Вирок

від 17.12.2020 по справі 391/527/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/884/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020125180000012 від 10 серпня 2020 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ізбішти Криулянського району Республіки Молдова, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-02 лютого 2011 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці 15 днів;

-23 липня 2012 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.297 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки;

-03 квітня 2014 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.297 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці 14 днів. На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 07.04.2015 року, ОСОБА_7 15 квітня 2015 року. звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково, невідбутий строк 1рік,

визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 326 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

ВСТАНОВИЛА:

У апеляційній скарзі прокурор у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи обставини справи, юридичну кваліфікацію дій та висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, просить скасувати вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити в цій частині новий, згідно з яким призначити обвинуваченому покарання за ч.3 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, вказуючи на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у призначенні ОСОБА_7 покарання, не передбаченого санкцією ч.1 ст.185 КК України.

Згідно звироком, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) при слідуючих обставинах.

Так, ОСОБА_7 09 серпня 2020 року близько 20:00 год., з метою крадіжки чужого майна, прибув на земельну ділянку ОСОБА_10 з кадастровим номером 3522883800:02:000:0353, що знаходиться неподалік с. Антонівка Компаніївського району.

Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та наслідки, переконавшись, що його дії залишаться непоміченими іншими особами, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи вільний доступ, відділив качани кукурудзи у кількості 144 шт. від рослин, одну частину качанів кукурудзи поклав у рюкзак, а іншу частину склав на землю для складення у заздалегідь приготовлений мішок.

Однак, ОСОБА_7 не зміг виконати усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений власником ОСОБА_10 під час крадіжки качанів кукурудзи.

В результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 було спричинено матеріальної шкоди всього на суму 230,40 грн.

Заслухавши доповідача, провівши за клопотанням прокурора ОСОБА_6 судове слідство в обсязі дослідження характеризуючи даних, в дебатах думку прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок районного суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в апеляційній скарзі прокурором не оспорюється, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку.

В даному випадку, суд першої інстанції, діючи в межах пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дійшов правильного висновку про його винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України.

У заяві, адресованої прокурору ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_7 зазначив про беззаперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, при обставинах встановлених в результаті досудового розслідування, надав згоду на розгляд даного кримінального у спрощеному порядку.

Як пояснив ОСОБА_7 , під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, він свою вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, фактичних обставини цієї справи, викладених у вироку суду не оспорює.

Колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, за таких підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Санкцією ч.1 ст.185 КК України передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 повинен був врахувати вимоги Кримінального закону та призначити останньому покарання в межах, передбачених санкцією ч. 1ст. 185 КК України, тобто в межах від однієї до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, суд, в порушення вимог п. 1 ч. 1ст. 65 КК України, призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 185 КК Україниу виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., яке не відповідає санкції вказаної статті, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню ( ст. 413 КПК )

Враховуючи, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, відповідно до вимогст. 420 КПК України,підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Відповідно дост. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ізст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку, як прояв ставлення довчиненого. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів апеляційного суду, враховує характер, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, наявність ряду пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, також враховує і характеризуючи дані про особу ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно ніде не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває, досяг пенсійного віку.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, характеру вчиненого ОСОБА_7 , кримінального проступку, його характеризуючи даних, а також відсутності матеріальних претензій з сторони потерпілого та майнового стану, дійшла висновку, що з метою загальної та спеціальної превенції, обвинуваченому ОСОБА_7 можливо призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.1ст. 185 КК України.

Таке рішення, на думку колегії суддів буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року в кримінальному провадженні № 12020125180000012 від 10 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України - скасувати в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

ОСОБА_7 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

В решті вказаний вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України - залишити без змін.

Вирок Кропивницького апеляційного суду може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4