Постанова

від 14.12.2020 по справі 320/2763/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2763/19 Головуючий у 1 інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Парінова А.Б.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми "Ф" від 27.11.2018 № 0304447-5006-1022 на суму 16 403,20 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми "Ф" від 27.11.2018 № 0304447-5006-1022 на суму 16 403,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, не підпадають під дію абз. ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так як, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Договору дарування нежитлової будівлі від 20 серпня 2014 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1025,2 кв.м.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є власником зазначеної будівлі, Головним управління Державної податкової служби у Київській області 27 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 0304447-5006-1022, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 16 403,20 грн. за податковий період 2017 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

У відповідності до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

В силу підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування: а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради; д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27 листопада 2018 року № 0304447-5006-1022 на суму 16 403,20 грн. за податковим зобов`язанням: податок на не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 14).

Згідно Договору дарування нежитлової будівлі від 20 серпня 2014 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1025,2 кв.м. (а.с. 32).

ОСОБА_1 вказує, що не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, вказане приміщення є свинарником, який нею використовується у сільськогосподарській діяльності.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що нежитлове приміщення з реєстраційним номером 364456332244, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1025,2 кв.м. визначено як свинарник (а.с. 108-113).

Колегія суддів зазначає, що абз. "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Приписами п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі, власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно Довідки АБ № 362494 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, крім того, судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства ГУБЕНКО О.М. (а.с. 76).

Із вищевказаної Довідки АБ №362494, також, вбачається, що фермерське господарство займається, зокрема, код КВЕД-2010 01.46 розведенням свиней.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000, до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники , кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Відповідно до Довідки виконавчого комітету Кислівської сільської ради від 08 січня 2019 року № 17, згідно по господарської книги №1 особовий рахунок НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 станом на 03.01.2019 року в домогосподарстві утримується поголів`я свиней в кількості 30 голів (а.с. 33).

Згідно Довідки виконавчого комітету Кислівської сільської ради від 18 березня 2019 року № 80, нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності в АДРЕСА_1 використовується для сільської діяльності з 20.08.2014 року (а.с. 34).

Таким чином, нежитлове приміщення, яке на праві власності належать ОСОБА_1 , не є об`єктом, який оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень абз. "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, не підпадають під дію абз. ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так як, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, в розумінні пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми "Ф" від 27 листопада 2018 року № 0304447-5006-1022.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Парінов А.Б.

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2020 р.