Постанова

від 09.12.2020 по справі 520/6781/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 р.Справа № 520/6781/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Жигилія С.П. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.09.20 року по справі № 520/6781/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати наступні рішення владного суб`єкта - ГУ ДПС у Харківській області:

- податкове повідомлення-рішення № 00003791306 від 12.03.2019 року про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 131878 грн. 00 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 00003731306 від12.03.2019 року про застосування штрафних санкцій на суму 65939 грн. 00 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 00003741306 від 12.03.2019 про збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15910 грн. 10 коп.,

- рішення № 00003811306 від 12.03.2019 про застосування штрафних санкцій по сплаті ЄСВ на суму 13502 грн. 30 коп.,

- рішення № 00003711306 від 12.03.2019 про застосування штрафних санкцій по сплаті ЄСВ на суму 476 грн. 42 коп.,

- податкове повідомлення-рішення №00003721306 від 12.03.2019 з податку на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування на суму 2028 грн., 67 коп.,

- податкове повідомлення-рішення №00003751306 від 12.03.2019 року за платежем військовий збір на суму 1325 грн. 83 коп.,

- рішення №00003801306 від 12.03.2019 року,

- вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки) від 12.03.2019 року №Ф-00000331306

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020р. адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003791306 від 12.03.2019 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 164847, 50 грн. (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок сім гривень 50 копійок), в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 131878 грн. 00 коп. (сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 32969, 50 грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 50 копійок).

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003731306 від 12.03.2019 року про застосування до ОСОБА_2 штрафних санкцій на суму 65939 грн. 00 коп. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять гривень) за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 131878, 00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003741306 від 12.03.2019 року про збільшення СО ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15910 грн. 10 коп. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять гривень 10 копійок), в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 12728 грн. 10 коп. (дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 10 копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3182, 00 грн. (три тисячі сто вісімдесят дві гривні).

Скасовано рішення № 00003811306 від 12.03.2019 року про застосування до СО ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 13502 грн. 30 коп. (тринадцять тисяч п`ятсот дві гривні 30 копійок).

Скасовано рішення № 00003711306 від 12.03.2019 року про застосування до ОСОБА_3 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.12.2013 по 30.12.2013 р. на суму 476 грн. 42 коп. (чотириста сімдесят шість гривень 42 копійки), а саме: штрафу у розмірі 471, 47 грн. (чотириста сімдесят одна гривня 47 копійок) та пені 04, 95 грн. (чотири гривні 95 копійок).

Скасовано податкове повідомлення-рішення №00003721306 від 12.03.2019 року про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2028 грн. 67 коп. (дві тисячі двадцять вісім гривень 67 копійок).

Скасовано податкове повідомлення-рішення №00003751306 від 12.03.2019 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1325 грн. 83 коп. (одна тисяча триста двадцять п`ять гривень 83 копійки), в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1060, 66 грн. (одна тисяча шістдесят гривень 66 копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 265, 17 грн. (двісті шістдесят п`ять гривень 17 копійок).

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003801306 від 12.03.2019 року про застосування до СО ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 362, 80 грн. (триста шістдесят дві гривні 80 копійок) за платежем: податок на додану вартість, за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 872, 00 грн.

Скасовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.03.2019 року № Ф-00000331306 на суму 38637, 34 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 34 копійки).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 3040, 00 грн. (три тисячі сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу. Зазначив, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а тому приймаючи спірні рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків 04.08.2006 р. за №665.

ОСОБА_1 зареєстрований платником ПДВ 21.08.2006р., номер запису в реєстрі за № 82078977 та провадження діяльності з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. здійснював на загальній системі оподаткування та був платником ПДФО. ПДВ, військового збору, єдиного соціального внеску.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 , за результатами якої було складено Акт № 168 /20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 від 21.01.2019 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017 р.» (далі по тексту - акт перевірки).

За наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ГУ ДФС було встановлено наступні порушення:

- п. 187.1 ст.187, п. 198.5 ст.198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в частині заниження суми чистого податкового зобов`язання ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 131878,0 грн.

- п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016 р. на загальну суму ПДВ 872,0 грн. та відсутністі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017 р. на загальну суму ПДВ 131878, 0 грн.

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 , п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010р., в частині заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015р., 2016р., 2017р., що вплинуло на заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності на загальну суму 22705,46 грн., в т.ч. за 2015р. - 9977, 36 грн., за 2016 р.- 6231, 79 грн., за 2017 р.- 6496, 31 грн.

- п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., в частині заниження зобов`язань з військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2058, 40 грн., в т.ч. за 2015 р. - 997, 74 грн., за 2016 р.- 519, 31 грн., за 2017 р. - 541, 35 грн.

- п. 44.1 ст. 44, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПКУ. в частині відсутності ведення належного обліку доходів та витрат за встановленою формою протягом 2015 -2017 рр. (Порядок №481) та відповідно, незберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- п. 57.1 ст. 57 ПКУ, в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності протягом 2015 -2017 рр.

- пп. 51.1 ст. 51, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ №2755-VI, наказу від 24.12.2010р. за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку Сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» , зареєстрованого у Мін`юсті України 13.01.2011 за № 46/18784, зокрема, ненадання податкових розрахунків за ф. №1 ДФ та, відповідно, невідображення виплачених доходів за ознаками « 157» на користь фізичних осіб - підприємців протягом 2015 - 2017 рр.

- п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР вЂ�вЂ�Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, в частині порушення встановленого Законом порядку проведення розрахунків за готівкові кошти;

- п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону №2464, в частині заниження суми єдиного внеску, яка підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 38637, 34 грн., в т.ч. за 2015 р. на суму 23080, 98 грн., за 2016 р. на суму 7616, 41 грн., за 2017 рік на суму 7939, 95 грн., за рахунок порушення вимог пп.2) п.1 ст.7 Закону №2464, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску;

- абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України №2464, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми єдиного внеску (за себе).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 00003791306 від 12.03.2019 року про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 164847, 50 грн. в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 131878 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 32969, 50 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 00003731306 від 12.03.2019 року про застосування штрафних санкцій на суму 65939 грн. 00 коп. за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 131878, 00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 00003741306 від 12.03.2019 про збільшення ОСОБА_4 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15910 грн. 10 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 12728 грн. 10 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3182, 00 грн.,

- рішення № 00003811306 від 12.03.2019 про застосування до СО ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 13502 грн. 30 коп.,

- рішення № 00003711306 від 12.03.2019 про застосування до ОСОБА_3 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 476 грн. 42 коп.,

- податкове повідомлення-рішення №00003721306 від 12.03.2019 про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2028 грн. 67 коп.,

- податкове повідомлення-рішення №00003751306 від 12.03.2019 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1325 грн. 83 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1060, 66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 265, 17 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 00003801306 від 12.03.2019 року про застосування до СО ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 362, 80 грн. за платежем: податок на додану вартість, за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 872, 00 грн.

- вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.03.2019 року №Ф-00000331306 на суму 38637, 34 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Базою оподаткування згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Згідно п.п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно із п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.п.177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Отже, наведеними нормами визначено порядок оподаткування доходів та формування витрат фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, до перевірки були надані договори поставки ТМЦ, видаткові накладні, докази оплати за придбаний товар, товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують факт придбання реалізованих товарно-матеріальних цінностей. Надання вищевказаної документації під час перевірки підтверджується і відомостями зазначеними в п.1.13 Акту перевірки, в якому, не зазначено про відсутність тих чи інших документів. Також, в п. 1.17.5 Акту перевірки наведено перелік контрагентів, як покупців та і постачальників Позивача та підтверджено факт розрахунків, як з постачальниками так і з покупцями у безготівковій формі.

Враховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу про заниження об`єкту оподаткування за період 2015-2017 роки, що у свою чергу призвело до визначення донарахувань податку на доходи фізичних осіб діяльності у розмірі 22705, 46 грн. (арк. Акту 16) не знаходять свого підтвердження та є такими, що не відображають об`єктивних обставин по суті. Крім того акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки контролюючого органу щодо вказаного порушення.

Стосовно порушень, встановлених у п.2.2.6 та п.2.5.3-2.5.4 акту перевірки №168/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 від 21.01.2019 року.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За приписами п.163.1. ст. 163 ПКУ об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження сум по сплаті військового збору та сум по сплаті ЄСВ.

Як вбачається з матеріалів перевірки підстави для збільшення позивачу зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2015-2017 роках чистого оподатковуваного доходу, як бази оподаткування вказаними податками і зборами, тобто є похідними від порушень, зазначених у пп.2.2.2- пп.2.2.3 Акту, які є необґрунтованими.

Таким чином, висновки про заниження сум по сплаті військового збору та сум по сплаті ЄСВ є безпідставними та такими що суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки, як наведено вище контролюючий орган неправомірно дійшов висновку про заниження чистого оподаткованого доходу позивача.

Щодо встановленого перевіркою заниження задекларованих самозайнятою особою показників у рядку 16 декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» всього у сумі 131878,0грн. (12866,43грн. х 20%+646528,0 х 20%), у тому числі за грудень 2017 року у сумі 131878,0грн., чим порушено п. 187.1 сг. 187, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями» судова колегія зазначає, що в акті перевірки всупереч приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14.03.2013р. №395, не відображено посилань на первинні або інші документи, які підтверджують наявність зазначених фактів.

Зокрема, в частині заниження суми ПДВ в розмірі 833,0 грн. не зазначені контрагенти - не платники ПДВ від яких надійшли кошти, від яких саме кошти не надходило, чи відбулась реалізація ним товару та якими первинним документами підтверджуються ці обставини. Також не зазначено в акті перевірки відомості про первинні документи згідно яких підтверджується реалізацію товару контрагентам-не платникам ПДВ у грудні 2017 р. на загальну суму 151125, 54 грн., а не на 146125, 87 грн., як-то задекларовано позивачем.

По контрагентам від ТОВ «БМЗ Буд» та ТОВ «Еверест НП» відсутні посилання на первинні документи, згідно яких здійснювався продаж товару, його обсяг. Вартість і не з`ясовано перевіряючи ми обставини, що саме за певний товар була здійснена оплата, а не за товар, котрий міг бути поставлений в іншому періоді, або за будь-який інший товар не метало черепицю.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на документи та обставини, які підтверджують факт наявності залишків товару позивача на певну дату та певну суму, кількість таких залишків.

Згідно вказаного вище Порядку № 395 акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п. 1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п. 5 ст.198 Податкового кодексу України - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З аналізу вищевказаної норми випливає. що нестачу ТМЦ контролюючий орган може встановити в ході проведення інвентаризації, яка проводиться платником податку на вимогу особи, що перевіряє такого платника.

Разом з тим, належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів направлення відповідної вимоги контролюючого органу до позивача про проведення інвентаризації придбаних ТМЦ акт перевірки та матеріали справи не містять, як і доказів відмови позивача від проведення інвентаризації.

Тому висновки про заниження об`єкту оподаткування з податку на додану вартість є такими що не відповідають дійсності та спростовуються доводами позивача і наявними первинними та бухгалтерськими документами.

Через вказане вище суд не погоджується також із висновком контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПКУ, та встановлення відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму ПДВ 131878,0 грн., порушення п.201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПКУ через несвоєчасну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму ПДВ 872, 0 грн. (в т.ч. від СУАП «Європоль» у формі ТОВ грошові кошти (предоплата) надійшли на рахунок 16.03.2016р. в сумі 700,0грн. (ПДВ- 140,0 грн.), однак, до складу податкового зобов`язання вказана сума ПДВ включена у 2017 р. (16.07.2017 р. (п/н №8)); від ТОВ "СЕКВОЙЯ 2000" грошові кошти (предоплата) надійшли па рахунок 12.05.2015 р. в сумі 4390, 19 грн. (ПДВ- 732,0 грн.), однак, до складу податкового зобов`язання вказана сума ПДВ включена у 2016 р. (16.02.2016 р. (п/н №1 )).

Відповідно до ст. 1201 Податкового кодексу (в редакції, що діяла на час перевірки) визначено, що порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної

1201.1. Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 1201.2 цієї статті, не застосовуються.

1201.2. Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 1201.1 цієї статті, не застосовуються.

Разом з тим, як вже зазначалося, у п. 2.6 акту перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, а тому відсутні підстави для визначення порушення ст. 197 та п.198.5 ст. 198 ПК України, оскільки податковим органом неправомірно зроблено висновок реалізацію залишків ТМЦ, у зв`язку з чим відповідачем не доведена необхідність складання позивачем та реєстрації податкових накладних.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання та первинні бухгалтерські документи, які би свідчили про обставини порушення позивачем ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Так акт перевірки містить твердження, що: «СО ОСОБА_1 протягом 2015- 2017р. при розрахунках за готівкові кошти з покупцями товару не застосовував реєстратор розрахункових операцій, книгу обліку розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку її ведення.

Відповідно до наданих первинних документів та усних пояснень підприємця, встановлено проведення розрахунків з покупцями/замовниками товару за готівкові кошти:

у 2015р. на суму - 51789, 72 грн. (з ПДВ), в т.ч. ТОВ «Красноградське джерело» (код ЄДРПОУ 33232525) на суму 46902,24грн., ТОВ «Фенікс Трейд» (код ЄДРПОУ 38384721) на суму 4887,48грн.

у 2016р. на суму - 18966, 84 грн.(з ПДВ), в т.ч. ТОВ «Фенікс Трейд» (код ЄДРПОУ 38384721) на суму 18966,84грн.

у 2017р. на суму - 6636, 72 грн.(з ПДВ), в т.ч. ТОВ «Фенікс Трейд» (код ЄДРПОУ 38384721) на суму 6636,72 грн.» .

Всупереч приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14.03.2013р. №395, в акті перевірки не відображено посилань на первинні або інші документи, які підтверджують наявність зазначених фактів.

Стосовно рішення № 00003711306 від 12.03.2019 року про застосування до СО ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.12.2013 по 30.12.2013 р. на суму 476 грн. 42 коп., а саме: штрафу у розмірі 471, 47 грн. та пені 04, 95 грн. суд відзначає наступне.

Підставою для застосування штрафу та пені у спірному рішенні зазначено ч. 10 та п. 2 ч. 11 статті 25 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування(п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464).

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону № 2464).

Згідно п.4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Так, згідно з п.1 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що податковий орган у разі виявлення на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, який слідує за останнім місяцем коли було сплачено єдиний внесок виносить вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка може бути винесена протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків до акта перевірки.

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята).

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Пункт 4 розділу VII Інструкції передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи. Таким чином, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у вказаний період, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Матеріалами справи встановлено, що акт перевірки позивача не складався, вимога про сплату боргу (недоїмки) не виносились та позивачу не вручались.

Вищевказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, а саме відповідачем не винесено та не вручено акт перевірки, що у свою чергу порушило право позивача на подання заперечень щодо такого акту та відповідачем взагалі не було винесено вимогу про сплату боргу, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні документи, що є підставою для нарахування пені.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу та пені, згідно оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Однак відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість висновків акту перевірки в оскаржуваній позивачем частині.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних рішень та вимоги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/6781/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді С.П. Жигилій Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 17.12.2020 року