Постанова

від 17.06.2021 по справі 640/11920/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11920/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД звернулося в суд з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 № 0033361404, № 0033371404, № 0033381404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позові вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт наголошував на тому, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарської операції, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. Фактично контролюючим органом було використано дані інформаційних баз ДФС України та отриманий вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 по справі №203/2198/17. Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ Грайден Компані ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, а отже, за висновком перевіряючих, господарські операції були фіктивними. При дослідженні вказаного вироку вбачається, що під час його винесення судом не досліджувались та не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем та ТОВ Грайден Компані , не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарської операції між позивачем та ТОВ Грайден Компані . Вирок суду не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ Грайден Компані з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі із позивачем. У зв`язку з чим для надання оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Грайден Компані . Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Апелянт вважає, що реальність господарських операцій доведена наявними первинними документами. Враховуючи вказану правову позицію та фактичні обставини справи, висновок податкового органу про те, що господарська операція не мала реального характеру, враховуючи наявність вироку суду, є помилковим, оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та його контрагентом На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 № 4252 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Грайден Компані за жовтень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 16.05.2019 № 493/26-15-14-04-05/57290423 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Грайден Компані за жовтень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2016 рік в розмірі - 115 830 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, п.185, п 198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у загальній сумі 10 776 грн., в тому числі за жовтень 2016 у сумі - 10776 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2016 року на суму 12390,00 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначені висновки помилковими, подав до відповідача заперечення на акт перевірки, однак листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.06.2019 № 111869/10/26-15-14-04-05-14 висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019:

№ 0033371404 (форма Р ), на підставі встановлених порушень н.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послу) сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 10 776 гривень.

№.0033361404 (форма П ), на підставі встановлених порушень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток становить 115 830 гривень.

№ 0033381404 (форма Р ), на підставі встановлених порушень п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яка складає 18 585 гривен., з них за податковим зобов`язанням - 12 390 гривень, за штрафними санкціями - 6 195 гривень.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Крім того, судом зазначено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з особами, діяльність яких містить ознаки фіктивного підприємства, адже щодо їх засновників наявний вирок.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пункту 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм вбачається, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов`язані з його господарською діяльністю.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі й податковою накладною. При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутністю факту придбання товару/послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

З матеріалів справи убачається, що 20.10.2016 між позивачем та ТОВ Грайден Компані (постачальник) було укладено договір, згідно умов якого ТОВ Грайден Компані (постачальник) зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти ( Товар ), в порядку та на умовах, визначених цим договором. Передавання товару у власність відбувається за умови оплати його вартості, оформлення накладних та інших документів Покупцем, які є невід`ємною частиною договору. Відвантаження Товару здійснюється на підставі заявки Покупця його транспортом, в якій зазначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Підтвердженням факту направлення заявки Покупцем є оплата товару та його відвантаження. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На підставі вищенаведеного договору виписано наступні документи: видаткову та податкову накладні від 23.10.2016 за № 117 на загальну суму коштів що підлягає сплаті - 138 996,00 (з них сума ПДВ - 23 166,00, сума без ПДВ - 115 830,00), номенклатура - Пічне паливо у кількості 11 700 л.; Оборотно-сальдові відомості рахунку 631. Згідно платіжного доручення від 24.10.2016 № 488 здійснено оплату за товар. Документів, що підтверджує наявність транспорту у Покупця або документів щодо залучення третіх осіб до транспортування Товару за договором податковому органу до перевірки не надано. При цьому, згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції про порядок транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом Мінтрансу України та ГОСТ 27352. З прибуттям до вантажоодержувача нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорт якості на відвантажений нафтопродукт.

Позивачем, на підтвердження проведення господарської операції з передачі у власність Покупцю (ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД) нафтопродуктів відповідно до номенклатури видаткової накладної Пічне паливо , не надано завіреного належним чином Акту приймання-здавання нафтопродуктів, який повинен підписуватись у пункті розвантаження.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Згідно інформації, яка міститься в акті перевірки, контролюючим органом стосовно ТОВ Грайден Компані було встановлено, що позивачем задекларовані взаємовідносини з ТОВ " Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) за жовтень 2016 року

Згідно з реєстрами отриманих податкових накладних, додатків №5 поданих до Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 від 20.11.2018 № 92222840403, позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) на загальну суму 23 166 грн. ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "ГРАЙДЕН КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 40516104).

Згідно вказаних податкових накладних (зареєстровані в ЄРПН), позивач включив до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації з ПДВ за жовтень 2016 року (№92222840403 від 20.11.2018 ) суму 23 166 грн. та відобразив у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду. В результаті чого встановлено завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду у загальній сумі 10776 грн., у тому числі за жовтень 2016 року у сумі - 10776 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12 390 грн., у тому числі за жовтень 2016 року у сумі 12390грн.

На вартість придбання 115 830 грн. зменшено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 рік - зазначений показник по рядку 02 Декларації. (Податкова декларація з податку на прибуток підприємства від 08.02.2017).

Результати дослідження діяльності ТОВ ГРАЙДЕН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40516104) вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ УКРНАФТОТРЕЙД

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві Державною адміністрацією, знаходиться на обліку в ГУ ДПС у м.Києві . Основний вид діяльності - 46.72- оптова торгівля металами та металевими рудами , юридична адреса: 4060 м.Київ, вул. Зоологічна, б.4-а кв.139-Б . Зареєстровано платником ПДВ 01.07.2016, свідоцтво платника ПДВ № 200270741 анульоване 31.10.2017. Причина анулювання - не надання декларацій протягом року. Звіти за формою 1- ДФ за 3-4 кв. 2016 року не надавались. Про наявність працюючих не звітувало.

У податкові органи звітність з ПДВ подана лише за вересень 2016 року. Встановити наявність основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень не можливо.

На момент здійснення взаємовідносин з позивачем засновником та директором ТОВ Грайден Компані (код ЄДРПОУ 40516104) був ОСОБА_1 , ІНН- НОМЕР_1 .

За даними ЄРПН на ТОВ Грайден Компані у вересні - жовтні 2016 року зареєстрували податкові накладні 7 постачальників на придбання цигарок, напоїв, продуктів харчування. У свою чергу, ТОВ Грайден Компані у вересні - жовтні 2016 року зареєструвало податкові накладні на 103 покупця на продаж запасних частин, послуг вантажного транспорту, бухгалтерських послуг, послуг з нанесення зображення на сувенірну продукцію, ремонт шлангових барабанів, продуктів харчування та ін..

Відтак, ТОВ Грайден Компані здійснювало придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не в повному обсязі відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ Грайден Компані . У ТОВ Грайден Компані відсутнє придбання товарів та послуг, необхідних для ведення господарської діяльності (газу, електроенергії, ПММ, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортних послуг та ін.) та наявні факти реалізації ТМЦ, що не придбавались. Діяльність підприємства не відповідає його матеріально-технічним та технологічнім можливостям.

Також в Єдиному реєстрі судових рішень наявний вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17), що набрав законної сили 12.09.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 в червні 2016 року, при невстановлених слідством обставинах, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, надав згоду придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Грайден Компані (ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (ЄДРПОУ 40489804) за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. За таких обставин, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська прийшов до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Грайден Компані , з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегією суддів установлено, що договір від 20.10.2016 №20/10, видаткова та податкова накладні №117 від 23.10.2016, товарно-транспортна накладна № 10/23-2016 від 23.10.2016, підписані директором ТОВ Грайден Компані - ОСОБА_1 , при цьому, згідно вироку суду зазначена особа фінансово - господарську діяльність підприємств не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, не підписував до податкових органів не подавав і нікому цього не доручав.

Згідно вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17) невстановлені особи від імені ОСОБА_1 , використовуючи реквізити ТОВ Грайден Компані , розрахункові рахунки та печатки товариств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів. Після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Відтак, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Отже, наведена у вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 (справа № 203/2198/17, провадження №1 кп-0203/320/17) інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентами позивача, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Отже, факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 17.06.2021р.)