Постанова

від 16.12.2020 по справі 328/1648/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.12.2020 Справа № 328/1648/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 328/1648/19

Провадження № 22-ц/807/2663/20

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

секретаря судового засідання Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з Токмацьким районним судом Запорізької області, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року в складі судді Коваленка П.Л. в справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Новомиколаївської сільської ради та Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначала, що з 07.08.2013 по 07.03.2019 сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення суду розірвано. Від даного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу припинення спільного проживання, позивач разом з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення, відповідач припинив надавати кошти на утримання сина, та зазначив, що буде утримувати сина лише у разі, якщо син буде проживати з ним. Тому позивач звернулася з позовом до суду, в якому однією з вимог є стягнення аліментів на її користь з ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, між сторонами виник спір щодо місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визначити місце проживання дитини разом з нею. Зазначила, що в інтересах сина проживати саме з нею, оскільки з народження до часу пред`явлення позову піклувалась та піклується про дитину, створила необхідні умови для проживання та нормального розвитку сина, задовольняє гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

03.09.2019 ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 07.08.2013 по 07.03.2019 сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення суду розірвано. Від даного шлюбу сторони по справі мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу місце проживання дитини не було визначено, та дитина проживала разом з позивачем за зустрічним позовом. Крім того, 23.11.2017 ОСОБА_2 надала нотаріальну згоду на вільне пересування по території України, в тому числі по території АРК, та на вибір місця перебування дитини в межах України в період з 01.12.2017 по 01.12.2027 у супроводі батька ОСОБА_1 . Одночасно надала згоду на постійне місце проживання дитини разом з батьком, за місцем проживання батька. Позивач за зустрічним позовом має більшу прихильність до сина, самостійний дохід і нерухоме майно, в якому створені належні умови для фізичного, духовного та морального розвитку дитини і може забезпечити дитину усім необхідним, у тому числі для здійснення своїх обов`язків по вихованню та догляду. Позивач за зустрічним позовом не чинив перешкоди колишній дружині в здійсненні її прав та обов`язків щодо дитини. Привозив дитину до матері час від часу на вихідні. Однак мати не опікується дитиною, її навчанням та вихованням, оскільки ставить в пріоритеті тільки своє особисте життя. Після неодноразових поїздок до матері, дитина почала скаржитися, що мати та бабуся застосовують до дитини насилля, що виражалося в численних синцях на тілі дитини та зловживанням жінками алкогольними напоями. Також у своєму позові зазначає, що зі слів дитини з боку співмешканця баби ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , були спроби сексуального насилля відносно дитини. Посилаючись на названі обставини, просить визначити місце проживання сина разом з батьком.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментівзадоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 гривні 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривні 40 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також ухвалення рішення суду з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог - відмовити та задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було повно досліджено обставини справи та не враховано, що відповідач за первісним позовом працевлаштований у ТОВ Фрута Дольче , а позивач, що постійно змінює місце роботи, не має гідного заробітку та не може забезпечити необхідні умови для виховання їх спільного сина. Судом не досліджено, де працює позивач за первісним позовом, чи дозволяє її робочий графік, в тому числі робота в м. Токмак, надавати належний догляд та виховання дитині. Судом, на думку апелянта, безпідставно не врахована довідка зі стоматологічної клініки, умови проживання створені у квартирі батька та не надано належну оцінку талону повідомлення від 18.06.2019 року, що підтверджує факт звернення апелянта до поліції з заявою про дії сексуального характеру у відношенні малолітнього сина.

Також апелянт зазначав, що він проживає у м. Одеса, яке є обласним центром, а позивачка за первісним позовом мешкає у невеличкому селі Новомиколаївка в якому наявний лише фельдшерсько-акушерський пункт.

ОСОБА_1 зазначив, що мешкає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жінкою, яка піклується про спільну дитину сторін по справі, тому проживання з батьком відповідає інтересам дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом ОСОБА_2 висловлено згоду з висновками суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відзиві зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено той факт, що сторони є працездатними і можуть утримувати дитину. В результаті обстеження житлових умов встановлено, що в її будинку затишно, прибрано, наявні дитячі іграшки та продукти. В результаті спілкування з дитиною не виявлено застосування насилля, а в судовому засіданні син ОСОБА_6 особисто вказав, що хоче проживати з мамою. Салам ОСОБА_7 з 10.09.2019 працює в кав`ярні Бистро на посаді продавця. Доводи апеляційної скарги, щодо того, що вона не працевлаштована, вживає алкогольні напої, не піклується про дитину чи застосовує домашнє насилля не підтверджені доказами.

Твердження апеляційної скарги про те, що у неї невелика платня не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки сам ОСОБА_1 не надав довідки про свої доходи.

Органом опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації надано відзив на апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 , в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки матір`ю створено для дитини всі необхідні умови для проживання, фізичного та духовного розвитку. Матеріально і фінансово мати здатна забезпечити благополуччя дитини. Позивач за первісним позовом піклується про фізичний і духовний розвиток сина, забезпечує вихованням та навчанням, надає доступ до культурних цінностей, спілкується з вихователями навчального закладу, забезпечує медичних огляд та лікування дитини.

Водночас, при спробі обстеження житлово-побутових за адресою проживання батька встановлено, що останній за місцем реєстрації у м. Запоріжжя не проживає.

Відповідно до довідки наданої ОСОБА_1 , останній працевлаштований у ТОВ Фрута Дольче м. Конотоп та працює на посаді водія експедитора з окладом 4173,00 грн., що не можна вважати гідною заробітною платою. Також ним не надано графіку роботи, що унеможливлює встановлення можливості надання належного догляду та виховання дитині. У договорах оренди житлової площі, вказана недостовірна інформація та не надані інші передбачені законом документи. Мати дитини на думку представників Органу опіки та піклування, має більше переваг щодо визнання місця проживання сина за своїм місцем проживання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи первісну позовну заяву, суд першої інстанції встановив, що на теперішній час проживання малолітньої дитини з матір`ю, яка фактично проживає з нею, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що з серпня 2013 року по березень 2019 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 07 березня 2019 року розірвано.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після припинення шлюбних відносин у сторін виник спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду першої інстанції, органом опіки та піклування надано висновок про визначення місця проживання дитини, відповідно до якого, діючи виключно в інтересах малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 ( т.1 а.с.107-110).

Відповідно до довідок, виданих 19.06.2019 виконкомом Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім`ї - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мати ОСОБА_8 , 1970 роу народження ( т.1 а.с. 10).

Із довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.11.2018 слідує, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 9).

Як вбачається із довідки №40 від 19.06.2019 Новомиколаївського навчально - виховного комплексу Загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад Токмацької районної ради Запорізького району, ОСОБА_2 з 01.06.2019 працювала в Новомиколаївському НВК на посаді сторожа на період чергових тарифних відпусток основних працівників (т.1 а.с. 11).

Згідно довідки від 17.09.2019, ОСОБА_2 з 11.09.2019 працює у ФОП ОСОБА_9 на посаді продавець продовольчих товарів ( т.1 а.с. 82).

Із характеристики, виданої директором ФОП ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_2 з 10.09.2019 працює в кав`ярні Бистро ФОП ОСОБА_9 на посаді продавця, старанна, відповідальна, спиртні напої не вживає ( т.1 а.с. 81).

Відповідно до характеристики з місця проживання, ОСОБА_2 громадський порядок не порушує, скарг і заяв від громадян до виконавчого комітету сільської ради не надходило ( т.1 а.с. 12).

Відповідно до довідки Новомиколаївського НВК Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ТРР Запорізької області від 19.06.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував дитячий садок систематично, окрім днів за хворобою та проведених з батьком. Довідка про хворобу мамою надавалася вчасно ( т.1 а.с. 13).

У характеристиці № 42 від 19.06.2019, виданої Новомиколаївським НВК Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ТРР Запорізької області, зазначено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дитячу групу з 15 січня 2018 року. Дитина фізично розвинена, активна, вихована, має зацікавленість до навчальних занять. Дитина виховується в основному матір`ю ОСОБА_2 . Родина матеріально забезпечена, у дитини є все необхідне для життя, відвідування та повноцінного перебування у дитячому садку. Дитина завжди охайна та доглянута ( т.1 а.с. 14).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, складеного комісією у складі секретаря сільської ради ОСОБА_11 , спеціаліста 2 категорії з соціального захисту населення Сахно Н.В. та депутата сільської ради ОСОБА_12 , проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_8 . ОСОБА_2 та її син мають окрему кімнату в будинку. В будинку затишно, прибрано, багато дитячих іграшок, є продукти харчування. В результаті спілкування з дитиною не виявлено, що відносно дитини застосовується насильство ( т.1 а.с.15).

Відповідно до Інформаційної довідки про результати роботи та психологічний стан малолітнього на момент обстеження від 29.07.2019, з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обстеження: вивчення психологічного стану дитини. За результатами роботи відмічено наступне: рівень розвитку пізнавальної сфери дитини в нормі щодо його віку. На момент обстеження емоційна сфера дитини характеризувалась легким фоновим почуттям тривоги. Знижена здатність концентруватись на певному об`єкті та утримувати увагу на ньому. Креативне мислення присутнє. Мовлення розвинене на достатньому рівні, але потребує логопедичного супроводу. Дитина йде на контакт. З мамою спілкується вільно, доброзичливо, реагує на зауваження (т.1 а.с.79).

Відповідно до довідки Новомиколаївського НВК Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ТРР Запорізької області від 12.09.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.2018 по теперішній час відвідує дитячий садок ( т.1 а.с.80).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 10.07.2019 слідує, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15.06.2012 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( т.1а.с.20).

Із довідки про реєстрацію особи громадянина України від 26.06.2019 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.07.2017 є громадянином України (т.1 а.с.30).

23.11.2017 ОСОБА_2 надала нотаріальну згоду на вільне пересування по території України, у тому числі по території АРК, та на вибір місця перебування дитини в межах України в період з 01.12.2017 по 01.12.2027 у супроводі батька ОСОБА_1 . Одночасно ОСОБА_2 надала згоду на постійне місце проживання дитини разом з батьком, за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , а також згоду на зміну їх місця проживання з постановкою на відповідний реєстраційний облік, в межах України.

Названа нотаріальна згода була надана ОСОБА_2 23.11.2017, тобто в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.50).

Відповідно до довідки та характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 працює на посаді водія-експедитора в ТОВ Фрута Дольче з листопада 2018 року. За період перебування на посаді зарекомендував себе позитивно, спокійний та врівноважений, жодної скарги від клієнтів не надходило, в колективі користується повагою та авторитетом (т.1 а.с.51, 52).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного комісією Служби у справах дітей Одеської міської ради станом на 04.12.2019, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . За цією адресою проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В квартирі зареєстрована ще одна особа, але не проживає. Умови проживання: квартира має дві житлові кімнати, кухню, коридор, санвузол суміжний. Квартира суха, світла, чиста, має меблі, в квартирі зроблений косметичний ремонт. Для дитини є окрема кімната, в якій є ліжко, шафа, письмовий стіл, іграшки, книжки, місце для ігор та відпочинку. Стосунки в сім`ї доброзичливі, батько має намір проживання дитини разом з ним. Кому належить квартира за вказаною адресою та на якій підставі в ній проживає ОСОБА_1 в акті не зазначено (т.1 а.с.129)

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно керувався нормами національного законодавства, практикою ЄСПЛ, нормами Конвенції про права дитини та принципом дотримання інтересів дитини, в контексті збереження її зв`язків з сім`єю та подальшому розвитку у безпечному стійкому середовищі.

За змістом статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України Про охорону дитинства , згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини ( п. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Ухвалюючи рішення в справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Із норм сімейного законодавства слідує, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

При вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини ( ч.ч. 2 і 3 ст.11 Закону України Про охорону дитинства , ст.161 СК України ).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не посилався на принцип презумпції на користь матері та не використовував його, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Повно і об`єктивно дослідивши фактичні обставини справи, врахувавши всі доводи сторін по справі, відомості про матеріальний стан та особисті якості батьків, взявши до уваги висновок органу опіки, в тому числі підтверджені умови проживання, створені сторонами для дитини, інформацію про психологічний стан дитини та заслухавши особисту думку малолітнього ОСОБА_14 , суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення про визначення місця проживання з одним з батьків, а саме з позивачем за первісним позовом - Салам Алайк Ю.О.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи.

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи зустрічний позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилався на те, що проживання малолітнього сина разом з ним відповідає інтересам дитини, оскільки ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, недбало відноситься до дитини та відносно дитини застосовується насилля.

Однак позивачем за зустрічним позовом, а ні при розгляді справи в суді першої інстанції, а ні при апеляційному перегляді рішення суду на підтвердження зазначених обставин доказів не надано.

Водночас, матеріали справи містять довідки, зокрема з місця проживання та роботи ОСОБА_2 , з дошкільного закладу, який відвідує малолітній ОСОБА_15 , що повністю спростовують твердження позивача за зустрічним позовом, та свідчать про гідну моральну поведінку ОСОБА_2 на роботі та в побуті, підтверджують належне виконання останньою своїх батьківських обов`язків, щодо матеріального забезпечення та виховання дитини.

Посилання апеляційної скарги про застосування матір`ю дитини до неї насильства та застосування сексуального насилля відносно дитини з боку співмешканця бабусі, також спростовуються змістом акту складеного комісією у складі секретаря сільської ради ОСОБА_11 , спеціаліста 2 категорії з соціального захисту населення Сахно Н.В. та депутата сільської ради ОСОБА_12 , за змістом якого вказано, що в результаті спілкування з дитиною не виявлено, що відносно дитини застосовується насильство.

Про безпідставність доводів апеляційної скарги також свідчить інформація за результатами обстеження психологічного стану дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного 24.07.2019 року, тобто після звернення до Приморського ВП, в результаті якого встановлено, що дитина йде на контакт, з мамою спілкується вільно та доброзичливо, реагує на зауваження.

Окрім того, на виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що ОСОБА_1 до органу опіки та піклування з заявою щодо перевірки факту застосування до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , насилля зі сторони матері та /або інших родичів дитини не звертався ( т.2 а.с.78).

Щодо звернення до Приморського ВП, як вказано в апеляційній скарзі, з приводу дій сексуального характеру відносно дитини сторін, слід зазначити наступне.

Матеріали справи містять копію талону-повідомлення № 038753. Вказаний талон містить наступні відомості: Заяву прийнято ДОП Приморського ВП Накай А.В., реєстраційний № 27901 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, пр. Приморського ВП тел.. НОМЕР_1 , дата 18.06.2019 р., підпис оперативного чергового або особи, яка прийняла заяву: ОСОБА_16 та відбиток штампу з написом м. Одеса Приморський ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області (т. 1 ст. 54).

Тобто, зі змісту названого талону об`єктивно неможливо встановити особу заявника та зміст повідомлення, поданого до Приморського ВП. Відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не надавалась копія самого повідомлення, що було прийняте та зареєстроване за № 27901, а також не долучалась інформація щодо результатів його розгляду.

Отже, суд першої інстанції надав правову оцінку вищезгаданому талону-повідомлення та обґрунтовано не прийняв його до уваги при ухваленні рішення.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 також не надавав суду інформацію про свій майновий стан, інформацію про наявність у власності рухомого чи нерухомого майна та довідку про заробітну плату.

Така довідка була надана батьком до Органу опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області. З наведеної довідки вбачається, що у травні - вересні 2019 року ОСОБА_1 отримував щомісячну заробітну плату в розмірі 4173 грн., що відповідає розміру мінімальної заробітної плати встановленому Законом.

Інформація про розмір його доходів, після понесення останнім витрат щодо оренди житла у м. Одеса, спростовує доводи апеляційної скарги, щодо можливості батька забезпечити малолітній дитині кращі умови проживання, аніж вона має за місцем проживання матері у с. Новомиколаївка Токмацького району.

Також слід зауважити, що зміна усталеного місця проживання дитини, позбавить малолітнього сина сторін звичного та безпечного кола оточення, призведе до розірвання сімейних зв`язків з матір`ю та бабусею та в подальшому приведе до його виховання, в тому числі, співмешканкою батька, яка є чужою для дитини людиною.

Ті обставини, що м. Одеса, в якому проживає відповідач, є обласним центром і в ньому є безліч закладів охорони здоров`я з кваліфікованими спеціалістами, на висновки колегії суддів не впливають, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено факту наявності у малолітнього ОСОБА_17 захворювань, які б потребували надання останньому такого обсягу медичної допомоги, що не може бути забезпечена батьками за місцем фактичного проживання дитини.

Медична довідка від стоматолога, не підтверджує систематичної одноособової участі батька дитини у його лікування, а лише свідчить про належне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків у період тимчасового проживання з ним дитини.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскаржуване рішення містить висновки щодо результатів оцінки наданих сторонами доказів, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом обставинами справи та вимогами законодавства і не дають підстав уважати, що судом при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального чи порушені норми процесуального права.

Керуючись ст. ст . 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 рокув цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова