Постанова

від 10.12.2020 по справі 203/4203/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3127/20 Справа № 203/4203/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргоюпредставника органу самоорганізації населення Будинковий комітет Тихий двір по площі Вокзальна (Петровського), будинок №2 - ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року

у справі за позовом органу самоорганізації населення Будинковий комітет Тихий двір по площі Вокзальна (Петровського), будинок №2 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року орган самоорганізації населення Будинковий комітет Тихий двір звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що позивач є органом, створеним мешканцями будинку для задоволення їй соціальних, культурних, побутових потреб, вирішення питань з утримання та обслуговування будинку. 12 березня 2014 року Дніпропетровською міською радою було ухвалене рішення, за умовами якого між відповідачами було укладено договір оренди землі під фактичне розміщення нежитлової офісної будівлі, належної ОСОБА_2 , у дворі будинку. 30 вересня 2015 року Дніпропетровською міською радою було ухвалене рішення про внесення змін до укладеного договору оренди. Вказана будівля була побудована без узгодження з мешканцями будинку та на ділянці, що є прибудинковою територією. Крім того, ОСОБА_2 , який був депутатом Дніпропетровської міської ради, брав участь в ухваленні цих рішень, що також свідчить про їх незаконність.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 12 березня 2014 року №122/49 та від 30 вересня 2015 року №306/67.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог Органу самоорганізації населення Будинковий комітет Тихій двір відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту наявності у нього прибудинкової території, її площу та визначені відповідно до закону межі, отже й відповідне порушення відповідачами таких меж.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно наданих суду відповідей Голови АПУ №7/20-486 від 20 серпня 2018 року, ВЖРЕПУ Кіровського району №136 від 28 березня 2011 року, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 70 від 16 січня 1951 року про відведення земельної ділянки, відповіді Інфо-Рада-Дніпро №07/06-3 від 07 червня 2018 року позивачем встановлено, що прибудинкова територія надавалась під час будівництва та складає 4 819,2 м 2. , про що надано відповідний розрахунок. Вважає рішення Дніпропетровської міської ради від 12 березня 2014 року №122/49 та від 30 вересня 2015 року №306/67 незаконними, на підставі цих рішень укладені в інтересах депутата ОСОБА_2 договори оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року та 17 листопада 2015 року на підставі документації, що не відповідає дійсності. Земельне законодавство України не передбачає можливості надання у строкове платне користування прибудинкової території для житлової забудови. Суд першої інстанції не врахував, що на прибудинковій території житлового будинку неправомірно збудовано приватні офіси з порушенням вимог по водовідведенню та заходів інженерного захисту території, екологічного обґрунтування можливості і доцільності будівництва.

20 березня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є органом, створеним мешканцями будинку АДРЕСА_1 для задоволення їй соціальних, культурних, побутових потреб, вирішення питань з утримання та обслуговування будинку (т. 1 а.с. 16, т. 3 а.с.а.с. 119 - 124).

29 липня 2013 року між ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень придбав нежитлові офісні приміщення №2 у нежитловій офісній будівлі літ. Б-4, розташованій на земельній ділянці площею 0,0693 га за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.а.с. 118-звор. - 120).

25 вересня 2013 року Дніпропетровською міською радою було ухвалене рішення №87/40, за яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової офісної будівлі по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.а.с. 107-звор., 108).

12 березня 2014 року Дніпропетровською міською радою було ухвалене рішення №122/49, за яким було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1542 га (кадастровий номер - 1210100000:06:103:0063) (т. 1 а.с.а.с. 174, 175).

17 квітня 2014 року на виконання ухваленого рішення між відповідачами було укладено договір оренди землі, за яким Дніпропетровська міська рада надала, а ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1542 га (кадастровий номер - 1210100000:06:103:0063) по фактичному розміщенню нежитлової офісної будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.а.с. 91 - 95).

30 вересня 2015 року Дніпропетровською міською радою було ухвалене рішення №306/67, яким до договору оренди землі від 17 квітня 2014 року внесено зміни з укладенням додаткового договору до договору оренди землі зі строком дії від 26 березня 2015 року до 26 березня 2018 року. При цьому пункти 1, 2.4, 15 договору оренди були доповнені словосполученням та для проектування і будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями, строком на три роки, починаючи з моменту прийняття рішення виконавчого комітету міської ради від 26.03.2015 №226 після слів по фактичному розміщенню нежитлової офісної будівлі (т. 1 а.с. 182).

17 листопада 2015 року на виконання ухваленого рішення між відповідачами було укладено додатковий договір до договору оренди землі (т. 1 а.с. 177).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено. При цьому такий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, порушені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено наявності прибудинкової території, її площу та визначені відповідно до закону межі, отже й відповідне порушення відповідачами таких меж, тому юридичні ознаки порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, внаслідок ухвалення Дніпропетровською міською радою рішень від 12 березня 2014 №122/49, від 30 вересня 2015 року № 306/67 відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду надавалися відповіді Голови АПУ №7/20-486 від 20 серпня 2018 року, ВЖРЕПУ Кіровського району №136 від 28 березня 2011 року, Інфо-Рада-Дніпро №07/06-3 від 07 червня 2018 року, з яких можна встановити, що прибудинкова територія надавалась під час будівництва та складає 4 819,2 м 2, підлягають відхиленню, оскільки згідно положень пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України від 14 травня 2015 року №417-VIII Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку прибудинкова територія визначається на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Однак містобудівної та землевпорядної документації, яка б підтвердила конфігурацію, розміри, площу та межі його прибудинкової території, матеріали справи не містять, тому у суду відсутні підстави вважати, що земельна ділянка, яка була передана в строкове платне користування на підставі оскаржуваних рішень Дніпровської міської ради, є прибудинковою територію будинку АДРЕСА_1 .

Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом, учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, переоцінки доказів у справі та фактично незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, надано правомірну оцінку спірним правовідносинам, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в означених частинах - без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника органу самоорганізації населення Будинковий комітет Тихий двір по площі Вокзальна (Петровського), будинок №2 - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида