Постанова

від 09.12.2020 по справі 910/159/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/159/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі ГуцалО.В.

за участю представників

від позивача: Васьківський Л.М. (довіреність №788-ЮД від 23.06.2020р.) від відповідача: Палієнко А.А., керівник

Кулініченко Г.В., ордер серія КС №716289 від 06.10.2020р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020р.

у справі № 910/159/20 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд"

про стягнення 594 720 грн 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" про стягнення 594 720 грн 00 коп. заборгованості за договором від 23.08.2019 № 789, в тому числі 495 600 грн 00 коп. попередньої оплати та 99 120 грн 00 коп. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 495 600 грн 00 коп., також, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 99 120 грн 00 коп. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/159/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" грошові кошти у розмірі 495 600 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп., штраф у розмірі 99 120 (дев`яносто дев`ять тисяч сто двадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 920 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять) грн 80 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" просить поновити строк на апеляційне оскарження та призначити по справі судову експертизу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/159/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/159/20. Розгляд справи призначено на 09.09.2020 року. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/159/20.

07.09.2020 року через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/159/20 без змін.

09.09.2020 розгляд справи №910/159/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року не відбувся з технічних причин, про що, складено акт про знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 року розгляд справи №910/159/20 призначено на 07.10.2020 року.

Розпорядження № 09.1-08/3675/20 Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/159/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/159/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Демидова А.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 року прийнято справу №910/159/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Демидова А.М., Зубець Л.П. Розгляд справи №910/159/20 призначено на 09.11.2020 р.

Розпорядження № 09.1-08/4299/20 Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/159/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/159/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року справу №910/159/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

09.11.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2020р.

Представники відповідача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі №910/159/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити повністю.

Представник позвача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши доказ; проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справ; правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" (виконавець за договором) укладено договір № 789 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає і зобов`язується оплатити, а виконавець зобов`язується своїми силами з використанням власних матеріалів і на свій ризик виконати роботи з розчистки підводних частин водозабірних споруд підприємства від мулових наносів: рибо загороджувача на підводному каналі та насосної станції "Водозабір" ПрАТ "Рівнеазот" (далі - об`єкт) Код КВЕД: 42.91.

Відповідно до пункту 1.2. договору порядок та строк виконання робіт визначається календарним планом робіт (додаток № 3), який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором у відповідності з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1) та на основі договірної ціни (локальний кошторис з підсумковою відомістю ресурсів) (додаток № 2), які є невід`ємними частинами даного договору становить 991 200,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 165 200,00 грн.

Умовами пунктів 2.2. (підпункти 2.2.1., 2.2.2.), 2.4. договору визначено, що оплата за виконані роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості робіт згідно п. 2.1. договору після підписання сторонами даного договору; остаточний розрахунок за виконані роботи - протягом 20-ти календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (далі - акт).

Оплату за цим договором може здійснювати уповноважена замовником особа на підставі договору доручення.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що виконавець зобов`язаний розпочати визначені в п. 1.1. договору роботи протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 2.2.1. даного договору.

Пунктами 3.1. - 3.2. договору погоджено, що здавання-приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

При умові відсутності зауважень до виконаних виконавцем робіт замовник зобов`язаний прийняти такі роботи не пізніше 5-ти (п`яти) календарних днів із дати отримання акта.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення строку дії гарантії (пункт 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1) на виконання робіт: "Розчистка підводних частин водозабірних споруд ПрАТ "Рівнеазот" від мулових наносів" сторонами досягнуто згоди про величину відкритої договірної ціни на виконання робіт у сумі 991 200,00 грн.

Календарним планом робіт (додаток № 3) сторонами погоджено етапи виконання робіт, а саме: І етап: рибозагороджувач на підводному каналі до насосної станції "Водозабір", строк виконання: 28 календарних днів, обсяг фінансування: 268 000,00 грн; ІІ етап: насосна станція "Водозабір", строк виконання: 28 календарних днів після закінчення І етапу, обсяг фінансування: 276 000,00 грн; ІІІ етап: насосна станція "Водозабір", строк виконання: 23 календарні дні після закінчення ІІ етапу, обсяг фінансування: 282 000,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є змішаним, в якому містяться елементи договорів підряду та надання послуг.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору від 23.08.2019 № 789, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Трейд" на підставі договору доручення від 18.02.2019 № 134, здійснило попередню оплату від імені позивача на суму 495 600 грн 00 коп. з призначенням платежу: "передоплата за виконання робіт зг. дог. № 789 від 23.08.19. В т.ч. ПДВ 82600,00/ від ім. ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" зг.дов№7006-Ю від 23.08.19/", що підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2019 № 57184.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт комісійної перевірки виконання робіт: "Розчистка підводних частин водозабірних споруд ПрАТ "Рівнеазот" від мулових наносів", відповідно до якого встановлено, що згідно договору від 23.08.2019 № 789 виконавець порушує встановлені терміни робіт зазначені в додатку № 3 "Календарний план робіт". Станом на 18.10.2019 не проведені роботи І-го етапу календарного плану робіт. Доказом невиконання робіт у встановлені календарним планом терміни є відсутність обладнання, матеріалів, іншої необхідної техніки, робочого персоналу підрядника на об`єкті.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи експертний висновок від 21.10.2019 № В-789 Рівненської торгово-промислової палати як доказ не виконання відповідачем робіт.

28.10.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2929 щодо повернення коштів в сумі 594 720,00 грн та повідомленням про розірвання договору з 01.12.2019.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що дострокове розірвання даного договору може мати місце за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством України. Сторона, яка прийняла рішення про розірвання договору, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 20 днів до запланованої дати розірвання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Нормами статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції так апеляційною інстанцією встановлено, що договір від 23.08.2019 № 789 з 01.12.2019 є припиненим.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства протягом строку дії договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник обов`язок з повернення попередньої оплати у розмірі 495 600 грн 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами частини 1, пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

За таких обставин, відмова замовника від договору є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що у зв`язку із відмовою позивача від договору на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та невиконанням відповідачем робіт за договором, сума попередньої оплати (авансу) у розмірі 495 600 грн 00 коп. підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 99 120 грн 00 коп. штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що при порушенні з вини виконавця узгоджених сторонами термінів виконання робіт, передбачених календарним планом додаток № 3 або усунення недоліків відповідно до п.п. 3.2., 4.4.5. виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від загальної вартості робіт по даному договору.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 99 120 грн 00 коп., оскільки судом встановлено факт несвоєчасності виконання зобов`язання за договором від 23.08.2019 № 789 відповідачем.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги докази надані апелянтом до апеляційної скарги, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на як. вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обставини викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/159/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд".

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/159/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/159/20.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газспецбуд".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2020р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова