Постанова

від 18.12.2020 по справі 480/2012/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 р. Справа № 480/2012/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.04.20 року по справі № 480/2012/20

за позовом ОСОБА_1

до Сумського обласний центру зайнятості в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського обласного центру зайнятості в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості, в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості з призначення позивачу допомоги по безробіттю з виключенням з розрахункового періоду часу з 10.02.2017 по 19.08.2019, під час якого виконувала роботи за цивільно-правовими договорами, без врахування отриманого у 2019 році доходу за цивільно-правовими договорами;

- зобов`язати Сумський обласний центр зайнятості в особі Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з 03.09.2019, обчислену за розрахунковий період 12 календарних місяців, які безпосередньо передували реєстрації її як безробітної (вересень 2018 року - серпень 2019 року), з урахуванням отриманих у зазначений період доходів за цивільно-правовими договорами, на які нараховані страхові внески на відповідний вид загальнообов`язкового державного соціального страхування, з виключенням із розрахункового періоду місяців, в яких не працювала з поважних причин - догляд непрацюючою працездатною особою за особою, яка досягла 80-річного віку, та провести відповідний перерахунок з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у кінці серпня 2019 року позивач звернулась до Роменської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості за призначенням допомоги по безробіттю. Листом від 07.10.2019 відповідач повідомив, що позивачу призначена виплата допомоги по безробіттю з 03.09.2019 як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу по над 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів та 70% - 180 календарних днів. Позивач вважає, дії відповідача щодо призначення позивачу допомоги по безробіттю з виключенням з розрахункового періоду часу з 10.02.2017 року по 19.08.2019 року, під час якого вона виконувала роботи за цивільно-правовими договорами, без врахування отриманого у 2019 році доходу за цивільно-правовими договорами, є неправомірними.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 скасувати та ухвалити нове рішення. яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач виключив із розрахункового періоду час з 10.02.2017 року по 19.08.2019 року та обчислив середньоденну заробітну плату шляхом ділення на рахованої заробітної плати за 12 календарних місяців, які передували 10.02.2017 року. Позивач вважає, що для обчислення доходу мав братись за розрахунковий період 12 календарних місяців, які безпосередньо передували реєстрації позивача як безробітної, тобто вересень 2018 року - серпень 2019 року, а середньоденний дохід мав визначатись шляхом ділення нарахованого за розрахунковий період доходу, на який нараховано страхові внески за цивільно-правовими договорами, пов`язаним з отриманням доходу у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин - догляд за особою, що досягла 80-річного віку.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що Роменською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості вірно застосовані норми чинного законодавства та визначено категорію, до якої належить безробітна ОСОБА_1 , а саме "застраховані особи з урахуванням страхового стажу", та період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є саме 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної, а саме серпень 2018 року - липень 2019 року. У період з 10.02.2017 року по 19.08.2019 року ОСОБА_1 здійснювала догляд за особою 80-річного віку, тобто даний період прирівнюється до страхового стажу і це Роменською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості також враховано при призначенні допомоги по безробіттю, дані зазначені в листі філії про виключення даного періоду є помилковими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними вмтареіалах справи доказами, що з 27.08.2019 р. ОСОБА_1 отримала статус безробітної, що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_1 (а.с. 40).

Звернувшись до відповідача із заявою, отримала лист "Про надання інформації" №07-01/473 від 07.10.2019, в якому зазначено, що ОСОБА_1 призначена виплата допомоги по безробіттю з 03.09.2019 як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів та 70% - 180 календарних днів. А також зазначено, що період з 10.02.2017 по 19.08.2019 виключений з розрахункового періоду, а тому не може бути врахований при призначенні допомоги по безробіттю (а.с. 6).

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж 6 місяців за даними реєстру Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

Розмір допомоги по безробіттю таким застрахованим особам визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 (далі - Порядок 1266).

Пунктом 3 Порядку 1266 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Отже, місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за пристарілим особою, який потребує догляду або досяг 80-річного віку - є поважною причиною перерви страхового стажу.

Пунктом 8 Порядку 1266 передбачається, що для застрахованих осіб, у яких зберігається право на допомогу по безробіттю після перерви страхового стажу з поважних причин відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у розрахунковий період не враховуються повні місяці перерви страхового стажу.

Згідно з пунктом 9 Порядку 1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку (доходу, грошового забезпечення), середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день розірвання трудового договору, припинення підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності - для страхування на випадок безробіття, на день настання страхового випадку для добровільно застрахованих осіб за страхуванням з тимчасової втрати працездатності та на день настання права на страхову виплату для добровільно застрахованих осіб за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до пункту 7 Порядку 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).

Частина 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачає, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Матеріалами справи встановлено, що 27.08.2019 ОСОБА_1 надано статус безробітної та 03.09.2019 призначено виплату допомоги по безробіттю на підставі пунктів 1,3,4 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 календарних дні, 80% - 90 календарних дні та 70% - 180 календарних дні.

Тобто, Роменською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості вірно застосовані норми чинного законодавства та визначено категорію до якої належить безробітна ОСОБА_1 , а саме "застраховані особи з урахуванням страхового стажу", та період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є саме 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної, а саме серпень 2018 року - липень 2019 року (а.с. 43-44).

З матеріалів справи встановлено, що період з 10.02.2017 по 19.08.2019 зарахований до страхового стажу, що також підтверджується розрахунком стажу (а.с. 43).

Крім того, Сумський обласний центр зайнятості зазначає, що в листі №07-01/473 від 07.10.2019 помилково зазначено, що період з 10.02.2017 по 19.08.2019 виключений з розрахункового періоду ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що Сумським обласним центром зайнятості виплачується допомога по безробіттю ОСОБА_1 з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі № 480/2012/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова