Постанова

від 09.12.2020 по справі 910/14308/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/14308/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 (повний текст рішення підписано 07.09.2020)

у справі №910/14308/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ

до Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ

про стягнення 43 846,64 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ

про розірвання договору та стягнення 42561,12 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ про стягнення 43846,64 грн.

Первісна позовна заява мотивована тим, що відповідачем належним чином не виконано умови договору поставки №250319 від 25.03.2019 в частині здійснення повних розрахунків за поставлений товар, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 40152 грн, пеню у розмірі 2908,72 грн, суми збитків від інфляції у розмірі 281 грн, 3% річних у розмірі 504,92 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ про розірвання договору та стягнення 42561,12 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що постачальником порушено приписи ст. 602 ЦК України та п. 4.6 договору щодо комплектності товару, оскільки товар переданий без Сертифікату якості та/або паспорту виробника, а також є неналежної якості.

Відповідно до заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ просило суд розірвати договір поставки № 25-0319 від 25.03.2019, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ та Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ 42561,12 грн, з яких: 40152,00 грн сума сплаченого авансу та 2409,12 грн сума неустойки за договором; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ 23843,00 грн судових витрат, з яких 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 3842,00 грн витрати на сплату судового збору, 1 грн витрати на проведення товарознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ про розірвання договору та стягнення 42561,12 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ до Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ про стягнення 43846,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ до Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ суму боргу у розмірі 40 152,00 грн, пеню у розмірі 2908,72 грн, збитки від інфляції у розмірі 281 грн, 3% річних у розмірі 504,92 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ про розірвання договору та стягнення 42561,12 грн відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач за первісним позовом довів наявність заборгованості відповідача за первісним позовом за поставлений товар, натомість позивач за зустрічним позовом не довів, що наявні підстави для розірвання договору та повернення авансу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ 30.09.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/14308/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, натомість, обставини на які послався суд першої інстанції є недоведеними.

Апелянт зазначає, що Інструкція П-7 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідні умови щодо прийняття та якості товару сторонами було визначено в Договорі.

Крім того, апелянт наголошує, що після поставки та монтажу товару було виявлено, що він не придатний для використання за призначенням, оскільки манжети виявились більшими за фактичне посадкове місце.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/14308/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/14308/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

30.10.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/14308/19. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/14308/19. Розгляд справи призначено на 09.12.2020.

18.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними та допустимими доказами, при цьому вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

27.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що недоліки товару було виявлено на стадії використання товару, а тому підписання видаткової накладної не свідчить, що поставлений товар був належної якості.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній та відповіді на відзив, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви, а у задоволені первісного позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма КАДЕ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ (покупець) укладено договір поставки № 25-0319 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

Постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду (п. 2.1 Договору).

Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікаціях до цього договору (п. 2.2 Договору).

За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору, ціна цього договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до цього договору.

У відповідності до п. 3.3. Договору розрахунки проводяться на підставі рахунку на оплату товару, або видаткової накладної, чи акту приймання-передачі товару, підписаного сторонами, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.

У разі, якщо відбулася оплата (попередня оплата) за товар, що підлягає поверненню згідно з умовами п. 4.8 Договору, продавець зобов`язаний повернути відповідну суму отриманих коштів на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання повідомлення (п.3.4 Договору).

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця і узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, або факсимільними засобами, які визначені в розділі Місцезнаходження та банківські реквізити сторін даного договору (п. п. 4.1, .4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору датою постави товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Постачальник надає на адресу покупця наступні документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника; пакувальний лист; сертифікат походження (на вимогу); сертифікат відповідності 9на вимогу); копію залізничної накладної (при здійсненні перевезення товару залізничним транспортом); інші документи, на вимогу. Відправлення вказаних документів здійснюється постачальником протягом 5 робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур`єрською поштою (п.4.6 Договору).

Згідно з п. 4.8 Договору у разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов`язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця. Прибуття представників постачальника або представників заводу-виробника на протязі 3 робочих днів з моменту повідомлення покупцем 9телефонним або факсимільним зв`язком, електронною поштою або кур`єром) - обов`язкове. В разі ухилення продавця від складання акту невідповідності у терміни, обумовлені цим пунктом договору, покупець складає акт невідповідності в односторонньому порядку, який вважається погодженим з боку продавця, та факсимільним або поштовим зв`язком направляє його на адресу продавця. Продавець протягом 3 календарних днів з моменту складання акту невідповідності, або з моменту його направлення, в разі якщо акт невідповідності складено в односторонньому порядку, повинен усунути виявлені недоліки товару, до поставити чи обміняти на відповідний товар належної якості, або, за вимогою покупця. Оформити повернення товару, або його частини. В такому випадку витрати пов`язані з поверненням, обміном або до поставкою товару несе продавець.

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару. Якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (п. п. 5.1.1., 5.3.2 Договору).

За умовами п. 5.2.1 Договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разу невиконання чи неналежного виконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це його за 30 днів до дати розірвання договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти або невідповідність якості товару, обумовленої договором, постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару за його місцезнаходженням або замінити неякісний товар на товар належної якості в узгоджені сторонами строки. Але не більше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення від вантажоотримувача чи покупця про дефекти або невідповідність якості товару.

Згідно п. 6.4 Договору за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару, постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 3% від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.

У випадку невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань за даним договором постачальник зобов`язаний відшкодувати/компенсувати покупцю всі збитки/витрати, що завдані йому таким невиконанням (п.6.6. Договору).

Положеннями п. 6.8 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п.9.1 Договору).

В специфікації №1 від 25.03.2019 до договору сторони узгодили поставку наступного товару:

- ущільнення штоку 630*660*16,5 KDS107 NBR/NBR- 2 шт.;

- ущільнення штоку 790*815*14 KDS107 NBR/NBR- 2 шт.;

- ущільнення штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR- 2 шт.

Згідно з п. 1 специфікації загальна вартість товару становить 80304,00 грн. Строк поставки - 35 календарних днів з дати 50% передоплати.

27.03.2019 згідно платіжного доручення №511 ТОВ НАФТОГАЗБУРІННЯ було здійснено 50% передоплати в сумі 40 152 грн.

24.04.2019 ТОВ ВКФ КАДЕ поставило, а ТОВ НАФТОГАЗБУРІННЯ отримало товар: ущільнення штоку 630*660*16,5 KDS107 NBR/NBR- 2 шт.; ущільнення штоку 790*815*14 KDS107 NBR/NBR- 2 шт.; ущільнення штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR- 2 шт. на загальну суму 80 304,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №164 від 24.04.2019, підписаною представниками сторін без будь-яких зауважень, а також довіреністю № 14 від 24.04.2019 на отримання матеріальних цінностей.

Матеріали справи містять претензію позивача №52 від 24.06.2019 щодо сплати ТОВ НАФТОГАЗБУРІННЯ заборгованості у розмірі 40152 грн за поставлений товар.

Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ КАДЕ № 46 від 10.06.2019, у якому зазначено, що виготовлені позивачем манжети повністю відповідали заявленим в кресленнях профілю, розмірам, матеріалу, а також фізичним розмірам манжет, що була знята з обладнання та надана як зразок. Профіль ущільнень, розміри та матеріал виготовлення вказані в Додатках 2, 3, 4 до договору поставки №250319 від 25.03.2019.

В подальшому під час огляду манжет було встановлено, що манжети - ущільнення штоку 1050*1075*14KDS107 NBR/NBR- 2 шт мають механічні ушкодження, а саме розриви робочої поверхні, про які відповідачем заявлено не було.

За доводами позивача дані пошкодження в районі місць вулканізації унеможливлюють використання манжет в майбутньому і були спричинені тиском, що виявився для місць вулканізації критичним. Також на кільцях є сліди механічного пошкодження, що могли бути спричинені неправильним встановленням або механічним перекосом рухомих частин обладнання з надлишковим тиском. Невідповідність манжети розмірам після гідравлічних випробувань може бути пов`язана з неправильним демонтажем та повторним монтажем. Щодо інших двох розмірів манжет, а саме: ущільнення штоку 630*660*16,5 KDS107 NBR/NBR- 2 шт. та ущільнення штоку 790*815*14 KDS107 NBR/NBR- 2 шт., будь-які нарікання на їх якість, розміри, матеріали виготовлення відсутні.

Укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У специфікації №1 від 25.03.2019 до договору сторони узгодили поставку наступного товару:

- ущільнення штоку 630*660*16,5 KDS107 NBR/NBR - 2 шт.;

- ущільнення штоку 790*815*14 KDS107 NBR/NBR - 2 шт.;

- ущільнення штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR - 2 шт.

Згідно з п. 1 специфікації загальна вартість товару становить 80304,00 грн Строк поставки - 35 календарних днів з дати 50% передоплати.

27.03.2019 згідно платіжного доручення №511 ТОВ НАФТОГАЗБУРІННЯ було здійснено передплату у розмірі 50% в сумі 40152 грн.

З огляду на викладене, позивачем за первісним позовом, на момент розгляду справи поставлено товар на загальну суму 80304,00 грн, а відповідачем за первісним позовом сплачено лише аванс в сумі 40152,00 грн.

Відповідність розмірів ущільнень штоків специфікаціям, погодженим сторонами у справі підтверджена матеріалами справи та сторонами у справі не спростовується, натомість відповідач за первісним позовом (апелянт) посилається на неможливість використання ущільнень штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR, оскільки вони не придатні для використання за призначенням задля якого воно було придбано.

Дослідивши відповідні доводи апелянта, а також наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що покупець укладаючи Договір поставки самостійно визначав, який саме товар йому необхідний, і матеріали справи не містять доказів, що ущільнення штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR, які були поставлені не відповідають умовам Договору чи специфікації до нього, а посилання апелянта на неможливість використання свідчить лише про пред`явлення покупцем вимог, які не було предметом Договору між сторонами.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до приписів п. 5.2.3 Договору покупець має право не здійснювати оплату постачальнику у разі неналежного оформлення документів.

За умовами п. 4.9 Договору відповідальність за правильність та повноту оформлення товарно-супровідних документів приймає на себе постачальник.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, видаткова накладна як первинний документ фіксує факт здійснення господарської операції та відображає зміст і обсяг господарської операції.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про те, що поставка товару згідно з видатковою накладною №164 від 24.04.2019, підписаною представниками сторін без будь-яких зауважень, а також довіреністю № 14 від 24.04.2019 на отримання матеріальних цінностей, здійснювалася позивачем саме на умовах Договору поставки № 25-0319 від 25.03.2019; товар приймався відповідачем без заперечень та частково оплачувався.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що весь товар згідно накладної відповідачем прийнятий, що свідчить про його згоду з поставленою кількістю та асортиментом товару.

При цьому відповідач не надав доказів, що він, як покупець, звертався до позивача з повідомленням про відсутність паспорту якості, встановлював строк для її передання та доказів відмови позивача передати дані документи.

Згідно ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1 ст. 268 ГК України).

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема, передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з умов Договору поставки № 25-0319 від 25.03.2019, його умови містять лише розділ про гарантійні зобов`язання та не містять умов, що визначають порядок приймання продукції за якістю. За умовами договору поставки постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду (п. 2.1 Договору).

Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікаціях до цього договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти або невідповідність якості товару, обумовленої договором, постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару за його місцезнаходженням або замінити неякісний товар на товар належної якості в узгоджені сторонами строки. Але не більше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення від вантажоотримувача чи покупця про дефекти або невідповідність якості товару.

Згідно з п. 4.8 Договору у разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов`язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця. Прибуття представників постачальника або представників заводу-виробника на протязі 3 робочих днів з моменту повідомлення покупцем 9телефонним або факсимільним зв`язком, електронною поштою або кур`єром) - обов`язкове. В разі ухилення продавця від складання акту невідповідності у терміни, обумовлені цим пунктом договору, покупець складає акт невідповідності в односторонньому порядку, який вважається погодженим з боку продавця, та факсимільним або поштовим зв`язком направляє його на адресу продавця. Продавець протягом 3 календарних днів з моменту складання акту невідповідності, або з моменту його направлення, в разі якщо акт невідповідності складено в односторонньому порядку, повинен усунути виявлені недоліки товару, до поставити чи обміняти на відповідний товар належної якості, або, за вимогою покупця. Оформити повернення товару, або його частини. В такому випадку витрати пов`язані з поверненням, обміном або до поставкою товару несе продавець.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що поставка товару регулюється, в тому числі постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 якою було затверджено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 (далі - Інструкція П-7).

Відповідно до якої, зокрема, приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація, тощо).

Однак, в даному випадку, положення вказаної інструкції не впливають на суть спірних правовідносин, оскільки товар прийнято покупцем без зауважень та застережень, а покупцем не надано доказів того, що на момент прийняття товару чи на момент встановлення його в місці запланованого використання було виявлено невідповідність товару умовам Договору, в свою чергу, як вже було зазначено, та повторно наголошується колегією суддів, неможливість використання товару в обладнанні покупця не свідчить, про невідповідність товару якісним та кількісним характеристикам, які містяться в Договорі.

Як вбачається з п.4.3 Договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Як зазначалося вище, матеріали справи містять видаткову накладну, яка підписана обома сторонами, жодних зауважень щодо кількості та якості відповідачем зроблено не було, товар був прийнятий, оглянутий.

Наявність видаткової накладної на поставлений товар відповідачем не спростовується, що підтверджує факт передачі позивачем узгодженої продукції відповідачу за первісним позовом. Відповідність розмірів ущільнень штоків специфікаціям, погодженим сторонами у справі підтверджена матеріалами справи та сторонами у справі не спростовується.

Між сторонами акт невідповідності не складався. Не було його складено і в односторонньому порядку відповідачем.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що невідповідність манжетів (ущільнень штоку) фактичним посадковим місцям (обладнанню відповідача) не відноситься до сфери регулювання Договором поставки №25-0319 від 25.03.2019, оскільки за договором поставлялись товари, які повинні були відповідати саме технічним вимогам, що були узгоджені сторонами в договорі.

Профіль ущільнень, розміри та матеріал виготовлення вказані в Додатках 2, 3, 4 до договору поставки №250319 від 25.03.2019.

Доказів того, що поставлені товари не відповідали вказаним вимогам, викладеним в договорі, Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що товари виготовлені позивачем повністю відповідали заявленим в кресленнях профілю, розмірам, матеріалу, а також фізичним розмірам манжет, що була знята з обладнання та надана як зразок.

Наведені обставини свідчать, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що постачальником було допущено порушення Договору, яке може бути підставою для його розірвання та повернення авансового платежу, а тому у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції правомірно відмовив.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, спір між сторонами виник у зв`язку з установленням ущільнення штоку 1050*1075*14 KDS107 NBR/NBR - 2 шт.

Щодо ущільнення штоку 630*660*16,5 KDS107 NBR/NBR - 2 шт. (вартістю 23 970 грн) та ущільнення штоку 790*815*14 KDS107 NBR/NBR - 2 шт. (вартістю 24 510 грн), які також поставлялися за умовами Договору поставки №25-0319 від 25.03.2019, відповідач не зазначає про проблеми з установленням їх на своє обладнання.

Звертаючись до суду з первісним позовом, первісний позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 40152,00 грн, пеню у розмірі 2908,72 грн, збитки від інфляції у розмірі 281 грн, 3% річних у розмірі 504,92 грн.

Як було встановлено судом, на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати товару на суму 40152,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача основного боргу за поставлений товар в розмірі 40 152,00 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.8 Договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач здійснив нарахування пені на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 01.05.2019 по 01.10.2019 в загальному розмірі 2908,72 грн.

Розрахунок пені визнано судом арифметично правильним, а вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2908,72 грн законними, обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи суму заборгованості та період прострочення, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 281 грн та 3% річних у розмірі 504,92 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого зустрічного позову та спростування доводів первісного позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/14308/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/14308/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗБУРІННЯ .

4. Матеріали справи №910/14308/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 17.12.2020.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Ю.Б. Михальська