Рішення

від 18.12.2020 по справі 480/365/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/365/19

Провадження № 2/945/156/20

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2020 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді Войнарівького М.М.

за участю: секретаря Куртія О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними, скасування наказів та рішень про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; Авраменко Максима Сергійовича та ОСОБА_3 про визнання незаконними, скасування наказів та рішень про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, щов травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації землеустрою. Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2016 року №14-4587/14-16-СГ йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянською господарства. На виконання цього наказу позивач замовив проект землеустрою, який був виготовлений ФОН ОСОБА_4 16 вересня 2016 року висновком №1073-98/14 державної експертизи землевпорядної документації, даний проект землеустрою був затверджений в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. 04 жовтня 2016 року відбулась державна реєстрація земельної ділянки в Держгеокадастрі. 12 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою і наказом від 30 листопада 2016 року №14-11987/14-16-СТ в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, надано земельну ділянку площею 2,0000 га. в тому числі ріллі площею 2.0000 га (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. 30 травня 2017 року позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку. Згідно цього витягу була зазначена інформація про затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки за кадастровим номером 4824280200:01:000:0095, виготовлений ФОП ОСОБА_4 14 вересня 2017 року позивачем було подано до державного реєстратора Миколаївської державної адміністрації Миколаївської області заяву про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку. Рішенням від 20 вересня 2017 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у державній реєстрації права власності, оскільки згідно даних державного реєстру речових прав на вказану земельну ділянку вже зареєстровано право власності. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №14-12466/14-СГ. виданий 13.09.2017 року Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер 37067338 від 14.09.2017 року, на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0095 площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, за ОСОБА_2 .

Представник позивача подала до суду уточнену позовну заяву,в якій просила прийняти до розгляду та об`єднати з первісними вимогами - вимогу про витребування у ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0095 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

14.05.2019 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи його наступним, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Пунктом 4.13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення, в порядку, їй значеному законодавством, на території Миколаївської області. Надання громадянам безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності здійснюється в порядку, встановленому ст. 1 18 Земельного кодексу України. За змістом частин 6-11 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно вимог статті 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2016 № 14-4587/14- 16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Згідно вимог пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 здійснена 04.10.2016 (31.05.2017 отримано витяг № НВ-4803470302017 з Державного земельного кадастру про зазначену земельну ділянку). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.11.2016 № 14-11987/14-16-СГ ОСОБА_1 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку розміром 2,00 га ріллі (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На підставі заяви від 10.08.2016 № А-10741/0/5-16-СГ наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.10.2016 № 14-9820/14-16-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13.09.2017 № 14-12466/14-17-СГ ОСОБА_2 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку розміром 2,00 га ріллі (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095-) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 14.09.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно -Миколаївської райдержадміністрації прийнято рішення № 37067388 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 за ОСОБА_2 . В даному випадку оскаржуваний наказ від 13.09.2017 № 14-12466/14-1 7-СГ було видано Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у межах повноважень визначених Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру". Таким чином, наказ Головного управління від 13.09.2017 не суперечить жодному акту законодавства, виданий па підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржуваним наказом громадянину ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Отже, цей наказ не може порушувати цивільні права позивача, оскільки станом на час його видання земельна ділянка перебувала у землях запасу державної власності, так як згідно вимог статті 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У ОСОБА_2 14.09.2017 виникло право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Таким чином наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 13.09.2017 № 14-12466/14-17-СТ вичерпав свою дію внаслідок вчинення ОСОБА_2 дій пов`язаних з набуттям права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність та користування.

11.06.2020 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи його тим,що земельну ділянку за кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 придбав за договором купівлі продажу у ОСОБА_2 . Вважає такі дії позивача та його представника умисними та такими, що грубо порушують його права власника.09.11.2018 ним придбано вищевказану земельну ділянку за 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 . Останній пояснював, що володіє земельною ділянкою на праві власності з 14.09.2017 та мав при собі паспорт, ідентифікаційний код та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта згідно якого він був одноосібним власником зазначеної земельної ділянки та жодних обтяжень на неї не було. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Лактіоновою С.А. та того ж дня отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності згідно якого земельна ділянка за кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 належить йому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки за номером 4824280200:01:000:0095 від 09.11.2018 не оскаржувався.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судовому засіданні заперечував,щодо задоволення позову оскільки вважає його безпідставним.

Представник відповідача Миколаївська райдержадміністрація Миколаївської області у судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував, щодо його задоволення.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2016 № 14-4587/14- 16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.11.2016 № 14-11987/14-16-СГ ОСОБА_1 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку розміром 2,00 га ріллі (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.10.2016 № 14-9820/14-16-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13.09.2017 № 14-12466/14-17-СГ ОСОБА_2 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку розміром 2,00 га ріллі (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

14.09.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно -Миколаївської райдержадміністрації прийнято рішення № 37067388 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 за ОСОБА_2 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останній приймає у власність земельну ділянку розміром 2,00 га ріллі (кадастровий номер 4824280200:01:000:0095) для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 144749875 від 09.11.2018 року земельна ділянка кадастровий номер 4824280200:01:000:0095 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу,серія та номер 1388 виданий 09.11.2018 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади та Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, статті 10 ЦПК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони: мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є також визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт, виданий органом державної влади органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 203 ч.1 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України).

Згідно абз.2ч.3ст.26 Закону№1952-VI Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; Миколаївської районної державної адміністрації; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними, скасування наказів та рішень про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський