Ухвала

від 31.03.2021 по справі 910/14308/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14308/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (колегія суддів: Тищенко О.В., Станік С.Р., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 (суддя Демидов В.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Каде"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"

про стягнення богу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Каде"

про розірвання договору та стягнення авансу і неустойки

за участю: позивача: Дяковський О.С. (адвокат), відповідача: Венгаренко Т.А. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Каде" (далі - первісний позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" (далі - первісний відповідач) 43 846,64 грн, з яких: 40 152 грн - борг за договором поставки, 2 908,72 грн - пеня, 281 грн - інфляційні втрати, 504,92 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неповним розрахунком первісного відповідача з первісним позивачем за поставку товару за договором.

1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Каде", в якому просило розірвати договір поставки та стягнути з останнього 42 561,12 грн, з яких: 40 152 грн - сплачений аванс, 2 409,12 грн - неустойка за договором.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що товар був переданий неналежної якості, без відповідних сертифікатів якості та/або паспорту виробника.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що якість ущільнень штоку на момент отримання їх первісним відповідачем відповідала умова укладеного сторонами договору, наданому зразку та специфікаціям, товар первісним покупцем був прийнятий без зауважень, акт невідповідності не складався, доказів, що поставлені товари не відповідали вимогам, вказаним в договорі та специфікаціях, не надано.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі первісний відповідач просить скасувати вказані рішення судів і прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

3.2. В якості підстав касаційного оскарження посилається на те, що судами не була врахована правова позиція Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладена в постанові від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 та постанові від 13.02.2020 у справі №927/293/19 (п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України), а також на те, що судами неповно було встановлено всі обставини справи, не досліджено Акту огляду гумотехнічних виробів після розбирання ПУГ FH35-35/70 від 05.06.2019, в якому встановлено невідповідність товару, не надано оцінку цьому доказу (п.4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Первісний позивач у відзиві на касаційну скаргу просив суд прийняти ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у зв`язку із малозначністю справи.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Суд першої інстанції задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в зустрічному позові, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що якість ущільнень штоку на момент отримання їх первісним відповідачем відповідала умова укладеного сторонами договору, наданому зразку та специфікаціям, товар первісним покупцем був прийнятий без зауважень, доказів, що поставлені товари не відповідали вимогам, вказаним в договорі та специфікаціях, не надано.

При цьому було встановлено, що вказані ущільнення виготовлені відповідно до специфікації. Профіль ущільнень, розміри та матеріал виготовлення вказані в Додатках 2, 3, 4 до Договору поставки. Суди встановили, що товари виготовлені продавцем, повністю відповідали заявленим в кресленнях профілю, розмірам, матеріалу, а також фізичним розмірам манжет, що була знята з обладнання та надана як зразок. Вказане, як зазначили суди, підтверджено матеріалами справи та сторонами у справі не спростовано.

4.3. Первісний відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що судами не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 та від 13.02.2020 у справі №927/293/19.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що про виявлені в процесі експлуатації недоліки продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), складався відповідний акт, а суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не встановили причини недоліків продукції, безпідставно поклавши обов`язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який не надав взагалі жодних заперечень по суті спору.

У постанові від 13.02.2020 у справі №927/293/19 Верховний Суд виходив з того, що у справі також складався акт про фактичну якість і комплектність поставленої продукції, відповідно до якого виявлено недоліки товару, який потім постачальником було замінено, але при вирішенні питання про стягнення з постачальника штрафу за поставку неякісної продукції у справі суди не з`ясували умов зберігання цього товару покупцем, тобто також не з`ясували причини неякісності товару.

Отже, в даних справах судами було встановлено, що товар мав недоліки, але причини виникнення цих недоліків судами не було з`ясовано з урахуванням того, що у разі виявлення недоліків товару після переходу до покупця ризику випадкової загибелі товару, саме на покупця покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару, а у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості, існує презумпція вини постачальника (виробника).

Натомість у справі, що розглядається, суди встановили, що поставлений первісному відповідачу товар відповідав вимогам, обумовленим сторонами договору, тобто був якісний.

Таким чином, зазначені постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справи №904/5002/18, №927/293/19 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За вказаних обставин, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, згідно з п.5 ч.1 ст.296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК України.

4.4. В касаційній скарзі первісний відповідач в якості підстав касаційного оскарженні посилається також на те, що судами не було досліджено акт огляду гумотехнічних виробів.

Згідно п.4 ч.2 ст.287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо, зокрема, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При цьому оскільки згідно статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є не дослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, а підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 вказаного Кодексу, яка зазначена скаржником і на підставі якої було відкрито касаційне провадження, визнано необґрунтованою, правові підстави для скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, відсутні.

4.5. Положеннями статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм Конституції України та ГПК України.

4.6. Враховуючи викладене, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі статті 296 ГПК України.

4.7. Оскільки доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до малозначності справи, однак оскільки дану справу суд першої інстанції не визнавав малозначною у порядку визначеному пунктом 2 частини 5 статті 12 ГПК України, та розглянув її за правилами загального позовного провадження, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

4.8. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбуріння" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №910/14308/19 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич