Постанова

від 17.12.2020 по справі 28/9

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа № 28/9

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явилися;

від відповідача - не з`явилися;

від державного виконавця - Литовченко Ю.С., положення, затверджене наказом від 24.12.2019 №148/В;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх. №2893 Д/1),

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 (повний текст складено та підписано 13.10.2020), постановлену об 11 годині 45 хвилин у складі судді Курило Г.Є.,

за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ,

на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

у справі №28/9

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області", м. Макіївка,

до відповідача Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Київ,

про стягнення заборгованості в сумі 76940296,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області №28/9 від 16.02.2011 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка та стягнуто з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Макіївка Донецької області" заборгованості за кредитом в розмірі 55200000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 18484800,36 грн, заборгованість по нарахованій комісії за управління кредитом в розмірі 3255495,64 грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

28.02.2011 на виконання рішення виданий відповідний наказ.

До Господарського суду Донецької області зі скаргою №09-6/1507 від 01.10.2020 звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ про визнання незаконною бездіяльності керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах ВП №60923402 щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011; зобов`язання керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9 скаргу №09-6/1507 від 01.10.2020 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ про визнання незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах ВП №60923402 щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011; зобов`язання керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011 задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах ВП №60923402 щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011.

Зобов`язано керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною 2 цієї статті, керівник відповідного органу ДВС подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Отже, передбачений зазначеною нормою обов`язок керівника відповідного органу ДВС виникає у разі наявності підстав передбачених п.п. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, судом першої інстанції не враховано, що на даний час відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу та в матеріалах виконавчого провадження не міститься інформація про вчинення виконавчих дій на безпосереднє виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011, зокрема встановлення наявності активів боржника тощо.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 для розгляду справи сформовано колегії суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 поновлено Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9. Встановлено сторонам строк до 10.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на 17.12.2020 об 11:30 годині.

01.12.2020 до апеляційного суду від позивача надійшов відзив, у якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін.

17.12.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник ДВС, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9 скасувати, вважає, що у державного виконавця у даному випадку відсутні підстав щодо подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів, оскільки відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", як це передбачено ч. 2, 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Представники позивача та відповідача до судового засідання 17.12.2020 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялися належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення (т. 2 а.с. 140, 148-149).

Ухвала про відкриття апеляційного провадження від 19.11.2020, що надсилалася на офіційну адресу відповідача, була повернута організацією поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції у зв`язку з відсутність адресата за вказаною адресою.

Судом апеляційної інстанції було здійснено спробу передати телефонограму за номером телефона боржника, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак безрезультатно. Крім того судом апеляційної інстанції направлено копію ухвали від 19.11.2020 на електронну адресу відповідача, що міститься в матеріалах справи makiivvugilla@gmail.com.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Зважаючи на те, що строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду є обмеженими, в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2017 ПВ №26170368 виконавчий документ - наказ Господарського суду Донецької області №28/9 від 28.02.2011 повернуто стягувачу на підставі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

05.12.2019 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання та про забезпечення виконання рішення, до якого додано оригінал наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011.

20.12.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП№60923402 на виконання наказу №28/9 від 28.02.2011 про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Макіївка Донецької області" заборгованості за кредитом в розмірі 55200000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 18484800,36 грн, заборгованість по нарахованій комісії за управління кредитом в розмірі 3255495,64 грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

20.12.2019 Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №60923402 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.14 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Відповідно до витягу з АСВП щодо виконавчого провадження ВП№60923402 вбачається, що зазначене виконавче провадження зупинено, жодні дії спрямовані на виконання судового рішення державним виконавцем не вчинялися.

У зв`язку з тим, що керівник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби не направив до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №28/9 від 28.02.2011 у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", скаржник звернувся до суду зі скаргою.

Як зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції від 12.10.2020 заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволена у повному обсязі. Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. відкрито виконавче провадження за №60923402 на виконання наказу №28/9 від 28.02.2011. Цього ж дня винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.14 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Зважаючи на те, що відповідач є державним вугледобувним підприємством, державний виконавець 20.12.2019 зупинив вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №60923402. Станом на теперішній час відповідно до результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП виконавче провадження №60923402 зупинено.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень ч.ч.2-3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

При цьому, ніяких обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає.

Оскільки виконавче провадження №60923402 зупинено, стягувач не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження", через обмеження Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Однак, відомостей щодо здійснення Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби дій відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суду не надано.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативним актом, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", встановлено тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п.14 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Частиною 8 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 14 частини першої статті 34 цього закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Відповідач є державним вугледобувним підприємством, у зв`язку з чим державний виконавець 20.12.2020 зупинив вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №60923402, яке було відкрито 20.12.2020.

Станом на теперішній час відповідно до результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП виконавче провадження №60923402 зупинене.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що стягувач вже раніше звертався до органів ДВС із наказом Господарського суду Донецької області у справі №28/9 від 28.02.2011, однак останній було повернуто стягувачу з посиланням на Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами частини першої якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Разом з тим, частиною третьою статті 4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Водночас, 24.05.2017 набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" положеннями статті 1 якого (з урахуванням змін внесених Законом України від 18 грудня 2018 року N 2658-VIII) передбачається, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Наведене свідчить, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження". У цьому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Крім того, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення державою лише захищає боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

У даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14 та у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, в т.ч. визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Підстави, передбачені пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв`язку з чим положення частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2018 у справі №908/2671/13.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить частині другій статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка не обмежується приписами частини третьої статті 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтермінує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

Таке "узалежнення" суперечило би положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право "мирного володіння" виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 45 рішення "Жовнер проти України", повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.

Враховуючи дату відкриття виконавчого провадження суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що державний виконавець повинен був здійснити заходи, спрямовані на виконання рішення за рахунок коштів бюджету, що в свою чергу свідчить про бездіяльність державного виконавця.

Таким чином, враховуючи, що факт невиконання рішення суду з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, колегія суддів погоджується з доводами позивача, та висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2018 у справі № 913/2218/13, від 18.09.2018 у справі №905/526/13-г, щодо відсутності підстав для виконання рішення суду на підставі норм статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з огляду на наявність підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі норм Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", то вони колегією суддів не приймаються з огляду на наявність правових висновків щодо того, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14, від 19.03.2019 у справі №13/156-10, які прийняті хронологічно пізніше ніж постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які посилається апелянт.

У постанові від 29.05.2019 у справі №908/85/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про обов`язок керівника органу ДВС подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, навіть з огляду на наявність мораторію на примусову реалізацію майна державного підприємства.

Щодо посилань апелянта на окрему думку судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. у справі №905/3773/14-908/5138/14, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до норм процесуального закону окрема думка не є обов`язковою для застосування.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Департамент ДВС не спростував висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №28/9 та не довів порушення судами норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/9 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

У судовому засіданні 17.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2020.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян