Постанова від 10.12.2020 по справі 640/6850/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6850/20 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Король Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року, яке проголошене о 15 год. 47 хв. та складене у повному обсязі 10 вересня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ ІНФОЗАХИСТ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12 березня 2020 року № 00002840502 та № 00002850502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року вказаний адміністративний було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП не підтверджується належним чином оформленими доказами. Крім того у діяльності вказаних товариств наявні ознаки фіктивності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи контролюючого органу щодо фіктивної діяльності контрагентів ґрунтуються на неналежних доказах.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ , за підсумками якої склало акт від 23 грудня 2019 року № 258/26-15-05-02-04/31748176.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2020 року:

- № 00002840502 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 425073 грн 00 коп., з яких 283382 грн 00 коп. - за податковим зобов`язанням та 141691 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 00002850502 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1330970 грн 00 коп., з яких 875980 грн 00 коп. - за податковим зобов`язанням та 437990 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ , суд першої інстанції виходив з того, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних документів, у тому числі первинних, а саме: видаткових та податкових накладних, карток рахунків, договору відступлення права вимоги, рахунків-фактур. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відсутні. Ні в акті перевірки позивача, ні під час розгляду справи відповідачем не було поставлено під сумнів як правильність складання наведених документів, так і обставин підтвердження ними господарських операцій позивача з його контрагентами. Натомість доводи податкового органу ґрунтуються виключно на наявності окремих кримінальних проваджень, в яких встановлені окремі обставини щодо діяльності ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП , та відсутності у таких підприємств достатніх трудових ресурсів і засобів для виконання своїх зобов`язань у правовідносинах з позивачем.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що вирок у справі № 757/11616/18-к та надані судові матеріали кримінального провадження № 32017110000000062 містять будь-які відомості щодо господарських операцій між ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ , з одного боку, та ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП з іншого.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у зазначених контрагентів достатніх матеріальних та трудових ресурсів для виконання зобов`язань по укладених із позивачем договорів постачання, суд першої інстанції зазначив, що відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Під час розгляду і вирішення справи суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду, що викладені у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/7946/14, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 640/7463/19, від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 23 липня 2020 року у справі № 826/6806/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 16 січня 2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17 та від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ , оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з актом перевірки від 23 грудня 2019 року № 258/26-15-05-02-04/31748176 підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість став висновок Головного управління ДПС у м. Києві про те, що ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ неправомірно задекларувало витрати, що враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток та податковий кредит за підсумками господарських операцій з ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП .

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ ОПТІМА АЙРОН до матеріалів справи приєднані такі документи: рахунок-фактура від 13 листопада 2017 року № 1311-2, видаткова накладна від 16 листопада 2017 року № ВН-01611, картка рахунку 631 та податкова накладна від 16 листопада 2017 року № 2323.

Згідно з вказаними документами предметом поставки була плата кореляторна в корпусі OGR-24 вартістю 496020 грн 00 коп.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП до матеріалів справи приєднані такі документи: рахунок-фактура від 13 листопада 2017 року № СФ-1319, видаткові накладні від 16 листопада 2017 року №№ 2309-2319, податкові накладні від 16 листопада 2017 року №№ 1418-1427, договір про відступлення прав вимоги від 11 грудня 2017 року, укладений між ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП та ТОВ АЛЬФАЛИМИТЕД , а також картка рахунку 631.

Згідно з вказаними документами предметом поставки були материнські плати, локатори нелінійностей, плати підсилювачів, рідкокристалічні екрани, блоки антен, плати антено-комутаторні, блоки живлення, акумулятори, кейси пластикові та інше загальною вартістю 4759860 грн 00 коп.

Висновки контролюючого органу про те, що фактична поставка вказаних товарів позивачу не здійснювалася ґрунтуються на такому:

- ОСОБА_1 здійснив реєстрацію ТОВ ОПТІМА АЙРОН за грошову винагороду без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к; згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних товар, зазначений видатковій накладні від 16 листопада 2017 року № ВН-01611, не придбавався ТОВ ОПТІМА АЙРОН ; широка номенклатура (газ скріплений, продукти харчування, спортивні товари тощо) та значні обсяги реалізованих товарів про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарських операцій з наявним у ТОВ ОПТІМА АЙРОН обсягом трудових та матеріальних ресурсів;

- ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП фігурує у кримінальному провадженні № 32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; широка номенклатура та значні обсяги реалізованих товарів про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарських операцій з наявним у ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП обсягом трудових та матеріальних ресурсів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Головне управління ДПС у м. Києві надало копію пояснень від 12 березня 2018 року, що були надані ОСОБА_1 старшому лейтенанту податкової міліції - оперуповноваженому ОУ Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши вказаний документ, колегія суддів встановила, що пояснення ОСОБА_1 стосуються обставин реєстрації та діяльності ТОВ Зімінік , ТОВ Салтор Лімітед , ТОВ Фест Стар та ТОВ Інсайд-АСД . Відомості щодо ТОВ ОПТІМА АЙРОН чи ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП у поясненням ОСОБА_1 від 12 березня 2018 року - відсутні.

Також до матеріалів справи приєднано копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно з вказаним вироком ОСОБА_1 з листопада 2017 року, діючи в співучасті з невстановленими слідством особами, в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55 1 , 56, 57, 62 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , вчинив фіктивне підприємництво шляхом придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ ОПТІМА АЙРОН (код ЄДРПОУ 41569162) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій, формування витрат та податкового кредиту іншим суб`єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, за наступних обставин.

Також вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к встановлено, що у другій половині листопада 2017 року у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи пропозицію у реєстрації на його ім`я підприємства за грошову винагороду в розмірі 3000 грн., повідомивши при цьому, що до фінансово-господарської діяльності підприємства ОСОБА_1 не буде мати ніякого відношення. Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника товариства, достовірно знаючи, що товариство перереєструється на його ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, погодився на таку пропозицію у зв`язку із скрутним матеріальним становищем у родині.

В подальшому ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення фіктивного підприємництва та прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів підприємницької діяльності, надав свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Подільським РВ ГУ ДМС України в місті Києві, та реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 невстановленій слідством особі з метою проведення державної реєстрації ТОВ ОПТІМА АЙРОН і зазначенням особистих даних ОСОБА_1 як засновника.

Перебуваючи 23 листопада 2017 року у нотаріуса Мельник Н.О. , за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи попередньо складені за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у встановленій законом формі проекти установчих та реєстраційних документів про проведення реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ ОПТІМА АЙРОН , які містили формальні відомості про мету і предмет діяльності підприємства, його місцезнаходження, розмір майнового внеску та статутного капіталу товариства.

В подальшому 23 листопада 2017 року на підставі підписаних та поданих ОСОБА_1 державному реєстратору документів, Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією внесено відомості про проведення реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ ОПТІМА АЙРОН , згідно яких єдиним учасником товариства є ОСОБА_1 .

З метою подальшої реалізації злочинного умислу ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою, 23 листопада 2017 року, перебуваючи в приміщенні відділення ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (МФО 320649), у місті Києві, надав документи для відкриття та забезпечення функціонування поточного рахунку підприємства ТОВ ОПТІМА АЙРОН № НОМЕР_3 .

Після підписання документів ТОВ ОПТІМА АЙРОН ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи частину обіцяної грошової винагороди у розмірі 6000 грн 00 коп.

ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 23 листопада 2017 року по 26 грудня 2017 року значився засновником та директором ТОВ ОПТІМА АЙРОН .

Отже, вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к було установлено, що державну реєстрацію зміни засновника та керівника ТОВ ОПТІМА АЙРОН було здійснено на підставі документів, оформлених з порушенням установленого законом порядку (шляхом вчинення злочину), а ОСОБА_1 , який зазначений керівником товариства, не мав наміру здійснювати господарську діяльність.

У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Надаючи оцінку зазначеному вироку як доказу в цій адміністративній справі, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 826/10170/17. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд аналізував можливість прийняття первинних документів у разі, коли вироком суду встановлено факт фіктивності реєстрації товариства, з яким позивач мав господарські відносини. Верховний Суд прийшов до висновку, що всі первинні документи, видані контрагентом позивача та підписані особою, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, як керівником, є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний - у тому, що всі первинні документи, підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину. Вважати документи контрагента позивача належними для формування витрат не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку у питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує також позицію щодо особливостей урахування вироку у кримінальному провадженні, викладену в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/10205/16. Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, врахували лише те, що всі первинні документи, якими обґрунтовується реальність операцій з контрагентом підписано особою, яка не мала на меті здійснення фактичної господарської діяльності. Вказані обставини встановлені вироками, які набрали законної сили. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено у який саме період здійснювалися господарські операції та чи могла ця особа (відносно якої вирок) укласти вказані договори до моменту, з якого вироком суду підтверджена фіктивність її діяльності.

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 також акцентовано увагу на необхідності перевіряти чи встановлено вироком вина саме тієї уповноваженої особи контрагента позивача, яка здійснювала підписання первинних документів.

Колегія суддів враховує, що згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к ОСОБА_1 був зареєстрований як керівник ТОВ ОПТІМА АЙРОН 23 листопада 2017 року.

У свою чергу документи щодо господарських правовідносин між ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ та ТОВ ОПТІМА АЙРОН містять дату їх складання - 13 та 16 листопада 2017 року.

Таким чином рахунок-фактура від 13 листопада 2017 року № 1311-2, видаткова накладна від 16 листопада 2017 року № ВН-01611 та податкова накладна від 16 листопада 2017 року № 2323 були складені ще до реєстрації ОСОБА_1 як керівника ТОВ ОПТІМА АЙРОН .

Водночас податкова накладна від 16 листопада 2017 року № 2323 була підписана саме ОСОБА_1 . Правових підстав для підписання вказаної податкової накладної ОСОБА_1 станом на 16 листопада 2017 року колегія суддів не встановила.

Рахунок-фактура від 13 листопада 2017 року № 1311-2 не містить відомостей про посаду та прізвище особи, яка його підписала, а видаткова накладна від 16 листопада 2017 року № ВН-01611 від імені ТОВ ОПТІМА АЙРОН ОСОБА_3 без зазначення посади.

Отже, податкова накладна за підсумками господарських правовідносин між позивачем та ТОВ ОПТІМА АЙРОН хоч і була складена до настання подій (за 7 днів), описаних у вироці суду, проте підписана особою, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність та передала свій паспорт громадянина України і довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру невстановленій слідством особі за грошову винагороду.

Разом з відзивом на адміністративний позов Головне управління ДПС у м. Києві надало до суду копію протоколу допиту ОСОБА_4 від 10 лютого 2018 року в рамках кримінального провадження № 32017110000000062 від 22 грудня 2017 року. Згідно з вказаним протоколом ОСОБА_4 у грудні 2017 року здійснив перереєстрацію на своє ім`я двох підприємств - ТОВ Сандлайф-еліт та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП за грошову винагороду в розмірі 1500 грн 00 коп. без наміру займатися фінансово-господарською діяльністю, виходячи виключно з міркувань матеріальної зацікавленості.

Також відповідач надав суду копії ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року у справі № 760/20369/16-к, Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у справі № 752/13616/18, Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року у справі № 761/25348/17, Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року та 16 липня 2018 року у справі № 757/32152/18-к за наслідками розгляду клопотань про арешт майна у рамках кримінальних проваджень, у мотивувальних частинах яких є посилання на ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП .

Надаючи оцінку вказаним письмовим доказам, суд першої інстанції правильно врахував позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, згідно з якою протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Колегія суддів додаткового наголошує на тому, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України підставою для звільнення від доказування є не лише вирок, а й ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Разом з тим, судом першої інстанції не було належним чином перевірено наявність вироків чи ухвал, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, у відношенні ОСОБА_4 .

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Положення ч. 4 ст. 9 КАС України передбачають, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові 04 лютого 2020 року у справі № 826/6929/13-а, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України Про державну таємницю .

З інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень колегія суддів встановила, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у справі № 760/14225/18 ОСОБА_4 (керівника ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП ) було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 1 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження відносно нього закрите.

Згідно з вказаною ухвалою ОСОБА_4 в середині грудня 2017 року за відсутності навичок для здійснення фінансово-господарської діяльності, освіти, не маючи офісного та складських приміщень, найманих працівників, за умови отримання винагороди та повідомлення про необхідність підписання лише документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи, отримати заробіток та перереєструвати на своє ім`я підприємство ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП (код ЄДРПОУ 40931795).

В середині грудня 2017 року ОСОБА_4 надав свій паспорт громадянина України невстановленій слідством особі та ідентифікаційний код, які були використані невстановленими особами для підготовки документів щодо перереєстрації ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП , та внесенню до цих документів завідомо неправдивих відомостей, усвідомлюючи, що не буде здійснювати реальної фінансово-господарської діяльності.

Після підписання наданих йому невстановленою особою документів про перереєстрацію ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП , ОСОБА_4 передав ці документи невстановленим особам, які подали до державного реєстратора Комунального підприємства Солом`янка Сервіс Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 40А, що призвело до державної перереєстрації ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП .

Підставою для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи стало те, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, зокрема не ухилявся від явки до слідчого та послідовно надавав правдиві показання. Суд визнав зазначені обставини достатніми для закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України (у зв`язку з дієвим каяттям).

Отже, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у справі № 760/14225/18 був установлений факт реєстрації зміни керівника ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП шляхом вчинення злочину та без наміру проведення господарської діяльності.

Одночасно колегія суддів враховує, що зміна керівника ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП на ОСОБА_4 було проведена у грудні 2017 року, а надані до суду документи щодо поставки товару на адресу ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ складені у період з 13 по 16 листопада 2017 року.

Водночас податкові накладні від 16 листопада 2017 року №№ 1418-1427 були підписана саме ОСОБА_4 . Правових підстав для підписання таких документів ОСОБА_4 станом на 16 листопада 2017 року колегія суддів не встановила.

Рахунок-фактура від 13 листопада 2017 року № СФ-1319 та видаткові накладні від 16 листопада 2017 року №№ 2309-2319 від імені ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП підписані ОСОБА_5 без зазначення посади.

Отже, податкові накладні за підсумками господарських правовідносин між позивачем та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП хоч і були складені до настання подій, описаних в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у справі № 760/14225/18, проте підписані особою, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність та передала свій паспорт громадянина України і довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру невстановленій слідством особі за грошову винагороду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19, встановлені у вироках факти фіктивного підприємництва виключають оцінку наданих позивачем первинних документів, виписаних за операціями з придбання послуг та товарів у цих товариств, як достовірних.

Враховуючи, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к та ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у справі № 760/14225/18 були установлені факти вчинення протиправних дій щодо здійснення державної реєстрації зміни складу засновників та керівників ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП вже після підписання первинних документів за операціями з поставки товарів позивачу, колегія суддів вважає необхідним також дослідити письмові докази, які були надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів також враховує, що право на нарахування податкового кредиту та включення витрат до складу тих, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, виникає за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, а також оформлення такої операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Відтак, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ податкового кредиту та витрат підлягає перевірці фактичне виконання ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП поставок товарів, що відображені у наданих до суду видаткових накладних.

Як раніше зазначалося, контролюючий орган перевіряв спроможність таких контрагентів здійснити відповідні поставки, у тому числі шляхом аналізу податкової інформації про ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП , номенклатури товарів, що придбавалися ними в інших осіб згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер.

Разом з тим, повідомлені контролюючим органом відомості про діяльність ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП , встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2018 року у справі № 757/11616/18-к та ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у справі № 760/14225/18 проведення державної реєстрації зміни складу засновників та керівників цих товариства, а також аналіз наданих до суду первинних документів у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави для сумнівів у фактичному здійсненні господарських операцій, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит та витрати.

У відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару у разі виникнення відповідних сумнівів у контролюючого органу.

Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують і розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

Приєднані до матеріалів справи первинні документи, а саме - копії рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних є основними документами, які складаються у ході здійснення господарських операцій цього виду та за звичайних умов є достатніми для здійснення бухгалтерського і податкового обліку таких операцій.

Разом з тим у разі виникнення сумнівів щодо здійснення фактичних поставок товарів та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності підтверджували отримання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

З наданих позивачем документів неможливо встановити у який спосіб було досягнуто домовленість з ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП про співпрацю, асортимент, кількість та ціну товару, строки поставки, місце передачі товару, на кого з контрагентів покладені обов`язки з переміщення товару від продавців до покупця, порядок і строки здійснення розрахунків.

Також колегія суддів враховує, що ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ при виборі контрагентів не діяло у достатній мірі обачно та не вжило мінімальних заходів з перевірки повноважень осіб, які підписали податкові накладні за підсумками господарських операцій.

Як раніше зазначалося, відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ ОПТІМА АЙРОН та про ОСОБА_4 як керівника ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вже після складання і підписання податкових накладних від 16 листопада 2017 року № 2323 та від 16 листопада 2017 року №№ 1418-1427.

Крім того до суду не надано доказів подальшого використання придбаного у ТОВ ОПТІМА АЙРОН та ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП у межах господарської діяльності ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ .

Зміст наданих позивачем документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, виконання яких фактично відбулося.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що Головне управління ДПС у м. Києві правомірно здійснила додаткове нарахування податкових зобов`язань ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ НВЦ ІНФОЗАХИСТ .

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 03 вересня 2020 року та є підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НВЦ ІНФОЗАХИСТ - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Є.В. Чаку

Постанова складена у повному обсязі 17 грудня 2020 року.