коштів та оприбуткування на підприємстві товарно-матеріальних цінностей (а саме рахунку на оплату та видаткової накладної), так і договорів позивач до суд не подав. Так само такі документи не були подані перевіряючому під час документальної перевірки.

Замість будь-яких письмових пояснень щодо причин відсутності на Підприємстві зазначених документів представник позивача подав до суду копію листа ПП Оденсе вих. №3 від 10.07.2019, адресованого керівникам ТОВ Бамфілд і ТОВ Тера Гарант з питання необхідності оформлення останнім певних документів, що стосуються господарських відносин за операцією по перерахуванню коштів за запчастин згідно рахунку №1 від 01.03.2017 та видатковою накладною №1 від 01.03.2017 на суму 14 280 грн., з доказами відправки такого листа поштою. Додатками цього листа значаться наступні документи: договір №3/17 від 01.03.207, договір №3/14-1 про переведення боргу, лист №320 від 20.03.2017, рахунок №1 від 01.03.2017, видаткова накладна №1 від 01.03.2017.

Беручи до уваги наведені вище по тексту цього рішення суду правові висновки Касаційного суду, суд дослідив і проаналізував зміст поданих позивачем до матеріалів справи документів у сукупності, та встановив наступне:

- в тексті договору №2/17-10 про переведення боргу сторонами чітко не узгоджено питання щодо переведення обов?язку здійснити поставку конкретного товару на суму 20 279,77 грн. з ТОВ Інпром Плюс та ТОВ Тера Гарант . Натомість вказано про переведення грошового зобов?язання.

- наданими позивачем документами не підтверджується обставина здійснення ПП Оденсе оплати вартості товару за видатковою накладною ТОВ Тера Гарант №13 від 09.02.207 на суму 20 279,77 грн. та згідно виставленого ТОВ Тера Гарант рахунку на оплату №17 від 09.02.2017. Оскільки за даними банківської виписки ПП Оденсе 24.02.2017 здійснило переказ коштів у сумі 20 279,77 грн. на користь ТОВ Інпром Плюс згідно рахунку №15 від 09.02.2017. При цьому, копію такого іншого рахунку на оплату позивач до суду не подав, а тому встановити дійсне призначення платежу та наявності зв?язку зі спірною господарською операцією не вдається за можливе;

- відсутність первинних та інших документів, що засвідчують право позивача на формування ним витрат (11 900 грн.) і податкового кредиту з податку на додану вартість (2 380 грн.) за період березень 2017 року по контрагенту ТОВ Тера Гарант . При цьому, позивачем не було доведено суду належними документальними доказами факту втрати таких документів та відсутності можливості їх відновити на момент проведення документальної перевірки;

- відсутність документів, за змістом яких було б можливо встановити обсяг та характер проведених ремонтних робіт, порядок формування та складові вартості ремонтних робіт, місце проведення таких робіт, та обсяг використаних при цьому витратних матеріалів замовника/виконавця.

Зокрема, за змістом положень п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи має письмово повідомити про це правоохоронні органи та наказом призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

В ході судового розгляду цієї справи позивач документальних доказів вчинення ним наведених дій у зв?язку з відсутністю у нього первинних документів по поставці товару на суму 14 280 грн. до суду не подав та про причини відсутності у нього таких суд не повідомив.

Проаналізувавши зміст пояснень представника позивача щодо проведення із залученням ТОВ Тера Гарант платних робіт з капітального ремонту належного ПП Оденсе трактору, суд виявив відсутність документів, за змістом яких за звичай підприємством відображаються обставини про прийняття рішення щодо проведення ремонту основного засобу, поліпшення такого основного засобу та відповідно збільшення його балансової вартості. А саме таких документів як: дефектні акти або дефектні відомості, наказ по підприємству з питання необхідності проведення ремонту основного засобу, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об`єктів форми №ОЗ-2, інвентарна картка обліку основного засобу форми ОЗ-6 з відмітками про вибуття основного засобу на ремонт до сторонньої організації. Типові форми таких документів як документів первинного обліку основних засобів затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 №352 (що наразі чинний).

Окрім того, позивач не подав до суду оборотно-сальдові відомості та/або картки рахунків бухгалтерського обліку 10 Основні засоби і 15 Капітальні інвестиції з відомостями про проведення ремонту (поліпшення) відповідного основного засобу.

Інформація про подання ПП Оденсе вказаних первинних документів, документів бухгалтерського обліку під час перевірки в тексті акта не зафіксовано, а позивачем в ході розгляду цієї справи не доведено.

Таким чином, обставини дійсного проведення ремонтних робіт трактору позивача контрагентом ТОВ Тера Гарант та відображення результатів таких робіт у бухгалтерському обліку ПП Оденсе матеріалами справи не містять.

Що стосується економічної доцільності придбання товарно-матеріальних цінностей через ТОВ Тера Гарант , то позивач не подав до суду документально обгрунтовані пояснення щодо подальшого використання ПП Оденсе товарно-матеріальних цінностей за переліком в податкових накладних у власній господарській діяльності.

Наведене вище у свої сукупності дає суду підстави для висновку, що надані позивачем до матеріалів цієї справи первинні документи не є такими, що доводять фактичне (реальне) здійснення господарських операцій між ПП Оденсе і ТОВ Тера Гарант , та зокрема в тих обсягах, що зафіксовані в акті надання послуг, видаткових і податкових накладних.

Суд також дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази не містять належного обґрунтування наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети) щодо укладення договору на капітальний ремонт основного засобу (трактору) з ТОВ Тера Гарант , оскільки як необхідність проведення капітального ремонту, так результати його проведення належними первинними документами та в бухгалтерському обліку Підприємства не зафіксовано.

У зв?язку з цим висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України суд вважає нормативно та документально обґрунтованими, а прийняття на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 відповідно правомірними, що виключає підстави для їх скасування.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Оденсе до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок