Постанова

від 10.12.2020 по справі 340/348/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 340/348/19

Провадження № 22-ц/4808/1085/20

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Романишин К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук Оксани Ярославівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , поданою її представником ОСОБА_1 , на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене у складі судді Бучинського А.Б. 22 липня 2020 року в с-щі Верховина,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_4 звернулася в суд із вищевказаним позовом, у якому з урахуванням ухвали суду від 04.11.2019 року про залишення без розгляду частини позовних вимог, остаточно просила: 1) визнати недійсними та скасувати два договори купівлі-продажу земельної ділянки: №325, посвідчений 11.06.2010 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. на ім`я ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області; та №330, посвідчений 11.06.2010 року приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. на ім`я ОСОБА_2 , щодо продажу земельної ділянки, площею 0,2186 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області; 2) визнати за нею права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Рівня Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області в порядку спадкування після смерті сина, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; понесені судові витрати просила покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що її син ОСОБА_6 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 17.09.2007 року на підставі рішення сесії Верхньоясенівської сільської ради від 27.08.2007 року набув у власність земельну ділянку, площею 0,10 га в с. Рівня Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановленому законом порядку, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу. Під час оформлення права на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,10 га, було встановлено, що відомості про належну ОСОБА_6 земельну ділянку в кадастровій системі відсутні. На місці знаходження земельної ділянки, знаходяться дві інші земельні ділянки: площею 0,25 га та 0,2186 га, що згідно договорів купівлі-продажу №325 та №330 від 11.06.2010 року, укладених з ОСОБА_5 , належать ОСОБА_2 . При цьому, нею також було встановлено, що рішення Верхньоясенівської сільської ради та державні акти, що посвідчували право власності ОСОБА_5 на вказані земельні ділянки, рішенням Верховинського районного суду від 14.02.2014 року визнані незаконними та скасовані. Вважає, що договори купівлі-продажу укладені з порушенням вимог земельного законодавства та особою, яка не мала належного обсягу цивільної дієздатності на укладення таких правочинів, оскільки ОСОБА_5 не була належним власником земельних ділянок. Також зазначила, що вона являється спадкоємцем першої черги після смерті сина, який на час смерті був власником земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а тому відповідно до ст. 1225 ЦК України до неї перейшло право власності на цю земельну ділянку. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за їх безпідставністю.

Відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 11.06.2010 року придбала земельні ділянки за відоплатними договорами купівлі-продажу з дотриманням вимог чинного законодавства, що передбачені для укладення таких правочинів, а тому вона є добросовісним набувачем таких земельних ділянок та не може бути безпідставно позбавлена права власності на них.

Суд дійшов висновку, що вимоги про скасування договорів купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, не є правильно обраним способом захисту прав позивачки. Позивачка, будучи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , у встановлений законом спосіб прийняла спадщину, а тому до неї перейшли усі інші права та обов`язки спадкодавця ОСОБА_6 , що належали йому на час смерті, в тому числі і право звернення до суду із віндикаційним позовом щодо захисту свого порушеного майнового права. Позивачем не було заявлено вимог про витребування свого майна із чужого незаконного володіння.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що внаслідок неврахування всіх обставин справи та норм чинного законодавства, суд прийшов до неправильного висновку про те, що спірна земельна ділянка має бути витребувана у відповідачки, а підстав для визнання договорів купівлі-продажу недісними немає. Стверджує, що беззаперечною є та обставина, що без формування витягу з Державного земельного кадастру позивачка не може оформити свої спадкові права на земельну ділянку, яка належала на праві власності спадкодавцю, оскільки такий витяг неможливо одержати через існування перетину земельних ділянок, а відтак це призводить до порушення саме майнових прав позивачки по справі. Кадастровий номер був тільки визначений, однак не присвоєний, проте це не позбавляє особу права власності на таку земельну ділянку, а її спадкоємців на правомірне очікування реалізації свого майнового права. Неможливість реалізувати своє право на оформлення спадкових прав на земельну ділянку викликано не у зв`язку з переходом прав власності до інших осіб, а у зв`язку з неправомірними діями відповідачів щодо відводу земельних ділянок у власність з накладкою (перетином) із земельною ділянкою спадкодавця позивачки. Однак, суд, не аналізуючи процесу самого порушення, дійшов хибного висновку про обов`язковість відновлення прав шляхом віндикації. Посилаючись на рішення Верховинського районного суду від 14.02.2014 року (яким визнано незаконним та скасовано рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельних ділянок ОСОБА_5 , визнано недійсними державні акти), суд першої інстанції не врахував, що у задоволенні позовної вимоги про визнання договорів недійсними у тій справі відмовлено з інших підстав і позов було пред`явлено іншою особою.

Вважає, що позивачка ОСОБА_4 обрала правильні способи захисту прав власності на земельну ділянку, які передбачені законом, та є ефективними, з огляду на те, що позивачці чиняться перешкоди у володінні і розпорядженні належним їй майном. Ефективним способом захисту в такому випадку є скасування попередніх незаконно проведених записів в державному реєстрі щодо двох земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 (на підставі вимоги про визнання недійсними договорів) та можливість проведення такого запису шляхом визнання прав на майно (в даному випадку в порядку спадкування).

Стверджує, що позов є негаторним, оскільки витребувати від відповідачів їхні земельні ділянки іншою площею (в рази більшою, ніж була у спадкодавця у власності), аж ніяк, не відповідає принципу відновлення прав, а земельна ділянка площею 0,10 га не переходила за жодними договорами у власність відповідачів, майно із володіння, користування спадкодавця не вибувало, а чиняться перешкоди у реалізації права власності. Така позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду (постанова від 31.07.2020 року, справа №301/2534/16-ц, від 14.02.2018 року, справа №477/221/16-ц, від 27.05.2020 року, справа №910/1310/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року, справа №924/1220/17). Тому, на думку апелянта, суд безпідставно вважає, що позов має бути віндикаційним.

Із наведених підстав просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила. Зокрема зазначає, що в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовано жодної із зазначених в ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення. Позовна заява вцілому не відповідає вимогам ЦПК України (позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, позов заявлено неправильно, необґрунтовано і безпідставно), позов заявлено до чотирьох відповідачів, проте не сформульовано чітких позовних вимог до кожного відповідача, не зазначено, які саме конкретні права позивача порушені кожним відповідачем, не надано доказів порушення прав позивача чи неправомірності дій відповідачів. Незрозумілим є залучення в якості відповідача приватного нотаріуса. Суд першої інстанції вірно зазначає, що позивач неправильно обрала спосіб захисту своїх прав.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Інші відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В засідання апеляційного суду не з`явились відповідачі: представник Верхньоясенівської сільської ради, Ославська М.О., приватний нотаріус Мартищук О.Я., про час, дату та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Приватний нотаріус Мартищук О.Я. подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачі: представник Верхньоясенівської сільської ради, ОСОБА_5 не повідомии суду про причину неявки.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Романишин К.В. в судовому засіданні зазначила, що вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права правильним, доводи апеляційної скарги обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно з державним актом на право власності на землю ЯД №830532 від 17.09.2007 року (а.с. 13 том 1), виданого на підставі рішення Верхньоясенівської сільської ради від 27.08.2007 року, ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 2620881503:03:002:0039, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010730000050.

З копії свідоцтва про смерть (а.с. 17 том 1) вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вчинено актовий запис №100 від 25.10.2016 року.

Ступінь родинного зв`язку між позивачкою та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 18 том 1), згідно якого позивачка є матір`ю спадкодавця.

На підставі заяви позивачки ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 05.04.2017 року (а.с. 21 том 1) після смерті її сина ОСОБА_6 приватний нотаріус Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. завів спадкову справу №21/2017 від 05.04.2017 року.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням цільового призначення.

З метою оформлення прав на спадкове майно, а саме земельну ділянку, площею 0,1000 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області, позивачка ОСОБА_4 на вимогу приватного нотаріуса (а.с. 22 том 1) зобов`язана була представити Витяг з Державного земельного кадастру на дану земельну ділянку. Однак, державний кадастровий реєстратор Федорчак В.І. відмовив у прийнятті заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 2620881503:03:002:0039 та відмовив у видачі витягу на земельну ділянку у зв`язку з тим, що відомості про таку в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с. 23 том 1).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с. 95 том 2) відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 2620881503:03:002:0039, що належала ОСОБА_6 , в реєстрі відсутні.

Згідно з інформацією Відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.05.2019 року №С-20/0-0.22-28/132-19 (а.с. 24 том 1) відповідно координат поворотних точок розміщення ділянки, в місці розташування земельної ділянки ОСОБА_6 накладаються дві інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки ОСОБА_2 - жительки с. Красноїлля, площею 0,25 га та 0,2186 га, придбані на підставі договорів купівлі-продажу №325, №330 від 11.06.2010 року.

На плані земельної ділянки, складеному за результатами кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: с. Рівня присілок Рівня Верхньоясенівської сільської ради (а.с. 25 том 1), схематично зображено накладення земельних ділянок ОСОБА_2 , площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620881501:01:002:0084, та площею 0,2186 га, кадастровий номер 2620881503:02:002:0102, на земельну ділянку ОСОБА_6 , площею 0,1000 га,кадастровий номер 2620881503:03:002:0039.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2010 року (а.с. 175 том 2), зареєстрованого в реєстрі за №325 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я., відповідач ОСОБА_7 купила у відповідача ОСОБА_5 належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №858339, виданого Верхньоясенівською сільською радою 30.04.2009 року на підставі рішення Верхньоясенівської сільської ради від 30.03.2009 року, земельну ділянку, площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620881501:01:002:0084, що знаходиться в с. Рівня, присілок Рівня, Верховинського району Івано-Франківської області.

Також, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2010 року (а.с. 158 том 1), зареєстрованим в реєстрі за №330 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я., відповідач ОСОБА_7 купила у відповідача ОСОБА_5 належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №553692, виданого Верхньоясенівською сільською радою 06.02.2009 року на підставі рішення Верхньоясенівської сільської ради від 16.01.2009 року, земельну ділянку, площею 0,2186 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2620881503:02:002:0102, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області.

Рішенням Верховинського районного суду від 14.02.2014 року (а.с. 61-66 том 1), що набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення сесії Верхньоясенівської сільської ради від 16.01.2009 року про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2186 га для ведення особистого селянського господарства у с.Рівня, присілок Рівня, Верховинського району Івано-Франківської області та передачу даної земельної ділянки ОСОБА_5 ; визнано незаконним та скасовано рішення сесії Верхньоясенівської сільської ради від 30.03.2009 року про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у с.Рівня, присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області та передачу даної земельної ділянки ОСОБА_5 ; визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №553692 площею 0,2186 га для ведення особистого селянського господарства в с. Верхній Ясенів, присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області, виданий на ім`я ОСОБА_5 06.02.2009 року та скасовано запис № 010930000009 про реєстрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №553692 від 06.02.2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів постійної оренди землі; визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №858339 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Верхній Ясенів, присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області, виданий на ім`я ОСОБА_5 30.04.2009 року та скасовано запис № 010930000047 про реєстрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №858339 від 30.04.2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів постійної оренди землі.

У задоволенні решти позову прокурора Верховинського району в інтересах територіальної громади Верховинського району про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, укладених 11.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відмовлено на підставі того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки є неправильно обраним способом захисту порушених прав, позивач не заявила вимог про витребування свого майна із чужого незаконного володіння, що є належним способом захисту прав у цьому спорі.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Положеннями п.п. 4.12, 4.15, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за нявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Отже, без витягу з Державного земельного кадастру, позивачка не може оформити свої спадкові права на земельну ділянку, яка належала на праві власності спадкодавцю на час його смерті, а вказаний витяг неможливо отримати через існування накладення (перетину) земельних ділянок ОСОБА_2 та земельної ділянки ОСОБА_6 , чим порушуються права саме позивачки.

Як встановлено судом, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №830532, виданого 17.09.2007 року, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району, наданої у власність на підставі рішення Верхньоясенівської сільської ради від 27.08.2007 року. Для вказаної земельної ділянки визначено кадастровий номер 2620881503:03:002:0039. Зважаючи на те, що на місці вказаної земельної ділянки зареєстровано дві інші земельні ділянки з майже повною накладкою, можна зробити висновок, що такий вказаний кадастровий номер був тільки визначений, але не присвоєний.

Відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності з 01.01.2013 року (п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень) у разі, якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Положеннями пунктів 9 та 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №830532, виданий 17.09.2007 року ОСОБА_6 , на земельну ділянку площею 0,10 га в с. Верхній Ясенів присілок Рівня Верховинського району, є дійсним, а кадастровий номер визначений, але не присвоєний, що не позбавляє особу права власності на таку земельну ділянку, а спадкоємців такої особи - на правомірне очікування на реалізацію свого майнового права.

Також Законом України Про Державний земельний кадастр внесено зміни до Земельного Кодексу України, який доповнено статтею 79-1, якою, зокрема, передбачено, що статусу об`єкта цивільних прав земельна ділянка набуває виключно після її формування, яке полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проте, позивачка не може реалізувати своє право, оскільки визначений кадастровий номер неможливо присвоїти, неможливо провести державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та, відповідно, неможливо зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав за спадкоємцем, чим порушуються права позивачки.

Таким чином, позов має бути негаторним (про усунення перешкод) і не може бути віндикаційним, оскільки неможливо витребувати у відповідача ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, яка не була предметом спірних договорів купівлі-продажу.

Така позиція узгоджується із судовою практикою Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 31.07.2020 року, справа №301/2534/16-ц).

Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року, справа №477/221/16-ц).

Отже, віндикація у цьому випадку не може застосовуватись, оскільки позивач фактично користується своєю земельною ділянкою, однак не може здійснити повноваження власника щодо реєстрації у земельному кадастрі, тому позивач правильно звернулась до суду із позовом про визнання спірних договорів недійсними, що є належним та ефективним способом захисту майнових прав позивачки.

Саме внаслідок неврахування цих обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що підстав для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу немає і що позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, її право має бути відновлено шляхом витребування земельної ділянки, тобто віндикації.

При цьому суд неправильно зіслався на те, що оскаржувані договори купівлі-продажу №325 та №330 від 11.06.2010 року були предметом розгляду судом і рішенням Верховинського районного суду від 14.02.2014 року відмовлено в задоволенні позову в цій частині, оскільки підстави позову в тій справі відмінні від підстав позову в даній справі та й позов заявлений був іншими особами, тому вказане рішення жодним чином не впливає на вирішення у цій справі позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, визнання угоди недійсною.

Відповідно до глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вимагаючи визнати недійсним договір в судовому порядку, сторона повинна довести не тільки його суперечність законодавству, а й порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення спірного договору.

Право позивачки на спадкове майно її померлого сина є безспірним, як і факт належності земельної ділянки померлому, а тому порушене право справедливого очікування на майнове право підлягає захисту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що без скасування реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 , неможливо провести реєстрацію земельної ділянки, що належить позивачці в порядку спадкування.

Згідно із ч. 6 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки відбувається і внаслідок визнання недійсним правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено такий запис.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, п.п. 72-76 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом, яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У правовідносинах у цій справі, первинним було право власності на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_6 , яке перейшло до позивачки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачці належить спадщина у вигляді земельної ділянки з моменту відкриття спадщини. Однак оформити свої спадкові права вона не може, оскільки неможливо присвоїти визначений в законний спосіб кадастровий номер ділянки та внести про таку ділянку відомості до Державного земельного кадастру, відтак неможливо сформувати необхідний пакет документів для оформлення спадщини. А отже,внаслідок укладення спірних договорів купівлі-продажу №325 та №330 від 11.06.2010 року порушуються права позивачки на оформлення її спадкових прав на успадковану земельну ділянку, у зв`язку з чим чиняться перешкоди у володінні і розпорядженні належним їй майном. Ефективним способом захисту в цьому випадку буде скасування попередніх незаконно проведених записів в державному реєстрі щодо двох ділянок, що належать ОСОБА_2 шляхом визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними саме в частині накладення (перетину) на земельну ділянку ОСОБА_6 площею 0,1000 га, що дасть можливість позивачці оформити свої спадкові права на вказану земельну ділянку і буде достатнім для поновлення порушених прав позивачки.

За данимивисновку судової земельно-технічної експертизи №121, складеного 18.11.2020 року на виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 27.10.2020 року у цій справі, площа перетину земельної ділянки ОСОБА_6 і земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,25 га, кадастровий номер 2620881501:01:002:0084, становить 0,0884 га, площа перетину земельної ділянки ОСОБА_6 і земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,2168 га, кадастровий номер 2620881503:02:002:0102, становить 0,0067 га.

З огляду на викладене та урахуванням вище наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи. Суд не визначився із характером правовідносин у справі та нормами матеріального права, що підлягали застосуванню до вказаних спірних правовідносин.

Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановлених обставин справи позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки слід задовольнити частково та визнати їх недійсними в частині накладення земельних ділянок ОСОБА_2 на земельну діляку, яка належала ОСОБА_6 , площу яких визначено висновком судової земельно-технічної експертизи №121 від 18.11.2020 року.

В задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку слід відмовити, оскільки після часткового скасування спірних договорів купівлі-продажу земельної ділянки позивачка ОСОБА_4 отримає можливість реалізувати своє право на спадщину у встановленому законом порядку в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов містить три вимоги немайнового характеру (визнання недійсними двох договорів (це дві вимоги) та визнання права власності), однак позивачка сплатила судовий збір тільки за дві вимоги, а тому із відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави по 384,20 грн недоплаченого судового збору за подання позову з кожної.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та позову, з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_4 необхідно стягнути по 1 921 грн витрат по оплаті судового збору з кожної.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану її представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Верхньоясенівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук Оксани Ярославівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений 11 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Верховинського нотаріального округу в Івано-Франківській області Мартищук О.Я., зареєстрований в реєстрі за №325 про відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 2620881501:01:002:0084 в частині накладення на земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №850532, площа перетину (накладення) згідно висновку експерта №121 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Самулевичем В.М. 18 листопала 2020 року, становить 0,0884 га.

Визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений 11 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Верховинського нотаріального округу в Івано-Франківській області Мартищук О.Я., зареєстрований в реєстрі за №330 про відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 2620881503:02:002:0102 в частині накладення на земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №850532, площа перетину (накладення) згідно висновку експерта №121 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Самулевич В.М. 18 листопала 2020 року, становить 0,0067 га.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , жительки с. Верхній Ясенів, присілок Рівня Верховинського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , жительки с. Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , по 1 921 гривні (одній тисячі дев`ятсот двадцять одній гривні) витрат по оплаті судового збору з кожної.

Стягнути з ОСОБА_5 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , жительки с. Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави по 384 гривні 20 копійок, недоплаченого судового збору за подання позову, з кожної.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року