Постанова

від 16.12.2020 по справі 640/139/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/139/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославна П" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (у подальшому замінено на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2019 року №0004434001, №0004444001, №0004454001, №0004464001, №0004474001.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, провівши фактичну перевірку діяльності кафетерію " Веселий Бобер " та склавши податкові повідомлення-рішення відносно позивача, не вірно визначив суб`єкта, який порушив норми податкового законодавства України, не взяв до уваги заперечення останнього, та фактично притягнув позивача до відповідальності за діяння, які були вчинені іншим суб`єктом господарювання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що перевіркою встановлено, що у кафетерії "Веселий Бобер" здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, представниками ТОВ "ЯРОСЛАВНА П" не надано документів щодо узгодження статусу громадського харчування, продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово - відпускних або роздрібних цін, факт зберігання ТОВ "ЯРОСЛАВНА П" алкогольних напоїв без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, відтак податкові повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням ДФС у місті Києві з метою перевірки обставин, викладених у листі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та на підставі підпунктів 80.2.2,80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а також на виконання наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05 липня 2019 року № 9472 та направлень на проведення перевірки від 09 липня 2019 року № 6211/26-15-40-01, № 6212/26-15-40-01 ГДРІ відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у м. Києві Коломійцем Євгеном Сергійовичем та Святецьким Анатолієм Олеговичем проведено фактичну перевірку закладу Веселий бобер за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А , де здійснює свою господарську діяльність ТОВ ЯРОСЛАВНА П .

За результатами перевірки податковим органом було складено акт (довідка) фактичної перевірки від 18 липня 2019 року № 4622/26-15-40-01/19116432, згідно висновків якого було встановлено, що у кафетерії Веселий Бобер здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: горілки на розлив у пластикову тару для споживання на місці за ціною 4,0 грн. за 0,05 л. з пляшок, на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статей 11-1, 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами та доповненнями). Також, перевіркою встановлено, що в ході проведення та до закінчення перевірки представниками ТОВ Ярославна П не надано документів щодо узгодження статусу громадського харчування, чим порушено вимоги статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами та доповненнями). В акті перевірки вчинено запис про реалізацію алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлені мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, тобто: 4,00 грн. за 0,05 л., в той час як мінімальна роздрібна ціна на горілку та лікеро-горілчані вироби міцністю 40% об. місткістю 0,05 л. становить 8,94 грн. (447,00 грн. за 1 л. 100% спирту х 0,05 л. х 40% об. /100 =8,94 грн.), чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (зі змінами та доповненнями). Також, перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ ЯРОСЛАВНА П алкогольних напоїв (дві пляшки пива оболонь світле) без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, чим порушено статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з актом фактичної перевірки від 18 липня 2019 року № 4622/26-15-40-01/19116432, позивачем на адресу ГУ ДФС у м. Києві було направлено письмові заперечення від 01 серпня 2019 року № 22, в яких позивач зазначив, що факти, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки кафетерій Веселий бобер за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А не належить ТОВ ЯРОСЛАВНА П . ТОВ ЯРОСЛАВНА П , належить приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, яке здається в оренду ТОВ РАЙДГРУП . Дані обставини підтверджуються копією договору оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47 та копією листа ТОВ РАЙДГРУП від 01 липня 2020 року № 18.

Вищевказані заперечення на акт від 18 липня 2019 року № 4622/26-15-40-01/19116432 ГУ ДФС у м. Києві до уваги прийняті не були, у зв`язку з чим на підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 28 серпня 2019 року №0004444001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення позивачем частини 54 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ;

- від 28 серпня 2019 року №0004454001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення позивачем положень абзацу 6 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ;

- від 28 серпня 2019 року №0004464001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000, 00 грн. за порушення позивачем положень абзацу 17 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ;

- від 28 серпня 2019 року №0004434001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення позивачем положень абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ;

- від 28 серпня 2019 року №0004474001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 800, 00 грн. за порушення позивачем положень абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Поряд з викладеним суд встановив, що не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 02 жовтня 2019 року звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

При цьому, 29 листопада 2019 року Державною податковою службою України винесено рішення № 11254/6/99-00-08-05-05, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що перевірка проведена з порушенням чинного законодавства, передбаченого для проведення фактичної перевірки, що являє собою самостійну підставу для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами даної перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина перша статті 16 Закону №481/95-ВР).

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 17 Закону №481/95-ВР).

Згідно з пунктом 80.2.2, пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі також -ПК України), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки на підставі направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, найменування та реквізити суб`єкта, адреса об`єкта, перевірка якого проводяться, підстави для проведення перевірки.

Як було встановлено раніше, фактична перевірка податковим органом була проведена за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А .

Проте, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 червня 2019 року вбачається, що позивач має право власності на об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2019 року між ТОВ ЯРОСЛАВНА П та ТОВ РАЙДГРУП було укладено договір оренди нежитлового приміщення. (Далі по тексту Договір 1 ).

Відповідно до п.1.1 Договору 1, орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, надалі Об`єкт , на умовах, зазначених в даному договорі.

Пунктом 1.2 Договору 1 передбачено, що орендований Об`єкт , загальною площею 35,00 м.кв., розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47.

При цьому, судом першої інстанції було допитано в якості свідка директора "РАЙДГРУП" ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що ТОВ "РАЙДГРУП" було укладено договір суборенди нежитлового приміщення за адресою вул.Закревського, 47 з ТОВ "ЯРОСЛАВНА П". У подальшому, дане приміщення ТОВ "РАЙДГРУП" передало в суборенду ТОВ "НОРТ КОМПАНІ".

З отриманої від ТОВ РАЙДГРУП інформації вбачається, що ТОВ РАЙДГРУП уклало з ТОВ НОРТ КОМПАНІ договір суборенди нежитлового приміщення № 01-05-19 від 01 травня 2019 року, згідно якого передало в суборенду приміщення площею 35,00 м.кв., що розташоване в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47.

З вказаного вище вбачається, що саме - ТОВ НОРТ КОМПАНІ використовує нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47 для здійснення власної підприємницької діяльності.

У контексті наведеного, судова колегія зауважує, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Всупереч наведеним нормам законодавства, відповідачем жодних доказів на спростування вказаних вище обставин ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції надано не було.

При цьому у відповідності до приписів статті 109 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи наведені законодавчі приписи щодо правил здійснення суб`єктами господарювання роздрібного продажу алкоголю виробів, а саме наявності відповідних ліцензій та заборони на їх продаж без РРО та не у відведеному місці, суд апеляційної інстанції підкреслює, що до відповідальності може бути притягнутий суб`єкт господарювання, який вчинив порушення таких правил, тобто допустив протиправні винні діяння.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року № 821/2154/16.

Крім іншого, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 жовтня 2019 року приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А належить територіальній громаді м. Києва, в особі Київської міської ради.

В інтересах позивача було зроблено адвокатський запит від 12 листопада 2019 року до Київської міської ради.

Відповідно до відповіді від Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 102/04/28-9249 від 19 листопада 2019 року на адвокатський запит, вбачається, що між територіальною громадою м. Києва та ТОВ ЯРОСЛАВНА П відсутні будь-які договірні відносини на предмет оренди або суборенди нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А .

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, а також з метою усунення суперечностей між наданими сторонами доказами, суд першої інстанції, ухвалою від 14 липня 2020 року витребував від Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Київської міської державної адміністрації інформацію відносно приміщень, розташованих по вулиці Миколи Закревського, 47, літера А у м. Києві , за ким обліковується (зареєстроване) таке приміщення та чи передавалось воно в оренду чи розпорядження.

На виконання ухвали суду від 14 липня 2020 року Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація проінформувала, що приміщення, розташовані по вулиці Миколи Закревського, 47, літера А у м. Києві не перебувають у сфері її управління.

Отже, як було вірно зазначено судом першої інстанції, провівши фактичну перевірку діяльності кафетерію Веселий Бобер та склавши податкові повідомлення-рішення відносно позивача, не вірно визначив суб`єкта, який порушив норми податкового законодавства України, не взяв до уваги заперечення останнього, та фактично притягнув позивача до відповідальності за діяння, які були вчинені іншим суб`єктом господарювання.

Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача письмові заперечення від 01 серпня 2019 року № 22, в яких позивач зазначив, що факти, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки кафетерій Веселий бобер за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, літера А не належить ТОВ ЯРОСЛАВНА П . ТОВ ЯРОСЛАВНА П , належить приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47, яке здається в оренду ТОВ РАЙДГРУП . Дані обставини підтверджуються копією договору оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 47 та копією листа ТОВ РАЙДГРУП від 01 липня 2020 року № 18. Однак, вказані обставини не були взяті до уваги суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка проведена з порушенням чинного законодавства, передбаченого для проведення фактичної перевірки, що являє собою самостійну підставу для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами даної перевірки.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено "17" грудня 2020 року.