Рішення

від 08.12.2020 по справі 173/1471/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1471/20

Провадження №2/173/696/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В

За участю: позивача - ОСОБА_1 .

Представника позивача - адвоката Єрохіна О.О.

Третьої особи - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особі, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першого Кам`янського нотаріального округу, виконуючого обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори і ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до відповідача Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, виконуюча обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори

03.09.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 19.10.2020 року.

19.10.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва в зв`язку з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 . Справа призначена до розгляду на 24.11.2020 року.

24.11.2020 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначене до розгляду на 08.12.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

08.12.2020 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визначити їй додатковий строк, достатній для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці з дати набрання рішенням суду .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , яка на момент смерті проживала в АДРЕСА_1 .

25.08.2020 року їй зателефонувала її тітка - ОСОБА_2 ,, яка проживає в м. Кам`янське Дніпропетровської області, яка повідомила, що їй разом з нею потрібно звернутись до нотаріуса та заповнити документи, на що вона погодилась. Так, ОСОБА_2 , повідомила їй, що їй необхідно подати заяву про відмову від спадщини.

25.08.2020 року вона разом з тіткою, ОСОБА_2 , звернулась до державного нотаріуса Першого Кам`янського нотаріального округу, виконуючого обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори. Нотаріус повідомила її, що її бабуся ОСОБА_3 , склала відносно неї заповіт на нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Даний заповіт був посвідчений секретарем Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 03 серпня 2006 року, за реєстровим номером 147.

У зв`язку з даною обставиною нею в цей же день, 25.08.2002 року, було подано заяву про прийняття спадщини. Однак, постановою державного нотаріуса від 25.08.2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач і представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просили їх задовольнити. При цьому пояснили, що позивачеві не було відомо про наявність заповіт, складеного на її ім`я. Тому просили визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та визначити позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини

Відповідач, представник Дніпровської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву не надали.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першого Кам`янського нотаріального округу в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Письмових пояснень суду не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 ,. допитана в якості свідка, проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши, що померла не є рідню бабусею позивачки. А вона є племінницею померлої та весь час допомагала померлій. Вона поздоровила померлу з Новим 2020 роком, ОСОБА_3 , говорила їй, що почуває себе погано, тому наступного дня вона з самого ранку почала телефонувати до ОСОБА_3 , але остання не відповідала. Тоді вони разом з позивачкою поїхали до неї, та з`ясували, що ОСОБА_3 , померла. Вона поховала померлу. Так як у померлої інших, більш близьких родичів, не було, вона з матір`ю позивачки домовилась, що вона оформляє спадщину. Потім квартиру вони продають та виручені кошти ділять пополам. Але з`ясувалось, що існує заповіт складений на ім`я позивачки. За життя померла говорила їй, що складала заповіт на ім`я позивачки, але потім повідомила, що вона даний заповіт вона знищила, оскільки говорила, що позивачці вона не потрібна, і хто буде її доглядати тому і залишиться спадщини. Але померла не знала, що їй необхідно було зробити відміну заповіту у раді або в нотаріуса. Спочатку позивачка говорила, що вона відмовиться від спадщини, але потім змінила свою позицію. Так як між нею та матір`ю заповідачки була домовленість, що вони спадщину ділять пополам тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а успадкувати майно померлої повинна вона.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка на момент смерті проживала в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина, яка складається в тому числі із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавцем, ОСОБА_3 , на ім`я позивачки був складений заповіт, посвідчений секретарем Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 03 серпня 2006 року, за реєстровим номером 147, що підтверджується копією заповіту.

25.08.2002 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_3 . Однак, постановою приватного нотаріуса від 25.08.2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини

З наведеного вище судом встановлено, що порушені права позивача щодо прийняття спадщини. Позивачем обраний спосіб захисту порушених прав, у вигляді відновлення його порушеного права, передбачений нормами ЦК України, а саме: визначення додаткового строку для прийняття спадщини, з яким погоджується суд.

За нормами ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За положеннями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач посилається на те, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки не знала про наявність заповіту, складеного на її ім`я.

Даний факт підтверджується і поясненнями третьої особи, допитаної як свідка, яка повідомляла, що померла говорила про складання заповіту на ім`я позивачки, але потім говорила, що даний заповіт вона знищила. Тобто, якщо позивачці і було відомо про наявність заповіт, але померла вказувала на те, що заповіт нею відмінений. Крім того свідок ОСОБА_2 , хоч і заперечує проти задоволення позовних вимог, але підтвердила, що позивачці стало відомо про наявність заповіту, лише 25.08.2002 року, коли вона за її проханням з`явилась до нотаріуса для підписання документів.

Свідок ОСОБА_4 ,. в судовому засіданні пояснила, що коли померла їх тітка, то її доньку, ОСОБА_1 , викликали до нотаріуса і остання там дізналась, що на її ім`я складений заповіт.

Таким чином судом встановлено, що позивачка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність складеного на її ім`я заповіту. При цьому спадкодавець була далекою родичкою позивачки і за життя висловлювалась про зміну свого волевиявлення щодо складання заповіту на ім`я позивачки.

Факт того, що позивачеві не було відомо про наявність складеного на її ім`я заповіту підтверджений належними і допустимими доказами, І будь-яких інших доказів не спростовує даного факту суду не надано.

Наявність усної домовленості між ОСОБА_2 , та матір`ю позивачки про те, що ОСОБА_2 , оформляє спадщину на своє ім`я, а потім вони ділять спадщину пополам, не спростовує факту складання заповіту на ім`я позивачки та пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Відповідно до ст. 63 ЗУ Про нотаріат - Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

В свою чергу дотримання принципу пропорційності , визначено практикою застосування норм права Європейським судом з прав людини передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З матеріалів спадкової справи № 81/2020, відкритої після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , звернулися ОСОБА_2 , і позивачка. При цьому на ім`я позивачки складений заповіт.

Доводи третьої особи, ОСОБА_2 ,. про те, що померла не є рідною бабусею позивачки не спростовують справжність заповіту.

Оскільки, відповідно до ст.. 1233 ЦК України - Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України - Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Виходячи з того, що судом встановлено, що шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , закінчився 01.07.2020 року. Позивач звернувся з позовною заявою про визначення строку для прийняття спадщини в серпні місяці 2020 року, при цьому позивачці не було відомо про наявність заповіту, складеного на її ім`я.

Тобто між закінченням строку для прийняття спадщини і зверненням позивача до нотаріуса, а потім до суду пройшов незначний період часу

Відповідно до правової позиції ВС/КЦС, викладеній у справі № 681/203/17 від 17.10.2018 року зазначається, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про визначення додаткового строку про прийняття спадщини є підставою для задоволення позовних вимог.

Також судом встановлено, що позивачем пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, так як позивачка не була обізнана із наявністю заповіту на її ім`я. І в матеріалах спадкової справи відсутнє повідомлення нотаріусом позивача про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , та про складений на ім`я позивачки заповіт. Відповідно при відмові у задоволенні позовних вимог лише з формальних підстав буде порушуватись принцип пропорційності та право власності позивача на майно, що залишилось після смерті спадкодавця.

Також суд вважає, що додатковий строк для прийняття спадщини, потрібно визначити позивачеві тривалістю в два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду, який на думку суду буде достатнім для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Понесені позивачем витрати по сплату судового збору суд, вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачається вини відповідача у порушенні прав позивача.

На основі ст.ст.1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особі, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першого Кам`янського нотаріального округу, виконуючого обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори і Мосіна Наталя Іванівна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тривалістю в два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення

Повний текст рішення виготовлений: 18.12.2020 року

Суддя Петрюк Т.М

Направлене до ЄДРСР: 18.12.2020 року

Дата набрання законної сили: 19.01.2021 року