Ухвала

від 18.12.2020 по справі 638/9195/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9195/20

Провадження № 2-з/638/439/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова

в складі головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Овчаренко К.В.,

розглянувши заяву адвоката В.О. Репетя - представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, витребування майна та часток у статутному капіталі, визнання особистими зобов`язань, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі- продажу земельних ділянок, стягнення сум, -

встановив:

06 липня 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Репеті В.О. звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до якого просила визнати недійсним шлюбний договір від 03.04.2019, договір про поділ спільного майна подружжя від 03.04.2019, договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ Маун (ідентифікаційний код 35074013) від 03.04.2019, договір дарування ННТ № 550025 від 03.04.2019 автомобіля SKODA OCTAVIA A5, Договір дарування ННТ № 550026 від 03.04.2019 автомобіля MERCEDES-BENZ G 350 TD, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати особистими зобов`язання ОСОБА_2 за Договором позики від 16.09.2019, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати недійсним договір іпотеки від 16.09.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати недійсним договори купівлі-продажу земельних ділянок від 01.11.2019, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Через канцелярію суду від представника позивача, адвоката Репеті В.О., надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136300:07:020:0010 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1914642863101), яка належить ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер 6321655800:01:004:0061 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1951759763216), яка належить ОСОБА_4 ; земельну ділянку площею 0,2907 га кадастровий номер 6321655800:01:004:0062 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1951719263216), яка належить ОСОБА_4 ..

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача посилається на те, що необхідність у невідкладному вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки зумовлюється тим, що на сьогодні земельні ділянки, що належали на праві спільної сумісної власності подружжю та були передані ОСОБА_2 на підставі оспорюваних позивачем договорів, вже були відчужені та обтяжені ОСОБА_2 на користь інших осіб. Винесенню рішення судом у даній справі передуватиме значний проміжок часу, протягом якого відповідачі мають повну і безперешкодну можливість здійснити відчуження належних їм на підставі спірних правочинів земельних ділянок на користь інших осіб. Отже, у разі задоволення позовних вимог, наявність спірного майна, що було передано за недійсними правочинами, на праві власності у інших осіб (що не були стороною недійсних правочинів) унеможливлює застосування реституції як способу захисту права, відтак і поновлення порушених прав позивача.

Також представник позивача зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки жодним чином не впливає на можливість вільного користування цими земельними ділянками. Арешт земельних ділянок, тобто заборона відчуження даного майна у будь-який спосіб, не позбавляє власників права володіння ним.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Також суд звертає увагу, що забезпечення позову, перш за все, спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Позивачем не надано доказів того, що дії відповідачів якимось чином будуть спрямовані на приховання, відчуження або знищення майна, як не надано доказів й того, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідачі будуть ухилятись від виконання такого рішення .

Враховуючи викладене, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним та доцільним, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 149,150 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Заяву адвоката В.О. Репетя - представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя: Т.В. Штих.