Постанова

від 17.12.2020 по справі 686/27564/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/27564/19

Провадження № 22-ц/4820/1892/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Розсошанської об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, треті особи: Хмельницька районна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Розсошанської об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, треті особи: Хмельницька районна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, про відшкодування шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року встановлено законність рішення Шумовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області тридцять другої позачергової сесії шостого скликання №9 від 09 жовтня 2015 року.

Рішенням Шумовецької сільської ради №9 від 09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 було ще виділено землю в розмірі 0,48 га за адресою АДРЕСА_1 , згідно його заяви від 05.10.2015 року та відповідно до рішення №9 вказаними в ньому статтями йдеться про виділення землі для виготовлення технічної документації і не про що інше стосовно інших рішень та наділів.

ОСОБА_1 неодноразово звертався із запитами щодо отримання матеріалів, проте у строк визначений законодавством матеріали та документи стосовно окремих наділів, які зазначені в рішеннях сільської ради №9 та №14, які підтверджують розміри ділянок в даних рішеннях за адресою АДРЕСА_1 відповідач їм не надає.

Вважають, що такі дії та бездіяльність відповідача є протиправними, що явно вказує на невиконання рішення суду, яким залишено в силі рішення №9 з його нормативно-правовими діями до виконання сторонами.

Невиконанням Шумовецькою сільською радою рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року позивачам було завдано моральну шкоду, яка полягає у втраті особистого часу, втраті сну та моральному неспокої.

Посилаючись на наведене, просили стягнути з відповідача 150000 грн. моральної шкоди - в рівних частках по 75000 грн. кожному.

Протокольною ухвалою суду від 12 березня 2020 року за заявою позивачів проведено заміну відповідача Шумовецьку сільську раду на правонаступника Розсошанську об`єднану територіальну громаду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення яким його позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не врахував, що відповідач по справі не виконує свої ж рішення про виділення землі, яка по суті є власністю позивачів.

Вказував на порушення норм процесуального права, які виявились у недопуску його до представництва інтересів його батька у судових засіданнях на підставі довіреності. Також вказував, що суд першої інстанції залишив відповідачем Шумовецьку сільську раду, яка припинила своє існування. Також не погоджується з висновком суду про недоведеність позивачами порушення їх прав оскаржуваним рішенням сесії Шумовецької сільської ради від 09.10.2015 року №9, при цьому вказував, що у даному випадку предметом спору є невиконання відповідачами (правонаступниками) не скасованих рішень.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайоннного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року, яке набрало чинності, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Шумовецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хмельницька районна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення та відшкодування моральної шкоди.

Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.04.1986 р. глинобитний житловий будинок в с. Шумівці Хмельницького району Хмельницької області, розташований на колгоспній землі, який належав померлій ОСОБА_4 , як єдиному і останньому члену колгоспного двору на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Ружичанської сільської Ради народних депутатів під № 915, що підтверджується довідкою цього виконкому № 96 від 22.03.1986 р.

Рішенням 3-ї сесії Шумовецької сільської ради народних депутатів Хмельницького району ХХІ скликання від 01 квітня 1994 року № 14 затверджено списки для передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам с. Шумівці, в тому числі ОСОБА_2 , площа земельної ділянки що приватизується - 0,40 га, в тому числі 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,15 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням позачергової тридцять другої сесії VІ скликання від 09 жовтня 2015 № 9 Шумовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області відповідно до заяви ОСОБА_2 , йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,4800 га з метою передачі у приватну власність: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - 0,2300 га, яка знаходиться в с. Шумівці Хмельницького району.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивачі вказували, що через невиконання Шумовецькою сільською радою рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року у справі №686/21984/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Шумовецької сільської ради про визнання недійсним рішення та відшкодування моральної шкоди, їм завдано моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, якими їм було заподіяно шкоду, що є підставою для її відшкодування.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із матеріалів справи , позивачами не надано належних доказів на підтвердження факту завдання їм моральної шкоди неправомірними діями, бездіяльністю посадових осіб державної виконавчої служби, а, отже, не доведено наявності всіх необхідних умов для застосування статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановивши, що позивачі не надали належних та допустимих доказів незаконності дій (бездіяльності) відповідача, а рішенням Хмельницького міськрайоннного суду Хмельницької області від 05 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Шумовецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хмельницька районна державна адміністрація, Хмельницька обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк