Рішення

від 18.12.2020 по справі 640/11920/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Київ № 640/11920/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 № 0033361404, № 0033371404, № 0033381404

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 № 0033361404, № 0033371404, № 0033381404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарської операції, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. Фактично контролюючим органом було використано дані інформаційних баз ДФС України та отриманий вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 по справі №203/2198/17. Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ Грайден Компані ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, а отже, за висновком перевіряючих, господарські операції були фіктивними. При дослідженні вказаного вироку вбачається, що під час його винесення судом не досліджувались та не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем та ТОВ Грайден Компані , не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарської операції між позивачем та ТОВ Грайден Компані . Вирок суду не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ Грайден Компані з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі із позивачем. У зв`язку з чим для надання оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Грайден Компані . Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Позивач вважає, що реальність господарських операцій доведена наявними первинними документами. Враховуючи вказану правову позицію та фактичні обставини справи, висновок податкового органу про те, що господарська операція не мала реального характеру, враховуючи наявність вироку суду, є помилковим, оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та його контрагентом На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись такими, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Відповідач зазначає, що результати дослідження діяльності ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. позивача. ТОВ Грайден Компані здійснювало придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не в повному обсязі відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ Грайден Компані . Придбання ТОВ Грайден Компані товарів та послуг, реалізованих на адресу ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД відсутнє. Діяльність підприємства не відповідає його матеріально-технічним та технологічнім можливостям. Досліджена операція купівлі-продажу спрямована на документальне оформлення введення в обіг ідентифікованого активу, за відсутності його законного джерела формування, таким чином не спрямована на реальне настання наслідків. Метою її оформлення є мінімізація податкових зобов`язань її учасників. Податковим органом отримано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17), що набрав законної сили 12.09.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Слідством встановлено, що ОСОБА_1 у червні 2016 року, при невстановлених слідством обставинах, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, надав згоду ОСОБА_2 придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивне ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40516104) за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. Таким чином, у червні 2016 року ОСОБА_1 став фактичним засновником ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ , при цьому фінансово-господарську діяльність підприємств не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, не підписував, до податкових органів не подавав і нікому цього не доручав. Незаконна діяльність ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ полягала у тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ , розрахункові рахунки та печатки товариств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Отже, наведена вище інформація свідчить, що ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) ніколи не здійснювало господарську діяльність та функціонувало лише для формування неправомірної податкової вигоди у Покупців . Наведена у вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1кп-0203/320/17) інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) по взаємовідносинам є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Отже, ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) при укладанні з позивачем договорів на придбання товару не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 № 4252 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Грайден Компані за жовтень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 16.05.2019 № 493/26-15-14-04-05/57290423 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Грайден Компані за жовтень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2016 рік в розмірі - 115 830 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, п.185, п 198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у загальній сумі 10 776 грн., в тому числі за жовтень 2016 у сумі - 10776 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2016 року на суму 12390,00 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначені висновки помилковими, подав до відповідача заперечення на акт перевірки, однак листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.06.2019 № 111869/10/26-15-14-04-05-14 висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019:

№ 0033371404 (форма Р ), на підставі встановлених порушень н.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послу) сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 10 776 гривень.

№.0033361404 (форма П ), на підставі встановлених порушень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток становить 115 830 гривень.

№ 0033381404 (форма Р ), на підставі встановлених порушень п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка складає 18 585 гривен., з них за податковим зобов`язанням - 12 390 гривень, за штрафними санкціями - 6 195 гривень.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені заперечення, оцінюючи їх в сукупності, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Як визначено у пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Розділу III Податок на прибуток підприємств ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під ас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, судом встановлено наступне.

20.10.2016 між позивачем та ТОВ Грайден Компані (постачальник) було укладено договір, згідно умов якого ТОВ Грайден Компані (постачальник) зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти ( Товар ), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Передавання товару у власність відбувається за умови оплати його вартості, оформлення накладних та інших документів Покупцем, які є невід`ємною частиною договору. Відвантаження Товару здійснюється на підставі заявки Покупця його транспортом, в якій зазначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Підтвердженням факту направлення заявки Покупцем є оплата товару та його відвантаження. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На підставі вищенаведеного договору виписано наступні документи: видаткову та податкову накладні від 23.10.2016 за № 117 на загальну суму коштів що підлягає сплаті - 138 996,00 (з них сума ПДВ - 23 166,00, сума без ПДВ - 115 830,00), номенклатура - Пічне паливо у кількості 11 700 л.; Оборотно-сальдові відомості рахунку 631. Згідно платіжного доручення від 24.10.2016 № 488 здійснено оплату за товар. Документів, що підтверджує наявність транспорту у Покупця або документів щодо залучення третіх осіб до транспортування Товару за договором податковому органу до перевірки не надано. При цьому, згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції про порядок транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом Мінтрансу України та ГОСТ 27352. З прибуттям до вантажоодержувача нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорт якості на відвантажений нафтопродукт.

Позивачем на підтвердження проведення господарської операції з передачі у власність Покупцю (ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД) нафтопродуктів, а саме: Пічне паливо відповідно до номенклатури видаткової накладної, не надано копію, завірену належним чином, Акту приймання-здавання нафти (нафтопродуктів), який повинен підписуватись у пункті розвантаження.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, до перевірки позивачем не надано бухгалтерських та первинних документів. Такі документи також не були надані контролюючому органу після закінчення перевірки та до прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами такої перевірки.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в силу приписів пункту 44.6 ст. 44 ПК України не надання позивачем контролюючому органу бухгалтерських та первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Грайден Компані за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 прирівнюється до їх відсутності.

Натомість, згідно інформації, яка міститься в акті перевірки, контролюючим органом стосовно ТОВ Грайден Компані було встановлено що позивачем задекларовані взаємовідносини з ТОВ " Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) за жовтень 2016 року

Згідно з реєстрами отриманих податкових накладних, додатків №5 поданих до Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 від 20.11.2018 № 92222840403, позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) на загальну суму 23 166 грн. ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "ГРАЙДЕН КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40516104).

Згідно вказаних податкових накладних (зареєстровані в ЄРПН), позивач включив до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації з ПДВ за жовтень 2016 року (№92222840403 від 20.11.2018 ) суму 23 166 грн. та відобразив у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду. В результаті чого встановлено завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду у загальній сумі 10776 грн., у тому числі за жовтень 2016 року у сумі - 10776 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12 390 грн., у тому числі за жовтень 2016 року у сумі 12390грн.

На вартість придбання 115 830 грн. зменшено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 рік - зазначений показник по рядку 02 Декларації. (Податкова декларація з податку на прибуток підприємства від 08.02.2017).

Результати дослідження діяльності ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40516104) вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40516104) зареєстровано ШЕВЧЕНКІВСЬКОЮ РАЙОННОЮ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ, знаходиться на обліку в ГУ ДПС У М.КИЄВІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н М.КИЄВА). Основний вид діяльності - 46.72-ОПТОВА ТОРГІВЛЯ МЕТАЛАМИ ТА МЕТАЛЕВИМИ РУДАМИ. Юридична адреса: 4060 М.КИЇВ ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВУЛ. ЗООЛОГІЧНА БУД. 4 -А КВ. 139 Б. Зареєстровано платником ПДВ 01.07.2016, свідоцтво платника ПДВ № 200270741 анульоване 31.10.2017. Причина анулювання - не надання декларацій протягом року. Звіти за формою 1- ДФ за 3-4 кв. 2016 року не надавались. Про наявність працюючих не звітувало.

У податкові органи звітність з ПДВ подана лише за вересень 2016 року. Встановити наявність основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень не можливо.

На момент здійснення взаємовідносин з позивачем засновником та директором ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40516104) був ОСОБА_1 , ІНН- НОМЕР_1 .

За даними ЄРПН на ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ у вересні - жовтні 2016 року зареєстрували податкові накладні 7 постачальників на придбання цигарок, напоїв, продуктів харчування. У свою чергу, ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ у вересні - жовтні 2016 року зареєструвало податкові накладні на 103 покупця на продаж запасних частин, послуг вантажного транспорту, бухгалтерських послуг, послуг з нанесення зображення на сувенірну продукцію, ремонт шлангових барабанів, продуктів харчування та ін..

Тобто, ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ здійснювало придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не в повному обсязі відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ .

У ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ відсутнє придбання товарів та послуг, необхідних для ведення господарської діяльності (газу, електроенергії, ПММ, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортних послуг та ін.) та наявні факти реалізації ТМЦ, що не придбавались. Діяльність підприємства не відповідає його матеріально-технічним та технологічнім можливостям.

Також в Єдиному реєстрі судових рішень наявний вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17), що набрав законної сили 12.09.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 в червні 2016 року, при невстановлених слідством обставинах, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, надав згоду придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Грайден Компані (ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (ЄДРПОУ 40489804) за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. За таких обставин, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська прийшов до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Грайден Компані , з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироки суду, якими було встановлено фіктивну діяльність контрагентів позивача є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких ухвалені вироки суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договір від 20.10.2016 №20/10, видаткова та податкова накладні №117 від 23.10.2016, товарно-транспортна накладна № 10/23-2016 від 23.10.2016, підписані директором ТОВ Грайден Компані - ОСОБА_1 , при цьому, згідно вироку суду зазначена особа фінансово - господарську діяльність підприємств не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, не підписував до податкових органів не подавав і нікому цього не доручав.

Як зазначалось вище, згідно вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17) невстановлені особи від імені ОСОБА_1 , використовуючи реквізити ТОВ Грайден Компані , розрахункові рахунки та печатки товариств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів. Після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 27.05.2020 року у справі №620/937/19.

Отже, наведена у вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17) інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентами позивача, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що документи підписані від імені ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) директором ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентами, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказу та податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, позивачем не спростовані доводи відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані наказ та податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур