Рішення

від 17.12.2020 по справі 640/24345/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Київ № 640/24345/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА (далі також - ТОВ ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2020 року № 0004633207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач наполягає на порушенні порядку проведення перевірки, за наслідком якої було прийнято оскаржуване рішення.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та відзиві проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому заперечено такі аргументи відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2020 року відповідачем була проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, результати якої оформлені актом від 29 травня 2020 року № 1226/26-15-32-07/36424384.

За результатами вказаної перевірки встановлено, що TOB ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА здійснено реалізацію (відвантаження) пального в період з 01 липня 2019 року по 14 листопада 2019 року без отримання відповідної ліцензії на такий вид діяльності, чим порушено вимоги статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Такий висновок стосувався продажу Розріджувача для фарби Hempel's Thinner з артикулом 08080-00000 в фасованій тарі по 5 л та 20 л.

На думку відповідача, вищезазначений Розріджувач Hempel's Thinner з артикулом 08080-00000 в фасованій тарі по 5 л та 20 л підпадає до переліку підакцизних товарів, відповідно до пп. 215.3.4 п. 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому позивач, здійснюючи його поставку, був зобов`язаний мати ліцензію на такий вид діяльності.

02 липня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0004633207, яким застосувало до позивача штрафні санкції у розмірі 500 000, 00 грн. у зв`язку із встановленням порушення статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Так, відповідно до пп. 14.1.141-1 п. 14.1 статті 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Згідно з приписами пп. 215.3.4 п. 215.3 статті 215 ПК України, до підакцизних товарів належить пальне за виключними кодами УКТ ЗЕД.

Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи Експертного висновку Київської Торгово-промислової палати від 11 вересня 2019 року № К-1309, Розріджувач Hempel's Thinner з артикулом 08080-00000 відповідає коду УКТ ЗЕД 3814009019, який не вказаний у переліку підакцизних товарів, що визначений пп. 215.3.4 п. 215.3 статті 215 ПК України.

У даному контексті суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Назва торгово-промислова палата та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно організацій, створених відповідно до цього Закону. Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення торгово-промислова палата , торгова палата або промислова палата і не підлягають державній реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.

Згідно статті 3 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , цілі та завдання торгово-промислових палат , - торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Згідно з абз. 6 ч. 1 статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислові палати мають дійсно право на проведення експертизі товару на замовлення підприємців.

Відповідно до п. 2 статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на усій території України.

Наведене свідчить про обґрунтованість позиції позивача щодо нерозповсюдження на досліджувані правовідносини вимог пп. 14.1.141-1 п. 14.1 статті 14, пп. 215.3.4 п. 215.3 статті 215 ПК України та статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , оскільки Розріджувач Hempel's Thinner з артикулом 08080-00000 не є пальним у розумінні вказаних норм, оскільки має код УКТ ЗЕД 3814009019.

При цьому, на виконання вимог ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), відповідачем, в розрізі наведених міркувань, які не були заперечені ним під час розгляду справи, зокрема у наданому суду відзиві, не надано суду доказів розповсюдження на такий товар коду УКТ ЗЕД, визначеного пп. 215.3.4 п. 215.3 статті 215 ПК України.

Беручи до уваги наведене, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на висновках акту перевірки позивача, безпідставність яких була встановлена вище.

Крім того, при вирішенні даної справи суд також звертає увагу на наступні обставини.

Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Так, перевірка позивача здійснювалась, у тому числі, на підставі наказу від 13 травня 2020 року № 4048. У додатку № 6 до такого наказу вказувалось, що перевірці підлягає ТОВ ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА (тривалість перевірки 10 діб, дата початку 19 травня 2020 року, період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України).

Суд звертає увагу, що додаток № 6 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13 травня 2020 року № 4048 є складовою такого наказу, де мають міститися найменування та реквізити суб`єкта, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, а тому зазначена частина наказу має бути скріплення печаткою контролюючого органу у відповідності до вимог статті 81 ПК України.

Між тим, у документі де міститься весь перелік інформації, який стосується саме проведення перевірки ТОВ ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА (підписаний Начальником управління ГУ ДПС у м. Києві) печатка (не штамп) контролюючого органу відсутня.

Крім, того ні наказ, ні додаток № 6 до нього не містять періоду діяльності, що перевіряється.

В даному контексті суд звертає увагу на судову практику Верховного Суду, сформовану ним під час розгляду справи № 826/14478/17. Так, судом було встановлено, що: додаток до спірного наказу є його невід`ємною частиною, а тому до нього повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу; якщо наказ або витяг до наказу на податкову перевірку не містять, зокрема, періоду, який перевіряється, то він є нечинним та підлягає скасуванню; посилання в витягу з додатку на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності товариства суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовили висновок Верховного Суду про те, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Верховний Суду також відхилив як безпідставні доводи відповідача про те, що окремі дефекти наказу про призначення податкової перевірки не можуть мати вирішального значення, за умови допуску господарюючим суб`єктом посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та встановлення в результаті такої перевірки порушень законодавства таким суб`єктом - оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Наведені вище обставини, на думку суду, додатково свідчать про обґрунтованість позовних вимог ТОВ ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА .

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки прийняте відповідачем в межах досліджуваних у даній справі правовідносин рішення не відповідає вказаним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Так, до позовної заяви було додано додаткову угоду до договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 15 червня 2020 року, платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем 56 700, 00 грн. за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15.

Суд звертає увагу на те, що у своєму позові ТОВ ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА вказувало про те, що послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи, оцінюються у 81 000, 00 грн., 56 700, 00 грн. з яких оплачуються до подачі позову, а решта - після отримання рішення суду.

Відповідно, станом на день прийняття даного рішення, позивачем не надано суду доказів оплати послуг з правничої допомоги на суму 24 300, 00 грн. з заявлених 81 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, у визначений процесуальним законом строк позивачем не подано до суду ні доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 24 300, 00 грн. з заявлених 81 000, 00 грн., ні заяви про те, що такі докази будуть подані після ухвалення рішення суду.

Таким чином, понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 24 300, 00 грн. документально не підтверджується, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо суми у 56 700, 00 грн., суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи, в супереч вимогам 134 КАС України, не приєднано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізація наданих послуг та вартість кожної із них з урахуванням витраченого часу на їх надання.

Відповідно, суд вважає, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 56 700, 00 грн. також документально не підтверджується, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Наведена вище позиція узгоджується з судовою практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, сформованою під час розгляду справи № 640/7133/20 (постанова від 17 вересня 2020 року).

Водночас, позивачем було додано до матеріалів справи платіжне доручення про сплату судового збору на суму 7 500, 00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 7 500, 00 грн. (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА (02072, місто Київ, вулиця Гмирі Бориса, будинок 2, офіс 9; код ЄДРПОУ 36424384) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 02 липня 2020 року № 0004633207.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА понесені останнім судові витрати у розмірі 7 500, 00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк