Рішення

від 18.12.2020 по справі 640/11493/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1035

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Київ № 640/11493/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси (надалі - позивач), адреса: 02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, кімната 12 до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, в якій позивач, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17.02.2020 № 0004830504.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами та подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагента позивача та встановлено, що у останнього неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідним умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності,

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, контролюючим органом відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 16.01.2020 року № 413 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси з метою дотримання вимог податкового законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси при визначенні по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Максофт Груп (код ЄДРПОУ 42478820) за листопад 2018 року, показників декларацій з ПДВ.

Головним управлінням ДПС у місті Києві 17 січня 2020 року на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку направлено листа Про надання інформації від 13 січня 2020 року № 5213/10/26-15-05-04-05, копію наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 16 січня 2020 року № 413, повідомлення від 13 січня2020 року № 5212/10/26-15-05-04-05 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси (код ЄДРПОУ 37787891) при визначенні по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Максофт Груп (код ЄДРПОУ 42478820) за листопад 2018 року, показників декларацій з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві складено акт від 29 січня 2020 року № 102/26-15-05-04-05/37787891 та встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету у сумі 29 222,00 грн. за листопад 2018 року.

Не погоджуючись з висновками, вказаними в акті перевірки товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси подало до Головного управління ДПС у місті Києві заперечення.

Проте, на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2020 року №0004830504 про збільшення суми грошового зобов`язання на платежем податок на додану вартість на суму 36 528, 00 грн., в тому числі за основним платежем 29 222, 00 грн. і штрафними санкціями - 7 306,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 24 квітня 2020 року відмовила в задоволенні скарги.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку

несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю Максофт Груп , Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси , Покупцем, укладено договір від 26 листопада 2018 року № 134, відповідного до п.1.1. якого Продавець зобов`язаний поставляти (передати товар у власність Покупця ), а Покупець купувати (оплатити та прийняти) товар від Продавця в асортименті, по кількості і по цінам, згідно накладної або рахунку по оплаті.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки-фактури № 131 від 16.11.2018 року, № 134 від 26.11.2018 року та видаткові накладні № 131 від 16.11.2018 року, № 134 від 26.11.2018 року, підписані директором товариства з обмеженою відповідальністю Максофт Груп та директором товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси .

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних у листопаді 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю Максофт Груп на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси зареєстровано податкові накладні № 131 від 16.11.2018 року та № 134 від 26.11.2018 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за листопад 2018 року, що відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

З аналізу наданих документів судом встановлено, що первинна документація по взаємовідносинам позивача з товариства з обмеженою відповідальністю Максофт Груп оформлена та підписана директором підприємства Невським В. В.

Відповідно до акту перевірки вищенаведені операції товариства з обмеженою відповідальністю Максофт Груп володіє основними засобами та здійснювало реалізацію товарів та послуг з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року іншими суб`єктами господарювання на загальну суму ПДВ 3 660 730 грн.

Також Головне управління ДПС у місті Києві посилається на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19.07.2019 року справа № 753/12810/19 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 32019100000000279 від 28.03.2019 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, відповідно до якої досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб в складі ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, які з метою скоєння злочинів різного ступеня тяжкості, направлених на вчинення фіктивного підприємництва та пособництво в ухиленні від сплати податків у великих та особливо великих розмірах підприємствам реального сектору економіки, придбали та зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств з ознаками фіктивності.

Підприємства з ознаками фіктивності, які підконтрольні вищезазначеній групі осіб, здійснюють безтоварні операції шляхом документального оформлення придбання товарів однієї групи та послідуючої реалізації товарів іншої групи, підприємствам реального сектору економіки.

Фактично ж придбаний товар реалізовується за готівкові кошти, внаслідок чого до бюджету не надходять грошові кошти в особливо великих розмірах. Придбані та реалізовані товари мають різну номенклатуру, а також відмінні за своїми фізичними характеристиками та функціональним призначенням, що вказує на безтоварність здійснюваних операцій.

Також встановлено, що у підприємств з ознаками фіктивності відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі потужності, офісні, складські приміщення, транспортні засоби, тощо. Крім того встановлено, що підприємства з ознаками фіктивності обслуговуються в однакових банківських установах, формують податковий кредит та зобов`язання з податку на додану вартість за рахунок фінансово-господарських операцій з однією групою підприємств, здійснюють реєстрацію податкових накладних в електронному вигляді з однакових ІР-адрес, що свідчить про їх фактичне використання в одній і ті ж самій схемі ухилення від сплати податків та вказує на те, що дані підприємства створені/придбані та використовуються зазначеною групою осіб, що вчиняють злочини в сфері оподаткування.

В ході проведення огляду податкових адрес підприємств з ознаками фіктивності, які підконтрольні зазначеній групі осіб встановлено, що останні за податковою адресою не знаходяться, фактичне місцезнаходження встановити не виявляється за можливим.

Зазначена схема дозволяє мінімізувати податкові зобов`язання підприємствам реального сектору економіки, а також отримувати необліковані грошові кошти та створює умови для безпідставного завищення валових витрат...

…ТОВ Максофт Груп (код ЄДРПОУ 42478820) поставляло ТОВ … (код ЄДРПОУ…) піскоструйне обладнання, тощо на загальну суму 1 859,4 тис. грн. (протокол огляду від 03.06.2019). Допитаний в якості свідка директор, засновник ТОВ Максофт Груп (код ЄДРПОУ 42478820) ОСОБА_8 повідомив, що ніякого відношення до реєстрації/перереєстрації підприємства не має, фінансово-господарську діяльність на підприємстві не здійснював, договори контракти, угоди чи будь-які інші первинні документи від імені ТОВ Максофт Груп (код ЄДРПОУ 42478820) не складав та не підписував, ІР адреса (88.99.6.250) з якої були надіслані податкові накладні належить Hetzner Online AG місцезнаходження Германія Гунценхаузен.

Крім того контролюючим органом отримано пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких останній показав, що фінансово-господарську діяльність ТОВ Максофт Груп (код ЄДРПОУ - 42478820) він не вів та до діяльності підприємства не має ніякого відношення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що по товариству з обмеженою відповідальністю Максофт Груп (код ЄДРПОУ - 42478820) 24 січня 2019 року за № 56/26-15-21-25 внесені дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва за встановленою ознакою: 4.3. - Зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

У постановах за результатами розгляду справ №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Отже, з аналізу первинних документів можна зробити висновок про те, що наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Крім того, будь-які документи, у тому числі договори, накладні тощо мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд вважає, що позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та формування на їх підставі фінансової звітності, що у свою чергу призвело до неправильного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Періоди оформлення таких первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Максофт Груп припадають на встановлений слідством період ведення фіктивної діяльності вказаного підприємства.

У цьому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагенту позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

З огляду на викладене, суд робить висновок про підтвердження викладеного в акті перевірки факту відсутності реального здійснення господарських операції ТОВ Максофт Груп на користь позивача.

Оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то не може вважатися належно оформленим та підписаним повноваженою особою звітним документом, який посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. Тому, на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси завищено податковий кредит по податку на додану вартість за листопад 2018 року.

За наслідками розгляду справи, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає, оскільки нарахування здійснене на підставі правомірних висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 29 січня 2020 року № 102/26-15-05-04-05/37787891, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені, позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергоресурси (вул. Ялтинська, будинок 5-Б, кімната 12, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 37787891) до Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17.02.2020 № 0004830504 - відмовити.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова