Постанова

від 14.12.2020 по справі 917/1123/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа № 917/1123/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі представників сторін:

прокурора - Трофіменко О.О., діє на підставі Наказу Харківської обласної прокуратури № 361к від 16.11.2020;

позивача - не з`явився;

1-відповідача - не з`явився;

2-відповідача - не з`явився;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Київ (вх. 2411 П/3 Х/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 (суддя Солодюк О.В.) у справі № 917/1123/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Київ,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2. Територіальної громади Сергіївської сільської ради, в особі Сергіївської сільської ради, с. Сергіївка, Гадяцький район, Полтавської області

за участі Прокуратури Полтавської області, м. Полтава

про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулось до господарського суду з позовними заявами про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок:

- б/н від 17.07.2012 на земельну ділянку площею 45,9686 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0106;

- б/н від 17.07.2012 на земельну ділянку площею 31,2847 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0107;

- б/н від 17.07.2012 на земельну ділянку площею 5,0244 га, кадастровий номер 5320482600:00:002:0100;

- б/н від 17.07.2012 на земельну ділянку площею 34,4080 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0105;

- б/н від 17.07.2012 на земельну ділянку площею 27,1721 га, кадастровий номер 5320482600:00:006:0050, що розташовані на території Качанівської сільської ради, Гадяцького району, Полтавської області за межами населеного пункту.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПП "Райз-Максимко" повністю дотрималося вимог, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі та є таким, що має переважне право на поновлення договорів оренди. Протиправне зволікання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в укладенні додаткової угоди про поновлення договорів оренди земельної ділянки зумовило порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, що і стало підставою для пред`явлення позову до суду.

Ухвалами суду від 18.09.2018 та 04.10.2018 позовні заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справах № 917/1123/18, №917/1127/18, №917/1129/18, № 917/1128/18, № 917/1130/18 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.10.2018 об`єднано справи № 917/1123/18, №917/1127/18, №917/1129/18, № 917/1128/18, № 917/1130/18 в одне провадження № 917/1123/18.

18.12.2019 від позивача до суду надійшла заява про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та позовних вимог (вх. № 14059), в якій позивач, посилаючись зокрема на те, що станом на момент розгляду справи спірні земельні ділянки перейшли в комунальну власність Сергіївської обєднаної територіальної громади в особі Сергіївської сільської ради, просив суд на підставі ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі визнати укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок в редакції запропонованій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (розпорядник земельної ділянки на момент поновлення договорів) в листах від 30.08.2016, з врахуванням зміни розпорядника земельних ділянок на момент розгляду справи, зазначивши орендодавцем Сергіївську сільську раду. Позивачем при цьому зазначено, що 25.01.2019 ПрАТ Райз-Максимко звертався до Сергіївської сільської ради з повідомленням за вих. № 11 від 24.01.2019, в якому повідомив відповідача 2 про те, що позивач зберіг за собою переважне право на оренду вищезазначених земельних ділянок і дані земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) у разі поновлення договорів оренди землі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 в позові відмовлено.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції встановив, що на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Територіальна громада Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради (відповідач 2). Однак, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивач звертався до Сергіївської сільської ради з повідомленням за вих. № 11 від 24.01.2019, а також з пропозицією до 2-го відповідача укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 17.07.2012 р. на умовах: в частині строку дії договорів - 7 років та розміру орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки землі, і між сторонами в ході узгоджень істотних умов договору виникли розбіжності. Крім того, в пунктах 1.3, 1.4 додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок позивачем зазначено однакову нормативно грошову оцінку земельних ділянок - 125796,35 грн та оренду плата в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, що становить 10063, 71 грн, в той час як земельні ділянки мають різну площу. Строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився 31.12.2016 і посилання позивача на ч. 1, ч. 4 ст. 148-1 Земельного кодексу України є безпідставними.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що 03.02.2020 господарський суд м. Києва порушив справу № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко , а також суд необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви позивача вх. № 92 від 23.07.2020 про продовження процесуальних строків, внаслідок чого позивач вважає, що він був позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою про обов`язкову передачу справи на розгляд за визначеною законом підвідомчістю та підсудністю;

- суд першої інстанції проігнорував заяву позивача про забезпечення позову, допустив розгляд заяви у вихідний (нерабочий) день, чим порушив ст.ст. 7, 11, 140 ГПК України;

- суд невірно тлумачить норми ст. 148-1 Земельного кодексу України, та вважає, що зміна власника земельної ділянки не тягне за собою припинення договору оренди земельної ділянки або неможливість її поновлення на новий строк;

- при прийнятті рішення суд першої інстанції проігнорував правові позиції Верховного Суду у справах № 924/196/19, № 904/1093/19 від 30.01.2019; № 902/803/17 від 20.01.2020, в яких зазначено про принцип jura novit curia або суд знає закони . Позивач при цьому посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, щодо покладення на суд обов`язку надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 917/1123/18 поновлено позивачу пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк до 05.10.2020 для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Полтавська обласна прокуратура засобами поштового зв`язку надала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Прокурор зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження того, що позивач звертався до Сергіївської сільської ради з повідомленням за вих. № 11 від 24.01.2019, а також з пропозицією укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 17.07.2012 на умовах: в частині строку дії договорів 7 років та розміру орендної плати - 8% від нормативної грошової оцінки землі, і між сторонами в ході узгоджень істотних умов договору виникли розбіжності. Прокурор також звертає увагу, що в пунктах 1.3, 1.4 додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок позивачем зазначено однакову нормативно грошову оцінку земельних ділянок та орендну плату, при цьому що спірні земельні ділянки мають різну площу.

Територіальна громада Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради (2-й відповідач) засобами поштового зв`язку надала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. 2-й відповідач посилається на відсутність доказів направлення повідомлення та його отримання Сергіївською сільською радою. Крім того, 2-й відповідач також звертає увагу, що в пунктах 1.3, 1.4 додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок позивачем зазначено однакову нормативно грошову оцінку земельних ділянок та орендну плату, при цьому що спірні земельні ділянки мають різну площу, що є недопустимим та порушує норми законодавства, як і сама орендна плата в розмірі 8% для органу місцевого самоврядування є неприйнятою.

09.10.2019 у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Білецької А.М., проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1123/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 розгляд апеляційної скарги позивача - ПрАТ "Райз-Максимко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2020 об 11:00 год.

09.11.2020 до суду від 2-го відповідача електронною поштою (вх. 10794 від 09.11.2020) надійшло клопотання про розгляд справи без участі Територіальної громади Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради та її представників.

Позивач - ПрАТ "Райз-Максимко" та відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області і Територіальна громада Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради своїх представників у судове засідання 12.11.2020 не направили, причини відсутності представників в судовому засіданні не повідомили, хоча про місце, день та час розгляду справи були належно повідомлені, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями №№ 6102253433336, 6102253433298, 6102253433328 та 6102253433310 (том 3 а.с. 134, 136, 133 та 137).

На підставі зазначеного, враховуючи відсутність представників позивача та відповідачів, в судовому засіданні 12.11.2020 оголошено перерву до 03.12.2020 року об 11:30 год.

Полтавська обласна прокуратура надала пояснення по справі (вх. 11720 від 27.11.2020), в яких зазначає про відсутність у позивача переважного права на поновлення договорів оренди землі у зв`язку з закінченням строку дії договорів оренди земельних ділянок та існуючими між сторонами розбіжностями та недосягненням згоди щодо усіх істотних умов договорів.

В судовому засіданні 03.12.2020 оголошено перерву до 14.12.2020.

10.12.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Барбашової С.В., проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1123/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

14.12.2020 від Полтавської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі (вх. 12510 від 14.12.2020) щодо наведених апелянтом доводів по факту порушення справи про банкрутство. Прокурор зокрема зазначає про те, що в ході підготовчого судового засідання, яке тривало понад два роки до відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі про банкрутство (справа № 910/638/20), позивачем не зазначалось суду про порушення провадження у справі про банкрутство відносно нього. Прокурор також зазначає, що у спірних правовідносинах ПрАТ Райз-Максимко не є боржником у справі.

В призначене судове засідання представники позивача та відповідачів не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адресу, що міститься у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу, положення Конвенці та процесуального закону.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи, слід враховувати, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Таким чином, учасники справи не були позбавлені права заявити відповідне клопотання та взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Отже, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись приписами процесуального законодавства, враховуючи достатність часу (з 21.09.2020 по 14.12.2020) для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи та висловити свою позицію у справі, судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні 14.12.2020 підтримав свою позицію у справі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Гадяцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (орендар) були укладені договори оренди земельної ділянки від 17.07.2012, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Качанівської сільської ради, Гадяцького району, Полтавської області за межами населеного пункту:

загальною площею 45,9686 га, в тому числі рілля 45,9686 га за кадастровим номером 5320482600:00:001:0106 (нормативна грошова оцінка становить 929417,66 грн., орендна плата встановлена у національній валюті України гривні, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 27882,52 грн. та вноситься щомісячно до 30 числа у сумі 2323,54 грн. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 за № 532040004005003);

загальною площею 31,2847 га, в тому числі рілля 31,2847 га за кадастровим номером 5320482600:00:001:0107 (нормативна грошова оцінка становить 641413,44 грн., орендна плата встановлена у національній валюті України гривні, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 19242,40 грн. та вноситься щомісячно до 30 числа у сумі 1603,54 грн. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 за № 532040004005002);

загальною площею 34,4080 га, в тому числі рілля 34,4080 га за кадастровим номером 5320482600:00:001:0105 (нормативна грошова оцінка становить 69104,77 грн., орендна плата встановлена у національній валюті України гривні, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 20793,14 грн. та вноситься щомісячно до 30 числа у сумі 1732,76 грн. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 за № 532040004005004);

загальною площею 5,0244 га, в тому числі рілля 5,0244 га за кадастровим номером 5320482600:00:002:0100 (нормативна грошова оцінка становить 83 931,40 грн., орендна плата встановлена у національній валюті України гривні, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 2517,94 грн. та вноситься щомісячно до 30 числа у сумі 209,82 грн. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 за № 532040004005001);

загальною площею 27,1721 га, в тому числі рілля 27,1721 га. за кадастровим номером 5320482600:00:006:0050 (нормативна грошова оцінка становить 559745,60 грн., орендна плата встановлена у національній валюті України гривні, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 16792,36 грн. та вноситься щомісячно до 30 числа у сумі 1399,36 грн. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 за № 532040004005005).

Передача орендодавцем орендарю земельних ділянок підтверджуються актами приймання-передачі земельної ділянки від 17.07.2012, які підписані та скріплені печатками орендодавця та орендаря. Спірні земельні ділянки передавалися у строк до 31.12.2016 відповідно до умов договорів, зауважень до переданих земельних ділянок не має.

Відповідно до п.8 договорів, договіри укладено терміном до 31.12.2016. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання п. 8 вказаних договорів та вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з письмовими повідомленням про намір продовжити дію договорів на тих самих умовах, на строк 7 років, до яких додав три оригінальних примірника додаткових угод на продовження дії договорів оренди земельних ділянок від 17.07.2012, підписаних зі сторони позивача, що підтверджується:

- письмовим повідомленням вих. № 1425 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 5,0244га, кадастровий номер 5320482600:00:002:0100);

- письмовим повідомленням вих. № 1426 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 27,1721 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:006:0050);

- письмовим повідомленням вих. № 1427 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 45,9686 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0106);

- письмовим повідомленням вих. № 1428 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 31,2847 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0107);

- письмовим повідомленням вих. № ; 1429 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 34,4080 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0105).

У відповідь на письмові повідомлення позивача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області направив позивачу листи, в яких повідомило про те, що строк дії договорів які позивач бажає поновити закінчується 31.12.2016 року, а отже, поновлення вказаних вище договорів оренди земельних ділянок є передчасним, та запропонувало вказати у клопотанні розмір орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки гектара відповідного угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації та термін дії договору 7 років, що відповідає ст. 93 Земельного кодексу, а також запропонувало провести за власний рахунок нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що підтверджується:

- листом вих. № 27-16-7777.3-6374/2-16 від 30.08.2016 року на № 1425 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 5,0244 га, кадастровий номер 5320482600:00:002:0100);

- листом вих. № 27-16-7777.3-6375/2-16 від 30.08.2016 року на № 1426 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 27,1721 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:006:0050);

- листом вих. № 27-16-7777.3-6377/2-16 від 30.08.2016 року на № 1427 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки, площею 45,9686 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0106);

- листом вих. № 27-16-7777.3-6373/2-16 від 30.08.2016 року на № 1428 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 31,2847 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0107);

- листом вих. № 27-16-7777.3-6376/2-16 (від 30.08.2016 року на № 1429 від 19.07.2016 року (щодо земельної ділянки площею 34,4080га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0105).

Позивач розглянув вищезазначені листи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, за результатами розгляду яких письмово звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, та повторно повідомив про намір продовжити (поновити) дію вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, а також зазначив, що погоджується з пропозиціями щодо поновлення договорів оренди на запропонованих ГУ Держгеокадастру у Полтавській області умовах, що підтверджується:

- клопотанням вих. № 2415 від 23.11.2016 року (щодо земельної ділянки площею 5,0244 га, кадастровий номер 5320482600:00:002:0100);

- клопотанням вих. № 2414 від 23.11.2016 року (щодо земельної ділянки площею 27,1721 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:006:0050);

- клопотанням вих. № 2417 від 23.11.2016 року (щодо земельної ділянки площею 45,9686 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0106);

- клопотанням вих. № 2416 від 23.11.2016 року (щодо земельної ділянки площею 31,2847 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0107);

- клопотанням вих. № 2418 від 23.11.2016 року (щодо земельної ділянки площею 34,4080 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0105).

До кожного з вищезазначеного клопотань позивачем додано три оригінальні примірники додаткової угоди на продовження дії вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, витяги з державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки та довідки про нормативну грошову оцінку вказаних у клопотаннях земельних ділянок.

Проте, відповідні додаткові угоди у формі єдиного підписаного сторонами документа (документів) позивач та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не уклали.

В матеріалах справи знаходиться лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вих. № 19-16-7777.3-9095/2-16 від 30.12.2016 року на № 2415 від 23.11.2016 року (а.с. 84-85, т. 1), в якому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області запропонував позивачу орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та термін дії договору - 7 років, а також розробити нормативно-грошову оцінку та агрохімічний паспорт поля на земельні ділянки.

11.05.2018 (вих. № 417) та 30.07.2018 (вих. № 532) позивач звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з вимогою та повторною вимогою про невідкладне усунення порушень та підписання додаткових угод про поновлення договорів оренди землі (а.с. 32 - 46, т. 1).

Листами від 26.06.2018 за № 28-16-0.6-3758/2-18 та від 23.08.2018 за № 28-16-0.6-5035/2-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для укладення та направлення додаткових угод про поновлення договорів оренди землі на запитувані земельні ділянки ПАТ Райз-Максимко , посилаючись на лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № 19-16-7777.3-9095/2-16 від 30.12.2016 року, яким було запропоновано встановити розмір орендної платив розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також на положення ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі . ГУ Держгеокадастру у Полтавській області також повідомило, враховуючи, що до закінчення терміну дії договорів оренди землі, підприємством не було висловлено позицію щодо запропонованих ГУ умов, ПАТ Райз-Максимко вважається таким, що втратило переважне право на поновлення зазначених договорів оренди землі (а.с. 81-82, т. 1).

Однак, позивач вважає, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо зміни розміру орендної плати та строку дії договору (листи від 30.08.2016 року та згода позивача на запропоновані 1-м відповідачем умови - листи від 23.11.2016).

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до господарського суду з відповідними позовними заявами, які було об`єднано в одне провадження № 917/1123/18.

Обставини справи свідчать про те, що відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.12.2018 року № 8953-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та від 07.02.2019 р. № 903-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 та 07.02.2019 земельні ділянки:

- площею 45,9686га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0106;

- площею 27,1721га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:006:0050;

- площею 31,2847га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0107;

- площею 34,4080 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:001:0105;

- площею 5,0244 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320482600:00:002:0100

передано з державної у комунальну власність, що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (наявні в матеріалах справи).

Таким чином, на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Територіальна громада Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради (2-й відповідач) і позивач просив суд визнати укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок в редакції, запропонованій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в листах від 30.08.2016 року, а саме: договір продовжено на 7 років; нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 125 796,35 грн.; розмір орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки, що становить 10 063,71 грн.

При цьому в додаткових угодах про поновлення договорів оренди земельних ділянок позивач зазначає орендодавця - Сергіївську сільську раду та орендаря - Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , а також посилається на те, що 25.01.2019 позивач звертався до Сергіївської сільської ради з повідомленням за вих. № 11 від 24.01.2019, в якому повідомив 2-го відповідача про те, що позивач зберіг за собою переважне право на оренду вищезазначених земельних ділянок і дані земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) у разі поновлення договорів оренди землі.

Сергіївська сільська ради проти позовних вимог заперечує та зазначає, що на адресу сільської ради повідомлення вих. № 11 від 24.01.2019 не надходило; в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення повідомлення Сергіївській сільській раді, та відповідно отримання його 2-м відповідачем; всі п`ять земельних ділянок мають різну площу, проте, в запропонованих додаткових угодах зазначена однакова сума орендної плати. На переконання 2-го відповідача, вказане є недопустимим та порушує норми чинного законодавства, як і сама орендна плата в розмірі 8% для органу місцевого самоврядування є неприйнятною.

Таким чином, на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Територіальна громада Сергіївської сільської ради в особі Сергіївської сільської ради (відповідач 2), і позивач просив суд визнати укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок в редакції, запропонованій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (розпорядник земельної ділянки на момент поновлення договорів) в листах від 30.08.2016 року.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про поновлення договорів оренди землі шляхом укладення додаткових угод до договору оренди землі у редакції, запропонованій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (розпорядник земельної ділянки на момент поновлення договорів), з врахуванням зміни розпорядника земельних ділянок на момент розгляду справи судом, де орендодавцем зазначено Сергіївську сільську раду. Підставою цих вимог визначено положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1,2,4,5 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що зміна власника земельної ділянки не тягне за собою припинення договору оренди земельної ділянки або неможливість її поновлення на новий строк та не впливає на можливість захисту прав позивача у визначений законодавством спосіб. У цьому разі, є обов`язковим дослідження доводів та доказів позивача щодо дотримання ним процедури поновлення договору оренди землі та права позивача на поновлення договору оренди землі.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 зазначеного Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 5 статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Для застосування положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин на підставі положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах.

Тобто умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 908/2314/18 (постанова від 16.09.2019) та Верховним Судом у справі № 923/925/18 (постанова від 27.06.2019).

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 925/803/18 (постанова від 19.06.2019).

У справі, яка розглядається, встановлено, що у відповідності до п.8 договорів оренди, після закінчення строку їх дії (31.12.2016) орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Обставини справи свідчать про те, що на виконання п. 8 вказаних договорів оренди та вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з письмовими повідомленням від 19.07.2016 про намір продовжити дію договорів на тих самих умовах, на строк 7 років. До повідомлень позивачем додано три оригінальних примірника додаткових угод на продовження дії договорів оренди земельних ділянок від 17.07.2012.

У відповідності до ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розглянуло надіслані позивачем листи-повідомлення від 19.07.2016 з проектами додаткових угод, перевірило їх на відповідність вимогам закону, та в листах від 30.08.2016 запропонувало позивачу вказати у клопотанні розмір орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки гектара відповідного угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації та термін дії договору 7 років, що відповідає ст. 93 Земельного кодексу.

Позивач розглянув вищезазначені листи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, за результатами розгляду яких повторно письмово звернувся з клопотаннями від 23.11.2016 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, та повторно повідомив про намір продовжити (поновити) дію вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, а також повідомив, що повністю погоджується з пропозиціями щодо поновлення договорів оренди на запропонованих ГУ Держгеокадастру у Полтавській області умовах та додав три оригінальні примірники додаткової угоди на продовження дії вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, витяги з державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки та довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Проте, нові істотні умови договору оренди землі шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди землі між сторонами не були погоджені.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець заперечив у продовжені договірних відносин на нових, запропонованих орендарем умовах, що прямо вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вих. № 19-16-7777.3-9095/2-16 від 30.12.2016 року на № 2415 від 23.11.2016 року, в якому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області запропонував позивачу орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та термін дії договору - 7 років, а також розробити нормативно-грошову оцінку та агрохімічний паспорт поля на земельні ділянки.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення та отримання даного листа позивачем.

Разом з цим, обставини справи свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ПрАТ Райз-Максимко не досягли згоди щодо усіх істотних умов договорів оренди земельних ділянок, оскільки листування між сторонами щодо погодження умов договору на новий строк тривало і до 23.08.2018, тобто після закінчення дії договорів оренди.

Так, листами від 26.06.2018 за № 28-16-0.6-3758/2-18 та від 23.08.2018 за № 28-16-0.6-5035/2-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для укладення додаткових угод про поновлення договорів оренди землі на запитувані земельні ділянки ПАТ Райз-Максимко , посилаючись на лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № 19-16-7777.3-9095/2-16 від 30.12.2016 року, яким було запропоновано встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також на положення ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії договорів та недосягненням згоди щодо всіх його істотних умов ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заперечило щодо поновлення договорів оренди на новий строк.

За таких обставин, доводи позивача про те, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо зміни розміру орендної плати та строку дії договору (листи від 30.08.2016 року та згода позивача на запропоновані 1-м відповідачем умови - листи від 23.11.2016), є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що отримання позивачем чергового листа 1-го відповідача після закінчення строку дії договору у будь-якому випадку не може бути підставою для його поновлення на умовах позивача, та свідчить про недосягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов. Орендар, отримавши пропозицію орендодавця щодо істотних умов договору, зобов`язаний або погодитись на неї, або заперечити проти запропонованих умов (статті 641, 642 Цивільного кодексу України). У першому випадку є підстави для продовження договору оренди на нових погоджених сторонами умовах, а відсутність згоди орендаря (у тому числі відсутність відповіді на пропозицію) має наслідком припинення переважного права останнього на поновлення договору оренди в силу частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 28.02.2018 у справі № 912/556/17.

В даній справі судом встановлено, що 1-м відповідачем було повідомлено позивача про непогодження запропонованих умов договору та припинення його дії (листи від 26.06.2018 за № 28-16-0.6-3758/2-18 та від 23.08.2018 за № 28-16-0.6-5035/2-18).

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки позивач та 1-й відповідач не досягли згоди щодо поновлення договорів та додаткові угоди до договорів про їх поновлення не були укладені сторонами у місячний строк, як цього вимагає частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право орендаря, передбачене частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, а договори оренди припинили свою дію, в зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено.

Позивач, посилаючись на положення ст. 148-1 Земельного кодексу України, вважає, що зміна власника земельної ділянки не тягне за собою припинення договору оренди земельної ділянки або неможливість її поновлення на новий строк, просить суд визнати укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок в редакції, запропонованій ГУ Держгеокадастру, зазначивши орендодавця - Сергіївську сільську раду, якому спірні земельні ділянки були передані у комунальну власність відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.12.2018 № 8953-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та від 07.02.2019 № 903-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 р. та 07.02.2019.

При цьому, позивач зазначає, що 25.01.2019 року ним було подано до нового розпорядника спірних земельних ділянок (до 2-го відповідача) повідомлення вих. № 11 від 24.01.2019 року, в якому позивач повідомив нового розпорядника про те, що позивач зберіг за собою переважне право на оренду вищезазначених земельних ділянок та те, що відповідно до вимог п. 15 ч. 2 ст. 134 ЗК України, вказані вище земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) або права на них у разі поновлення договорів оренди землі. Однак, як зазначає позивач, відповіді на вищезазначене повідомлення позивачем від Сергіївської сільської ради досі не отримано.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Дослідженням матеріалів справи встановлено:

- за договором оренди земельної ділянки б/н від 17.07.2012 площею 45,9686 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0106 нормативно грошова оцінка складає 929 417,66 грн., розмір орендної плати визначений у розмірі 27 882,52 грн.;

- за договором оренди земельної ділянки б/н від 17.07.2012 площею 31,2847 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0107 нормативно грошова оцінка складає 641 413,44 грн., розмір орендної плати визначений у розмірі 19 242,40 грн.;

- за договором оренди земельної ділянки б/н від 17.07.2012 площею 5,0244 га, кадастровий номер 5320482600:00:002:0100 нормативно грошова оцінка складає 83 931,40 грн., розмір орендної плати визначений у розмірі 2 517,94 грн.;

- за договором оренди земельної ділянки б/н від 17.07.2012 площею 34,4080 га, кадастровий номер 5320482600:00:001:0105 нормативно грошова оцінка складає 69 104,77 грн., розмір орендної плати визначений у розмірі 20793,14 грн.;

- за договором оренди земельної ділянки б/н від 17.07.2012 площею 27,1721 га, кадастровий номер 5320482600:00:006:0050 нормативно грошова оцінка складає 559 745,60 грн., розмір орендної плати визначений у розмірі 16 792,36 грн.

Разом з цим, зміст наданих позивачем проектів додаткових угод свідчить, що запропоновані орендарем зміни до договору оренди землі мають однакові умови, в пунктах 1.3, 1.4 додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок позивачем зазначено однакову нормативно грошову оцінку земельних ділянок (125796,35 грн.) та однакову орендну плату - 8% від нормативно грошової оцінки землі, що становить 10063,71 грн., незважаючи на те, що земельні ділянки мають різну площу, та умови договорів оренди містять різну нормативно грошову оцінку та різну орендну плату.

При цьому, під час розгляду справи Сергіївська сільська рада зазначила, що умови додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок є недопустимими та такими, що порушують норми законодавства, як і сама орендна плата в розмірі 8% від нормативно грошової оцінки землі для органу місцевого самоврядування є неприйнятою.

До того ж, позивачем не доведено належними доказами того, що позивач у відповідності до вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі звертався до Сергіївської сільської ради з повідомленням та з пропозицією укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 17.07.2012, і між сторонами в ході узгоджень істотних умов договору виникли розбіжності. Докази направлення 2-му відповідачу повідомлення за вих. № 11 від 24.01.2019 в матеріалах справи відсутні, та останній під час розгляду справи також заперечує факт направлення та отримання Сергіївською сільською радою такого повідомлення.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору в частині розміру орендної плати, строку дії договору, надані позивачем до суду додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі не відповідають ані волевиявленню 2-го відповідача (якому спірні земельні ділянки передані у комунальну власність), ані вимогам чинного законодавства. За вказаних обставин, правові підстави для поновлення договорів оренди та визнання укладеними додаткових угод в редакції запропонованій позивачем на підставі положень частин 1-5 ст 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 03.02.2020 господарський суд м. Києва порушив справу № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко , а також суд необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви позивача вх. № 92 від 23.07.2020 про продовження процесуальних строків, внаслідок чого позивач вважає, що він був позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою про обов`язкову передачу справи на розгляд за визначеною законом підсудністю, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Виключна підсудність встановлена статтею 30 ГПК України.

Частиною 9 статті 30 ГПК України встановлено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Окрім цього, частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/) судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко (ідентифікаційний код 30382533).

Таким чином, в період розгляду судом першої інстанції справи № 917/1123/18 відбулася зміна підсудності даної справи.

Відповідно до положень ст. 279 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягають фактичні обставини справи про те, що учасник справи, який подав апеляційну скаргу (ПрАТ Райз-Максимко ), при розгляді справи судом першої інстанції заявляв чи не заявляв про непідсудність даної справи. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 17.07.25019 у справі № 9251//557/15-г/10.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2019 від позивача до суду надійшла заява про остаточне визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та позовних вимог (вх. № 14059).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2019 відкладено розгляд справи на 12.02.2020.

12.02.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу № 917/1123/18 до судового розгляду по суті на 25.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.03.2020 відкладено розгляд справи на 29.04.2020.

Ухвалою суду від 29.05.2020 призначено розгляд справи на 31.07.2020, оскільки судове засідання, призначене на 29.04.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

28.07.20250 від позивача до Господарського суду Полтавської області надійшла заява про встановлення судом строку для надання відповідачем заперечень на відповідь, а третій особі пояснень по суті спору з урахуванням п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України (вх. № 92 від 23.07.2020).

Як вбачається зі змісту даної заяви (а.с. 48, т. 3), позивач посилається на те, що відповідно до п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси, та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд прийняти заяву для встановлення судом строку для надання відповідачем заперечень на відповідь, а третій особі пояснень по суті спору з урахуванням п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, та за результатами розгляду заяви продовжити процесуальні строки, встановлені судом, оскільки неможливість вчинення відповідних процесуальних дій зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, позивач жодним чином не посилається на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко , та необхідність в зв`язку з цим передачі справи на розгляд за визначеною законом підвідомчістю та підсудністю.

Колегія суддів звертає увагу, враховуючи, що Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 910/638/20 про банкрутство ПрАТ Райз-Максимко ухвалою від 03.02.2020, яка була оприлюднена на офіційному веб-сайті ВГСУ України 10.02.2020 (що підтверджується самим апелянтом), а отже позивач був не позбавлений права та можливості звернутись до Господарського суду Полтавської області з відповідною заявою про передачу справи № 917/1123/18 за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/638/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бонус до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про банкрутство.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в силу ст. 74 ГПК України саме на сторону покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав заяву позивача № 92 від 23.07.2020 безпідставною, оскільки ухвалою суду від 12.02.2020 у справі № 917/1123/18 закрито підготовче провадження, призначено дану справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020; ухвалою суду від 25.03.2020 розгляд справи відкладався з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, зважаючи на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та рішення Ради суддів України від 16.03.2020, та ухвалою суду від 29.05.2020 призначено розгляд справи на 31.07.2020.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач не був позбавлений права прийняти участь в судовому засіданні 31.07.2020 у режимі відеоконференцзв`язку або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та звернутися з заявою про передачу справи № 917/1123/18 за встановленою підвідомчістю та підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи про банкрутство, тому посилання скаржника на те, що він був позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою, є безпідставними.

Оскільки позивач, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи, вказана обставина не була предметом дослідження під час розгляду справи № 917/1123/18, а отже в силу положень ч. 2 ст. 279 ГПК України відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 з направленням справи за встановленою законом підсудністю.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 924/196/19, № 904/1093/19, № 902/803/17 колегія суддів відхиляє, оскільки предмет і підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин у зазначених справах не є тотожними предмету і підставам позову та фактичним обставинам у справі № 917/1123/18, яка розглядається.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні надано належну правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, вірно застосовано норми матеріального права для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи ж питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 за значено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 у справі № 917/1123/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2020

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков