Постанова

від 18.12.2020 по справі 440/2753/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 р. Справа № 440/2753/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.08.20 року по справі № 440/2753/20

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "АГРОТЕПЛО"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "АГРОТЕПЛО" (далі - ПП "Агротепло", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22 312 грн 50 коп. та пені у розмірі 294 грн 36 коп.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року у справі № 440/2753/2020 та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невірне застосування судом ч.3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , за змістом якої: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що через неправильне трактування відповідних норм, відбувається перекладання обов`язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю на державну службу зайнятості, тому, фактично, роботодавці звільняються від обов`язку виконувати вимоги ст. 19 Закону №875-ХІІ та сплачувати адміністративно- господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону за порушення вказаного обов`язку.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховані приписи ч.3 ст.18, ч.3 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Таким чином, позивач вважає, що виходячи з наведених підстав на підприємство покладається обов`язок по створенню та самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Приватним підприємство Агротепло не виконано норматив, встановлений ст. 19 Закону, тому відповідач не може бути звільнений від обов`язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так відповідач у відзиві посилається на те ,що у період з 01.01.2019 по 23.08.2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПП Агротепло становила до 8 осіб. З 23.08.2019 року ПП "Агротепло" збільшило штат працівників, прийнявши на роботу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПП "Агротепло" почала становити 8 осіб. Проте, наказом підприємства №7-К від 11.03.2020 року зі штату працівників звільнено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який починаючи з 17.06.2019 року був відсторонений від роботи на час кримінального провадження №12019170220000444. Вироком Київського районного суду м.Полтави від 18.09.2019 у справі №536/1184/19, який залишений без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волів на 8 років, про цей факт відповідач дізнався лише 11.03.2020 року. З урахуванням викладеного, ПП "Агротепло" направило уточнюючий "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік" №1 від 03.06.2020 року, яким змінило середньооблікову кількість штатних працівників за 2019 рік на 7 осіб. Отже, на думку відповідача, ПП "Агротепло" не порушено вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те , що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, то колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд вказаної справи у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2020 року ПП "Агротепло" подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів .

Відповідачем самостійно визначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 8 чоловік, з них середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - 1 особа .

Відповідно до наявного у матеріалах справи наказу ПП "Агротепло" №17-К від 22.08.2019 року з 22.08.2019 року до штату працівників підприємства прийнято ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи .

Наказом ПП "Агротепло" № 7-К від 11.03.2020 року з 14 червня 2019 року звільнено ОСОБА_2 , який починаючи з 17.06.2019 року був відсторонений від роботи на час кримінального провадження №12019170220000444 .

18.09.2019 року вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.09.2019 у справі №536/1184/19, який залишений без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волів на 8 років .

29.05.2020 року Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надіслано на адресу ПП "Агротепло" розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2019 звітний рік, у якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця.

ПП "Агротепло" направило уточнюючий "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік" №1 від 03.06.2020 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу якого становить 7 осіб .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

На підставі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

На підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17, від 28 травня 2019 у справі № 820/2287/17.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 18.02.2020 року ПП "Агротепло" подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів .

Відповідачем самостійно визначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 8 чоловік, з них середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - 1 особа .

Відповідно до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників ( а.с. 57), наданого відповідачем, зазначається що з січня 2019 року по липень 2019 року на підприємстві працювало до 8 осіб, а тому у підприємства не виникало обов`язку щодо створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до наявного у матеріалах справи наказу ПП "Агротепло" №17-К від 22.08.2019 року з 22.08.2019 року до штату працівників підприємства прийнято ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи , та чисельність штату працівників з серпня місяця збільшилась понад 8 осіб, а отже у підприємства виник обов`язок щодо створення на підприємстві робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Проте, як зазначено, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Отже, працевлаштування особи з інвалідністю здійснено підприємством самостійно, з моменту виникнення такої необхідності, а саме серпня 2019 року.

03 червня 2020 року ПП "Агротепло" подало до позивача лист, в якому повідомило, що наказом ПП "Агротепло" № 7-К від 11.03.2020 року зі штату працівників з 14.06.2020 року було звільнено ОСОБА_2 , який починаючи з 17.06.2019 року був відсторонений від роботи на час кримінального провадження №12019170220000444, а 18.09.2019 року, вироком Київського районного суду м. Полтави від 18.09.2019 у справі №536/1184/19, який залишений без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.02.2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волів на 8 років, про останні відповідач дізнався лише 11.03.2020 року.

До листа відповідачем було додано уточнюючий звіт Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік та додаткові документи .

Відповідно до наданого уточнюючого звіту за 2019 рік, середньооблікова кількість штатних працівників на ПП "Агротепло" становить 7 осіб.

На підтвердження виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у 2019 році, відповідачем було надано до позивача разом з уточнюючим звітом, а також до матеріалів справи в ході розгляду справи наступні документи: список працюючих осіб з інвалідністю за 2019 рік, копії наказів про прийняття на роботу, відсторонення від роботи та припинення трудових відносин, копія вироку Київського районного суду м. Полтави від 18.09.2019 року та копія ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.02.2020 року .

Колегія суддів зазначає, що можливість подачі уточненого звіту прямо не заборонена та навпаки є допустимою дією у разі самостійно виявлених помилок у статичній та бухгалтерській звітності підприємства.

Таким чином, як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, у штаті підприємства відповідача у 2019 році працювала одна особа зі встановленою інвалідністю, що дорівнює встановленому нормативу робочих місць.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі №520/6670/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 по справі № 440/2753/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко